Таємні товариства: міфи та реальність

Продовження. Початок у минулому номері.

Американська нацистська партія. Це крайньо реакційна група, яка виникла під впливом Нацистської партії Німеччини на передодні Другої світової війни. Ось що вони стверджують: «Американська нацистська партія — це законностворена політико-виховна організація, метою якої є збереження білої раси, Арійської республіки та західно європейської культурної спадщини. Оскільки світовий суперник провадить війну проти білої раси та західної цивілізації у світовому масштабі, — необхідні рішучі дії. Занадто багато тих, хто намагається замовчати проблему, тоді як ми розуміємо, що настав час піднятися на боротьбу! Тільки свастика, віковий символ білої людини, має пробудити для ліквідації єврейського засилля та змусити білу Америку задуматися над тим, що відбувається. Духовний лідер Джордж Лінкольн Рокуелл заклав основу успіху, лише б не забракло нам мужності здійснити це. Хто вважав, що знає кращий шлях, пішов ним, але їхня поразка тільки запевнила нас у правильності шляху нашого вождя. Тут, у нацистській штаб-квартирі, збираємося ми — найкращі найактивніші борці за білу расу. Ми усвідомлюємо, що це не гра, не клуб — це смертельна боротьба за наш образ життя та білу європейську націю».

Їхній девіз, який вони називають «Чотирнадцять слів»: «Ми маємо стояти на сторожі безпеки свого народу, майбутнього наших білих дітей».

Джордж Лінкольн Рокуелл, засновник Американської нацистської партії, народився 9 березня 1918 року. Його розлучені батьки були акторами у водевілях. Можливо, це пояснює схильність Рокуелла до виступів на сцені та ораторських здібностей. Він отримав ступінь бакалавра в галузі соціології, а потім вступив до Військово-морського флоту США. Його постійно підвищували, доки він став командиром бази Військово-морської авіації США у Ісландії. У 1950 роках Рокуелл створив Американську національну нацистську партію. Першим її бойовим хрещенням стала невдала спроба 1952 року обрання президентом США Мак-Артура замість Гаррі Трумена, який звільнив за надмірну агресивність генерала Мак-Артура з його посади під час Корейської війни. Рокуелл сказав, що Мак-Артура вдалося б обрати, якби не єврейська пропаганда. 1959 року Рокуелл змінив назву партії на Американську нацистську партію. 1965 року, як кандидат від своєї власної партії, він зробив невдалу спробу стати губернатором Вірджинії. Своїми виступам він намагався дестабілізувати ситуацію, оскільки на них часто були ті, хто не поділяв його поглядів.

Якось Рокуелл зустрів­ся з Малькольмом X, тоді представником чорної сепаратистської групи «Нація ісламу». Вони дійшли згоди щодо низки питань, зокрема щодо проблеми чистоти рас. Малькольм X пізніше покинув «Націю ісламу» та змінив свої сепаратистські погляди. Обидва — Рокуелл та Малькольм — загинули від рук убивці.

Рокуелла вбили 25 серпня 1967 року в Арлінгтоні, Вірджинія. Його вбивця, колишній член партії Джон Петлєр вирішив, що Рокуелл має намір розмістити у партійному інформаційному бюлетені матеріал комуністичного змісту.

Сплачуючи щомісячні партійні внески, члени отримують офіційну картку Американської нацистської партії та передплату журналу «Стормтруппер» (Штурмовик).

Див. також: «Арійське братство»; «Нація Ісламу»; «Свастика».

«Американські лицарі» і «Ку-Клукс-Клан»

Орден «Ангел-Павич» — товариство, яке поклоняється сатані. За обрядом посвячення в езіди «Ангела-Павича», за твердженнями деяких дослідників, «священну нить вплітали в чорну та червону шерсть, і її обкручували навколо шиї. Як і священну нить Парсиса, її не можна було знімати; схожу носили тамплієри в часи їхнього переслідування».

Орден вірив, що езіди існували впродовж чотирьох тисяч років, попри великі пробіли у їхній історії. Антрополог Самі Саїд Ахмед 1975 року здійснив фундаментальні дослідження з історії езідів. Він дійшов висновку, що езіди були прабатьками «усіх східних релігій» і, мабуть, групою, яка стала основою єгипетського суспільства, релігії і культури. Можливо, езіди породили систему окультних обрядів, які пізніше про­дов­жили ОТО та послідовники суфізму.

За міфом про езідів, їхня історія сягає початку існування людства, до того ж вони, на відміну від решти людства, започаткованої від Адама та Єви, пішла тільки від Адама, хоча не зрозуміло, як це може бути.

