ХТО Ж НАМИ КЕРУЄ І ЧИЇ ІНТЕРЕСИ ЗАХИЩАЄ ПРЕЗИДЕНТ?..

Господний мир — театр. В него бесплатный вход
И куполом навис вверху небесный свод.
На сцене, как всегда, теснятся персонажи,
Иной переодет, иной без маски даже!
Костюмы госпожа Фортуна им раздать
Заранее спешит — кому, какой под стать.
И Добродетели, чтоб не остаться втуне,
Пытаются помочь навязчивой Фортуне
Из кожи лезет всяк, свою играя роль…
Пьєр Ронсар,
французький поет (1524 — 1585)

Вступ

Щоб зрозуміти політичні діяння, порівняємо їх з театральними спектаклями, ставлячи собі запитання:

— Чому мені подобається цей актор (політик) і хто створив йому популяр­ність?

— Хто пише акторам ролі і сценарій?

— Чи відомий мені режисер і хто доручив йому режисуру?

— На чиї гроші поставлено весь цей спектакль?

Але головним завжди є запитання: на яку ідею чи концепцію працює спектакль?

Аналогічно і в політиці. Політик грає свою роль добре, але, на жаль, тільки окремі політики розуміють, що цю роль їм довірено тому, що вона повністю влаштовує режисера. Але слава і прокляття дістаються політику.

Головна особливість натовпу — жити готовими рецептами, які роздають підсунуті йому авторитети. Своїм розумом вирішувати свої ж проблеми натовп не бажає і, зневірившись в одних керманичах, одразу ж чекає нових авторитетних поводирів. Завдяки цій властивості натовп прямує за керманичем бездумно й безвідповідально, сліпо вірячи в правоту поводиря. Прямує фактично за мафією, яка керує керманичем, прямо на забій. Сам натовп не може себе самоорганізувати і, відповідно, потребує керування. В такому суспільстві ним керує еліта, а суспільство називається «натовпо-елітарним».

Характерною рисою «натовпо-елітарного» суспільства є те, що представники натовпу — чи то будівельник, чи то академік — у розмовах оперують персонами, а не ідеями, які ті викладають. Усі ми чули: «Виберемо Кучму, він уже багато накрав і вже красти не буде»… «Виберемо Юлію Тимошенко — вона жінка і захищає український народ»… Прикладів багато.

Приклад Кучми показав, що для тих, хто хапає, кордонів нема.

Тимошенко захищає український народ в Ізраїлі, де її супроводжували представники юдонацистської секти Хабад Мойша Московіч, Олександр Фе­льдман та ін. Як відомо з публікацій газети «Персонал Плюс», секта Хабад поставляє кокаїн на територію України і використовує його як бінарну зброю. Як же захищає українців Тимошенко? Так на звернення глави «Сохнута» Зуєва Бєльського закрити МАУП Юлія Тимошенко, яка торік під час візиту до МАУП так захоплювалася Академією і заявляла, що МАУП це Європа в центрі України, тепер каже: «Це сором, що Академія ще існує, її слід стерти з обличчя землі». Отже, якщо в лідера БЮТ коротка пам’ять, то, без сумніву, прийшовши до влади, вона забуде всі обіцянки, які вона давала під час виборчої компанії.

Якщо повернутися до театру і розпочати розбиратися, хто режисер, чи він один, чи їх декілька, для чого написано сценарій і хто оплачує постановку спектаклю, то ми прийдемо до розуміння того, що учасників організації спектаклю декілька і вони невидимі, тобто перебувають за кулісами. Окремі автори, розповсюджуючи цю схему на соціологію, дали цим невидимим учасникам назву «закуліса».

Отже, в «натовпо-елітарному» суспільстві існує така схема управління:

ЗАКУЛІСА — ЕЛІТА — НАТОВП

Закуліса намагається утаємничити свою діяльність, довіряючи «еліті» тільки певну частину знань, необхідних для керування натовпом. Освічена людина за бажання побачить дивовижну схожість «еліти» і натовпу, попри певну ідеологічну, мовну й економічну відмінність.

У світовому політичному театрі є кілька закуліс. Прояви однієї з них ми можемо спостерігати в «елітах» багатьох країн, тому її називають світовою закулісою. Окремі відмінності в проявах пояснюються наявністю національних закуліс.

