Від погроз до злочину

Своїми неодноразовими погрозами «знайти управу на МАУП» міністр освіти Ніколаєнко нарешті переступив межу закону. Не спромігшись знайти будь-які порушення в діяльності найбільшого недержавного навчального за­кладу, але прагнучи будь-що позбавити його ліцензії на освітню діяльність, міністр вдався до дій, які в цивілізованому суспільстві прийнято вважати злочинними.

23 жовтня, відстоюючи законні інтереси Міжрегіональної Академії управління персоналом, працівники згаданого вище навчального закладу, виставили біля будинку, в якому мешкає п.Ніколаєнко (вул. Луначарського,1в) пікет. Транспаранти інформували громадськість про зловживання п.Ніколаєнком службовим становищем та вказували на факти його неспроможності очолювати Міністерство освіти і науки України. Своїми діями учасники пікету жодним чином не порушували громадського порядку й ніхто з мешканців сусідніх будинків не висловлював жодних претензій до їхніх дій. Близько 13.50 до автомобіля «Таврія-пікап» підійшли четверо озброєних обрізками труб молодиків військово-спортивної статури (віком 20—25 років) і через погрози фізичної роз­прави змусили не виходити з машини. Доки двоє, брутально лаючись, морально тероризували осіб, які змушені були переховуватися, двоє інших знищували виставлені плакати. На запитання одного з учасників пікету про причини їхніх дій нападники нецензурно пояснили, що п.Ніколаєнко є шанованою людиною і кожного, хто наважиться його критикувати, вони скалічать.

Знищивши всі плакати, нападники наказали учасникам пікету «зникнути й більше ніколи не з’являтися», пригрозивши в разі невиконання їхніх вимог «покласти в реанімацію» всіх, хто наважиться чинити аналогічні дії.

Очевидно, нападники усвідомлювали неправомірність своїх дій, бо місце події вони залишили першими.

Свідками цієї пригоди були мешканці довколишніх будинків, які одразу ж звернулися до правоохоронних органів. За фактом нападу працівники МАУП подали скаргу до Дніпровського райвідділу внутрішніх справ. Сподіваємося, правоохоронці не мовчатимуть і з’ясують, хто, чому й за чиїм наказом вдався до насильства.

Звичайно, довести факт причетності міністра освіти до цієї події складно. Навряд чи учасники нападу добровільно зізнаються в скоєному. Але хто, окрім Ніколаєнка, може замовити напад? Хтось із його підлеглих? Крапки над «і», сподіваємося, розставить слідство. А поки що… Варто пам’ятати: за відстоювання гарантованого Конституцією реально отримати струс мозку.