Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
ЗАКОЛОТ ЛИЦЕМІРІВКорупційні скандалиПочаток вересня 2005 року сколихнув усю Україну серією скандалів, наслідком яких стала відставка уряду Ю.Тимошенко та розкол помаранчевої коаліції. 1 вересня відбулася спроба штурму Нікопольського феросплавного заводу. У цій вкрай поспішній силовій і явно незаконній акції об’єдналися інтереси фінансово-промислової групи «Приват», очолюваної мульти-мільярдером Ігорем Коломойським, і близького оточення Ю.Тимошенко. Гострий конфлікт мало не призвів до пролиття крові — за ним у прямому ефірі по трьох телеканалах Виступаючи в прямому ефірі «5-го каналу» М.Бродський вдався до звичайнісінької провокації — оголосив «оточення Президента» корумпованим. Він навіть не вказав, про якого «Президента» йдеться, не назвав жодного конкретного факту і не звинуватив у цьому тяжкому злочині жодного високопосадовця! Однак скандал було влаштовано, тому почали говорити не лише про конфлікт у Нікополі, а й про корупцію в так званому оточенні Президента. Масла у вогонь підлив Олександр Зінченко, який 3 вересня 2005 року подав у відставку з посади Державного секретаря, а через день провів свою скандальну прес-конференцію, де фактично, як папуга, повторив звинувачення «оточення Президента» у корупції, теж не назвавши жодного конкретного факту і не звину-вативши жодного конкретного високопосадовця. Однак, на відміну від М.Бродського, О.Зінченко, хоч і дуже завуальовано, назвав-таки прізвища: секретаря РНБО Петра Порошенка, голови фракції «Наша Україна» Миколи Мартиненка, першого помічника Президента України Олександра Третьякова. Усі троє подали позови на О.Зінченка до суду за образу честі і гідності та в грудні 2005-го і січні 2006 року виграли судові процеси. Сам О.Зінченко у суд теж не надав жодного доказу на підтвердження своїх жахливих звинувачень! До речі, у грудні 2005 року Тимчасова слід-ча комісія Верховної Ради України у складі 14 депутатів від різних фракцій одностайно визнала звинувачення у корупції, висунуті М.Бродським, О.Зінченком, М.Томенком і О.Турчиновим, бездоказовими та неправдивими. Отакі «борці» з корупцією! Однак у вересні 2006 року так званий корупційний скандал затьмарив собою всі конфлікти і став темою №1 не лише в Україні. Після Помаранчевої революції про Україну світ не писав так, як у вересневі дні 2005 року. До нашої «корупції» була прикута увага всіх. Чого варті лише заголовки: «Корупція кидає тінь на Помаранчеву революцію» (Le Figaro, Франція), «Помаранчеве сяйво потемніло» (The International Tribune, США), «Український помаранч гниє» (Gazeta wyborcza, Польща) тощо. Мета, яку ставили перед собою організатори цього скандалу, перевершила всі їхні сподівання. Звісно, вчинений оточенням Юлії Тимошенко так званий корупційний скандал не міг не викликати стурбованість у Президента України Віктора Ющенка—він скасував заплановане на 6 вересня звернення до українського народу, яке мали у прямому ефірі транслювати чотири загальнонаціональні телеканали, а також домовлену на 9 вересня робочу поїздку до Польщі. Новою датою звернення до українського народу було названо 8 вересня. У своїй початковій ідеї воно аж ніяк не було орієнтовано на скандали. Упродовж 5—7 вересня в Секретаріаті Президента України, Раді Національної безпеки і оборони України на вечірній нараді в домі В.Ющенка державні високопосадовці України обговорювали тему оприлюднених М.Бродським і О.Зінченком звинувачень у корупції. Вечірня нарада в ПрезидентаПо завершенні робочого дня, 7 вересня 2005 року, в кабінеті Президента України відбулася підсумкова нарада, у якій, крім В.Ющенка, взяли участь Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко, міністр закордонних справ Б.Тарасюк, віце-прем’єр-міністри України О.Рибачук і Р.Безсмертний, секретар РНБО П.Порошенко, голова фракції «Наша Україна» М.Мартиненко, перший помічник Президента України О.Третьяков. На цій нараді, яка тривала кілька годин, вже вкотре розглядалася ситуація довкола заяви О.Зінченка. Ключовими питаннями стали претензії, висловлені до Ю.Тимошенко. Обговорювалася тема ймовірної причетності Прем’єра до скандальних заяв її радника М.Бродського та екс-держсекретаря О.Зінченка. Микола Мартиненко заявив, що всі ці скандали — справа рук самої Юлії Тимошенко. Серед доказів він назвав її виступ на засіданні уряду 3 вересня, коли вона публічно заявила, що М.Мартиненко і П.Порошенко отримали хабаря у сумі 50 млн доларів від російського бізнесмена Абрамова. Він навів також інший факт — зачитування і смакування нею на засіданні Кабінету Міністрів 5 вересня найскандальніших витягів із заяви О.