ЗЕМЛЯ ПОМСТИТЬСЯ ЛЮДСТВУ

— Досліджуючи питання рельєфу Землі, а в підсумку проблему її форми, маси і рівноваги, ми дійшли висновку, що спотворений людиною природний рельєф планети привносить і свою частку в природні збурення. Рельєф впливає і на зовнішні, і на внутрішні сили Землі, одночасно приймаючи зворотний вплив цих сил на себе. За сучасним сценарієм розвитку зупинити природні збурення неможливо, бо не можна зупинити технічний прогрес людства. Однак те, що ми називаємо прогресом, за Всесвітнім виміром є регресом, варварством, знищенням самих себе. Потрібні нові підходи, нове розуміння людиною свого місця на планеті.

— Такої заборони немає. Є моральна відповідальність вчених за свої прогнози і висновки. Якщо напрям розвитку подій, тенденції можна обгрунтувувати, то дати визначати вкрай складно і небезпечно. І все-таки гуманістичний складник у діях і вчинках вчених переважає. Вони попереджають владу і населення про природні загрози задля збереження життя людей через проведення попереджувальних заходів. Коли б такі книжки, як «Расшифрованная Библия, или Реквием цивилизации», «Конец времен» та інші були  настільними у кожного, — суспільство було б моральнішим і терпимішим.

—  Глобальні катаклізми невідворотні в тому розумінні, що людство не може повернутися в доіндустріальний, менш згубний для довкілля, період. Однак воно може відмовитися від воєн, накопичення арсеналів зброї, марнотратства панівних класів і націй і використати збережені кошти для розвитку науки, зокрема розроблення і впровадження природоощадних технологій. Пророцтва Нострадамуса свідчать, що людина змінить хижацьке ставлення до природи занадто пізно.

—  Серед численних заходів ми виділили б такі: планетарне обмеження шкідливих для при роди виробництв; роззброєння; збереження і мобілізацію планетарних ресурсів для комплексних наукових розробок щодо збереження життя на землі; розробка у реалізацію планетарної демографічної політики. Із зазначених питань ООН повинна стати органом ефективного впливу, координації зусиль, вирішення проблем і арбітражу. Статус ООН потребує відповідних змін.

—  Можна вважати, що географічне розташування нашої держави, з огляду на природні катаклізми, відносно сприятливе. Однак   збурення   природи може призвести до техногенних катастроф: проривів гребель водоймищ, місць зберігання небезпечних відходів та ін. Ці проблеми треба вивчати і щорічно передбачати в бюджеті кошти на їхнє поступове вирішення.

Інші  проблеми — це проблеми економічні, соціально-економічні та наукові. Перерахуємо деякі з них.

Перша. Надмонополізація основної частини капіталу (зосередження в руках не більш як десяти сімей чи кланів) неминуче призведе до загнивання, руйнації і так слабкої економіки.

Друга.  Глобальна тінізація економіки, відмивання «брудних» грошей, викачування і перекачування капіталів в офшорні і через офшорні зони, ухиляння від сплати податків. Така економіка функціонує поза правовим полем і залежна від зовнішніх впливів тих, хто володіє компрометуючою інформацією; вона не поповнює бюджет, позбавляючи державу можливості належно виконувати свої функції, зокрема соціальну, оборонну, правозахисну.

Третя. Створена поколіннями українців економіка не є національною. Вона опинилася в руках іноземців або людей, переважно духовно не споріднених з Україною.  За таких умов держава не може створити необхідний запас міцності, зокрема достатні державні резерви для виживання в екстремальних умовах. Капітал, який повинен працювати на економіку України, значною мірою перетікає в країни і місцевості, яким найбільше загрожують природні катаклізми. Його безглузда втрата неминуча.

Четверте. Нація роз’єднана економічно на багатіїв, бідних і зовсім злиденних. Рівень експлуатації українців один з найвищих у світі. За 15 років незалежності частка прибутку у ВВП України зросла з 21 до 41%, а частка пенсій і зарплат у ВВП упала з 58,8 до 27%. У нетінізованих національних економіках цей показник становить 60—80%. Щорічно недоотримана зарплата, а отже, недопродані на внутрішньому ринку, а частково і недовироблені, товари становлять 25 млрд доларів. Наведені цифри свідчать, що за ситуації природних випробовувань народ України позбавлений психологічної опори — впевненості і надії. До цього додається розуміння, що грошова приватизація виявилася фікцією, обманом. За фабрики, заводи, комбінати ніхто не платив або майже не платив. Тому інформація, яка мала бути найдоступнішою — хто, як і за скільки отримав у власність суспільне добро, — стала більш секретною, ніж військова. За сучасних обставин ці питання потрібно демократично вирішувати, а не консервувати у вибухонебезпечні проблеми.

П’яте. Відсутність ефективної демографічної та міграційної політики. Влада фактично змирилася з оприлюдненими, зокрема з трибуни ООН, процесами вимирання корінного етносу. Вона нічого не робить для підвищення народжуваності, зменшення смертності серед людей    старшого    віку,

відпливу робочої сили, зокрема висококваліфікованої та репродуктивної. Внаслідок цього інші держави, передусім Росія і Євро-па, частково вирішують свої демографічні проблеми за рахунок освічених і близьких їм за ментальністю українців. Водночас Україна стає місцем неконтрольованої імміграції людей інших релігій, культур, традицій і світоглядів. Це небезпечно — й політично, й економічно.

Шосте. Для політико-владно-бізнесових груп Україна — не база економічних досягнень на основі розумного господарювання і новітніх технологій, а лише арена боротьби за залишки неприватизованої суспільної власності, захоплення і хижацького використання землі, сировинних ресурсів, контролю за бюджетними потоками та їх розподілом. Поділ, перерозподіл власності стали такими звичними, що Україна, мабуть, єдина в світі держава, де з’явився новий вид безкарної злочинності — силове захоплення підприємств.

— Невідкладно запровадити Указом Президента України, а потім законом Режим економії ресурсів через «оголошення війни» тіньовій економіці, перекачуванню капіталів в офшорні зони, привілеям чиновників, захопленню державної власності, землі, заборонити її продаж, суттєво послабити експлуатацію народу встановленням не менш як 60-відсоткої частки зарплати і пенсій у ВВП. У державі, де зрослися капітал, політика і влада, зробите це надзвичайно важко, але це останній шанс українців. І його потрібно використати.