Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

28. ДОЛИНСЬКИЙ-ГЛАЗБЕРГ СЕМЕН МОЙСЕЙОВИЧ

Народився 1896 у с. Степанці Канівського пов. Київ­ської губ. у родині службовця пристані, єврей, освіта початкова.

1910–1918 — працював на миловарних заводах Одеси, Києва, Лібави, Юзовки. 1918–1919 — служив у 118­му батальйоні 1­-го Радянського полку. 1919–1921 — уповн. ОВ ВЧК, уповн. агентури Одеської губчека. 1921–1922 — нач. агентурного відділу та уповн. КРВ Волинського губвідділу ГПУ. 1923–1924 — уповн. активної частини Волинського губвідділу ГПУ. 1924–1925 — пом. нач. Подільського прикордонного загону ГПУ та співробіт­ник Подільського губвідділу ГПУ. 1926–1928 — уповн. та старший оперуповн. КРВ Київ­ського окрвідділу ГПУ. 1928–1929 — старший уповн. КРВ ГПУ УСРР. 1930–1931 — нач. відділення СВ ГПУ УСРР. З 1931 — нач. 2­-го відділення СПВ ГПУ УСРР. З 07.1934 — нач. 2­-го відділення СПВ УДБ НКВС УСРР, перший пом. нач. СПВ. З 1935 — помічник нач. СПВ УДБ НКВС УСРР. З 22.11.1936 — заступник начальника УНКВС Дніпропетровської обл.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений двічі Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ (1932, 1934) та чотири рази «Маузером» від колегії ГПУ УСРР (1923, 1927, 1929, 1932).

Член ВКП(б) з 09.1927 (був членом партії з 06.1919 до 09.1920 — вибув механічно).

Заарештований 05.08.1937 у Східносибірському краї. Засуджений на смерть в особливому порядку 08.02.1938. Розстріляний 02.1938.

 

29. ДУКЕЛЬСЬКИЙ СЕМЕН СЕМЕНОВИЧ

Народився 29.07.1892 у м. Бобринець Єлисавет­градського пов. Херсонської губ. у родині пекаря, єврей. Навчався у 3­-класному єврейському казенному училищі у Єлисаветграді (1905), музичній приватній школі (1908), оперно­музичній приватній школі Медведєва у Києві (1909). Жодного з цих навчальних закладів не закінчив.