Орден «Ангел-Павич» проголошує, що езіди — нащадки сина, якого Адам створив зі своєї слини. Езіди пішли від Царя Світу Наумі, також відомого як Мелек Міран. Можливо, ця група багато віків існувала під іншою назвою, а під цією стала відома після того, як її очолив чародій Езід.

Див. також: «Ануннакі»; «ОТО»; «Суфії».

«Ангели пекла». Клуб мотобайкерів «Ангели пекла» створено 1948 року в Сан-Франциско, штат Каліфорнія. З того часу філії клубу відкрилися на всій території США та й у всьому світу. Офіційно члени клубу проголосили себе клубом мотобайкерів, любителями їзди на мотоциклах «Харлі-Девідсон», насправді ж «Ангели пекла» — це прикриття для організованої злочинності, про що свідчать часті арешти його членів за нелегальне розповсюдження зброї та продаж наркотиків (метамфетаміну). Захисники організації стверджують, що 99 відсотків її членів — законослухняні громадяни.

Найвідомішим членом групи був колишній лідер оклендської групи Соні Баргер. Він організував «Ангелів пекла» задля безпеки горезвісного кон­цер­ту Роллінг Стоунз в Алтамонті 1969 року. Один з його членів вбив глядача, коли той витягнув вогнепальну зброю.

Членство можливе тільки за запрошенням. Девіз: «Ми не набираємо нових членів — ми їх вітаємо». Нові члени проходять складну процедуру вступу до організації. Вони носять куртки з грубої джинсової тканини з фірмовим знаком («квітами» групи) «Ангелів пекла», вишитим на спині.

2002 року троє людей було вбито, ще тринадцять поранено у Ніваді під час перестрілки між членами «Ангелів пекла» та конкуруючої групи, відомої, як «Монголи».

«Ануннакі». Багато таємних товариств сповідують погляди щодо походження Землі та людства, які відрізняються від юдо-християнської версії Старого Заповіту. Один з таких міфів про «Ануннакі» — групу, яку античні шумери, автори першого літопису історії людства, що дійшла до нас, вважали небесними прибульцями, призначення яких — вершити земні справи.

За сходознавцем З.Сіт­­чиним, «всі стародавні народи вірили в богів, які зійшли з Небес і які вміють літати. Ці фантазії вчені назвали міфами».

У Старому Заповіті анун­накі називаються нефілімами — «ті, що зійшли згори». У сучасних перекладах Біблії нефілімів часто замінюють іншою назвою — «велетні».

У шумерських текстах стверджується, що Земля з’явилася чотири мільярди років тому, коли планета Нібіру, яка рухалася по еліптичній орбіті навколо Сонця, як сучасні комети, надто близько підійшла до великої планети під назвою Тіамат. Гравітаційні сили розвалили Тіамат на кілька частин, у результаті чого виникли Земля та астероїдний пояс. Під час контакту один з Місяців Нібіру відійшов від своєї орбіти і став Місяцем Землі.

Шумери писали, що Ануннакі прибули на Землю 450 тисяч років тому, у період другого Льодовикого періоду Землі. Орбіта Нібіру, утричі більшого за Землю, була далеко за межами орбіт інших планет, але під час кожного свого витка навколо Сонця вона наближалася дуже близько до Землі, викликаючи тим самим сильні кліматичні зміни.

За легендою, ануннакі висадилися зі своїх косміч­них кораблів на Землю саме під час одного з таких зближень та заснували свою «штаб-квартиру» в Месопотамії. Правителем Нібіру був Ану. Він перебував на своїй планеті, однак відправив на Землю двох своїх синів — Енліля та Енкі, які й організували освоєння Землі. Хоча орбіти наших планет дуже відрізнялися — кілька тисячоліть для Землі проти одного року для Нібіру. Видобутком золота займалися прості ануннакі. Припущення, що його добували ще в доісторичні часи, підтвердила у 70-х роках минулого століття англо-американська корпорація — за слідами розкопок, датованими 100 тисяч років тому.

Доктор Д. Хорн, у минулому професор біологічної антропології в Університеті штату Колорадо, у своїй книзі «Позаземне походження людства», писав, що ануннакі добували золото на Землі упродовж ста тисяч років, аж до бунту робітників — це близько 300 тисяч років тому. Хорн писав: «Енліль, їхній головнокомандувач, вирішив суворо покарати заколотників, тож звернувся до Великої Асамблеї Ануннакі, куди входив його батько Ану. Проте останній виявився поблажливішим, позаяк праця робітників була справді надзвичайно важкою, а їхній відчай — занадто великим. Він замислився над питанням легшого видобутку. Енкі запропонував створити примітивного працівника для цієї важкої роботи. Він звернув увагу, що там (у Африці), де він працював, жили примітивні гуманоїди (гомо еректус)».

У результаті яйцеклітину гуманоїда було запліднено спермою ануннакі. Так і виникло перша людина. Перші люди були призначені для рабської праці.

Шумери писали: «Коли було створено людство, воно не знало про хліб, одяг, воно їло траву, як вівці, й пило воду з канави».

Спочатку гуманоїди-гібриди не могли відтворювати собі подібних. За легендою, Адама було клоновано, у нього з’явилася жінка для продовження роду. Ймовірно, це стало основою біблійної історії про Єву, яка було створено з ребра Адама.

З часом чоловіки-анун­накі вступили у зв’язок земними жінками. У Біблії (Життя 6:2) говориться: «І тоді сини Божі побачили доньок людських, що вони красиві; і брали їх собі у дружини, яку хто обрав».

За Хорном, «ануннакі погано поводилися зі створеними ними рабами — на кшталт того, як ми поводимося з домашніми тваринами. Рабство у людському суспільстві стало звичним явищем з часу найдавніших цивілізацій. Ануннакі були пихатими, дріб’язковими, жорстокими, нарешті, визнавали кровозмішання. Вони безжалісно екплуатували рабів. Однак ануннакі дали людству їхню першу цивілізацію — шумерську».

Дванадцять тисяч років тому Нібіру вкотре пересікала нашу Сонячну систему. Ануннакі, які жили на той час на Землі, вийшли у космічний простір на своїх кораблях, щоб уникнути кліматичних катаклізмів, що їх мала викликати поява Нібіру. Вони залишили людей вмирати на Землі. Однак, за шумерською історією, до повернення на свою планету Енкі відкрив «секрети богів» одному зі своїх земних помічників Утнапіштіму — навчив, як будувати кос­міч­ний корабель. Ці секрети стосувалися генної інженерії. Тож Утнапіштіму вдалося пережити кліматичні зміни, а після цих катаклізмів — відродити життя на планеті. У Старому Заповіті Утнапіштім відомий як Ной, а кліматичні зміни, викликані проходженням Нібіру поряд із Землею, — як Великий потоп. Танення антарктичного крижаного пласта призвело до підвищення рівня світового океану.

До потопу раби ануннакі були мисливцями, після потопу вони стали хліборобами. Невідомо лише, як їм вдалося осягнули таємниці хліборобства. Ануннакі, повернувшись на Землю після потопу, вирішили поділити людство на три групи — щоб легше було керувати. На чолі кожної з цих трьох груп поставили людей. Так з’явилися перші царі, яких, за стародавніми джерелами, обрали боги. Різні групи людей почали говорити різними мовами це мало перешкодити їхньому об’єднанню. «Ось один народ і одна у всіх мова…змішаємо там мови їхні так, щоб один не розумів мови іншого», — сказано в Біблії.

Одні опинилися у нижній Месопотамії, другі — в долині Нілу, треті — в долині Інду. Собі ж ануннакі залишили Синайський півострів. Шумерські космодроми (сучасна територія Іраку) були все ще під водою після потопу, тому там побудували нові. Оскільки територія була рівною і не було природних орієнтирів, то побудували дві гігантські піраміди у Гізі та центр управління польотами у горі Моріах (що означає «гора управління») — там, де нині Єрусалим. Син Енліля Ішку спілкувався зі своїми людьми за допомогою приладу, що його нині ми називаємо портативним радіопередавачем. Можливо, саме про нього згадувалося у Біблії, де його називали Ковчегом Заповіту.

Шумерська цивілізація та правління ануннакі на Землі, за шумерськими джерелами, загинула через внутрішню війну. Як ми можемо нині здогадуватися — через використання ядерної зброї.

Шумери писали: «На землі причиною катастрофи стало дещо невідоме людині; невідоме раніше, чому не можна було протистояти. Великий вибух у небі... вибух, який знищив землю... вибух, який змітав усе... теплове випромінювання спопеляло все».

У Біблії про цю подію згадується в історії про Содом та Гомору, знищених вибухом. За шумерами, люди «зникли» і «перетворилися на пар». Знахідки сучасних археологів підтверджують існування близькосхідних поселень, які зазнали спустошення приблизно у 2040 р. до н.е. — до цього у джерелах біля Мертвого моря спостерігається надмірно високий рівень радіації.

За Джімом Маррсом, схоже, тільки недавно сучасна людина почала відновлювати знання, втрачені тисячоліття тому. Виявилося, що туманні фрагменти доісторичних знань вижили у різних езотерич­них формах таємних товариств… Ці малозрозумілі групи зберегли не тільки такі релігійні поняття, як реінкарнація, а й сучасні знання в архітектурі, будівництві, астрономії, агрономії та історії.

(Далі буде)