НІ - МОВНОМУ СЕПАРАТИЗМУ!

Заява Української Консервативної партії щодо сепаратистської мовної політики місцевих влад південно-східних регіонів України

Перед титульною Українською нацією, а також перед національною безпекою нашої держави постала чергова загроза — руйнація її споконвічної, державної мови, відродження якої почалося з довгоочікуваною незалежністю. Примара регіонального сепаратизму породила реваншистські спроби реанімації офіційної російської мови у Луганській, Харківській, Донецькій областях та місті Севастополі, де місцеві ради прийняли відповідні рішення. При цьому основний документ, на який посилаються ревізіоністи Конституції, — Європейська хартія регіональних мов та мов національних меншин, приєднання до якої відбулося за президентства Л. Кучми не без його тиску. Хартія вбачає проблему для тих мов, яким загрожує знищення, проте в Україні такої загрози для російської мови немає, натомість така загроза існує для державної мови. Потрібно враху-вати, що укладачі Хартії спиралися на європейський досвід, не враховуючи досвіду колоній Росії, де під впливом азійської нетерпимості окупаційною владою до мов «інородців» ці мови, у тому числі й ук-раїнська, були поставлені у становище упосліджених та приречених на зникнення.

Безперечно, йдеться про широкомасштабну, цілеспрямовану акцію у сфері реалізації мовної політики, яка має винятково політичний характер і може спричинити для нашої держави та її національно-культурної спадщини найтяжчі наслідки. Свого часу було русифіковано школи усіх рівнів, національно свідомих українців фізично знищували, відбувалася цілковита або часткова русифікація українських міст, українська мова неодноразово заборонялася Російською імперією. Нинішня ж небезпека для існування національної державної мови має підґрунтя —доки що не усунуто серйозних проблем з поширенням та функціонуванням, фактично — засиллям російської мови у теле- та радіопро-сторі, друкованих засобах масової інформації, в інтернеті, книговидавництві, цією мовою майже повністю окуповано наш інформаційний  простір.

Отже, наша мова конче потребує захисту й підтримки, з чим так підступно і байдуже зволікає зде-більшого неукраїнська за складом олігархічно-кланова влада, яка дбає лише про свій добробут.

Українська Консервативна партія, яка послідовно відстоює інтереси титульної Української нації, різко засуджує будь-які прояви антинародного, антидержавного так званого мовного параду, які ведуть до руйнування коду нації та цілісності, політичної стабільності і незалежності нашої Вітчизни. Надання чужинській мові окупантів прав, рівних з державною, означатиме повернення колоніальних порядків у нашій державі та скасування права українського народу на національне буття. Це — ніж у спину незалежності України.

Українські консерватори наголошують, що такі невиважені рішення по суті не є правовими, адже чинний Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить положень про право або компетенцію місцевих рад вирішувати питання мовної політики в регіонах. Антиукраїнська епідемія упослідження української мови в Україні — це спроба зне-важити Конституцію нашої держави. Тому через загострення до небезпечного і без того непростого мовного питання його організатори мають зазнати щонайсуворішої політичної і правової відповідаль-ності задля унеможливлення в майбутньому проявів мовного сепаратизму. А нинішня влада повинна нарешті повернутися обличчям до проблеми мовної політики і остаточно впорядкувати дещо суперечливе чинне законодавство з цього питання з визначенням легітимності приєднання до Європейської хартії регіональних мов та мов нацменшин, її правового тлумачення, залученням до цього Конституційного Суду України та якнайшвидшим прийняттям удосконаленого мовного законодавства. 25 травня 2006 р.

Президія Національної ради
Української Консервативної партії