З 06.1908 — піаніст у кінотеатрах Єлисаветграда, Києва, Радомисля. З 07.1910 — безробітний, висланий на місце приписки. З 02.1911 — піаніст у кінотеатрах Олександрії та Києва. З 06.1912 — безробітний, висланий етапом, працював у військовому шпиталі, безро­­бітний у Єлисаветграді. З 02.1914 — піаніст кінотеатру. З 07.1915 — солдат музичної команди Московського полку, безробітний, переховувався від поліції у Петрограді та у Фінляндії. З 1918 — пом. нач. постачання фінської Червоної гвардії. З 03.1918 — інспектор, нач. канцелярії армійського комітету військового відділу видавництва ВЦВК у Москві. З 03.1919 — нач. загального відділу політуправління Наркомвійська України у Харкові та Києві. З 07.1919 — представник уповн. Ради оборони України, політбоєць 52­-го полку у Миколаєві та Херсоні, був поранений та контужений. З 08.1919 лікувався у шпиталі, член військової підпільної організації та трофейної комісії 14­-ї армії у Одесі. З 01.04.1920 — у резерві ОВ Південно­-Західного фронту (ПЗФ). З 16.04.1920 — секретар ОВ ПЗФ. З 03.08.1920 — заст. нач. СОЧ ОВ ПЗФ. З 01.11.1920 — нач. ОВ ЦУПНАДКОМу. З 12.01.1921 — нач. відділу по боротьбі з бандитизмом (ВББ) та, за сумісництвом, нач. СОЧ та заст. нач. ОВ ЦУПНАДКОМу. З 10.04.1921 — т. в. о. нач. ОВ, заст. нач. ОВ. та нач. СОЧ ВУЧК. З 08.05.1921 — т. в. о., нач. ОВ та заст. нач. ОВ ВУЧК. З 03.12.1921 — т. в. о. голови Одеської губчека. З 07.06.1922 — нач. Одеського губвідділу ГПУ. З 09.1922 у резерві ГПУ УРСР. З 26.06.1923 — нач. Південного ТВ ГДПУ, Харків. З 01.07.1924 — нач. Волинського губвідділу ГПУ, Житомир. З 01.09.1924 — нач. Катеринославського губвідділу ГПУ. З 04.1926 — директор тресту харчпрому в Одесі. З 08.1927 — директор фабрики «Жовтень» у Харкові. З 06.1928 — кандидат у члени правління тресту «Донвугілля» та голова правління тресту «Донбасвиток» у Харкові. З 31.06.1930 — нач. СОУ та заст. повпреда ОГПУ по Цент­рально­Чорноземній області (ЦЧО). З 13.10.1931 — заст. повпреда ОГПУ по Білоруському ВО. З 27.05.1932 — у ОГПУ СРСР. З 02.06.1932 — повпред ОГПУ по ЦЧО, Воронеж. З 15.07.1934 — нач. УНКВС по Воронезькій обл. З 14.06.1937 — у розпорядженні НКВС СРСР. З 15.07.1937 — співробітник для особливих доручень при НКВС СРСР. З 29.01.1938 звільнений у запас. З 22.03.1938 — голова Комітету у справах кінематографії при РНК СРСР. З 09.04.1939 — нарком морського флоту СРСР. З 02.1942 — уповн. Державного комітету оборони з питань озброєння та боєзапасів у Челябінській обл. З 04.1943 — заст. наркома юстиції РРФСР. З 06.1953 — персональний пенсіонер союзного значення. 10.1960 — помер у Москві.

Старший майор державної безпеки. Нагороджений орденами Леніна та Червоного Прапора (1921).

Член ВКП(б) з 03.1917.

 

30. ДУШНИК АРОН ІСААКОВИЧ

Народився у 1902, єврей, освіта середня (навчався у 1918–1921 в Одесі).

1916–1917 — хлопчик на гільзовій фабриці в Одесі. 1917–1918 — хлопчик у позико­ощадному товаристві в Одесі. 1918–1920 — діловод міського училища в Одесі. 1920–1921 — контролер військово­продовольчої комісії в Одесі. 1922–1924 — пом. уповн. Одеського губвідділу ГПУ. 1924 — уповн. Первомайського окрвідділу ГПУ. 1924–1926 — рядовий та комвзводу Дивізії особливого призначення, Москва. 1926 — пом. уповн. ОДТВ, Одеса, ОГПУ. 1926–1927 — уповн. ОДТВ ОГПУ, Київ. 1927 — старший уповн. ОДТВ ОГПУ, Казатін. 1930 — нач. ОДТВ ОГПУ, Казатин. 1930 — старший уп. ДТВ ОГПУ Південних залізниць. До 07.1934 — нач. відділення ДТВ ОГПУ Південної залізниці. 07.1934 — 16.12.1935 — нач. ОВ ТВ УДБ УНКВС Харківської обл. З 16.12.1935 — заст. нач. ТВ УДБ УНКВС Харківської обл. З 16.08.1936 — нач. 5­-го відділення ТВ УДБ НКВС УСРР. З 01.1937 — нач. відділення 6­-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 27.09.1937 — пом. нач. 11­-го відділу УДБ НКВС УРСР. 1938 — заст. нач. Дніпровського річного відділу НКВС УРСР. З 20.09.1938 — нач. Управління будівництва дороги № 1, Укршляхбудтресу ШОСДОРу НКВС УРСР, м. Сквира Київ­ської обл. З 13.03.1939 — нач. Укршляхбудтресту НКВС УРСР. 27.11.1939 — звільнений з посади. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (23.02.1936).

