Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ФАНТАСТИЧНЕ СВЯТО ДЛЯ ФАНТАСТІВ, І НЕ ТІЛЬКИ

Цього року Україні випала честь приймати в себе високоповажних та відомих на весь світ гостей-літераторів. Йдеться про справжнє свято всіх любителів фантастичного жанру художньої літератури — 28-й Європейський конвент наукової фантасти­ки «Єврокон —2006», який щойно відбувся не десь, а в нас, у Києві.

Чи не вперше Європа прийшла до України в гості, зазначили в одному з інтерв’ю відомі не тільки на Батьківщині, а й у всьо­му світі фантастичні пись­менники Марина та Сергій Дяченки. Рішення про місце проведення «Єврокону—2006» приймалося на 26-му конвенті у Пловдиві (Болгарія) в серпні 2004 року. Тоді представ­ники 17 європейських країн зупинили свій вибір на Києві, віддавши йому більш як 90% голосів. Отже, Україну ще раз виз­нали в Європі. Важливу роль у цьому відіграла пе­ремога українського літе­ратурного часопису «Ре­альність фантастики» (Ви­давничий дім «Мій комп’­ютер»), визнаного найкра­щим фантастичним видан­ням 2004 року. А 4-8 сер­пня 2005 року в Глазго відбувся 63-й Всесвітній та 27-й Європейський кон­венти наукової фантасти­ки, де Україна ще раз до­вела вірність прийнятого рішення. Дві з шести го­ловних європейських наго­род в галузі фантастики дісталися нашим представ­никам: найкращими пись­менниками визнано Мари­ну та Сергія Дяченків, най­кращим художником оголошено Сергія Пояркова, диплом за найкращий де­бют отримав Ілля Новак.

На «Єврокон—2006» з’їхалися представники більшості європейських країн — Бельгії, Болгарії, Білорусі, Угорщини, Вели­кої Британії, Німеччини, Данії, Ірландії, Італії, Іспанії, Молдови, Латвії, Литви, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Порту­галії, Росії, Словаччини, Туреччини, України, Фінляндії, Франції, Хорватії, Сербії, та Чорногорії, Чехії, Швеції, Швейцарії, Естонії.

Почесним гостем Єврокону став відомий своїми фантастичними циклами «Сталевий пацюк» та «Не­приборкана планета» аме­риканський письменник Гаррі Гаррісон. На його творах зросло не одне покоління сучасних письменників. Не менш одіоз­ною та визнаною постаттю, присутньою на святі, був польський письменник Анджей Сабковський, відо­мий своїм багатотомним фентезійним серіалом про Відьмака. У рамках фести­валю письменники прове­ли зустрічі з українськими шанувальниками їхньої творчості і поспілкували­ся з видавцями щодо про­дажу авторських прав на переклади своїх творів. Сабковський також провів довгоочікуваний майстер-клас «Мініатюри» для письменників-початківців.

Гостями і господарями фестивалю стали пись­менники, добре відомі шанувальникам фантастич­но жанру: Марина і Сергій Дяченки, Андрій Валенти­нов, Марія Галіна, Еллін Ганн, Олег Дівов, Генрі Лайон Олді, Леон Арсенал, Олександр Зорич, Ана­толій Штипель, Роберто Квалья, Ерік Сімон, Томас Мільке, Атанас Славов, Єн Вотсон, Джеймс Хоган, Олексій Пехов, Ольга Гро­миш та багато інших. Та­кож на Євроконі було по­мічено Елен Детлоу — ре­дактора, яка відкриває нові «фантастичні» зірки.

Отже, ви вже трохи зро­зуміли наскільки серйоз­ним та масштабним дійством став «Єврокон— 2006». Тому розповімо про все по черзі.

Як відомо, «Єврокон— 2006» проводився в рам­ках уже традиційного Киї­вського міжнародного книжкового ярмарку. Вар­то сказати, що завдяки такій кооперації книжко­вий ярмарок напевне ви­грав. А ось той самий «Єврокон» радше залишився мінімум, при своїх інтере­сах. Причин тому кілька. По-перше, Київський кни­жковий ярмарок як дві краплини води чи, якщо вам завгодно — два брати Капранови, нагадував сво­го осіннього попередника, навіть стенди видавництв були розташовані точні­сінько там, де й минулого разу. Кількість видавництв-учасників, до речі, також була приблизно такою са­мою. Звичайно ж, були презентації, круглі столи, автограф-сесії письмен­ників. Однак не можна сказати, що торік ярмарок не мав таких заходів. Одне слово, якби не «Єврокон», то, відвідуючи київське книжкове свято, вже увосьме, до речі, гості спізнали б стійке відчуття дежа в’ю. Проте, на щастя, дежа в’ю не сталося, хоча тінь його й бовваніла десь за рогом експоцентру «Спортив­ний».