Зінченка. Висловили звинувачення на адресу Ю.Тимошенко і Роман Безсмертний та Олександр Третьяков. Як доказ, вони повідомили про її зустріч із О.Зінченком коло ресторану «Розгуляй» 3 вересня. До речі, згодом у ЗМІ з’явилися повідомлення про зустріч Ю.Тимошенко із О.Зінченком напередодні його скандального виступу. Зокрема, кореспондент «Української правди» Сергій Лещенко 17 вересня прямо запитав Юлію Володимирівну: «Чи узгоджував свої дії О.Зінченко перед відомою скандальною прес-конференцією? Наскільки відомо, у вас була тривала зустріч за два дні до того?» На це запитання Ю.Тимошенко не дала негативної відповіді і водночас не заперечила сам факт зустрічі. Вона перевела її у русло тривалості: «Ні, за два дні до того не було тривалої зустрічі, й узагалі, я переконувала Олександра Олексійовича не подавати у відставку, а спробувати щось змінити, перебуваючи у владі. Бо там людина має значно більше можливостей». Отже, Ю.Тимошенко підтвердила факт зустрічі із О.Зінченком перед його відставкою і навіть пропонувала йому не робити такого кроку. Нагадаю, що ідея піти у відставку народилася в О.Зінченка після 31 серпня, коли його робота як Держсекретаря зазнала гострої критики Президента. Отже, Ю.Тимошенко фактично визнала, що зустрічалася з О.Зінченком після цієї дати, тобто задовго до його прес-конференції 5 вересня 2005 року. Однак під час наради в кабінеті Президента України вона категорично заперечувала цей факт. Р.Безсмертний і М.Мартиненко заявили, що, на їхню думку, скандальні виступи М.Бродського і О.Зінченка були організовані Ю.Тимошенко, аби відволікти увагу суспільства і Президента від скандалу, пов’язаного зі спробою силового захоплення Нікопольського феросплавного заводу групою «Приват», яке здійснювалося 1 вересня цього року за безпосередньої підтримки та участі Прем’єра. Узявши слово, Ю.Тимошенко усіляко відхрещувалася від заяв М.Бродського і О.Зінченка, заявила про свою непричетність до їхньої організації, запевнила, що звільнила М.Бродського з посади радника голови уряду, що сам він вийшов з партії «Батьківщина», тому вона на нього не має жодного впливу, як і на О.Зінченка. Щодо звинувачень про зустрічі із О.Зінченком, то Юлія Володимирівна заявила, що це неправда, бо вона вже забула, коли з ним бачилася. А на завершення майже в істериці закричала: «Вікторе Андрійовичу! Дайте ікону і я на ній присягну, що сказане проти мене — неправда». Від цих слів Прем’єра Президент зм’як, дещо зніяковіли і всі присутні. І хоча в кабінеті Президента України ікон чимало, сама Ю.Тимошенко не виявила великого бажання втілити сказане, але ті слова справили певне враження на присутніх і добре запам’яталися всім. Після цього Ю.Тимошенко раптово змінила тактику і несподівано для всіх заявила про необхідність кадрових змін, без яких, на її думку, суспільство не повірить у здатність влади адекватно реагувати на виклики часу. У ході нової дискусії П.Порошенко написав заяву про відставку з посади секретаря РНБО і подав її Президенту. Цим самим він продемонстрував, що поважає себе і не тримається за владу, і, окрім цього, такий вчинок позбавляв недругів можливості спекулювати на тому, що, користуючись високою посадою, він чинить тиск на слідство. Р.Безсмертний вніс пропозицію про радикальні заходи, аж до відставки всього складу Кабінету Міністрів України. Такий крок, крім усього іншого, давав можливість безболісно звільнити з уряду осіб, які допустили не лише хиби, а й відверті провали в роботі. Однак після чергової дискусії зупинилися на компромісному варіанті: Президент посилає у відставку секретаря РНБО П.Порошенка, голову СБУ О.Турчинова, Генерального прокурора С.Піскуна, віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань М.Томенка та міністра економіки С.Терьохіна. Із цим Ю.Тимошенко погодилася. Мотиви відставки зазначених осіб були досить поважними. С.ТЕРЬОХІН. У вину йому ставилися допущені грубі помилки в економіці, бензинова, м’ясна і цукрова кризи, неякісна підготовка законопроектів, невдачі на шляху України до СОТ, провал переговорів з Росією щодо ЄЕП. С.ПІСКУН. Відсутність результатів розслідування резонансних кримінальних справ, відверте «гальмування» розслідувань з окремих важливих і резонансних справ, витік важливої інформації з Генпрокуратурой. М.ТОМЕНКО. Вкрай низька виконавська дисципліна і повна нездатність очолити діяльність гуманітарної сфери уряду. На цій нараді наводилися цифри — М.Томенко відреагував менш ніж на 30% доручень та розпоряджень Президента України, решта залишилася взагалі без жодної реакції! Скарги на його бездіяльність чулися з усіх галузей: медицини, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення. О.