Член ВКП(б) з 1929.

 

31. ЄВГЕНЬЄВ (ЛЕВІН) ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ

Народився 25.05.1899 в м. Одесі у родині хіміка заводу Бельгійського акціонерного товариства, єврей. У 11 років вступив до реального училища св. Павла в Одесі, вийшов після четвертого класу у 14 років.

1914–1918 — підручний слюсаря на оборонних майстернях «Загал», підручний на заводі «Белінно Фендріх», Одеса. 02.1919 — червоноармієць 51­-го полку ім. П. Старостина. 1920 — секретар президії, перший заст. зав. народною освітою Одеського облвиконкому; слідчий СКК Одеського повітового парткому КП(б)У. З 03.1921 — помічник уповноваженого з інформації Одеської губчека. З 1922 — уповноважений з інформації Одеської губчека. З 02.1923 — уповн. з інформації прикордонного посту (ПП) № 4 Кам’янецького прикордонного відділення ГПУ. З 05.1923 — уповн. КРВ ПП № 3 Кам’янецького прикордонного відділення ГПУ. З 08.1923 — уповн. КРВ і заст. нач. ПП № 4 Кам’янецького прик. відділення ГПУ. З 04.1924 — пом. уповн. СОЧ Кам’янецького прикордонного відділення ГПУ. З 01.1925 — уповн. з інформації прикордонної комендатури № 4 Кам’янецького загону ГПУ. 05.1925 — звільнений з органів. З 24.09.1925 — уповн. ІНФАГВ ГПУ. З 15.10.1926 — уповн. УЧСО Луганського окрвідділу ГПУ. З 01.01.1927 — нач. УЧСО Луганського окрвідділу ГПУ. З 20.03.1929 — нач. СОВ Луганського окружного відділу ГПУ. З 01.10.1930 — старший уповн. ОВ Українського ВО (3­-го відділення). З 25.05.1932 — оперуповн. при заступнику голови ОГПУ СРСР. 23.02.1933 — відряджений до ГПУ УСРР. З 02.1933 — секретар голови ГПУ УСРР. З 04.03.1933 — нач. ОВ Харківського облвідділу ГПУ. З 04.07.1933 — секретар колегії ГПУ УСРР. З 11.07.1934 — секретар НКВС УСРР. 29.05.1937 — відряджений до УНКВС Далекосхідного краю (ДВК). З 09.06.1937 — нач. секретаріату УНКВС по ДВК. 28.06.1937 — відряджений до НКВС СРСР.

Капітан державної безпеки. Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ, зброєю від колегії ОГПУ СРСР і ГПУ УСРР. Член ВКП(б) з 05.1919.

Заарештований 08.07.1937. Засуджений на смерть 28.10.1937. Розстріляний. Посмертно реабілітований 09.09.1957.

 

32. ЗАГОРСЬКИЙ- ЗА-РИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ БОРИСОВИЧ

Народився 1899 у м. Кірове Одеської губ. у родині власника майстерні шевців, єврей. 1914 закінчив у Єлисаветграді Херсонської губернії єврейське казенне училище та 1917 комерційне училище.