В Україні поряд зі світовою закулісою діє секта Хабад, що стоїть за Блоком Юлії Тимошенко (зверніть ще раз увагу на те, хто її супроводжує в поїздці по Ізраїлю?). Секта не визнає державу Ізраїль і має намір захопити для проживання територію України, Російської Федерації і Білорусі. Секта Хабад, через єврейське лобі США, намагається, і робить це цілком вдало, використовувати авторитет європейських політиків, президента США Джорджа Буша, а також нездорові прагнення президентської команди вступити до Європейського Союзу і НАТО, повністю захопити владу в Україні.

При цьому багато політиків має хибне уявлення про могутність секти Хабад. А її «могутність» полягає в кокаїновій бінарній зброї і зрадницькому мен­талітеті шабес-гоїв, полукровок і єврейських злочинців на кшталт Рабиновича, які підкупом намагаються захопити владу. Слід завжди пам’ятати слова єврейського журналіста Рудольфа Коммера, сказані ним 1922 року в день вбивства міністра Ратенау: «…Рятуй Боже нас, євреїв, і вас, німців, від того, щоб одного разу тваринні інстинкти підстриженого під «біляву бестію» бандита з’єдналися з духовною отрутою єврейської ненависті до самих себе і розірваним світоглядом духовно й морально дефективних полукровок».

Ми можемо спостерігати дії цих «морально дефективних полукровок» на території України серед партійців різних партій.

Що чекає Україну, якщо юдонацистська секта Хабад захопить владу? Щоб уявити, що буде з українцями, треба знати про пустельну ідеологію секти, сама назва якої свідчить, що на нашій українській землі українців не буде. Хабадники вважають територію України своєю рідною землею. І вони мститимуться нашому народу за міфічні, придумані хабадськими ідеологами злочини видатного гетьмана України Богдана Хмельницького проти єврейського народу.

На жаль, цього не розуміє більшість політиків і бізнесменів. Не буде місця для бізнесу, якщо владу в Україні захопить юдонацистська секта Хабад. Не виживе жоден, навіть той, хто сьогодні намагається догодити хабадникам. Тому, щоб вижити, треба вигнати юдонацистів, які вже заявили про прихід антихриста на нашу Святу християнську землю!...

Дещо про «релігійність» можновладців

 Зверніть увагу на «еліту», що при владі. Президент — глибоко «віруюча» людина. Купається в холодній воді, ходить до православних храмів, висловлює занепокоєння проблемами релігій тощо. Мер міста Черновецький запевняє, що він право­слав­на людина, що православні ієрархи висвячують його кабінет… А потім виявляється, що він, коли це йому вигідно, стає юдеєм.

Нині велика кількість депутатів, представників Адміністрації Президента, мерів міст, чиновників Кабінету Міністрів та інших представників владних структур почали ходити до церкви, допомагають відновлювати церковні приміщення, всіляко демонструючи свою релігійність. Для них релігія замінила певним чином комуністичну ідеологію, до якої звикла більшість партійних і комсомольських діячів недалекого минулого.

Проте хотілося б нагадати усім, що віра — це не виконання ритуалів, а дещо більше… Тому православна віра наших дідів, батьків — єдина. Вона тоді приносить людям радість і дає сили, коли вона в душі, коли людина, яка вважає себе християнином, дотримується правил святих Апостолів.

Що можна сказати про наших можновладців чи про окремих служителів церкви.

Візьмемо, для прикладу, президента України Віктора Ющенка, який щороку святкує Хануку в синагозі Бродського. Якщо він православна людина, то повинен знати про правила святих Апостолів. Наприклад, правило 37: «Не должно принимать праздничные дары, посылаемые от иудеев, или еретиков, иже праздновать с ними»². А якщо Віктор Ющенко юдей, то тоді служителі церкви повинні пам’ятати про правило 6: «Не попускать еретикам, коснеющим в ереси, входить в дом Божий»³; а також згадати правило 33: «Не подобает молиться с еретиком, или отщепенцем»⁴.

Отже, якщо президент ходить до синагоги, то йому нема чого робити в православних храмах і не слід удавати з себе віруючу людину.

