РЕЗЕРВАЦІЇ «РОЗВИНЕНОГО» ЗАХОДУ

Розчарування, обман, лють — саме так реагує батьківщина дикої Рози та просто Марії на рішення американського президента Джорджа Буша звести стіну на кордоні між двома країнами. Адже з 1994 року обмін людськими ресурсами між США і Мексикою регулюється Північноамериканською угодою про вільний обмін («Алена»); відтак Америка вважає себе перевантаженою іммігрантами. Але хто вважає? Америка чи Держ­секретар пані Райз?

Загальновідомо, що років так за п’ятнадцять більшість населення США становитимуть чорношкірі; вони цією країною і правитимуть (звичайно, разом з євреями; якщо вам здається, що чорна шкіра та юдаїзм несумісні, то ви глибоко помиляєтеся, адже перші юдеї при­йшли з Ефіопії). Кондоліза Райз, яка вже кілька років поспіль обіймає посаду Держсекретаря США, також не вирізняється особливою білизною шкіри. Ця пані, про яку навіть у самому Білому домі пліткують, ніби вона в Овальному кабінеті Буша зайняла місце, яке якась панянка займала в Овальному кабінеті Клінтона, радше лобіює інтереси чорношкірого населення Америки. Тим часом Штати наповнюються мексиканським стратом — і це потенційна небезпека для негрів і євреїв. Ось вони й вирішили збудувати мур між «країною сомбреро» і бушівськими маєтками в Техасі. А хіба знайти кращого рабинського посіпаку за Джорджа Буша?

Стіна стала важким ударом по президенту Мексики Вісенте Фоксу, який зробив ставку на добрі взаємини зі Сполученими Штатами. Термін президентства Фокса добігає кінця; він сподівався, що встигне лобіювати зміну статусу мільйонів нелегальних мексиканських іммігрантів у Сполучених Штатах. Який не який, але Фокс потурбувався про свій народ. У понеділок, 2 жовтня, мексиканський уряд надіслав до Білого дому листа, вимагаючи від Буша накласти вето на висунутий Конгресом закон. Наївні! Чи ж накладе Техасець вето на закон, який сам же й придумав?!

Цей проект Стіни — не перший. Уперше вирішили будувати мур — так званий Gatekeeper (тобто «воротар») — ще 1994 року; тоді 65-ти метрове укріплення мали звести з матеріалів, що залишилися після війни в Перській затоці 1991 року. Нинішня програма називається Secure Border Initiative (з англійської — «почин з убезпечення кордону». Незважаючи на наполегливий тон листа з Мехіко, 4 жовтня Буш підписав проект, який передбачає зведення «віртуальної загорожі» з 1 800 обладнаних відеокамерами та детекторами руху веж, що височітимуть на півдні, протяжністю 200 км, американсько-мексиканського кордону, а на півночі — на кордоні з Канадою. (Цікаво, невже з Канади тікають до Штатів? І це попри те, що «країна кленів» вважається однією з найзаможніших у світі?) Другий етап програми передбачає побудову до кінця 2008 року стіни в 1 200 км на найбільш пропускних відрізках мексиканському кордону.

Огородження — загальна тенденція всіх розвинутих держав. Класичний приклад — Берлінський Мур, падіння якого знаменувало, на думку більшості істориків сучасного світу, новий етап у розвитку Європи. Але історики, вочевидь, помилилися. Першою «ластівкою» стала стіна, зведена ізраїльтянами на кордоні з Палестиною. Як показав досвід, ні до чого доброго це не призвело. Як був арабсько-ізраїльський конфлікт, так він і є. А нині Саудівська Аравія — скопище багатющих полігамних шейхів, що сидять на нафтових свердловинах і полюбляють вродливих українок, — заявила про початок будівництва своєї «стіни» на кордоні з нестабільним Іраком. Певно, невдовзі весь Близький Схід ошкіриться численними стінами — Велика Китайська відпочиває!

Не менш товстим, хоч і віртуальним, муром збирається оточити себе Євросоюз: недавно голова МЗС Франції, кандидат на президентське крісло Ніколя Саркозі запропонував керівництву ЄС цілу купу законопроектів, пов’язаних з жорстким обмеженням іммігрантського руху до Європи. На думку Саркозі (до речі, угорця за походженням), в’їздом іммігрантів мають займатися не уряди окремих європейських країн, а спільний євросоюзівський орган. Пан Саркозі запропонував також створити загальноєвропейську Прикордонну службу. Можна уявити, чим це виллється для України: раніше потік нелегальних іммігрантів хоч і йшов через нас, та все ж осідав у ЄС. Якщо з’явиться європейська Прикордонна служба, всілякі індуси, пакистанці, цигани, таджики, китайці зависнуть на нашій території. Враховуючи наше законодавство і повну занедбаність силових структур, це може стати дуже серйозною і небезпечною проблемою. Тому ми маємо молитися, щоб законопроект Саркозі поки що не пройшов (поки що — бо це справді непогана ідея), а пройшов тільки тоді, коли Україна отримає більш-менш певний статус і Прикордонна служба охоронятиме і наші кордони.

А що ж Мексика? Голова тамтешнього МЗС Луї Ернесто Дербес охарактеризував законопроект «про стіну» як загрозу двостороннім відносинам і навіть пообіцяв звернутися зі скаргою до ООН. (Навряд чи це йому допоможе...) Новий скандально обраний президент Феліпе Кальдерон також вважає, що нова стіна лише поглибить проблеми. «Це означає, що тисячі мексиканців та латиноамериканців йтимуть на ще більший ризик, аби потрапити до Сполучених Штатів, — справедливо зауважив він у четвер під час зустрічі з президентом Чілі Мішель Башельє. — Звичайно, смертельних випадків побільшає. Наразі щороку, намагаючись перетнути кордон, гинуть приблизно 400 мексиканців». Кальдерон, безумовно, має рацію. Щороку нелегально перетнути кордон США намагаються 400 тисяч мешканців Мексики і більш як 100 тисяч жителів країн Центральної Америки. Якась там стіна не в змозі стати на заваді цьому феномену. Американці ж уперто гнуть своє. Що ж, Бог їм у поміч! Тільки ось що цікаво: коли в них станеться халепа, хто їм допомагатиме? Адже Ізраїль надто далеко...

Фелікс Іржавий