Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК. За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

10. БОЯРСЬКИЙ НАУМ ЯКОВИЧ

Народився 1894 у м. Харкові у міщанській родині, єврей. Закінчив два класи 3­-класної парафіяльної школи.

1911–1913 — чорнороб гуртового мануфактурного складу. 1913–1914 — ученьпідручний слюсарної майстерні. 1915–1916 — солдат, молодший унтер­офіцер на Австрійському фронті та у Харкові. 01.1918 — 03.1918 — пом. нач. розвідувальної бази штабу наркома по боротьбі з контрреволюцією. 03.1918 — 08.04.1918 — член політ­відділу по боротьбі з контрреволюцією надзвичайного штабу Донецько­Криворізької республіки. 05.1918 — 1919 — розвідник, уповн. Саратовської губчека. 1919 — 03.1919 — пом. зав. таємною агентурою ВУЧК. 03.1919 — 06.1919 — нач. розвідки Харківської губчека. 07.1919 — 08.1919 — нач. розвідки Сумської ЧК. 09.1919 — 01.1920 — інспектор, нач. розвідки Орловської ЧК. 15.01.1920 — 05.1920 — нач. розвідки Харківської губчека. 05.1920 — 29.10.1921 — нач. розвідки Полтавської губчека. 01.11.1921 — 03.1922 — нач. ІНФВ Харківської губчека. 03.1922 — 09.1922 — нач. ОІВ Харківського губвідділу ГПУ. 09.1922 — 02.1923 — уповн. агентурно­інформаційного гуртка, інспектор Харківського губвідділу ГПУ. 02.1923 — 08.1923 — нач. розвідвідділення, інспектор Харківського ГПУ. 08.1923 — 09.1923 — інспектор Харківського ГПУ. 09.1923 — 04.1925 — нач. вивідувального відділення ГПУ УСРР. 04.1925 — 25.07.1925 — нач. ІНФВ ГПУ УСРР. 25.07.1925 — 01.1926 — нач. Ніжинського окрвідділу ГПУ. З 02.1926 — нач. Коростеньського окрвідділу ГПУ. До 27.01.1934 — заст. нач. ДТВ ОГПУ Південних залізниць. 27.01.1934 — 10.10.1934 — заст. нач. ДТВ ОГПУ Донецької залізниці. 15.10.1934 — 22.11.1934 — заст. нач. ДТВ ГУДБ НКВС Донецької залізниці. 1935 — в УДБ УНКВС по Київській обл. 1938 — заст. нач. УНКВС по Свердловській обл. Подальша доля невідома.

Капітан державної безпеки (09.02.1936).

Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937). Член ВКП(б) з 09.1917. Депутат Верховної ради РРФСР.

11. БРИЛЬ МИХАЙЛО ІЛЛІЧ

Народився 1905 у родині годинникаря, єврей.

У 1920 — 1921 — рядовий РСЧА. З 1921 у ВЧК. 1934 –оперуповноважений СПВ ГПУ УСРР. З 1935 в УНКВС по Чернігівській області. До 07.07.1937 — заст. нач. СПВ УДБ УНКВС по Чернігівській області. З 07.07.1937 — у розпорядженні НКВС УРСР. З 08.08.1937 — нач. відділення СПВ УДБ НКВС УРСР. З 01.11.1937 — нач. 12­-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 29.03.1938 — т. в. о. нач. 9­-го відділу УДБ та т. в. о. нач. секретаріату НКВС УРСР. З 28.05.1938 — нач. 9­-го відділу УДБ та нач. секрета­ріату НКВС УРСР. З 23.07.1938 — нач. 3­-го спецвідділу УДБ НКВС УРСР. З 01.09.1938 — у розпорядженні НКВС УРСР. 15.09.1938 — відряджений до НКВС СРСР. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (22.03.1936). Член ВКП(б) з 25.08.1928.

