НЕПОВТОРНІСТЬ ЯК ШАНС ДЛЯ ВИЖИВАННЯ

Маємо своєрідний ювілей: 10 років тому в шотландському інституті Рослін побачила світ овечка, вирощена з однієї-єдиної клітини дорослої істоти.

За можливими наслідками для людства вчені порівнювали цей експеримент... з винаходом атомної бомби. Не забарились і любителі екстраординарних рішень. Так, британський письменник Патрик Диксон повідомив пресі прізвище та адресу жінки, котра збирається стати матір’ю власного діда — звісно, новонародженого. Чи можна втілити в життя такий генеалогічний абсурд? Спробуємо пошукати відповіді на це запитання.

На калиновому мості

Якийсь американський школяр під час вакацій зайнявся науковою роботою. Дочекавшись, доки запліднене жаб’яче яйце розділиться, він під мікроскопом відокремив ті половинки і поклав їх у живильний розчин, потім кілька разів повторив ці маніпуляції з кожною половинкою... Згодом продемонстрував репортерам з десяток однаковісіньких жабенят, які стрибали в його домашньому тераріумі, а на додачу пообіцяв, що коли виросте, то виготовить десяток-другий Мерилін Монро, і то була не найгарячіша з голів, які заходилися фантазувати на тему клонування людської особистості.

Аби збагнути, що ж воно за нашу бутність діється в світі, освіжімо в пам’яті те, що наші читачі вже мають знати.

Кожна істота з’являється на світ і розвивається завдяки «набору креслень та інструкцій», що містяться в безпосередніх носіях спадкової інформації — хромосомах, а це означає, що практично кожна клітина живого організму несе інформацію про те, яким цьому організму належить бути. Чому ж тоді кістка не схожа на кров чи м’яз, а очі розплющуються не де завгодно, а де треба? Бо якась ще не зовсім зрозуміла для науки сила «заблоковує» гени, які виробляють білки, потрібні для нормальної життєдіяльності тієї або тієї тканини. Хромосома — ніби «роман у новелах», обсяг інформації якої важко й уявити; з величезної їх кількості життя «прочитує» лиш невеликий відсоток.

Провести запліднення в пробірці й виростити із зародкової клітини живий організм вже не проблема. А от із дорослою клітиною, взятою зі зрілої тканини, такі експерименти не вдавалися. А вона ж несе ту саму інформацію, що й зародкова клітина. Несе потенційно, бо реалізує її в дуже «урізаному» вигляді. Поетичний образ калинового мосту, за яким лишаються літа, вчені називали «бар’єром спе­ціалізації», і донедавна побутувала думка, що здолати його не вдасться ніколи.

Аж тут на світ з’явилась овечка на ім’я Доллі...

Як це сталося

Інститут Рослін — прикладний: займається поліп­шенням шотландської худоби. Останнім часом з’явилися надії на вирощування особливих тварин: свиней з печінкою чи серцем, які можна пересаджувати людям, овечок з кров’ю, яка не утворює тромбів, корів з молоком, яким можна вигодовувати немовлят... Які перспективи для медицини! В загальних рисах методика експериментів така: в штучно запліднену ембріональну клітину вводять ген, що відповідає за потрібну ознаку, після чого він потрапляє у всі клітини ембріона, який розвивався. Звісно, в більшості випадків той ген виявлявся заблокованим, однак десь і «проривався». Вчених надихав успіх з коровою Розі, що з’явилася на світ в іншому інституті: в неї ген, який кодував один з найнеобхідніших білків жіночого молока, потрапив саме туди, куди й було потрібно, — у вим’я. Розі панькали, як принцесу, та що було далі з нею робити? Зайнятися традиційною селекцією корів з молоком, близьким до жіночого? Марудно, та й немає гарантії, що хоч одна з Розіних доньок повторить унікальні властивості матері. А як спокусливо виростити тварину просто з клітини вимені, що дає такий цінний для людини продукт!

На той час уже було зроблено багато спроб здолати «бар’єр спеціалізації». Для цього в порожню оболонку ембріональної клітини вводили ядро (а саме в ньому містяться хромосоми) тієї клітини, в якій були зацікавлені. Відчувши в собі повний набір хромосом, клітина починала ділитися, однак зародок дуже скоро гинув. Працівники інсти­туту Рос­лин дійшли висновку, що причина цього «вікова нестиковка» оболонки, в яку підсаджують ядро, та самого ядра, й зуміли сповільнити в ньому всі процеси. Отак з клітини, взятої з вимені шестирічної овечки, розвинулася й благополуч­но народилася Доллі, а світ зреагу­вав на її появу вибухом пристрас­тей. Чому?