Всім треба пам’ятати, що саме в традиційних релігіях було поставлено проблему покарання. Відповідно до релігійних поглядів грішників, що зробили злодіяння, неминуче чекає кара. Хочу всім нагадати слова єпископа Ігнатія (Брянчанінова): «Ложь есть источник и причина вечной смерти».

Двійники

Над територією України щодоби шпигують близько 50 супутників-шпигунів. Множину наземних станцій радіоперехоплення тепер встановлено в країнах, колишніх союзниках по Варшавському договору. Але жоден технічний метод збирання ін­фор­мації не може замінити інтелект людини, її фантазію і вміння грати. Таємні плани й ухвалення рішень залишаються невідомими навіть для найдосконалішого супутника.

Тільки людина здатна для досягнення поставленої мети перевтілитися в новий образ, використовуючи для цього всі теа­траль­ні прийоми: реквізит, костюми, косметику, голос, манеру поведінки, ходу, пластику рухів. Спецслужби, використовуючи в роботі ці елементи театралізації, доповнюють їх своєю професіональною специфікою: двійники, пластичні операції, виготовлення нових документів для легалізації агента в іншому середовищі тощо.

У роботі спецслужб особливе місце займає таке театральне дійство, як робота двійника. Перевтілення двійника повинно бути максимально наближеним до об’єкта наслідування. Метою цієї гри є забезпечення безпеки об’єкта наслідування і таємності проведення будь-яких операцій. У книзі «Секрети ОГПУ и его Председателя В.Р. Менжинського» Валерія і Андрія Мальованих зазначено, що у Менжинського з дозволу Сталіна був двійник. 1931 року перед поїздкою до Берліна Менжинський направив туди надійних людей і двійника, щоб перевірити свою безпеку. У цій же книжці вказано, що двійником Леніна був якийсь Вольф Голинток, який жив на кунцівській дачі ОДПУ.

За інформацією канадського журналіста Херолла, дублером Сталіна був Євсей Лубицький, який помер 1981 року. Перед смертю Лубицького Херолл з ним зустрівся. Цю зустріч описано у книзі «Терра детектива» (автори: Ю.Базелянський, Черняк). За розповіддю дублера, 1935 року Сталін дав наказ знайти у країні чоловіка, який зовні був би його копією. Знайшли жителя Вінниці, бухгалтера Євсея Лубицького, молодшого за Сталіна, але страшенно схожого. Перша публічна поява в ролі Сталіна відбулася на зустрічі з делегацією шахтарів з Шотландії. Вона була досить успішною і декілька разів двійник Сталіна з’являвся на трибуні Мавзолею під час свят 1 травня і 7 листопада.

1952 року Євсея Лубицького заарештували, але після смерті Сталіна його звільнили за умови проживання тільки в Середній Азії, де дублер і помер у Душанбе.

Повертаючись до питання зміни зовнішності, слід сказати, що в ЦРУ є відділ, який займається переодяганням, гримом і фальшивими документами. Створив цей відділ Тоні Менлей, який працював у Росії, Гонконзі і В’єт­намі. Для зміни зовнішності людини він використовував голлівудські матеріали для гриму, за допомогою яких можна змінювати колір і форму не тільки обличчя, а й рук.

У Росії працею медиків, біологів, фізіологів, косметологів і хіміків для зміни обличчя було розроблено досить ефективні лікарські препарати і біологічні маски швидкої дії. Препарати виготовляли у вигляді пігулок, мазей, капсул і свічок. Пігулки й капсули, приймали внутрішньо, і вже в роті вони починали розчинятися, дуже швидко починаючи діяти. Те ж саме і з мазями: їх втирають у шкіру обличчя, після чого воно кардинально змінюється — і людину не впізнати.

Прийоми, методи і фор­ми роботи спецслужб постійно вдосконалюються, часто з неймовірною фантазією. І цей процес нескінченний. «І грає людина, доки живе в театрі світовому, не знаючи кінця цій драмі…».