12. БРОНЄВОЙ (ФАКТОРОВИЧ) ОЛЕКСАНДР ЙОСИПОВИЧ

Народився 30.05.1898 в м. Одесі у родині кондитера, єврей. У 1906–1911 навчався у 1­-му одеському казенному училищі, випущений після третього класу через бідність.

1911–1914 — учень на метало­механічному заводі. 1914–1915 — пом. токаря першого військово­товарного товариства. 1915–1917 — слюсар на заводі братів Таркополь в Одесі. З 03.1917 служив у робітничій міліції Одеси. У квітні­—травні 1917 — командир сотні Червоної гвардії в Одесі. На початку 1918 — червоно­гвардієць, поранений під Херсоном. До 12.1918 працював у підпільній ЧК в Одесі. З 01.1919 — в Одеській губчека (заст. нач. внутрішнього спостереження, інспектор та нач. агентури). З 10.1919 — нач. кінної розвідки ар’єргарду Південної групи РСЧА, контужений під Жмеринкою. 1919–1920 — уп. по боротьбі зі спекуляцією Волинської губчека. 1920–1921 — працював у Волинській губчека (уповн. 4­-ї групи, заст. нач. Секретно­оперативного відділу та нач. ЕКВ). 1921–1922 — голова Старокостянтинівської повітової ЧК. З 04.1922 — заст. голови політ­виконкому, секретар повітового парткомітету КПУ в Овручі. 1923 — голова повітового та окружного виконкому, Коростень. 1924 — заст. зав. правсправу Волинського губкому КПУ. 1925 — секретар партколективу КПУ та ВУЦВК. 1926 — секретар парткому КПУ ЦКК — РСІ УСРР. З 16.04.1927 — нач. 2­-го відділу ЕКУ ГПУ УСРР. З 18.04.1931 — заст. нач. ЕКУ ГПУ УСРР. З 27.05.1933 — перший заст. нач. Харківського облвідділу ГПУ. З 20.08.1933 — нач. відділу кадрів ГПУ УСРР. З 20.08.1934 — нач. ТВ УДБ НКВС УСРР. Звільнений із НКВС 01.1935 (09.03.1936). З 1936 до 19.06.1937 — заст. наркомздрава УРСР. 29.09.1937 за махінації з квартирою засуджений на рік виправних робіт за місцем роботи.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора УРСР (20.12.1932), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1930), маузером (1927).

Член ВКП(б) з 03.1917.

Заарештований 22.04.1938. Засуджений 29.10.1939 на 5 років таборів. Помер у таборі 1940.

13. БРОНЄВОЙ (ФАКТОРОВИЧ) СОЛОМОН ЙОСИПОВИЧ

Народився 1905 у м. Одесі у родині кондитера, єврей.

У 1920–1923 працював в органах держбезпеки. У 20­-х рр. перебував на господарчій та партійній роботі, був секретарем комуністичного осередку Інституту народного господарства у Києві. У 1928–1934 — співробітник еконо­мічних відділів Київського окрвідділу — оперсектора ГПУ, ЕКВ ПП ОГПУ по Іванівській промисловій області. З 03.05.1934 — нач. 6­-го відділення ЕКУ ГПУ УСРР. З 15.07.1934 — нач. 6­-го відділення ЕКВ УДБ НКВС УСРР. З 1935 — нач. будівництва парку культури та відпочинку у Києві.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (1933). Член ВКП(б) з 12.1931 (у 1927 був виключений із лав ВКП(б) як троцькіст).

Заарештований 13.09.1936. Засуджений 09.03.1937 до 5 років позбавлення волі. Заарештований 1950 та висланий на поселення. Подальша доля невідома.

14. БРУК СОЛОМОН СОЛОМОНОВИЧ

Народився 1896 у м. Рудня Смоленської губ. у родині орендаря, єврей, освіта початкова.

1933 — пом. нач. СПВ Вінницького облвідділу ГПУ. З 02.1934 — нач. 1­-го відділення СПВ ГПУ УСРР. З 15.07.1934 — нач. 1­-го відділення СПВ УДБ НКВС УСРР. З 1935 — пом. нач. СПВ УДБ НКВС УСРР. З 01.1937 — пом. нач. 4­-го відділу (СПВ) УДБ НКВС УРСР.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Член ВКП(б) з 1920.

