Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
НЕДОЛУГИЙ «МЕНЕДЖМЕНТ»Дебют футбольної збірної України на чемпіонаті світу в Німеччині ввійде в історію. Він запам'ятається багатьом і надовго. І не тільки українцям, і не тільки любителям футболу. Ще б пак, така довгоочікувана подія, шалена підготовча «розкрутка»... і кульмінація у вигляді 0:4 на табло! Що тут ще говорити?! Краще заходи на кшталт футбольного матчу Україна — Іспанія проводити в режимі жорсткої секретності (на рівні військових навчань часів холодної війни), аби не травмувати душі українців та не псувати і без того далеко не ажурний імідж нашої держави на міжнародній арені. Історично-істеричний дебютНайпровальніший дебют чемпіонату — у такій умовній номінації Україна переконливо посіла перше місце, зігравши стартову зустріч гірше, ніж будь-яка інша команда-новачок. Крім України, у фінальних турнірах дебютували ще п'ятеро збірних. Кот-Д'Івуар, Ангола, Гана, Того також програли свої стартові матчі. Проте мали добрий вигляд, і рахунок не такий принизливий, як у наших. Тільки Гана поступилася 0:2 потужній Італії, та й то краще виглядала за Україну. Решта новачків фінальних турнірів дебютні зустрічі програли з різницею в один гол. А ще один дебютант світових першостей, екзотичний представник Карибського басейну команда Тринідад і Тобаго взагалі у своєму першому матчі на полях Німеччини створила сенсацію, зігравши внічию 0:0 із сильними шведами. їм то буде, що згадати. Нашим же порадили одразу забути про жахливий матч з іспанцями на полі стадіону в Лейпцизі. А що ж тоді пам'ятати: перший куплет національного гімну? Чи розміри призових, обіцяні президентом футбольної федерації Г.Суркісом за вихід до тієї чи іншої стадії змагань? Напередодні дебютного старту збірної України у фінальному турнірі чемпіонату світу весь антураж, зовнішні атрибути зусиллями футбольної громадськості було приведено (якщо не сказати, за вуха притягнено) до міжнародних стандартів. Команді пообіцяли чималі призові. Футболістів учили тримати руку на серці й підспівувати під час виконання національного гімну. Всьому народу в душу плюнулиОстаннього домагалися роками. «Професійні українці» прискіпливо стежили за поведінкою наших гравців, етнічних українців, під час офіційної церемонії, яка зазвичай передує зустрічам збірних. ЗМІ показували й розказували, писали й наголошували, перераховували прізвища збірників, які тримають і які не тримають руку на серці, вказували на тих, хто співає і не співає «Ще не вмерла...». Ставили у приклад «просунутих» у цьому сенсі іноземців. Мовляв, у футболі все дуже просто — перед грою добре гімн проспівали — і перемогу забезпечено. Як на мене, значно вдаліший приклад виконання національного гімну було започатковано гравцями нашої молодіжної збірної після вольової важливої перемоги над бельгійцями, яка відкрила українцям дорогу до фінальної частини молодіжного чемпіонату. Спочатку здобули визначну перемогу. Потім, повертаючись з гри, в автобусі співали гімн. Натхненно, заслужено й переконливо. Проте «професійні українці» безперестанку по-своєму повчали українців етнічних, як «методично правильно» Україну-неньку кохати. Що з цього вийшло — вся країна побачила на прикладі гри наших футболістів з іспанцями. Спочатку омріяно, приклавши руку до серця, проспівали національний гімн, а потім плюнули в душу всьому народу — оце «професійний патріотизм» по-українськи. Вихваляння гаманцем дало зворотний ефектЗвісно, мотивація не вичерпується одними патріотичними почуттями. На цьому добре розуміється президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. Напередодні стартової гри нашої збірної він оголосив розміри призових для футболістів. У разі виходу з групи загалом на команду обіцяно 2,5 млн доларів. Вихід до чвертьфіналу збільшить призовий фонд ще на 4,5 млн. Участь у півфіналі — ще на 4,5 млн. За участь у фіналі українській збірній пообіцяли доплатити вже 8,5 млн доларів. А за перемогу на чемпіонаті світу — ще стільки ж. Тобто у разі виграшу турніру загальний призовий фонд нашої збірної може нараховувати 28,5 млн доларів. Тільки от лихо, це вихваляння гаманцем Суркіса напередодні гри з іспанцями спричинило зовсім інший ефект, ніж очікував