Урочисте відкриття «Єврокону—2006» відбу­лося в четвер о 14:00 в ак-товій залі експоцентру. Перше, що впадало у вічі, то це веселий, вкрай під-несений настрій гостей та учасників, що зібралися на відкриття. За атмосферою це дійство справді можна назвати святом — святом однодумців, святом людей, які роблять одну справу, до того ж свято вірячи в неї. Лунає Гімн України. Всі встають. Іноземці також. Приємно усвідомлювати, що нарешті «Єврокон» відкривається нашим гім­ном.

Коли всі посідали, по­чалося відкриття. Виступив міністр культури і туриз­му Ігор Ліховий, який на­гадав, що Україна — пер­ша з країн СНД, якій випа­ла честь приймати стількох іменитих літераторів на своїй землі в рамках Євро­кону. Також він зазначив, що Україна сама недавно пережила фантастичні події, коли наприкінці 2004 року український на­род виборов для своєї країни право бути демократичною. Також Ігор Ліховий сказав, що Украї­на має давні традиції фан­тастичної літератури, вар­то лише згадати Гоголя, Булгакова і — чомусь — Шевченка. До чого тут Булгаков і Шевченко — не зрозуміло, проте все одно приємно, що ми маємо та­кий міцний фантастичний базис.

Після промови нарешті настав час для урочисто­го відкриття конвенту. Цю справу доручили подружжю Дяченків як переможцям минулого «Єврокону». Оскільки попередня про­мова дублювалася анг­лійською мовою (спеціально для іноземних гостей), то Марина і Сергій одразу почали говорити трьома мовами —українською, ан­глійською і російською, постійно переходячи з однієї на іншу і дублюючи одне одного. Виходило смішно. Вони сказали, що не варто забувати про чи­тачів, без яких важко собі уявити письменника. Та­кож Дяченки закликали колег з усією серйозністю ставитися до своєї діяльності, адже книжка може містити в собі величезну силу — варто лише згадати Біблію чи Коран. Тому, творячи книжку, важливо закладати в неї позитивну енергію. Далі на підтвер­дження своїх слів Марина та Сергій розповіли до­тепну притчу. Якось помер один письменник та й по­трапив до пекла. От сидить він, смажиться у казані й бачить у сусідньому казані такого собі татуйованого вуркагана. Чорти, які там за всім наглядали, ставилися до того поблажливо і через кожні десять хвилин випускали вуркагана то на перекур, то в туалет, а письменника на пускали нікуди. От набридла йому така несправедливість, він підізвав до себе одного дідька та й питає: чому, мовляв, ви так по-різному до нас ставитеся? «Е-е-е, чоловіче, — відповів чорт, — бачиш, той душогуб тільки десятьох чоловік за все своє нікчемне життя загубив. А твої книжки отруїли мільйони...»

Гаррі Гаррісон, живий патріарх західної фантасти­ки, запам’ятався тим, що аж просльозився, розчулений теплим прийомом. Амери­канський фантаст згадав виступ Ігоря Ліхового, в якому той називав Дя­ченків національним надбанням, і пожартував: «Тут щось говорили про націо­нальне надбання... Так ось, хочу нагадати: світове надбання — я». Зал вибухнув сміхом. Харківська делегація фантастів нагородила Гаррісона єдиним у світі монокристалом рубіну, що його спеціально для такої події виростили харківські учені. Під час вручення не без гордощів було зазначено, що більше ніде у світі таких кристалів не вирощують, що Гаррі Гар­рісон отримав ексклюзив. Вочевидь американець був потішений.

Поляк Собковський одразу присік всілякі на­магання його переклада­ти і заговорив непоганою російською мовою. Він заявив, що, на його думку, всілякі премії і відзнаки — річ приємна, але найви­щою нагородою він вважає визнання читача і його повагу до письменника. Також Сабковський схва­лив рішення проводити Єврокон саме в Україні.