Заарештований 11.07.1937. Засуджений на смерть 08.02.1938. Розстріляний 02.1938 у Москві.

15. ВЕПРИНСЬКИЙ ЙОСИП АБРАМОВИЧ

Народився 1896, єврей, освіта початкова.

1908 — робітник гільзової та кульової фабрики у Городищі. 1909–1912 — хлопчик годинникової майстерні у Катеринославі. 1912–1915 — підмайстер годинникової майстерні у м. Степанці. 1915–1916 — рядовий в армії. 1917–1919 — підмайстер годинникової майстерні у Пирятині. 1919 — слідчий Пирятинської ЧК. 1920–1925 — пом. уп. та уп. Полтавського губвідділу ГПУ. 1925 — пом. уповн. ГПУ УСРР. 1925–1927 — нач. СОВ Коростеньського окрвідділу ГПУ. 1927–1928 — нач. СОВ Артемівського окрвідділу ГПУ. 1929–1931 — нач. відділення Одеського оперсектора ГПУ. 1931–1932 — нач. відділення Київського оперсектора — облвідділу ГПУ. 1932–1933 — заст. нач. Житомирського міськвідділу ГПУ та, за сумісництвом, заст. нач. ОВ 44­-ї дивізії та 2­-го кавкорпусу. З 09.03.1933 — нач. ОВ Чернігівського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. ОВ УДБ УНКВС по Чернігівській області. З 19.01.1936 — нач. Полтавського міськвідділу ГПУ. 01.10.1937 — відкликаний до НКВС УРСР. 23.12.1937 — відкликаний до НКВС СРСР. З 11.01.1938 — нач. 3­-го відділу Дальтабору НКВС СРСР. Подальша доля невідома.

Капітан державної безпеки (22.03.1936).

Член ВКП(б) з 1927.

16.  ГАЙ МАРК ІСАЙОВИЧ (ШТОКЛЯНД МАРК ІСАКОВИЧ)

Народився 30.12.1898 у м. Вінниці у родині шапочника, єврей. Закінчив: 4­-класне вище початкове училище, київ­ську гімназію № 8, київське художнє училище (1916). З 08.1915 до 09.1917 давав приватні уроки у Києві. У 1918 закінчив два курси юридичного факультету Київського уні­верситету.

З 10.1917 — червоно­гвардієць у Вінниці та Києві. З 02.1918 — підпільник у Києві. З 10.1918 — рядовий Таращанського полку. З 03.1919 — уповн. наркому з постачання РСЧА на Південному фронті. З 08.1919 — комендант полку, польовий комендант штабів груп РСЧА, нач. пересування військ, комендант Херсона. У 1919–1920 — політкерівник комендантської роти та військком 84­-го окремого батальйону 24­-ї стрілецької бригади Південно­Західного фронту. У 1920 — військком та нач. ПВ 36­-ї бригади 12­-ї дивізії, заст. нач. ПВ 12­-ї залізничної дивізії, нач. ПВ 59­-ї дивізії РСЧА. З 05.1920 — нач. ПВ 59­-ї дивізії ВЧК. У 1921 — заст. нач. та нач. ПВ військ охорони та оборони залізниць України та Криму, пом. нач. та нач. посекра військ ВЧК України та Криму. З 1922 — заст. нач. посекра військ ГПУ Криму. З 10.05.1922 — нач. організа­ційно­інспекторської частини Пореспа військ ГПУ у Москві. З 09.09.1922 — заст. нач. агітаційно­пропагандистської частини Пореспа військ ГПУ у Москві. З 01.11.1922 — пом. нач. Пореспа військ ГПУ у Москві. З 16.10.1923 — старший інспектор з політроботи головної інспекції військ ОГПУ СРСР. З 01.03.1924 — пом. нач. по політчастині головного інспектора військ ОГПУ СРСР. З 29.10.1924 — навчався на курсах удосконалення вищого комскладу при Військовій академії РСЧА. З 22.08.1925 — нач. ПВ окремої дивізії особливого призначення (ОДОП). З 01.1927 — т. в. о. командир­військком ОДОП. З 10.02.1927 — у резерві призначень ОГПУ СРСР. З 12.05.1927 — пом. нач. 4­-го відділення ЕКУ ОГПУ СРСР. З 01.12.1927 — нач. 8­-го відділення ЕКУ ОГПУ СРСР. З 11.02.1929 — нач. 9­-го відділення ЕКУ ОГПУ СРСР. З 16.07.1930 — пом. нач. ЕКУ ОГПУ СРСР. З 01.04.1931 — нач. 1­-го відділення та пом. нач. ЕКУ ОГПУ СРСР. З 30.08.1931 — заст. нач. ЕКУ ОГПУ СРСР. З 05.12.1932 — заст. нач. ОВ ОГПУ СРСР. З 01.06.1933 — нач. ОВ ОГПУ СРСР. З 10.07.1934 — нач. ОВ ГУДБ НКВС СРСР. З 28.11.1936 — нач. УНКВС Східносибірського краю. 01.04.1937 — усунутий з посади.

