Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Автомобiльний лохотрон

Напевно, кожна людина хоча б раз у житті мріяла мати своє авто. Адже авто — це не розкіш, а засіб пересування, як говорилося в одній радянській кінострічці.

Сьогодні цю мрію можна здійснити кількома способами: купити на автомобільному ринку, взяти позику в банку. Або ж звернутися в одну з численних фірм, яка запропонує вам ту ж саму позику, але за нижчими відсотками. За нинішніх заробітних плат та цін, а також певної недовіри до банків, ці фірми мають великий попит. Однак не всі з них діють законно. А іноді й взагалі поза законодавчим полем України.

Зокрема, серед населення досить популярною є система придбання автомобіля, чи будь-якого іншого майна, у групі. Суть її полягає в тому, що кілька десятків осіб, які мають намір купити один і той самий товар, об’єднуються в групу, вносять щомісяця в загальну касу певну фіксовану суму та купують товар комусь одному. Наступного місяця за цією ж схемою отримує товар наступний учасник групи, потім третій, четвертий, і так доти, доки щасливими власниками товару не стануть усі. Загалом щось середнє між купівлею у кредит та радянською касою взаємодопомоги. На теренах України діє кілька фірм, що надають купівельні послуги групі:

— Українська група «Капітал» (придбання нерухомості, автомобілів, сільгосптехніки, будівельних матеріалів, побутової техніки та інших товарів).

— AICE — Україна (купівля автомобілів), вона ж система «Автоплан».

— «Автоклуб» (купівля автомобілів групою).

— «Житловий альянс» (купівля нерухомості групою).

— «Житлова перспектива» (купівля нерухомості групою).

Діяльність цих компаній перебуває поза законодавчим полем. Адже в країні немає жодного закону, щоб регулював діяльність груп. Спроба Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг вивести з тіні ці компанії не мала успіху. На думку Віктора Суслова, фірми, що надають послуги у системі груп є фінансовими пірамідами. Прикладом такої піраміди є фірма AICE — Україна, більш відома українцям як «Автоплан».

«Автоплан» діє на території України з 1998 року та є суто аргентинським винаходом. Після Аргентини ця система отримала розвиток у Польщі. Директором представництва AICE в Україні є такий собі Томаччіні (про якого, окрім прізвища, більше нічого не відомо). Юридичний бік функціонування AICE — Україна забезпечує фірма «Василь Кисіль та партнери». Василь Кисіль, власник цієї юридичної контори, викладає у престижному ВНЗ України — Інституті міжнародних відносин. Але навіщо фірмі, яка непогано себе зарекомендувала в юридичній сфері, зв’язуватися з досить сумнівним проектом? Навряд чи Кисіль настільки перейнявся ідеями латиноамериканських ділків, яких на їхній батьківщині називають найостаннішими словами, щоб зашкодити авторитету своєї фірми, другої за рейтингом серед юридичних фірм. Справа тут значно складніша, ніж здається на перший погляд. Кажуть, за «Василем Киселем та партнерами» можна побачити обличчя тіньового мільйонера Павла Рябікіна, колишнього заступника мі-ністра транспорту. До обрання у парламент обій-мав скромну посаду юрисконсульта ТОВ «Василь Кисіль та партнери». Достеменно не відомо, чим займався Рябікін у Василя Кисіля, але з часом, за інформацією сайту «Україна Кримінальна», він став власником юридичної контори, офіс якої розміщено у Швейцарії. Ставши заступником міністра транспорту та зв’язку, Рябікін розпочав ще одну справу — видобуток піску на південному узбережжі Криму. Подейкують, що саме завдяки зв’язкам пана Рябікіна спробі прокуратури розпочати справу проти «Автоплану» вдалося запобігти.

Окрім Рябікіна, до «Автоплану», за деякими джерелами, має стосунок Тарієл Шакрович Васадзе — почесний президент корпорації «УкрАВТО», народний депутат. Причетність пана Васадзе не є стовідсотковою, але, враховуючи те, що фактично він є монополістом на ринку ввезення в Україну дешевих автомобілів, ці підозри посилюються. Додатковим доказом є факт підписання 2000 року дилерської угоди між АІСЕ — Україна та «УкрАВТО».