1917 — 05.1918 — рахівник приватного магазину, Єлисаветград. 05.1918 — 01.1919 — репетитор у Миколаєві. 01.1919 — 04.1919 — агітатор­пропагандист Єлисаветградського повіткому. 04.1919 — 07.1919 — червоноармієць 1­-го Одеського караульного полку. 07.1919 — 12.1919 — викладач у приватних осіб, Керч. 01.1920 — 06.1920 — слідчий Єлисаветградської повітової ЧК. 06.1920 — 01.1921 — співробітник Херсонської повітової ЧК. 01.1921 — 04.1921 — співробітник Миколаївської губчека. 04.1921 — 08.1921 — співробітник Херсонської повітової ЧК. 08.1921 — 02.1922 — співробітник Алешківської повітової ЧК Дніпровського пов. Миколаївської губ. 02.1922 — 03.1923 — співробітник Миколаївського губвідділу ГПУ. 03.1923 — 07.1925 — співробітник Одеського губвідділу ГПУ. 07.1925 — 10.1928 — співробітник ГПУ УСРР. 10.1928 — співробітник Київ­ського окрвідділу ГПУ. 01.1932 — заст. нач. Київського оперсектора ГПУ. 01.1932 — 09.1932 — співробітник Житомирського міськвідділу ГПУ. 09.1932 — 05.1933 — співробітник Чернігівського облвідділу ГПУ. 05.1933— 10.07.1934 — нач. СПВ Одеського облвідділу ГПУ. 11.7.1934 — 28.08.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС Одеської обл. 28.08.1934 — 04.03.1938 — заст. нач. УНКВС Донецької обл. 04.03.1938 — відряджений до НКВС СРСР.

Майор державної безпеки (1935). Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК­ГПУ (1929), бойовою зброєю від колегії ГПУ УСРР (1927), бойовою зброєю від ВУЦВК (1932). Член ВКП(б)з 11.1918.

Заарештований 10.03.1938 у Москві. Покінчив життя самогубством 10.06.1938 у Лук’янівській в’язниці Києва.

Посмертно реабілітований 30.12.1956.

 

33. ЗАПАДНИЙ СЕМЕН ІЗРАЇЛЬОВИЧ

Народився 1899 р. у м. Одесі, єврей, освіта початкова (1913 навчався у першому казенному єврейському училищі в Одесі).

З 1913 р. працював хлопчиком у господарстві батька та конторі Пайкася в Одесі. З 1917 — червоногвардієць у Одесі. У лютому­—квітні 1918 — червоноармієць батальйону ім. Леніна в Одесі. У 1918–1919 — підпільник у Одесі. 1919 — співробітник ОВ Південної групи РСЧА та розвідник 45­-ї та 58­-ї дивізій. З 1919 — секретар та член колегії Одеської губчека. З 1919 — секретар СОЧ Московської губчека. З 1919 — заст. зав. СОЧ Київської губчека. З 1920 — зав. СОВ та заст. голови Волинської губчека. З 1920 — заст. зав. СОВ Катеринославської транспортної ЧК. З 1920 — нач. СОЧ та заст. голови Волинської губчека. До 02.11.1921 — т. в. о. голови Волинської губчека. З 02.11.1921 — нач. СОЧ та заст. голови Харківської губчека. З 02.07.1922 — т. в. о. нач. Харківського губвідділу ГПУ. З 25.11.1922 — нач. Харківського губвідділу ГПУ та, за сумісництвом, заст. нач. СОЧ ГПУ УРСР. З 07.03.1924 — пом. нач. Київського губвід­ділу ГПУ. З 01.08.1925 — пом. нач. Київського окрвідділу ГПУ. З 12.12.1925 — нач. Київського окрвідділу ГПУ. З 28.07.1928 — нач. ОІУ ГПУ УСРР. З 21.08.1928 — нач. ОІУ та член колегії ГПУ УСРР. З 31.01.1930 — нач. СОУ та заст. повпреда ОГПУ по Далекосхідному краю. З 31.07.1934 — перший заст. нач. УНКВС по ДСК.

Комісар державної безпеки 3­-го рангу (11.1935). Нагороджений орденом Червоного Прапора (14.02.1936), двома Знаками почесного працівника ВЧК­ГПУ, золотими годинниками від Харківського (10.03.1923) та Київського (1927) виконкомів, двічі бойовою зброєю (1923, 1927). Член ВКП(б) з 1917.