Обставини отруєння Віктора Ющенка

Виповнилося більш як два роки з часу отруєння Віктора Ющенка. За словами Генпрокурора України О.Медведька, отруєння відбулося 4 чи то 5 вересня 2004 року, а діоксин потрапив у організм президента з їжею. «Проведена Генпрокуратурою додаткова експертиза якості діоксина, виявленого в крові українського президента, дала можливість зробити висновок, що його виробили в США, чи Великій Британії, чи Росії. Тільки в цих країнах, за словами Генпрокурора, роз­міщено підприємства, які виробляють етанолові з’єднання, до яких відноситься і діоксин…».

5 вересня 2004 року, коли, як підтвердило слідство, відбулося отруєння, Віктор Ющенко був на дачі екс-глави Служби безпеки України (СБУ) Володимира Сацюка, де зустрічався з тодішнім керівництвом СБУ. Після цієї зустрічі майбутній президент відчув недомагання і через п’ять днів його госпіталізували у віденській клініці «Рудольфінерхауз».

Лікарі австрійської клініки поставили Віктору Ющенку діагноз «гострий панкреатит» з ускладненнями, викликаними отруєнням токсинами. Згідно з висновком лікарів, погіршення здоров’я Ющенка
6 вересня було викликано «важкою вірусною інфекцією і хімічними речовинами, яких немає в продуктах харчування».

Професора Лотара Вікке, колишнього головного лікаря клініки, звільнили за незгоду з таким діагнозом.

У середині серпня цього року Віктор Ющенко пройшов медичне обслідування в одній із зарубіж­них країн, про результати якого не повідомлялося. До речі, він і представники слідства не кажуть про можливих замовників отруєння. Український президент обмежується заявами про те, що у нього «є ряд ідей» стосовно того, хто стоїть за цим отруєнням, і зазначив, що винні в злочині перебувають за межами України. Головним завданням президента є намір показати, що його здоров’я постраждало справді від отрути, а не від інших причин.

Більшість експертів впевнені, що отруїти Ющен­ка могла тільки наближена до президента людина за допомогою спецслужб. Колишній глава української військової розвідки Олександр Скіпальський, який входив в оточення майбутнього президента, недавно розповів українській пресі про те, що такий злочин можна скоїти лише тоді, коли на це піде одна з близьких людей жертви, яка має для реалізації задуму всі можливості. До того ж, за думкою Скіпальського, — тільки за сприяння потужних спецслужб. Проте можливість причетності до цієї події СБУ військовий розвідник відкинув.

Отже, цілком можливо, що цю акцію здійснили спецслужби США, використавши нові психотропні засобами, що певною мірою перепрограмовують людину. Або використали… двійника?

Ірак — 1996 рік

Цього року спецслужби Іраку встановили ретельний нагляд за одним високопоставленим чи­нов­ником. Незадовго до цього він відвідав своїх родичів у Саудівській Аравії, а після повернення його наче підмінили. Ця людина неодноразово доводила свою відданість режиму, і якби не атмосфера тотального стеження і постійного пошуку зрадників, що панувала в Іраку, ніхто б нічого й не помітив. У кінцевому ра­хун­ку через деякий час його піймали під час відправлення за кордон таємної інформації. Здавалося б, що це звичайна зрада, але щось насторожило іракських контррозвідників.

На допити зрадника запросили провідних медиків і біологів. Саме вони й змогли побачити на його обличчі мало помітні сліди пластичної операції. А далі вже була справа техніки: хоча злочинець не зізнавався навіть під дією сильних психо­троп­них речовин, контррозвідники, опитавши всіх його близьких і друзів до найменших подробиць його життя, виявили дивні «провали» в його пам’яті. Бо тепер уже не було сумнівів: йшлося про двійника, вправно замаскованого під чиновника. Агента врешті-решт змусили зізнатися і він підтвердив цю версію.

І ми запитуємо себе: чи не було підміни з Віктором Ющенком, президентом України, чи не є він таким самим двійником, створеним у медичних лабораторіях США?

Множина фактів вказує саме на такий розвиток подій. Безумовно, підміну могли швидко розпізнати члени сім’ї. Але тут відбулася підміна й дружини. А де перша дружина Віктора Андрійовича? Відомі випадки, коли після повер­нення із закордонних відряджень такі люди різко обмежували спілкування зі своїми колишніми друзями. Тоді це вважалося проявом зазнайства, зараз можна говорити про боязнь «розколотися».