Взагалі спілкуватися із Анджеєм Сабковським було надзвичайно цікаво і весело. Наступного дня на двогодинні зустрічі з усі­ма бажаючими поляк си­пав жартами та дотепами, відповідаючи на запитан­ня   шанувальників.   Так розпочав  він зустріч  із знайомства: «Звати мене Анджей Сабковський. Це не псевдонім — це моє справжнє ім’я. Хоча краще б воно було псевдонімом. Я шляхтич».  Під час бес­іди Анджей розповів про себе багато цікавого. З’я­сувалося, що все своє жит-тя   він   пропрацював   у зовнішній торгівлі.  І вже коли його скоротили, ви­рішив зайнятися літературою. Він написав коротке фантастичне оповідання для конкурсу, який прово­див один з фантастичних часописів.    Оскільки    в Польщі того часу вся фан­тастика починалася і закі­нчувалася, як висловився Анджей, «космічними ко­раблями, що во­зять   в   космос комунізм», він ви­рішив обійтися без всього цьо­го і переповісти давню польську казку, в якій йдеться про чоботаря, який розчаклував  принцесу-упиря      й оженився на ній, отримавши, як водиться, ще й півкоролівства. Оповідання «Відьмак» («Вєдьжмін» польською)  по­слугувало в по­дальшому основою для знаменитого  циклу  ро­манів про відьмака. Саб­ковський  охоче і багато відповідав на запитання, не забуваючи при цьому при­сьорбувати    з    кухлика пиво:

—  Хто з письменників був для вас прикладом?

—  Всі, кого я прочитав, а прочитав я їх немало. Я «здирав» у всіх і в кожно­го.

—  Чи подобаються вам переклади ваших творів українською і російською?

—  Хоч би яким геніаль­ним був перекладач — він все одно псує оригінал. Я вважаю свої твори від по­чатку ідеальними, а пере­клади — невідворотним лихом, з яким доводиться миритися.

—  Ви добре володієте вісьмома мовами. Чи не намагалися самі перекла­дати свої твори, якщо вва­жаєте, що перекладач «псує оригінал»?

—  Я вважаю, що писати потрібно лише однією мо­вою — мовою матері, і не інакше.

—  Як ви ставитеся до екранізації вашої твор­чості? Я маю на увазі кінофільм «Відьмак»?

—  Я не хочу лаятися в цій залі. Гадаю, якщо хо­чеш зняти фільм за яко­юсь книжкою, — не зава­дить цю книжку хоча б пе­реглянути.

—  Яку пораду ви дасте початківцям?

—   Навчитися якійсь справді корисній справі.

—  Хто найбільше впли­нув на вашу творчість?

—  Маю сказати, що без англійця Толкієна не було б письменника-поляка Сабковського.

Не менш цікавою по­дією був майстер-клас «Етнологічна фантастика: мо­делювання культур» визнаних харківських письменників-фантастів Г.Л.Олді (Громов, Ладиженський). У ході роботи письменники розглянули багато творів початківців. До кожного твору письменники дава­ли розгорнутий коментар, вказуючи на його слабкі і сильні сторони. Часом ко­ментарі, що звучали, були жорсткими, але завжди справедливими і дотепни­ми, що, погодьтеся, набага-то корисніше, аніж без­підставне вихваляння по­чатківців. Під час майстер-класу з’ясувалася також не дуже весела тенденція серед письменників-по­чатківців: дуже багато з них лінуються вигадувати щось своє, а безсоромно беруть за основу своїх творів вже написане ки­мось з іменитих колег. Найчастіше жертвою тако­го плагіату ставала творчість Толкієна.

До речі, найкращими письменниками цього року було визнано тих таки Олді — другий рік поспіль українці отримують нагороду, що, погодьтеся, приємно.

Чи не самим апогеєм «Єврокону—2006» стала ще не бачена в Україні за якістю і масштабністю презентація нового проекту Марини та Сергія Дяченків, а також співачки та ново­обраного депутата Вер­ховної Ради Руслани Лижичко «Дика енергія. Лана». Чому проект, а не просто книжка? А тому, що «Дика енергія» включає в себе не лише літературну творчість, а й, як було заявлено, новий стиль життя, серію відеопостановок, нових кліпів і пісень від Руслани, зроблених в абсолютно новому й уні­кальному стилі — стилі дикої енергії. Усі ці еле­менти пов’язані між со­бою і взаємодоповнюють одне одного. Тобто це справді масштабний український арт-проект. Книжка вже є — після презен­тації кожен охочий міг її придбати тут-таки, на ви­ході із зали. Тепер чекаємо обіцяних кліпів та відео від Руслани. Приємно було бачити консолідацію різ­них напрямів сучасного українського мистецтва — літератури, музики і кінематографу.

А якщо казати про загальні враження від «Євро­кону—2006», то впадає в око атмосфера справжнього непідробного свята і ще стійке враження, що нарешті в Україні книго­видання зрушило з мертвої точки. Процес пішов! Хай поки що не дуже шпарко, але то попереду. Ми побачили, що наші книговидавці вміють не тільки скаржитися на жахливі умови для функціонування галузі в країні, а й дещо можуть робити самі, наперекір всьому і всім. До того ж виходить це в них на досить-таки при­стойному рівні.

Олексій ЖУПАНСЬКИЙ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com