ТАЄМНИЦЯ ПАРТІЙНОЇ КАСИ

На запитання, звідки у тієї чи іншої партії кошти на існування та на виборчі перегони, всі лідери, незалежно від їхньої політичної орієнтації, відповідають практично однаково: пожертви невідомих благодійників та внески партійців.

І дуже ображаються, коли їх звинувачують у банальній спекуляції прохідними місцями у виборчих списках. Ще б пак. Після оприлюднення таких фактів і кількість членів у списках різко зменшиться. Та й у правоохоронних органів може виникнути низка запитань. Взагалі ж варто було б, мабуть, узаконити такий підхід до наповнення партійної каси. А відповідно – й оподатковувати кошти, сплачені до неї. Хоча це також  палиця з двома кінцями. Тоді або суми в бухгалтерських документах будуть занижені в сотні разів, або запровадять якісь пільги. Наприклад, для «заслужених олігархів» України.  Кошти ж, які надходитимуть з-за кордону, оформлюватимуть як гуманітарну допомогу. Жарти жартами, але проблема стала такою серйозною, що впливає на політичне життя країни.

Якщо чільники Партії регіонів, «Нашої України» та Блоку Юлії Тимошенко і не приховували, що в їхніх списках багато заможних кандидатів, завдяки яким, власне, й велася масована агітаційна кампанія, то лідер соціалістів Олександр Мороз спочатку клеїв дурня. Мовляв, усе ведеться за рахунок власних партійних коштів. Мабуть, у них там така каса, що за витрачені на вибори кошти могли б якщо не повністю, то принаймні частково втілити в життя пункти передвиборної програми. Ну, принаймні хоча б в одному з регіонів. Адже численні намети з агітаторами, мільйонні наклади партійного «Товариша», сувеніри із символікою, оренда спеціальної техніки коштує чимало. Спрацювало.  Утім, схоже, востаннє. Бо після відомих подій значна частина тих, хто голосував за партію Мороза, навряд чи ще колись повторить цю помилку.  Знає про це і Олександр Олександрович. Однак, схоже, іншого виходу, як йти на домовленості з «регіоналами», у нього не було – спонсори вимагали, для яких депутатський мандат – ніщо інше, як просто черговий «бізнес-проект». Утім, схоже, тиснуть на Мороза не лише внутрішні, а й зовнішні кредитори. Власне, про це чи не найкраще міг би розповісти вже колишній перший секретар політради СПУ Йосип Вінський, який якраз займався касою соціалістів. Та нині, жорстоко критикуючи Мороза, фінансову тему він оминає. Тим часом, як вже писав «Персонал Плюс», значну суму соціалістам напередодні виборів видали представники Ізраїлю. Зрозуміло, що за певні послуги. Точніше, за одну –  міністри-соціалісти Ніколаєнко та Луценко мали зробити все можливе, аби закрити найбільший вищий навчальний заклад України – Міжрегіональну Академію управління персоналом. Ну, дуже вже не подобаються деякі аспекти діяльності МАУП сіоністам. Отож двоє недовідставлених міністрів рвонулися виконувати поставлене завдання. Дарма, що всі їхні потуги виходили за межі Закону й викликали подив – ну й невігласи працюють в уряді! Схоже, їм це було байдуже. Принаймні, вони виявилися гарними учнями свого партійного наставника.