Заарештований 08.08.1937. Розстріляний.

 

34. КАГАН БОРИС БЕНЦІОНОВИЧ

Народився 02.12.1894 у м. Яготині Полтавської губ. у родині бухгалтера, єврей. 1905 закінчив два класи початкового училища.

03.1906 — 10.1910 — хлопчик­прикажчик приватної мануфактури. 10.1910 — 01.1911 — кладильник кісткопереробного заводу. 01.1911 — 01.1912 — прикажчик скобяної майстерні. 01.1912 — 10.1916 — робітник лопаточної фабрики. 10.1916 — 04.1918 — кладильник, робітник кісткопереробної фабрики. 04.1918 — 08.1918 — табельник штампувальної майстерні. 08.1918 — 01.1920 — бухгалтер, робітник дрото­цвяхового заводу. 01.1920 — 04.1920 — табельник військово­обозного заводу. 04.1920 — 07.1920 — секретар харківської Спілки деревообробників. З 07.1920 — оперативний співробітник Харківського губвідділу ГПУ. 1924 — 07.1927 — співробітник ЕКУ ГПУ УСРР. 07.1928 — 09.1930 — нач. ЕКВ Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. 09.1930 — 11.1931 — нач. ЕКВ Дніпропетровського оперсектора ГПУ. 11.1931 — 06.1932 — нач. ЕКВ Донецького оперсектора ГПУ. 06.1932 — 11.1932 — нач. відділу резервів ГПУ УСРР. 11.1932 — 11.1933 — заст. нач. ЕКУ ГПУ УСРР. 11.1933 — 07.1934 — заст. нач. ТВ ГПУ УСРР. 07.1934 — 02.1935 — заст. нач. ТВ УДБ НКВС УСРР. 02.1935 — 03.1936 — нач. ТВВ НКВС УСРР. 29.03.1937 — 05.04.1938 — т. в. о. нач. УШОСДОРу НКВС УРСР.

Капітан державної безпеки (09.02.1936). Нагороджений Знаком почесного пра­цівника ВЧК — ГПУ (1930). Член ВКП(б) з 09.1920 (член РСДРП(б) з 08.1917; 04.1918 — вибув механічно).

Заарештований 05.04.1938. Звільнений з­під варти 05.01.1940. Подальша доля невідома.

 

35. КАГАН МОЙСЕЙ АРОНОВИЧ

Народився 1904, єврей.

У 1923–1924 — районний уповн. Симбірської губернської СПС у Чуднові. З 1924 працював у ОГПУ. З 1924 — співробітник ДТВ ГПУ УСРР Південно­-Західної залізниці. З 1931 — нач. відділення СПВ ГПУ УСРР. З 16.12.1931 — оперсекретар СПВ ГПУ СРСР. З 1932 — пом. нач. 1­го відділення ІНВ ОГПУ СРСР. З 27.11.1932 — пом. нач. 2­-го відділення СПВ ОГПУ СРСР. З 21.09.1933 — нач. 2­го відділення СПВ ОГПУ СРСР. З 10.07.1934 — нач. 2­го відділення СПВ ГУДБ НКВС СРСР. З 21.04.1935 — нач. 3­-го відділення СПВ ГУДБ НКВС СРСР. З 31.08.1936 — пом. нам. УНКВС Азово­-Чор­но­мор­ського краю, Ростов. З 21.08.1937 — заступник нач. УНКВС Азово­-Чорно­мор­ського краю. З 03.10.1937 — перший заст. нач. УНКВС по Далекосхідному краю та, за сумісництвом, нач. УНКВС Хабаровської обл.

Капітан державної безпеки (05.12.1935). Майор державної безпеки (13.04.1935). Нагороджений орденом Леніна (03.07.1937) та Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ. Член ВКП(б) з 1927.

Заарештований у червні 1938 у Москві. Засуджений на смерть та розстріляний 1940.

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова
«ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com