Отже, така версія може бути прийнятною. Важливо інше: встановлено, що всі дії президента йдуть не на користь українському народу, а на користь секті Хабад і її прихвосням, які захопили владу в Києві, Харкові та інших містах.

Нині Україна — держава з розваленою економікою і деморалізованим населенням. Але все ж таки вона представляє собою силу, з якою змушені рахуватися. Тому секта Хабад за допомогою своїх лобістів у США продовжує контролювати молоду державу, припиняючи кожну спробу покращити ситуацію і підштовхуючи її до краю провалля.

Зовсім недавно масон Б.Тарасюк привіз «наказ» від своїх хабадських господарів зі США, який має п’ятнадцять пунктів, обов’язкових до виконання президентом. П’ятий пункт «наказу» стосується Міжрегіональної Академії управління персоналом з вимогою закрити найбільший недержавний вищий навчальний заклад України. Як бути в цьому конкретному випадку Б.Тарасюку і В.Ющенку? Чи послухають вони своїх сектантів і намагатимуться закрити установу, яка свого часу надала їм можливість працювати й виживати, особливо Б.Тарасюку?

Цікаво? Поживемо побачимо. Чи не містика це, коли президент незалежної держави виконує накази сектантів. Пора всім зрозуміти, що менше 30 рабинів юдонацистської секти Хабад захоплюють владу в Україні, використовуючи для цього зелені доларові папірці і менталітет зрадників-високопосадовців. Боже, покарай їх!

На чолі України став Віктор Ющенко. Не так важливо, ким він є. Головне, що в своїх діях він керується передусім побажаннями юдонацистської секти Хабад.

Україна практично розвалюється на очах. Армія приходить до краху, як і всі галузі економіки, науки, освіти й охорони здоров’я. Народ вимирає по півмільйона щороку. Один західний підприємець розповів мені про секрети свого багатства: «Ми продавали в Україну продукти, термін використання яких вийшов. Ми їх скуповували тут за безцінь, майже підбирали їх на звалищах. Через кордони переправляли під виглядом гуманітарної допомоги, тому й не платили жодного мита. В Україні продавали дешево на ринках. Жодного контролю за цією справою не було, а народ хапав усе, не зважаючи на термін придатності».

Психотронна війна. Психотронна зброя

Тема психотронної війни — сенсаційна, тому сьогодні можна знайти безліч матеріалів на цю тему. Кожен, хто пише про психотронну чи парапсихологічну війну, дає в міру своїх знань і отриманих відомостей своє власне тлумачення цієї проблеми. Про якийсь більш-менш серйозний аналіз на цьому етапі, безумовно, не могло бути й мови.

Водночас у серйозних виданнях ця тема не знаходить відображення. Понад те, таке враження, що вона спеціально замовчується. Попри її надзвичайну актуальність наукові кола проявляють певну настороженість до сенсації взагалі, а до теми психотронної війни — тим більше.

Безумовно, тема психотронної війни потребує не тільки журналістського розслідування. Мине час і все стане на свої місця. З’являться фундаментальні дослідження на цю тему. Але події останніх років, зокрема і в Україні, потребують інформації вже сьогодні. Тому, тривалий час вивчаючи цю тему, а точніше збираючи і зіставляючи різні події і факти, ми вирішили узагальнити частину матеріалів на тему психотронної війни, щоб допомогти читачам у них зорієнтуватися. При цьому ми старалися відбирати найвиваженішу інформацію.

Передусім, мабуть, треба спинитися на понятті «психотронна війна» і «психотронна зброя». Психотронна війна — це війна, основним засобом ведення якої є психотронна зброя. Але що ж тоді вона собою являє?

Найповніше визначення їй дав академік В.Ка­значеєв. Це, вважає він, застосування у військових, антисоціальних цілях можливості і знання психотроніки, її засобів, методів, пристроїв, конструкцій, генераторів — шлях перетворення гуманних, необхідних атрибутів життя і суспільства в зброю.

«Не таємниця, — пише академік В.Казначеєв, — що військові організації, військова влада різних країн були і є зацікавленими в концентрації таких нових психотронних засобів, їхньому утаємниченні, фінансуванні спеціальних — і наукових, і виробничих, а то й прикладних — організацій. Ця схема добре відома у сферах будь-яких озброєнь»⁵.

