Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«ЕЛІТА-ЦЕНТР» МАЄ ІЗРАЇЛЬСЬКІ КОРЕНІ?

Сліди зниклих керів­ників «фінансової пірамі­ди», яку вибудувала група компаній з претензійною назвою «Еліта-Центр», ве­дуть до Ізраїлю.

При­наймні один з керівників цієї контори, яка надурила тисячі киян, обіцяючи їм нове житло за прийнятни­ми цінами, Олександр Волконський часто бував у цій країні. Та й історія по­казує, що такі ділки по­любляють ховатися саме в Ізраїлі. Згадаймо лише Семена Юфу, засновника підприємства «Меркурій», який також нагрів на чи­маленьку суму киян, та ни­нішнього нардепа Юхима Звягільського. Та якщо перший усе-таки не нава­жується з’являтися на те­ренах України, то другий, якого підозрювали в роз­краданні державних коштів, ще й постійно «світиться» перед телекамерами. По­над те, йому дали звання Героя України. Така любов пройдисвітів різного калі­бру до землі обітованої пояснюється просто — Ізраїль «своїх» не видає. Чи не тому багато з можно­владців, як повідомляють ЗМІ, тримають у своїх ки­шенях паспорти громадян цієї країни?

Однак повернімося до історії з «Елітою-Цент-ром». Нагадаємо, що ця група компаній пропону­вала квартири в новобудо­вах за цінами, на 10—15% нижчими за ринкові. Хоча, по суті, ціни на столичне житло явно не ринкові, а спекулятивні. І все ж влас­ники агентств нерухомості й будівельних фірм через проплачені матеріали в ЗМІ постійно наголошува­ли: ціни за квадратний метр і надалі зростати­муть. Тому від охочих придбати донедавна «де­шеву» квартирку мінімум за 30 — 40 тисяч доларів не було відбою. Людей не лякали навіть скандали, які виникали довкола будів­ництва житла в столиці, оскільки деякі фірми час­то незаконно займали зе­млю під будмайданчики. Інші (і вони цього не при­ховують) платили чималі хабарі різним чиновникам. Що в кінцевому рахунку також впливало  на  ціну житла. Шахраї з «Еліти-Центр» вчи­нили ще «краще»: вони продавали квартири в будин­ках, які взагалі не планували будува­ти. Щоправда, для реклами один всетаки почали зводити — на ву­лиці Отто Шмідта (гірка іронія долі — одразу згадуються «діти лейтенанта Шмідта» з відомо­го твору). І все було б гаразд, якби випадково не вия­вилося, що кварти­ри в цьому будин­ку продавали по кілька разів. Коли обдурені люди прийшли до офісу з вимогою повер­нути їм гроші (ба­гато з вкладників, аби внести пай, продавали свої квартири і тимча­сово перебирали­ся до рідних, друзів чи просто орендували квартири), то виявилося, що ке­рівників компанії вже нема. Як і коштів на рахунку. Замість десятків чи навіть сотень мільйонів гривень на них було лише... близько 15 тисяч. Яким чином вдасться столичній владі розв’я­зати ситуацію — невідомо. Потерпілі не дуже вірять в те, що столична влада їм допоможе. Хоча фактично на 90% у тому, що шахра­ям вдалося провернути таку аферу, винна саме вона. Оскільки саме чи­новники мали б контро­лювати діяльність таких фірм. Понад те, кілька років тому була схожа ситуація в Москві. А отже, представники влади мали б розуміти, що це може статися і в Києві. Та, мабуть, прочитавши книжку ко­лишнього президента «Ук-раїна — не Росія», вони зробили для себе висно­вок, що «Київ — не Москва». А можливо, був інший чинник, який притлумив увагу столичних чинов­ників. Слідство розбереться. Утім, хоч як це парадоксально, однак потрібно віддати належне і самому організатору афери — генеральному керівникові групи «Еліта-Центр», росі­янину Олександру Вол­конському. Хоча є підоз­ра, що це не справжнє його прізвище.

Як виявило слідство, до Києва він приїхав 2002 року. Чим і де він займав­ся до цього — невідомо. Однак невдовзі здобув імідж успішного бізнесмена. Знімав дорогу кварти­ру в центрі столиці, по­любляв дорогі авто, ресто­рани і сигари. Загалом робив усе, щоб у ньому бачили респектабельну ділову людину. Торік він навіть найняв охорону з міліцейського підрозділу «Титан» — мовляв, ось яко­го польоту я птах. В Україні він провів не так вже й багато часу — приблизно півроку. Решту часу мандрував світом. Справи тоді вів його «колега» (його також розшукує міліція) — Олег Шестак. Проте ос­танній — швидше викона­вець, ніж «розумовий центр». Останнім був саме Волконський. Знав кілька мов, умів нав’язати свою думку співбесіднику так, що той і не помічав, що на нього тиснуть. (До речі, цю його рису відзначили ба­гато людей, які з ним спілкувалися.) А тепер — найцікавіше. Як розповіла в одному з інтерв’ю його знайома, Волконський, окрім громадянства Росії, мав ще й ізраїльський пас­порт. І навіть допоміг от-римати громадянство цієї країни кільком київським високопосадовим знайо­мим. Торік він отримав паспорт^ громадянина України! Ймовірно, не без допомоги своїх високопосадових знайомих. Про них він не любив говори­ти і хвалитися зв’язками, а ось своєю національність пишався. Це для нього був своєрідний культ. І хоча він мало був схожий на єврея, але завжди носив відповідну релігійну атри­бутику із зображенням зірки Давида. Особливо розхвалював ізраїльську розвідку Моссад— мовляв, вона з-під землі будь-кого дістане...

Тим часом, на думку тієї ж знайомої, навряд чи організатором цієї гранді­озної афери був сам Вол­конський. Оскільки про­вернути такі справи вдвох практично нереально, особливо якби не було підтримки впливових осіб. Чи не тих, яким Волконсь­кий допомагав отримати ізраїльські паспорти? Спо­діваємося, слідство таки вийде на цих осіб, які на словах захищають інтере­си українців, а насправді тишком-нишком роблять усе, щоб знову їх надури­ти.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com