Комісар державної безпеки 2­-го рангу (26.11.1935). Член ВКП(б) з 03.1919.

Заарештований 04.04.1937. Засуджений на смерть 20.06.1937. Розстріляний 20.06.1937. Не реабілітований.

17. ГЕРЗОН МАТВІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Народився 02.1906 у с. Сопіне Шпичинецької вол. Бердичівського повіту Київської губ. у родині кустаря, єврей. У 1916 закінчив
2-­класне училище у Сопіному. У 1917–1919 навчався у Шпичинецькій гімназії, вийшов із п’ятого класу.

У 1917–1918 — хлопчик­конторник. У 1919–1920 — конторник на плантації Шпичинецького цукрового заводу, конторник галантереї, рахівник на цукровому заводі. У 1921–1922 служив у продовольчій команді № 14 у Сопіному, червоноармійцем та кур’єром зв’язку у продвій­ськклубі Подольської губ. З 24.01.1923 — листовод та діловод військової прокуратури, трибуналу 1­-го кавкорпусу. З 09.1923 — таємний співробітник ОВ 1­-го кавкориусу. З 01.01.1924 — співробітник ОВ 24­-ї та 94­-ї дивізій 17­-го корпусу. З 05.1924 — пом. уповн. ІНФВ ОВ. З 09.1925 — звідник Проскурівського окрвідділу ГПУ. З 30.09.1925 — пом. уповн. ОІВ СВ Проскурівського окрвідділу ГПУ. З 14.07.1926 — т. в. о. ОІВ СВ Проскурівського окрвідділу ГПУ. 16.08.1926 — 11.12.1927 — уповн. ОІВ Проскурівського окрвідділу ГПУ. З 12.12.1927 — у Дніпропетровському окрвідділі ГПУ. З 15.12.1927 — уповн. «ОПО» ОІВ СВ Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. З 01.01.1928 — старший уповн. «ОПО» ОІВ СВ Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. З 17.09.1930 — старший уповн. ІНФВ Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. З 17.04.1931 — пом. нач. СПВ Донецького оперсектора ГПУ. З 11.08.1932 — пом. нач. СПВ Донецького облвідділу ГПУ. З 31.01.1934 — т. в. о. нач. СПВ Донецького облвідділу ГПУ. З 02.08.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Донецькій обл. З 13.11.1936 (31.01.1937 — 08.02.1937) — нач. 4­-го відділу УДБ УНКВС по Одеській обл. З 06.1937 — т. в. о. нач. 4­-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 20.07.1937 — нач. 4­-го відділу УДБ НКВС УРСР. 25.10.1937 — відкликаний до НКВС СРСР. З 27.10.1937 (10.11.1937) — нач. 5­-го відділення 4­-го відділу ГУДБ НКВС СРСР.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936), капітан державної безпеки (19.11.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1936), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1936), наганом (1924), срібним портсигаром (1927), браунінгом (1930). Член ВКП(б) з 1931.