Перевагу оволодіння психотронною зброєю добре розуміли президенти США — Джеральд Форд, Джиммі Картер, Рональд Рейган, Джордж Буш.

Ось що писав з цього приводу конгресмен Ч.Ро­уз: «Можливість парапсихологічної війни, схоже, більш ніж реальна, і цілком можливо, що настане день, коли доведеться розпочати термінову й потужну програму розробок, аналогічну Манхеттенському проекту, що дав першу атомну бомбу». У розмові з журналістами Ч.Роуз сказав, що парапсихологічна зброя може зробити застарілою будь-яку зброю».

Президента США Джорджа Буша-старшого, як і його попередників на цій посаді, також не можна вважати новачками в питаннях парапсихології. 1977 року Буш передав посаду директора ЦРУ адміралу С.Тернеру, який очолював це відомство до 1980 року. Ось що повідомляла газета «Вашингтон таймс» від 7 серпня 1984 року про дослідження у сфері психотронної зброї: «Колишній директор ЦРУ адмірал Стенфілд Тернер підтвердив, що за його попередника, нинішнього віце-президента Джорджа Буша, Центральне розвідувальне управління фінансувало проведення досліджень у сфері парапсихології».

Можна зробити висновок, що й на посту президента США Джордж Буш, як і його попередники та нинішній президент Буш-молодший, добре розуміли проблеми парапсихології. Бо психотронна дилема досить підступна: незнання завжди містить загрозу! Лише поглиблення й розширення відповідних досліджень здатне відвести її…

На шляху до зомбі третього покоління

Зомбі, зомбування, зомбіфікація… Ці загадкові слова увійшли в наш лексикон зовсім недавно. То хто ж вони, ці зомбі?

У деяких районах Африки так називають людей, жорстоко запрограмованих за допомогою особливих препаратів і спеціальних психологічних впливів. Піддані процедурі бомбування люди можуть без будь-яких сумнівів виконати кожен наказ вождя: вбити рідну матір, свою дитину й навіть самого себе.

За свідченнями спеціалістів, людині, яку намітили зробити зомбі, непо­міт­но підкладають у їжу сильну нервово-паралітичну отруту — тетродоксін, яку отримують з риби-двозуба (тетродона). Вона діє в 500 разів сильніше за ціанистий калій. Після такої «трапези» людина перестає дихати, у неї синіє шкіра, скляніють очі. Настає стан клінічної смерті. Родичам не залишається нічого іншого як поховати небіжчика. Першу частину справи зроблено.

На наступному етапі померлого викрадають з домовини і шляхом особливих процедур оживляють. Людина приходить в себе, але лише фізично. Вона нічого не пам’ятає про своє минуле життя, не пам’ятає свого імені. Психіка і свідомість такої людини абсолютно чисті, що дає можливість використовувати її як завгодно. Таку людину можна перетворити на слухняного раба й агресивного вбивцю.

Проте в сучасному суспільстві такі зомбі не потрібні. Доводиться вирішувати завдання створення сучаснішого варіанта зомбі — зомбі другого покоління.

Для цього почали використовувати і традиційні, і нові засоби поневолення особистості. Серед них — вплив на мозок ультразвуковим і мікрохвильовим випромінюванням, гіпноз і навіювання, психохірургія і психофармакологія, а також ціла низка інших способів впливу на психіку з використання комп’ютерної техніки.

Створені за допомогою цих засобів зомбі виявилися придатнішими для використання в сучасних суспільствах. Їхня поведінка для неспеціаліста не була якоюсь незвичною. Водночас у них, начебто, можна було закладати по кілька особистостей одразу, кожна з яких програмувалася на виконання тільки їй відомого завдання. Наприклад, одній такій особистості наказували вбити конкретну людину, інша могла бути зв’язківцем — носієм надтаємного спецповідомлення. Такий зв’язківець і гадки не мав, що в глибині його психіки заховано важливі таємниці. Але він автоматично видавав повідомлення тому, кому вони були призначені, у відповідь на відповідний кодовий вплив, яким могло бути зовсім прозаїчне висловлення.

