ЧОМУ ВОНИ ТАКІ ЩАСЛИВІ, або Політика, яка сприймається через шлунок

Бесіда з нашим гостем переконувала в тому, що білоруси задоволені своїм президентом, його роботою, жорстким стилем керівництва та відносно задовільним рівнем життя.

Насторожувало лише одне: Юрій дуже часто цитував бацьку. Відчувалося, що президент Білорусі регулярно спілкується з народом через ЗМІ, пояснюючи свої вчинки і коментуючи політичну ситуацію в країні.

З одного боку, ми, українці, трохи заздримо білоруському порядку, рівню життя пересічного громадянина, а з іншого — вже не розуміємо, як можна миритися з тоталітаризмом влади. Чи такі вже затуркані наші слов’янські брати, чи такі вже залякані? А може, їх справді зомбують?..

Відповісти на ці запитання допоможе коментар політолога, незалежного експерта Анатолія ПАВЛЕНКА.

Феномен Лукашенка — це яскравий приклад ха-ризматичних особистостей. Люди, наділені таким даром, дуже добре вміють розмовляти з народом, умовляти його, переконувати. Настільки, що здатні переконати широкий загал навіть у дурницях. Історія знає чимало харизматичних особистостей. Різниця тільки в тому, які цінності сповідує носій харизми.

Голосування ж за пана Лукашенка політологи називають компромісним рішенням між авторитарною владою і громадянами. Коли народ живе порівняно з найближчими сусідами заможно, то має поступатися деякими принципами чи свободами. Білоруси не сліпі: вони бачать, що демократія має більше свобод, але жити пересічному громадянину набагато гірше (наочний приклад Грузія і Ук-раїна).

Як переконує гість редакції, порядку в Білорусі більше. Так, тоталітарний режим може швидко навести лад.

Схвальні відгуки народу про Бацьку... Є така риса, притаманна не тільки білорусам, а й росіянам: повага до батька. Гарний він чи поганий — все одно. Буде інший, не Лукашенко, — поважатимуть іншого. Додають авторитету і деякі особисті якості Бацьки: він справді гарний господарник (ще з тих часів, як був головою колгоспу). Він — носій національних інтересів (як приклад — найдешевший на теренах колишнього Радянського Союзу газ — 46 доларів за тисячу кубометрів). Підтримує населення і «промосковську ідею» Лукашенка. Хоча неозброєним оком видно, що в тому напрямі Білорусь фактично не рухається. Пан Лукашенко, особливо останнім часом, витискає з Росії практично все, що можна, обіцяючи Москві об’єднання та запровад-ження спільної валюти. Однак він ніколи на це не піде. Це було б початком його кінця — верстат, який друкує гроші, буде йому непідконтрольний. Лукашенко втратить реальну владу і крісло під ним за-хитається.

Його третій термін, цілком можливо, — останній і найнебезпечніший. Проблеми у Білорусі неодмінно загострюватимуться. Росія не терпітиме відтягування процесу «возз’єднання» до безкінечності. Путін своє президентське крісло залишить раніше за Лукашенка. Хто буде після Путіна? Якщо об’єднання з Білоруссю стане реальністю, то постане питання нової конституції... Однак у цьому разі це вирок пану Лукашенку. Він стає зайвим. І тоді йому не позаздриш...

Як тільки Росія почне «затискати» Білорусь, краї-на одразу ж це відчує. Звісно, одразу ж змінять-ся і настрої білорусів. Час працює проти Лукашенка, можна сказати це його «лебедина пісня».

Своєю чергою, Захід теж не хоче миритися з тим, що поряд, практично у Європі, існує тоталітарний режим. Зараз Білорусь перебуває в оточенні держав Європейського Союзу, країн НАТО. Лукашенко обмежує спілкування білорусів із Заходом. Діє закритий інформаційний простір. Примус... Санкції...

Часткові обмеження та контролювання капіталу, обме-ження керівництва...

Чи готова Білорусь до демократичних змін? Аби провести паралелі між Україною і Білоруссю, доведеться копнути глибше в історію. В Україні — п’ять ворогуючих між собою релігійних конфесій. У Білорусі — дві (католицька і православна). До 1839 року Білорусь була лише католицькою. У них простіше. Скільки в Білорусі росіян? Офіційно — 11%. У нас — 17%. Ця проблема не дуже гостра. Є у них проблема «Захід — Схід»? Нема. У них усі розмовляють російською, коли треба — білоруською. Цей подразник теж відсутній.

Коли Білорусь увійшла до складу Росії? Значно пізніше, ніж Україна, — наприкінці XV століття (1794—1796 pp.). Однак ввійшла одразу, не частинами, як Україна. Це важливо. Скільки Білорусь була у складі спільної Польсько-Литовської держави? Кілька сотень років. Це також вплинуло на формування  світогляду білорусів як нації.

їх десять мільйонів. Вони досить швидко можуть повернутися — або на Захід, або на Схід, залеж-но від уподобань лідера нації. Білоруси — історично моноетнічна нація, мають трохи інші особливості ментальності. Коли там буде президент на кшталт нашого Ющенка, усі білоруси одностайно рухатимуться на Захід. І не буде такого, як в Україні: Київ збирається до Моск-ви — Львів заперечує; коли кажемо, що йтимемо на Захід — Донецьк не відпускає. У Білорусі такого нема і ніколи не буде, вони досить одностайні.

Україна перейшла від соціалізму одразу до капіталізму. Білорусь вчитиметься на наших помилках. Тож їхні «кризи» будуть швидкоплинними. Тільки-но рівень життя українців стане на 25% вищим, ніжу білорусів, вони самі визнають, що Лукашенко їм більше не потрібний. Лукашенки приходять і йдуть, а Білорусь залишається.

Записала Марина ЛЬВОВА