ТУРЧИНОВ. Продовження ганебної практики стеження за політиками та іншими громадянами та систематичне прослу-ховування їхніх телефонних розмов, про що, зокрема, із заявами публічно виступив Голова Верховної Ради України В.Литвин. Крім названих вище високопосадовців, Ю.Тимошенко наполягала і на звільненні першого віце-прем’єр-міністра А.КІНАХА, міністра сільського господарства О.БАРАНІВСЬКОГО і міністра внутрішніх справ Ю.ЛУЦЕНКА, але ці пропозиції Президент відхилив. На вечірній нараді також було досягнуто домовленості про спільну участь у наступній виборчій кампанії 2006 року у форматі єдиної помаранчевої коаліції «Сила народу». Цей крок відкривав перед помаранчевими можливість отримати у Верховній Раді України гарантовану більшість. У спільному виборчому списку планувалося встановити квоту для очолюваної Ю.Тимошенко «Батьківщини» на рівні 30%, тобто більше з-поміж усіх інших учасників. На пропозицію Р.Безсмертного присутні погодилися, що коаліція створюється для реалізації програми Президента, а тому йому надається право вето на будь-яку кандидатуру у спільному списку. Усі присутні із цим погодилися. Суть цієї пропозиції унеможливлювала проникнення у помаранчеву коаліцію кучмістів, олігархів та явно антиукраїнських сил. Закінчення наради у Президента було досить пафосним — Юлія Тимошенко висловила свою радість досягнутим компромісом, взяла Віктора Ющенка за руку і сказала, що вона навіки з ним та наговорила багато інших милих серцю і вухам речей. Спроба ГКЧПНарада у Президента України 7 вересня 2005 року закінчилися близько 1-ої години ночі і всі її учасники роз’їхалися, маючи надію, що гострий конфлікт нарешті вдалося подолати. Однак не так сталося, як гадалося. По дорозі до своєї дачі у Кончі-Заспі Юлія Володимирівна запросила туди своїх близьких соратників та друзів. На пропозицію О.Турчинова місцем нічного зібрання обрали гостьову дачу СБУ у тій же Кончі-Заспі. Причиною цього було кілька обставин, зокрема наявність просторих приміщень для нарад, кухні, обслуги, додаткових кімнат для технічних працівників, друкарок, всіх видів зв’язку, охорони та ін. Уже сам цей факт свідчив, що нараді надаєть-ся надзвичайне значення. Упродовж ночі з 7 на 8 вересня на дачі побували Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко, голова СБУ Олександр Турчинов, Генеральний прокурор України Святослав Піскун, міністр оборони України Анатолій Гриценко, віце-прем’єр-міністр України Микола Томенко, міністр фінансів Віктор Пинзеник, міністр економіки Сергій Терьохін, відома журналістка Юлія Мостова з про-тимошенківського «Дзеркала тижня», прес-секретар Ю.Тимошенко Віталій Чепинога (№ 87 у списку БЮТ). Сам факт присутності на нічній нараді аж двох дуже близьких до Ю.Тимошенко журналістів свідчив про те, що вони мали оформити якісь важливі документи. Чи бува не тексти звернень до народу і заяв до світової громадськості на кшталт горезвісного ГКЧП? Показово, що навіть у Біловезькій Пущі в грудні 1991 року, коли приймалися документи про ліквідацію СРСР, їх писали самі учасники — журналістів та письменників там не було. У повному форматі нарада на дачі не проводилася. Упродовж майже цілої ночі йшли гарячкові наради: одні приїжджали — інші відбували. Тоді обговорювалися дії на завтрашній і наступні дні. Після обговорення ситуації на дачі СБУ було прийнято рішення про проведення Миколою То-менком о 9-й ранку прес-конференції в УНІАН, на якій він мав оголосити про свою відставку з поста віце-прем’єр-міністра України, висловити підтримку О.Зінченку та закликати до другого етапу Помаранчевої революції. Інформацію про відставку М.Томенка та плановану прес-конференцію було негайно передано для розміщення в мережі інтернету. Вже 8 вересня 2005 року о 2-й годині 27 хвилин вона вперше з’явилася в популярному інтернет-виданні «Українська правда». Одночасно пророблялися заходи щодо організації прямої телетрансляції цієї прес-конференції. Уже вночі вдалося домовитися з керівництвом каналу «НТН». Ці факти свідчать про дуже поспішні й гарячкові приготування соратників Юлії Тимошенко до 8 вересня. Вони були певні, що В.Ющенко здійснить невеликі кадрові перестановки, згідно з досягнутими напередодні домовленостями. Це підтверджується розміщенням разом з нічною інформацією М.Томенка в «Українській правді» повідомлення про те, що «в четвер Президент Ющенко збирається оголосити про кадрові перестановки». (Продовження буде) За матеріалами книжки Дмитра Чобота «Фарисеї, або Неоголо-шена війна Україні». З доповненнями автора. |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |