Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

68. ПИСЬМЕННИЙ ЯКІВ ВУЛЬФОВИЧ

Народився 12.04.1902 у с. Цибулеве Єлисаветградської вол. Олександрійського пов. Херсонської губ. у родині торгового агента, єврей. Закінчив вечірні загальноосвітні курси в обсязі шести класів на ст. Знаменка Херсонської губ. та 1924 — правовий факультет Харківського ін-ту народного господарства.

З 01.1925 — учень фотографа на ст. Знаменка. З 12.1915 — експедитор на ст. Знаменка. З 04.1919 — робітник--пресовщик на маслобойному заводі у Єлисавет-граді та Кулові. З 06.1920 — контролер та секретар Миколаївської губернської РСІ. З 09.1920 — пом. військового слідчого 3--го особливого пункту ОВ 13--ї армії. З 07.10.1920 — співробітник ОВ пропускного пункту 13--ї армії. З 13.10.1920 — діловод загальної канцелярії ОВ 13--ї армії. З 27.01.1921 — діловод активної частини ОВ 13--ї армії. З 06.03.1921 — співробітник резерву ОВ 14--ї армії. З 14.03.1921 — письмоводитель ОІВ ОВ 14--ї армії. З 29.03.1921 — діловод ОІВ ОВ 14-ї армії. З 20.05.1921 — редактор відділу по обробці матеріалів ОВ ВУЧК. З 21.10.1921 — уповн. 1--го відділення ОВ ВУЧК. З 14.05.1922 — т. в. о. нач. 1--го та 2--го відділень ОВ ГПУ УСРР. З 06.09.1922 — т. в. о. заст. нач. ОВ СОЧ ГПУ УСРР. З 01.11.1922 — заст. нач. ОВ СОЧ ГПУ УСРР. З 20.12.1922 — нач. відділення по боротьбі з бандитизмом та нач. відділення по охороні кор-донів КРВ СОЧ ГПУ УСРР. З 01.03.1923 — уповн. КРВ СОЧ ГПУ УСРР. З 01.08.1923 — у резерві призначень ГПУ УСРР. 3 01.11.1924 — помічник секретаря колегії ГПУ УСРР. З 16.03.1925 — секретар Президії ГПУ УСРР. З 01.04.1925 — т. в. о. секретаря колегії ГПУ УСРР. З 01.10.1925 — секретар колегії ГПУ УСРР. З 25. 10. 1929 — нач. ОСВ та секретар колегії ГПУ УСРР. 07.06. 1931 — відряджений до ОГПУ СРСР. З 09.1931 — нач. ОСВ ГПУ СРСР. З 21.02.1933 — керуючий справами ГПУ УСРР. З 20.02.1934 — нач. відділу кадрів ГПУ УСРР. З 11.07.1934 — нач. відділу кадрів НКВС УСРР. З 09.03.1936 — нач. ТВ УДБ НКВС УСРР. З 01.1937 — нач. ТВ відділу УДБ НКВС УСРР.

Капітан державної безпеки (12.1935). Майор державної безпеки (01.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки та Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (20.12.1932). Член ВКП(б) з 05.1928.

Заарештований 24.06.1937 у Одесі. Засуджений на смерть заст. 54–1«б» ККУСРР 07.09.1937. Розстріляний 07.09.1937 у Києві. Посмертно реабілітований 20.12.1957.

69. ПРИГОВ СЕМЕН ЛЬВОВИЧ

Народився 1903, закінчив п’ять класів гімназії.

У ЧК з 1922. У 1930- рр. працював у ОВ ГПУ — УДБ НКВС УСРР. До 04.10.1938 — нач. відділення ОВ УДБ НКВС УРСР. З 04.01.1938 — пом. нач. ОВ УДБ НКВС УРСР. З 02.06.1938 — т. в. о. заст. нач. 2--го відділу УДБ НКВС УРСР. З 26.07.1938 — т. в. о. нач. 3--го відділу Управління місць ув’язнення НКВС УРСР.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937). Член ВКП(б) з 1930.

70. РАДЗИВІЛОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ (ІЗРАЇЛЬ МОЙСЕЙОВИЧ)

Народився у серпні 1904 у м. Сімферополі у родині кравця, єврей. Навчався у
15--й Севастопольській трудшколі — вийшов із шостого класу у жовтні 1920.

З 11.1920 — таємний співробітник ОВ ВЧК Чорного та Азовського морів. З 1921 — секретар відділу Кримської міліції. З 08.1921 — особистий секретар уповн. Головміліції РРФСР по Криму. З 09.1921 — таємний уповн. Кримської облчека. З 16.02.1922 — уповн. Кримської облчека (Кримського облвідділу ГПУ). З 18.12.1922 — пом. уповн. ОВ Кримського ГПУ. З 01.1923 — уповн. СВ ГПУ Криму. З 14.07.1924 — т. в. о. 1--го відділу СОЧ Кримського ГПУ. З 02.09.1924 — уповн. 1--го відді-лу СОЧ Кримського ГПУ. З 03.12.1924 — пом. нач. 1--го відділу СОЧ Кримського ГПУ. З 04.06.1925 — нач. 1--го відділення СВ Кримського ГПУ. З 23.09.1925 — у резерві призначень ОГПУ СРСР. З 06.10.1925 — уповн. 2--го відділення СВ ОГПУ СРСР. З 01.12.1925 — уповн. 3--го відділення СВ ОГПУ СРСР. З 15.04.1926 — у резерві призначень ОГПУ СРСР. З 29.04.1926 — уповн. повпреда ОГПУ по Західному краю. З 17.12.1926 — нач. СВ Брянського губвідділу ГПУ. З 08.10.1927 — нач. КРВ ОВ Гомельського окрвідділу ГПУ. З 08.10.1928 — уповн. 2--го відділення СВ повпреда ОГПУ по Сибірському краю. З 30.10.1929 — пом. нач. 8--го відділення СВ ОГПУ СРСР. З 18.01.1930 — пом. нач. 3--го відділення СВ ОГПУ СРСР. З 01.03.1931 — співробітник для особливих доручень СПВ ОГПУ СРСР. З 27.09.1931 — нач. СПВ повпреда ОГПУ по Московській обл. З 14.01.1933 — пом. повпреда та нач. СПВ повпреда ОГПУ по Московській обл. З 10.07.1934 — нач. СПВ УДБ та пом. нач. УНКВС по Московській обл. З 20.03.1935 — заст. нач. УНКВС по Московській обл. З 20.07.1937 — нач. УНКВС по Івановській обл. З 02.1938 — заст. наркома внутрішніх справ УРСР. З 28.03.1938 — нач. 3--го відділу 3--го управління НКВС СРСР.

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Нагороджений орденами Леніна (11.07.1937), Червоного Прапора (20.12.1932), Знак Пошани (14.05.1936), двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ. Член ВКП(б) з 12.1927. Депутат Верховної Ради СРСР.

Заарештований 13.09.1938. Засуджений на смерть 24.01.1940. Розстріляний 25.01.1940. Не реабілітований.

71. РАЙСЬКИЙ–ЛЕХТМАН НАУМ МАРКОВИЧ

Народився 1894(5) у м. Браїлів Вінницького пов. По-дільської губ. у родині власника книгарні, єврей. Закінчив вечірню гімназію у Харкові та ін–т народного господарства.

У 1908–1920 працював у друкарнях Браїлова, Жмеринки, Одеси, Полтави, Харкова. З 1920 — зав. Бюро скарг Харківської губернської РСІ. До 08.1921 — секретар Управлін-ня заготівель Наркомхарчу УСРР. З 16.08.1921 — уповн. відділу РК ОВ ВУЧК. До 09.03.1921 — зав. групою ПК ОВ ВУЧК. З 09.03.1922 — нач. 1--ї групи СВ ОВ ВУЧК. З 22.09.1922 — нач. СВ СОЧ ОВ ГПУ УСРР. З 27.11.1922 — нач. СВ. Харківського губвідділу ГПУ. З 25.01.1924 — нач. СВ СОЧ ГПУ УСРР. З 07.05.1924 — у резерві ГПУ УСРР. З 21.07.1924 — нач. Олександрівського окрвідділу ГПУ УСРР. З 29.10.1924 — у резерві ГПУ УСРР. З 08.12.1924 — пом. нач. СОЧ ПП ОГПУ по Ленінградському ВО. З 1925 — заст. нач. СОЧ повпреда ОГПУ по ЛВО. З 01.10.1926 — нач. СВ та заст. нач. СОУ повпреда ОГПУ по Ленінградському ВО. З 15.05.1927 — нач. інформа-ційного відділу та ПК та заст. нач. СОУ повпреда ОГПУ по Ленінградському ВО. З 10.11.1927 — заст. нач. СОУ повпреда ОГПУ по Ленінградському ВО. 03.12.1929 — відряджений до повпредства ОГПУ по Далекосхідному краю. 30.01.1930 — звільнений з посади. З 1931 — нач. СОУ та заст. повпреда ОГПУ по Середній Азії. До 07.1934 — голова ГПУ Узбецької СРР. З 15.07.1934 — народний комісар внутрішніх справ Узбецької СРР. З 12.1934 — нач. УНКВС по Оренбурзькій обл. 03.1937 — усунутий з посади за «розвал чекістської роботи».

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Член ВКП(б) з 02.1921.

72. РАТИНСЬКИЙ–ФУТЕР АРКАДІЙ МАРКОВИЧ

Народився 14.01.1902 у м. Києві у родині власника кустарної токарної майстерні, єврей. Навчався у підготовчому класі єврейського реміс-ничого училища у Києві, навчався один рік на вечірніх курсах для робітників.

У 1916–1920 працював у токарних майстернях Києва. (15–18 січня 1918 брав участь у Січневому повстанні. У травні — серпні 1919 — інспектор житлового відділу Києва). У лютому–листопаді 1920 працював у політвідділі 12–ої армії (рядовий червоноармієць, діловод резвидаву та нач. господарчого відділу поїзда-друкарні). 06.02.1921 — співробітник резерву ОВ Київського ВО. 12.02.1921 — таємний співробітник та діловод ОВ 1-го кінного корпусу. 19.06.1921 — уповн. агентури ОВ Подільської губчека. 20.06.1921 — нач. агентури ОВ Подільської губчека. 26.07.1921 — пом. нач. агентури ОВ Подільської губчека. 08.09.1921 — співробітник для доручень АОЧ ОВ Подільської губчека. 24.10.1921 — зав. регстатвідділення ОВ Подільської губчека. 14.11.1921 — уповн. з розробки справ ОВ Подільської губчека. 23.12.1921 — уповн. з закордонної роботи прикордонного ОВ Подолії. 06.06.1922 — контролер військово–контрольного пункту ОВ прикордонної ділянки № 2 Жмеринка. 29.06.1922 — контролер прикордонного посту № 1 у Волочиську Подільського губвідділу ГПУ. 01.11.1922 — уповн. КРВ прикордонного посту № 1 Подільського губвідділу ГПУ. 30.12.1922 — уповн. інформації прикордонного посту № 1 Подільського губвідділу ГПУ. 04.01.1923 — т. в. о. уповн. ІНФАГВ прикордонного посту № 1 Подільського губвідділу ГПУ. 09.05.1923 — уповн. КРВ прикордонного посту № 1 Подільського губвідділу ГПУ. 13.09.1923 — уповн. КРВ прикордонного посту № 3 Подільського губвідділу ГПУ. 09.1923 — уповн. з політично-економічної охорони кордону прикордонний пост № 3 Подільського губвідділу ГПУ. 25.06.1924 — пом. уповн. КРБ Подільського губвідділу ГПУ. 01.07.1924 — звільнений з органів ГПУ. 20.10.1924 — пом. уповн. КРВ Подільського губвідділу ГПУ. 15.10.1925 — пом. уповн. КРВ Кам’янець--Подільського окрвідділу ГПУ. 01.12.1925 — пом. уповн. з закордонної роботи КРВ Кам’янець-Подільського окрвідділу ГПУ. 05.07.1929 — старший уповн. 26--го Одеського прикордонного загону ГПУ. 16.06.1929 — уповн. КРВ Одеського окрвідділу ГПУ. 01.10.1930 — нач. ІНВ Одеського облвідділу ГПУ. 03.1932 — нач. ІНВ Одеського облвідділу ГПУ. 04.06.1933 — нач. 2--го відділення ОВ ГПУ УСРР. 21.04.1934 — нач. СВ Дніпропетровського облвідділу ГПУ та нач. ОВ 7--го стрілецького корпусу. 11.07.1534 — нач. ОВ УДБ УНКВС Дніпропетровської обл. та нач. ОВ ГУБД НКВС 7-го стрілецького корпусу. 22.11.1934 — нач. ОВ УДВ УНКВС Одеської обл. 28.01.1937 — нач. 3--го відділення та пом. нач. 5-го відділу УДВ НКВС УСРР. 22.04.1937 — заст. нач. 5--го відділу УДБ НКВС УСРР. 20.05.1938 — нач. 3--го відділу УДБ НКВС УСРР.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ, тричі «Маузером» від колегії ГПУ УСРР (1926, 1927, 1930), наганом від Проскурівського повітвиконкому (1922). Член ВКП(б) з 1928.

Заарештований 23.07.1938. 04.03.1939. Засуджений на смерть 04.03.1939. Розстріляний.

73. РАХЛІС ПЕЙСАХ МЕСРОВИЧ

Народився 01.10.1897 у м. Тараща Київської губ. у родині власника кустарної друкарні, єврей, самоучка.

Працював друкарником. 1918 — червоногвардієць та підпільник у Києві. 1919–1921 — у складі Курсантської, Латиської та 46--ї стрілецької дивізії брав участь у придушенні Куренівського повстання, боях проти військ Тютюнника, Зеленого, Денікіна, Врангеля. До 26.08.1921 — працював у політвідділі Київського губкому. З 26.08.1921 — співробітник Київського губвідділу ЧК. 1923–1924 — нач. СВ Київського губвідділу ГПУ; нач. СВ Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. До 18.12.1928 — нач. СВ Одеського окрвідділу ГПУ. На 06.1930 — нач. Первомайського окрвідділу ГПУ. З 01.07.1930 — нач. Конотопського окрвідділу ГПУ. З 21.09.1930 — пом. нач. Житомирського оперсектора ГПУ. З 20.22.1932 — пом. нач. Вінницького облвідділу ГПУ. З 21.11.1932 — перший заст. нач. Харківського облвідділу ГПУ. З 01.07.1933 — пом. нач. ОВ ГПУ УСРР та Українського ВО. З 24.01.1934 — пом. нач. СПВ ГПУ УСРР (за рахунок посади заст. нач. СПВ ГПУ УСРР). З 10.07.1934 — пом. нач. СПВ УДБ НКВС УСРР. З 14.01.1935 — заст. нач. СПВ УДБ НКВС УСРР. З 03.01.1936 — т. в. о. нач. СПВ УДБ НКВС УСРР. З 01.1937 — нач. 4--го відділу УДБ НКВС УСРР. 31.03.1937 — звільнений з посади. 17.04.1937 — відряджений у розпорядження НКВС СРСР. З 16.05.1937 — нач.
3--го відділу УДБ НКВС Узбецької РСР. 03.08.1937 — звільнений з посади.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Майор державної безпеки (20.12.1936). Нагороджений портсигаром від повпредства ГПУ по Правобережній Україні (1923), зброєю від колегії ГПУ УСРР (1927). Член ВКП(б) з 05.1918.

Заарештований 07.08.1937. Засуджений на смерть 10.01.1938.

74. РЕЙХМАН ЛЕВ ЙОСИПОВИЧ

Народився 1901 у м. Чернігові у родині кравця, єврей. Закінчив 1913 один клас єврейського ремісного училища у Чернігові.

З 02.1914 — слюсар кустарної слюсарної майстерні у Чернігові. З 10.1916 — слюсар чавунно-ливарного заводу у Києві. З 05.1919 — політ-боєць 1--го Чернігівського добровольчого полку РСЧА. З 11.1919 — співробітник Бузулукської ЧК. З 06.1920 — співробітник Самарської губчека. З 08.1920 — співробітник та комендант загону ВЧК по боротьбі з бандитизмом у Новоросійську та Анапі. З 09.1921 — уповн. Чернігівської губчека. З 07.1922 — нач. ЕКО Ніжинського ГПУ. З 12.1922 — політбоєць військ ГПУ у Теофіполі. З 05.1923 — ст. уповн. ЕКО Новгород-Сіверського окрвідділу ГПУ. З 06.1925 — ст. уповн. ЕКО Полтавського окрвідділу ГПУ. З 09.1926 — заст. нач. Черкаського окрвідділу ГПУ. З 01.02.1927 — пом. нач. Черкаського окрвідділу ГПУ. З 03.1929 — нач. 4--го відділення ЕКУ ГПУ УСРР. З 10.1930 — нач. ЕКО Київського оперсектора ГПУ. З 08.1931 — нач. ЕКО Вінницького оперсектора ГПУ. З 02.1932 — нач. ЕКО Вінницького облвідділу ГПУ. З 09.1932 — нач. відділення ЕКУ ГПУ УСРР. З 03.1933 — нач. ЕКО Одеського облвідділу ГПУ. З 03.1934 — нач. ЕКО Донецького окрвідділу ГПУ. З 13.07.1934 — нач. ЕКО УДБ УНКВС по Донецькій обл. З 13.09.1934 — у резерві призначень НКВС УСРР. З 21.11.1934 — нач. ОН УДБ УНКВС по Київській обл. З 02.1936 — нач. Запорізького міськвідділу НКВС. З 03.01.1937 — заст. нач. КРВ УДБ НКВС УРСР. З 13.02.1937 — заст. нач. УНКВС по Київській обл. З 07.08.1937 — т. в. о. нач. УНКВС по Харківській обл. З 07.03.1938 — нач. КРВ УДБ НКВС УРСР. З 28.03.1938 — нач. 7--го відділу 1--го управління НКВС СРСР. З 29.09.1938 — нач. відділу оборонної промисловості ГПКУ НКВС СРСР.

Капітан державної безпеки (08.01.1936), майор державної безпеки (1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (20.12.1932). Член ВКП(б) з 04.1920.

Заарештований 23(24).10.1938. Засуджений 25.01.1940 на смерть за ст. 58–1«а», 58–14 КК РРФСР.

Розстріляний 26.01.1940 у Москві.

75. РИВЛІН ЛАЗАР ІСААКОВИЧ

Народився 29.07.1900 в м. Одесі, єврей, освіта початкова (навчався один рік), за професією конторник.

З 04.1920 — діловод-конторник Робочого відділу ЧК Чорного і Азовського морів. 3 05.1921 — секретар, заст. нач. ОВ Одеської губчека. З 11.1922 — інспектор Одеського транспортного відділу ГПУ. З 01.1923 — інспектор Військового відділення ОВ Одеського губвідділу ГПУ. 09.1923 — 12.1923 — на таємній роботі у караульному взводі при Балтському повітовому відділі ГПУ Одеської губ. З 1924 — таємний співробітник, пом. уповн. ОВ Одеського губвідділу ГПУ. З 1925 — пом. уповн. ОВ Одеського окрвідділу ГПУ. З 1926 — т. в. о. уповн. ОВ 6-го корпусу, 51--ї дивізії. З 1926 — уповн. ОВ 6-го корпусу, 51--ї дивізії. З 24.08.1930 — уповн. ОВ Українського ВО. З 07.1931 — уповн. 2--го відділення ОВ ГПУ УСРР і УВО. З 27.03.1933 — оперуповн. полком (?) ОВ ГПУ УСРР та УВО. З 27.04.1935 — т. в. о. нач. 2--го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 1935 — нач. 7--го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 15.04.1936 — заст. нач. ОВ УДБ УНКВС по Київській обл. З 03.01.1937 — заст. нач. 3--го відділу УДБ УНКВС по Київській обл. 08.09.1937 — 08.07.1938 — заст. наркома внутрішніх справ Молдавської АРСР. 01.10.1937 — 29.12.1937 — т. в. о. наркома внутрішніх справ Молдавської АРСР. З 08.07.1938 — заст. особуповн. НКВС УСРР з прикріпленням до 3--го відділу 1--го управління НКВС УРСР. До 13.10.1938 — пом. нач. 3-го відділу 1--го управління НКВС УРСР. 07.10.1938 — звільнений взагалі із виключенням з обліку відповідно до статті 38 пункт «в». З 17.02.1939 — призначена пенсія з 07.10.1938. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений орденом Знак Пошани (19.12.1937); срібним портсигаром, срібним годинником і грамотою від колегії ГПУ УСРР, годинником та грамотою від ЦВК СРСР. Член ВКП(б) з 1931.