Це що стосується дійових осіб «Автоплану». А тепер розповімо про систему купівель у групах, яка діє в «Автоплані». За словами агента з продаж ЗАТ «АІСЕ — Україна» Володимира Голубенка, «система «Авто план» працює за принципом каси взаємодопомоги. Агенти дилерської системи якоюсь мірою є адміністраторами, єднальною ланкою між учасниками групи та продавцями товару. Усі відносини будуються на умовах угоди». Як зазначалося вище, придбання у групах передбачає своєрідну почерговість. Це, як кажуть фахівці компанії, «найтонше» місце «АІСЕ — Україна» пропонує вирішувати трьома базовими принципами: бальна система, аукціон та жеребкування.

Бальна система полягає в тому, що за кожний фіксований щомісячний внесок учаснику групи нараховується певна кількість балів. Клієнт може внести гроші з випередженням графіка. На момент визначення «щасливчика», як зазначається на офіційному сайті «Автоплану», пріоритетне право отримати автомобіль отримує той, хто набрав більшу кількість балів. Отримавши автомобіль, «щасливчик» продовжує сплачувати внески доти, доки не внесе всієї суми, зазначеної в договорі.

Принцип аукціону має ті самі принципі, що й бальна система. Але в цьому разі перевагу отримує той, хто заявить про готовність внести найбільшу систему фіксованих платежів.

Жеребкування як принцип визначення почерговості, за словами фахівців компанії, застосовується зрідка. Лише в тому разі, коли два члени групи набрали однакову кількість балів або заявили про готовність внести однакові суми.

Щоб система «Автоплану» стала більш зрозумілою, наведемо приклад. Досить примітивний, але він добре пояснює цю систему.

Збираються п’ятеро осіб, охочих придбати автомобіль вартістю, наприклад, 36 тис. грн. Тобто, щоб придбати усім їм автомобіль, треба 180 тис. грн. Група домовляється про те, що кожен вноситиме в загальну касу не менше 1 тис. грн щомісяця. Таким чином вартість машини буде виплачено за три роки.

Через місяць у загальній касі буде 5 тис. грн. Зрозуміло, що цієї суми не вистачить на придбання й одного автомобіля. Через півроку виплат у касі вже буде 30 тис. грн. Один з членів групи на сьомому місяці виплат знайшов можливість заплатити не тисячу, а дві тисячі гривень. Останні четверо так і продовжували платити по тисячі гривень. Таким чином через сім місяців у касі вже є сума, достатня для придбання однієї машини. Отримує її той, хто вніс у загальну касу більшу суму. Далі власник автомобіля виплачуватиме по тисячі гривень. Останню машину буде придбано через три роки. Це спрощений приклад системи придбання у групах. Але в «Автоплані», за свідченням колишніх членів цієї компанії, є кілька нюансів.

По-перше, група складається не з п’яти осіб, а з 168. По-друге, виплати тривають не три роки, а сім. По-третє, машини різних марок. Крім того, згідно з угодою «Автоплану», один внесок дорівнює 1/84 вартості автомобіля, а членів групи — 168, то в середньому зібраних коштів вистачить на придбання двох машин. Одну з цих машин віддадуть тому, хто заплатить більше. Але не в грошах, а у внесках — кожен внесок дорівнює 2 балам. Тобто, якщо ви, наприклад, підписали угоду на автомобіль вартістю 100 тис. гривень і заплатили 20% вартості, а інший склав угоду, скажімо, на Таврію і заплатив 10 тис. гривень (65% вартості), то авто отримує саме він, а не ви. Бо балів у нього значно більше.

Крім того, друга з двох машин (залежно від того, парний чи непарний місяць) або розігрується з вірогідністю 1/Х, де Х — кількість учасників, які ще не отримали машини, незалежно від того, скільки заплатили внесків, або виставляється на аукціон — тобто її віддають тому, хто запропонує заплатити за неї більше внесків.