Заарештований 18.04.1938. Засуджений на смерть за ст. 54–1 «б», 54–8, 54–11 КК УРСР 23.09.1938. Розстріляний 23.09.1938 у Києві.

18. ГЛЄБОВ-ОФ ЗИНОВІЙ НАУМОВИЧ

Народився 1903 у м. Ромнах Сумської області.

До 20.02.1934 — нач. 4­го відділення Одеського облвідділу ГПУ. З 20.02.1934 — нач. 2­-го відділення СПВ Одеського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. 2­-го відділення СПВ УДБ УНКВС по Одеській області. До 20.03.1937 — нач. 4­-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 20.03.1937 — нач. 10­-го відділення 4­-го відділу ГУДБ НКВС СРСР. З 1938 — заст. нач. 4­-го відділу 1­-го Управ­ління НКВС СРСР. З 10.1938 — нач. відділення
2-­го відділу ГУДБ НКВС СРСР.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Капітан державної безпеки. Майор державної безпеки (05.10.1937). Нагороджений орденом Леніна (22.07.1937).

Член ВКП(б) з 1938.

Заарештований 14.11.1938. Засуджений на смерть 28.01.1940. Розстріляний 1940.

19. ГОВЛИЧ МАРК ІЛЛІЧ

Народився 1902 у родині закрійника, єврей. Закінчив 1915 чотири класи єврейського казенного училища у Катеринославі.

З 10.1917 — червоно­гвардієць у Катеринославі. З 12.1917 — технічний працівник Катеринославського губкому РСДРП(б). З 03.1918 — технічний працівник культсектора профспілки металістів у Катеринославі. З 01. 1919 — член комітету спілки робітничої молоді у Катеринославі. З 04.1919 — слідчий ОВ 14­-ї кавдивізії; нач. інформації ОВ 14­-ї кавдивізії. До 10.1922 — нач. ОВ 14­-ї кавдивізії Першої Кінної армії. З 10.1922 — нач. КРВ Катеринославського губвідділу ГПУ. З 03.1923 — нач. відділення Олександрійського повітового відділу ГПУ. З 09.1923 — нач. СОЧ Мелітопольського повітового відділу ГПУ. З 02.1924 — заст. нач. Катеринославського губвідділу ГПУ. З 08.1924 — слухач Вищої прикордонної школи ОГПУ СРСР. З 08.1925 — нач. відділу по боротьбі із бандитизмом Кам’янець­-Поділь­ського прикордонного загону ГПУ та пом. нач. СОЧ загону. З 1927 — нач. ІНФВ та ПК Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. З 12.1927 — нач. відділення ГПУ УСРР. З 12.1928 — заст. нач. Сталінського окрвідділу ГПУ. З 08.1930 — заст. нач. Зінов’ївського окрвідділу ГПУ. З 04.1931 — нач. ІНФВ Дніпропетровського оперсектора ГПУ. З 04.1931 — нач. СПВ Дніпропетровського оперсектора ГПУ. З 02.1932 — нач. СПВ Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Дніпропетровській обл. З 11.08.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Харківській обл. З 03.01.1937 — заст. нач. 4­-го відділу УДБ УНКВС УРСР. 21.06.1937 — усунутий з посади та заарештований на 30 діб. З 25.09.1937 — т. в. о. нач. УНКВС по Амурській обл. З 1937 — нач. УНКВС по Амурській обл. 13.06.1938 — звільнений з посади.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений орденом Червоної Зірки (04.02.1938), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (10.03.1934) та двічі бойовою зброєю від колегії ГПУ УРСР. Член ВКП(б) з 10.1917. За­арештований влітку 1938. Розстріляний.

(Далі буде)