Трохи пофантазуємо

У Біблії написано, що за Божим ве­лінням людині належить плодитися, розмножуватися й наповнювати со­бою Землю. Однак стосунки між ста­тями в очах церкви мали якийсь при­смак гріховності. І раптом — як глум, як пародія на мрію про вічну цнот­ливість — принципова можливість обійтися без акту парування, який передує появі на світ кожної живої істоти. «Другий спосіб створення овечок» (мається на увазі — поза-сексуальний) — так називався ко­ментар до повідомлення про експе­римент з Доллі, надрукований у сла­внозвісному журналі Нобелівських лауреатів «Природа». Він схвилював багатьох віруючих людей. Що озна­чала ця наукова сенсація? Зухва­лий замах на прерогативу Творця чи черговий акт здійснення нашо­го природного права на необме­жене пізнання? І чого нам, тепер чекати? Хай трансядерні експери­менти дуже дорогі, хай поки що тіль­ки незначний відсоток їх завершує­ться успіхом, та найважливіше, що з «калинового мосту» можна повер­нути — можна перетворити клітину зрілої тканини на ембріональну й ви­ростити з неї живу істоту асексуаль­ним способом. І годі покладатися на обіцянки вчених ніколи не робити об’єктом своїх досліджень людину — історичний досвід свідчить: що їх ніхто не виконує. Безсилі тут і забо­рони: таємні лабораторії не проко­нтролюєш.

І що ж тепер буде? На світ спра­вді з’являться тисячі Мерилін Монро, Сінді Кроуферд чи Арнольдів Шварценеггерів? Можна буде за­мовляти собі синів, які «не про­міняють рідну матір на чуже дів­чисько», і слухняних доньок? Лю­бов між чоловіком і жінкою втра­тить свій первинний зміст — про­довження роду — й стануть непо­трібними надихнуті нею твори ми­стецтва? Невже люди майбутнього являтимуть собою племена амазо­нок, які вестимуть нескінченні вій­ни з жорстокими мужами, бо обидві сторони у поколіннях повторювати­муть самих себе? А що буде, коли клонування слухняних рабів візьмуть на озброєння політичні партії, які рвуться до влади? Або група навіжених молодиків зажадає «вождя» з відпо­відними якостями...

Це й справді схоже на кінець світу — принаймні такого, в якому ми зви­кли жити, бо ж хитаються підвалини того, чим ми дорожимо. Тут і справді проведеш паралель з атомною бомбою!

Однак матінка-природа усе ставить на місце.

Закон здолати неможливо

Жабки, що стрибали в тераріумі американського школяра, тільки людському оку здалися однакові­сінь­кими, а глибоке дослідження показало б значну різницю між ними. Бо в нашому світі панує закон генетичної неповторності всього сущого і діє він на рівні не тільки клітини, а й органічної молекули. Невідомо, чи повторила Доллі властивості овечки, з клітини якої вирощена, чи виправдала покладені на неї надії? Жила недовго, померла від ракової пухлини з ознаками глибокого атеросклерозу. Попри всі технології, новородком їй побувати вдалося, але вона дуже скоро наздогнала вік клітини, з якої зародилася. Біологіч­ний годинник узяв своє.

Тварину оцінюють за зовнішніми показниками та фізіологічними характеристиками. А з людиною все незрівнянно складніше!

З психічними властивостями людини ще складніше. Наш мозок може перебувати в такій кількості станів, що коли б у цілому Всесвіті порахувати всі атоми, то їх не стачить, аби назвати цифру. Найменші відхилення в характері зв’язку між нейронами сірої речовини наших півкуль — і замість покірливих рабів будуть тиражовані відчайдухи, які зметуть своїх творців. Щоб на світ з’явилася копія «вождя всіх часів і народів», необхідно надто багато що повторити — від астрологічної ситуації — до ситуації сімейної та умов виховання. Бо гени тільки дають тенденцію до розвитку певних нахилів, а сповна їх реалізує життя. А щоб «народити собі батька», необхідно стати «власною бабусею», тобто мінімум повторити фізіологічні властивості жінки, яка дала йому життя, не кажучи знову ж таки про астрологічну ситуацію та умови виховання.

Варто також замислитися над тим, скільки років Доллі, вирощеної з клітини шестирічної овечки? Чи не візьме своє біологічний годинник? Утім, повторюємо, до цього навряд чи дійде...

Подолання «бар’єра спеціалізації» — велика перемога. Природа допускає асексуальне розмноження: ми вирощуємо картоплю з бульб, смородину із живців. Навіть серед комах є такі, що розмножуються «непорочним способом». Однак природа не терпить однорідності, бо саме неповторність дає всьому живому шанс на виживання за умов планети, де не випадає двох однакових хвилин. Закон генетичної неповторності життя здолати неможливо, як і будь-який інший закон, і — віруючі можуть бути спокійними — саме тут виявляється Божа воля.

Споріднення, що вда­ється поставити «на потік» виробництво Мерилін Мо­нро та Арнольдів Шварценегерів не підтвердилися. Воно й на краще!

Наталя ОКОЛІТЕНКО