Може видатися, що немає жодної різниці між придбанням автомобіля за першою схемою (коли збираються п’ятеро друзів) і за схемою «Автоплану». Але це не зовсім так. В наведеному прикладі жоден з п’яти учасників нічого не переплачує. В «Автоплані» ж людина переплатить приблизно 35% вартості своєї машини. До цього слід додати ще 3% вступного внеску, який не входить у щомісячні платежі. Чому? Бо банк бере відсотки лише за користування його грошима, а «Автоплан» — за те, що він взяв на себе обов’язок зібрати 168 осіб разом. Уявіть собі ситуацію: ви платите гроші десь років шість, загалом це досить велика сума. І за те, що фірма бере від вас ці гроші, ви ще сплачуєте 5% річних на загальну вартість автомобіля. Чому ми кажемо саме про 35% переплату? А ви помножте 5% річних, про які ми говорили, на 7 років. Адже саме на такий термін розбито фіксовані внески згідно з угодою. І саме через сім років ви отримаєте вкладені гроші, якщо вирішили розірвати угоду. Щоб краще уявити всю велич цього лохотрону, наведемо приклад з листа одного з колишніх «автопланівців».

«Я підписував угоду в травні 2003 року на автомобіль «Славута», і за цінами того часу. У липні машина подорожчала і відповідно всі ціни було перераховано.

Починається все зі стартового внеску, який становить 567,54 грн. Цей внесок не входить до вартості автомобіля.

Через місяць мені при-йшов замовний лист з двома рахунками: на цілий внесок та на половинний.

Вартість «Славути» на червень 2003 року — 15 765,00 грн.

А тепер давайте порахуємо.

У вартість машини входить тільки чистий внесок, тобто 187,68 грн. Розділимо повну вартість авто на цю суму: 15 765 / 187,68 = 82 внеска, ділимо на 12 місяців, отримуємо рівно 7 років!!!

Начебто все нормально. Але! Давайте тепер підрахуємо, скільки у нас заберуть коштів за всі послуги. Складаємо адміністративні витрати та ПДВ на ці затрати (я не беру до уваги страхування життя, бо тут, начебто, усе, як потрібно): 55,18 грн + 11,04 грн = 66,22 грн щомісяця.

Якщо порахувати річні відсотки, то з’ясується: справді, майже 5% щорічно. Дізнаємося, скільки ж ми переплатимо за всі сім років: 66,22 грн • 12 місяців • 7 років = 5562,48 грн.

Але не забуваймо про стартовий внесок, який пішов у нікуди і ні за що. Отже: 5562,48 грн + 567,54 грн = 6130,02 грн

Ось ми і дізналися, скільки переплатимо за всі сім років.

Якщо гадаєте, що це все, то помиляєтеся. Все це було підраховано, якщо авто коштує 15765,00 грн. Але в угоді сказано: якщо авто подорожчає, то всі суми автоматично перераховуються. Ось така несправедливість. І справді, за липень 2003 року мені прийшов вже дещо інший рахунок. Авто подорожчало і тепер коштує 16 080,00 грн. Відповідно і щомісячний внесок змі-нився.   

Порахуємо переплату: 56,28 грн (адміністративні витрати) + 11,26 грн (ПДВ на адмінвитрати) = 67,54 грн щомісяця;

67,54 грн • 12 місяців • 7 років = 5673,36 грн;

5673,36 грн + 567,54 грн (стартовий внесок) = 6240,90 грн.

Ось тільки тепер починається чиста переплата. Незрозуміло тільки одне: чому, коли авто подорожчало, ми повинні платити більше. Але в угоді все це враховано хитрунами з «Автоплану».

Ми бачимо, що за один місяць для нас, учасників «Автоплану», машина подорожчала на:

(269,42 грн • 12 місяців • 7 років) — (254,15 грн • 12 місяців • 7 років) = 22631,28 грн — 21348,6 = 1282,68 грн.

Машина подорожчала на 16080 грн — 15765 грн = 315 грн, а для нас ці 315 грн обійшлися подорожчанням на 1282,68 грн!!! Але ж це не останнє подорожчання. Повна вартість машини тепер становить 22 631,28 грн.

Спробуймо, не вкладаючи угоди з «Автопланом», накопити ці гроші, просто відкривши у банку рахунок під 5% річних. Хай би так — 269,42 грн щомісяця. Наприклад, я можу дозволити відкладати по 300 грн. Знаючи, що в «Автоплані» машину можна отримати не раніш, ніж за півтора року, то й порахуємо, скільки ж ми матимемо грошей: 300 грн • 18 місяців = 5400 грн.

А сума 5400 грн від повної вартості машини в 16 080 грн — це 33,6%. Тобто коли в «Авто плані» ми півтора року виплачуємо ТІЛЬКИ відсотки, своїми коштами зможемо назбирати третину автомобіля.

(продовження)

Вероніка Собко
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com