Проте і сам метод, і його продукт — зомбі — мали чимало «похибок». Наприклад, була небезпека викриття. До того ж процедура зомбування виявилася надзвичайно дорогою і складною. Вона передбачала індивідуальну роботу з кожним зомбованим, в безпосередньому з ним контакті.

На черзі — створення зомбі третього покоління. Розробники звернули увагу на потенційні можливості екстрасенсорного впливу. Вони розпочали пошуки підсилення такого впливу технічними засобами. Вважалося, що цей вплив, проникаючи у свідомість і психіку людини, сприйматиметься нею не як щось нав’язане зовні, а як щось своє, глибоко особисте, що народилося в глибині власної психіки. І коли під впливом справді нав’язаного зовні імпульсу людина скоїть злочин, — вона звинувачуватиме в цьому тільки саму себе. І робитиме це цілком щиро. А якщо й усвідомить, що справа тут нечиста, що злочинні нахили впроваджено в неї зовні, їй мало хто повірить. Радше її сприйматимуть за душевно хвору. Такими міркуваннями, можливо, й керуються розробники методів і технічних засобів для створення зомбі третього і наступних поколінь.

Роботи в напрямі психотронних війн тривали, позаяк перед розробниками та їхніми господарями виникла приваблива перспектива латентного уп­рав­ління поведінкою великих груп людей. Соціальний організм піддають змінам за допомогою психотронної зброї, впливаючи на людей електронними засобами.

Ось як передає можливий вплив багатьом ще невідомої, проте уже досить знаменитої, психотронної зброї герой книги Б.Узунова «Маги, магіні», що вийшла 1991 року в Обнинську: «Ніч котила свої важкі хвилі над містом, зануреним у її безпросвітну імлу... спали поети й мрійники, перетворені на тихих роботів з нижчого розряду, — тисячі й тисячі безнадійно зламаних долей спали, ковтали порції гіпнограм або, очікуючи їх, щоб слухняно ступити ранком до верстата, бездумно й безмовно прожити день і поринути в такий же безпросвітний сон, зустрівши все, що призначено тими, кому видніше, і в жодному разі — нічого більше».

Складно усвідомити й представити цю реальність, вичленувавши її з фантазії автора. Однак успіхи у створенні такої зброї в умовах глобалізації можуть обернутися психотронним геноцидом стосовно не тільки українського народу, а й інших народів, яких світовий істеблішмент не вписав у «золотий мільярд».

Роботи зі створення методів зомбування, а також з керування психікою й свідомістю — породження холодної війни. Мета цих досліджень мала передусім військово-прикладний характер. Найглибші розробки в цих галузях здійснено у США, Франції, Ізраїлі, Японії. Такі дослідження провадилися в Китаї і СРСР.

«Ще 1973 року у військовій частині 71592 Новосибірська було створено першу установку «Радіосон» і проведено попередню апробацію… Розрахунки, проведені того ж року показали, що генератором «Радіосон» можна ефективно «обробити» місто, площею близько 100 квадратних кілометрів. Усіх його жителів буде занурено в глибокий сон. За нинішнього розвитку техніки такий випромінювач можна помістити на космічний супутник і обробляти набагато більші простори… До того ж вплив може бути найрізноманітнішим — від штучного сну до цілковитого переродження клітин людського організму».

Сенсаційне повідомлення пролунало на засіданні конференції з прав людини, де доктор філософських наук Тодор Дичев розповів, що з 19 до 23 серпня 1991 року захисники «Білого дому» в Москві були «зомбовані». Він, зокрема, сказав: «Є прилади — психотронні генератори, — якими програмують людей. Саме такий апарат використано 18—19 серпня на борту американського крейсера «Белкап», що пришвартувався у Варні. З борта крейсера здійснювали психічний вплив на москвичів. Такий самий прилад діяв у Москві під час знаменитого виступу Б.Єль­цина на броньовику, у результаті чого всі присутні на площі перед «Білим домом» стали потенційними «зомбі»⁹.

Усі ці повідомлення свідчать про те, що недалеко той час, коли погроза розв’язання психотронної війни може стати реальністю. Психотронна війна, якщо її колись буде розв’язано, може виявитися жорстоким випробування за всю історію людства.

Микола Сенченко,
доктор технічних наук, професор

(Закінчення в наступному числі газети)