«Помаранчеві» міністри: урядовці чи політичні повії?

Метушня «помаранчевих» міністрів то з поданням у відставку, то з відкликанням власних заяв вже не викликає жодних почуттів, крім природної огиди. Так чоловіки не поводяться. Так поводяться люди без совісті і честі. Все це нагадує примітивний шантаж політичних опонентів, в основі якого лежить жах перед втратою «хлібних» посад. Який може бути міністр юстиції Зварич, якщо він не має не лише юридичної, а й повноцінної вищої освіти? Хоча, незважаючи на це, розповсюджував на офі­ційних сайтах відомості про те, що він і «доктор» і «професор». Який з Гриценка міністр оборони, якщо він займається лише скороченням української армії та її роззброєнням? Яку ефективну зовнішню полі­тику може впроваджувати Тарасюк, якщо понад 80% населення України виступає проти НАТО, а він із Ющенком за? То нехай Зварич, Гриценко, Тарасюк, Ющенко і вступають одноосібно до любого їм НАТО, а не вирішують самотужки долю всього Українського народу. Тим паче, що Зварич, як і дружина Ющенка, — громадяни США, Грицеко там двічі вчився, то, може, вони вже й не ототожнюють себе з Україною. Тому й треба проводити всенародний референдум аби чітко знати, чого насправді хоче нація. Бо їй немає куди подітися, крім України.

А «помаранчевим» мі­ністрам пора нарешті зрозуміти, що вони — чоловіки, а не особи протилежної статі легковажної поведінки. Отож треба поводитися як належить чоловікам або оголосити про зміну своєї орієнтації.

Вл. інф.