76. РОГОЛЬ МАРК ПАВЛОВИЧ

Народився 1905 в м. Одесі, єврей, з робітників.

Працював учнем у ювеліра в Одесі. З 1920 — діловод та пом. уповн. Одеської губчека; заст. коменданта Кременчуцької губчека. З 1921 — нач. ІНФВ Олександрійського ПБ. До 1923 — нач. ІНФВ Хорольського ПБ. З 1923 — уповн. ЕКВ Олександрійського окрвідділу ГПУ. До 1925 — пом. уповн. ЕКВ Подільського губвідділу ГПУ. З 1925 — слухач Вищої прикордонної школи ОГПУ СРСР у Москві. З 19.02.1927 — уповн. СОЧ
26--го прикордонного загону. З 01.07.1930 — уповн. КРВ Одеського оперсектора ГПУ. З 1930 — ст. уповн., оперуповн. та пом. нач. ІНВ Одеського оперсектора ГПУ. До 01.10.1933 — оперуповн. ОВ ГПУ УСРР. З 01.10.1933 — пом. нач. ОВ Харківського облвідділу ГПУ. З 10.08.1934 — у розпорядженні відділу кадрів НКВС УСРР. З 29.09.1934 — заст. нач. Миколаївського міськвідділу НКВС та, за сумісництвом, заст. нач. ОВ ГУДБ НКВС 15--ї стрілецької дивізії. З 1936 — нач. 9--го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 23.01.1937 — заст. наркома внутрішніх справ Молдавської АРСР. З 08.08.1937 — нач. КРВ УДБ УНКВС і в Київській обл.

Старший лейтенант державної безпеки (22.03.1936). Нагороджений тричі годинниками від колегії ГПУ УСРР (1924, 1927, 1928), зброєю від колегії ГПУ УСРР (1932). Член ВКП(б) з 1929 (перебував у лавах ВКП(б) у 1920–1922 — виключений за пиятику).

Заарештований 05.04.1938. Засуджений 29.10.1939 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років заслання у Казахстані. З 01.11.1939 перебував на примусовому лікуванні у Київській психіатричній лікарні. Розстріляний 18.10.1941 у Києві фашистами. Посмертно реабілітований 05.10.1956.

77. РОДАЛ МЕСР БЕНІАМІНОВИЧ

Народився 1898 у м. Варшаві, єврей. З 1919 — секретар клубу «Арбетер-Гейне». З 1922 проживав у СРСР. У 30--х рр. працював у СПВ Одеського облвідділу ГПУ. До 10.07.1934 — нач. 1--го відділення СПВ Донецького облвідділу ГПУ. З 05.07.1934 — нач. 1--го віл ділення СПВ УДБ УНКВС по Донецькій обл. З 02.08.1934 пом. нач. СПВ УДБ УНКВС
по Донецькій обл. До 17.05.1937 — заст. нач. відділу місць ув’язнення УНКВС по Дніпропетровській обл.

Лейтенант державної безпеки (22.03.1936). Член ВКП(б) з 1922.

Заарештований 17.05.1937. Засуджений на смерть 07.09.1937.

(Далі буде)