головний «футбольний менеджер». Призові справді світового рівня «надихнули» українських футболістів не на звершення, а, навпаки, на розгромну й принизливу поразку. Такої ганьби національна збірна не знала вже з десяток років з часів свого становлення, коли Г. Суркіс ще боровся за керівні посади в українському футболі, картаючи тодішніх посадовців за провальні виступи футболістів. А нині, взявши на себе надмірну відповідальність, не може навести лад у своїй вотчині. Виявляється, мало просто визначити багатоміль-йонні призові. Потрібно відчувати психологію наших футболістів — етнічних українців. Бо ж обіцяні чималі гонорари — це півсправи. її другий необхідний складник — наперед розписати, куди ці мільйони доларів підуть, якщо їх не виплатять футболістам. Найкращий варіант — заявити так: усю невикористану частину призового фонду національної збірної із загальної суми 28,5 млн доларів буде передано «професійним українцям» — як вина-городу за консультації та повчання з питання виконання національного гімну перед футбольними матчами. Ось якщо вдатися до такого менеджерського ходу, тоді рівень гри та результати виступів українських футболістів різко зростуть. Навіть перемога на чемпіонаті світу видаватиметься цілком реальним завданням. Не кажучи вже про вихід з групи чи перемогу над якоюсь там Іспанією. Поскупився на шубу чи в «Дубки» не зводив?Проте, аби спромогтися до такого менеджерського кроку, потрібно справді знатися передусім на психології титульної, а не якоїсь іншої національності. Допоки ж цього відчуття немає, «менеджмент» Суркіса приносить лише збитки, поразки та розчарування. Будівництво біля НСК «Олімпійський» триває. Про спорудження нового стадіону, і справді потрібного для досягнення задекларованої «мети-2012», тільки дехто згадує зрідка, між іншим. Наші союзники по згаданому проекту виборювання спільного проведення чемпіонату Європи, поляки, достроково пролетіли у групі, як «фанера над...» Мюнхеном чи Штутгартом (різниця не принципова). Та й швейцарські арбітри якось ні сіло, ні впало «в’їлися» на українську збірну. Виникає логічне запитання: з чого б це? Невже вони для своєї рідної збірної, якій радше «світить» друге місце у групі «G» (принаймні на той час були такі розклади), підбирають у суперники на 1/8 фіналу Іспанію. Зважаючи на цю обставину, швейцарцям логічніше було б підсуджувати збірній України. Вочевидь, тут задіяні інші, далеко не ігрові обставини. Видається, наш «футбольний менеджер» забув комусь подарувати шубу або ж влаштувати в «Дубках» черговий день народження когось із керманичів світового футболу. До такої антиреклами футбольної справи не додумалися навіть її найзатятіші вороги. Спочатку сотням тисяч українців (передусім тим, хто байдужий до спорту № 1) втлумачують, що футбол в Україні чи не найуспішніша й найперспективніша галузь, кульмінацією досягнень якої є виступ нашої збірної на чемпіонаті світу в Німеччині. А потім виявляється, що це новітня байка про «світле майбутнє». Прикро — не те слово — провально й принизливо. Чимало наших співгромадян з категорії байдужих до футболу, було, вже зацікавилися цим дійством. Та після «іспанської трагедії» у них надовго відпала цікавість до гри мільйонів. Оптимістами залишилися тільки ті, хто не втрачає почуття гумору за жодних обставин. Якщо бути послідовними, проголосивши день футбольного матчу Україна — Іспанія вихідним, зважаючи на його невтішний підсумок, наступний день логічно було б оголосити національним трауром — резонно жартують вони. Ось вам і «менеджмент», і «перспективи розвитку». Не для того ми поставили на вуха всю країну, аби потім тішитися перманентними успіхами. На кшталт виходу з групи завдяки далеко не фаворитним двом іншим суперникам та наступним програшем в 1/8 фіналу зі «скромнішим» рахунком якійсь Франції чи Швейцарії. За такий принизливий ляпас виправдання може бути лише одне — помститися іспанцям у фіналі. (Згідно із сіткою турніру, шляхи України та Іспанії на цьому чемпіонаті можуть перетнутися лише у фінальній зустрічі.) А якщо іспанці туди не потраплять, то вже відігратися у вирішальному матчі турніру на якійсь іншій команді. Олександр HAKA3HEHKO, |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |