Студентське самоврядування в контексті Болонського процесу

Всеукраїнська міжвузівська конференція під такою назвою пройшла нещодавно на базі Донецького інституту МАУП (далі — ДІ МАУП) за підтримки Управління у справах сім’ї та молоді Донецької обласної державної адміністрації (далі — Управління у справах сім’ї та молоді). У заході взяли участь 26 студентів з 9 навчальних закладів України, серед яких 8 — вищих.

Після урочистого відкриття учасники конференції працювали у двох сек­ціях під головуванням директора ДІ МАУП С.Сме­речівської, Л.Золкіної (начальник Управління у справах сім’ї), С.Сівера (заступник директора з наукової роботи ДІ МАУП) та О.Косова (студент ДІ МАУП). Одна з секцій вивчала вітчизняний досвід, інша — зарубіжний. У доповідях було багато ціка-вої інформації, яка стосувалася історії студентського самоврядування, сучас-ного стану студентських організацій в Україні і світі. Виявлено досить серйо-зну невідповідність вітчизняного законодавства у сфері регулювання відно-син студентського самоврядування вимогам сучасного суспільства. Активно обговорювалися зміни до Закону України «Про освіту», покликані покращити правове регулювання питань студентського самоврядування. Також велася дискусія про фінансування студентських рад, їхнього юридичного статусу, повноважень, функцій. В обговоренні проблем виявилася цікава специфіка: якщо представники МАУП говорили в основному про потребу підвищення громадської активності студентів, то делегати інших навчальних закладів більше акцентували увагу на конфронтації студентських організацій з керівни-цтвом ВНЗ, проблемах організаційної та матеріальної підтримки. Таким чи-ном, в представників нашої Академії з’явився стимул використати наявні організаційні, технічні, інші можливості, якими, на жаль, поки що можуть похвалитися не всі їхні колеги.

Автори найкращих доповідей нагороджені грамотами від Управління у справах сім’ї та молоді. Учасники конференції мали змогу поділитися досвідом, познайомитися, поспілкуватися, взяти для себе велику кількість цікавої і потрібної інформації. За результатами обговорення прийнято та направлено до державних органів резолюцію у формі пропозицій.

У контексті предметної розмови, що відбулася на конференції, є змога говорити про актуальні проблеми розвитку студентського самоврядування загалом та його особливості, зокрема щодо вимог Болонського процесу. Тут важливо враховувати таке. Основні принципи Болонського процесу, які зараз намагається перейняти для себе українська освіта, побудовано, з одного боку, на засадах перевірки знань студентів, а не на відвідуванні лекцій (орієнтація на результат роботи, а не на процес), та, з другого боку, на засадах співпраці між студентами, адміністрацією і викладачами навчальних закла-дів, а не на примусі, оскільки всі згадані групи діють з однією метою — якісна підготовка спеціалістів. Такий підхід до проблеми, своєю чергою, потребує досить високого рівня взаємовідповідальності та самосвідомості від усіх учасників відносин. Єдина мета діяльності обумовлює зацікавленість у фор-муванні кваліфікованого компетентного викладацького складу, підтримання дисципліни та ініціативи студентів, створення оптимальних умов для роботи студентів, викладачів, адміністрації навчального закладу. Саме цьому слугує співпраця між студентськими організаціями та адміністраціями ВНЗ, саме тому в країнах Європи, зокрема Польщі, виділяють з державного бюджету та бюджетів ВНЗ досить великі кошти для підтримання студентського самовря-дування.

Спектр функцій студентських рад досить широкий, однак їх можна поділити на дві великі групи: захист прав студентів і реалізація їхніх інтересів. Захист прав може бути поточним, при порушенні прав окремого студента в конкретному випадку, та загальним, зокрема, превентивним, коли відстою-ються права численної групи або всього студентства, зокрема шляхом впливу на органи державної влади при створенні ними нормативної бази, формуванні політики в соціальній, економічній та інших сферах. Для загального превентивного захисту прав студентів створено Всеукраїнську студентську раду, яка повинна забезпечити врахування цих прав під час прийняття нормативних актів та рішень органами державної влади.

Поточним захистом прав студентів можуть займатися підрозділи адмі-ністрацій навчальних закладів, крім того, для цих цілей створюються спеціа-льні органи (циклова комісія, наприклад), в зв’язку з чим, принаймні в межах навчального закладу, студентській раді доводиться нечасто здійснювати по-точний захист прав студентів. Інша справа — реалізація інтересів.

Як вже було сказано, студентська рада, оскільки це організація, що працює, здебільшого, повністю на громадських засадах, може діяти дійсно ефективно лише при співпраці з викладацьким складом, адміністрацією навчального закладу (це випливає і з практики, і зі згаданих принципів Болонського процесу, і з вітчизняного законодавства). На даний момент можна з упевненістю сказати, що така співпраця досить позитивно налагоджена в Міжрегіональній Академії управління персоналом. Тут відбувається чимало спільних акцій за участю Департаменту позанавчальної роботи і національно-патріотичного виховання та студентської ради, якій, до речі, для проведення тих чи інших заходів надається необхідна інформація, при потребі — приміщення, організаційна підтримка, підтримка спеціалістів, обладнання, кошти. З другого боку, студентська рада, по мірі можливостей, намагається підвищити рівень громадської активності студентства. Така ситуація дозволяє здійснювати пошук та практичні дослідження щодо покращення ефективності ро-боти студентського самоврядування.

За Б.Лепківським, всі студентські організації поділяються на три види: імітаційні (наслідують за структурою органи дер­жав­ної влади, але далеко не завжди відповідають потребам студентства), бюрократичні (мають розгалу-жену складну систему управління, громіздкий апарат прийняття рішень, і, як наслідок, не можуть оперативно реагувати на зміну обстановки) та демократичні. З ч.4 ст. 38 Закону України «Про вищу освіту» та п.1 ч.2 «Положення про студентське самоврядування» випливає, що органи студентського самоврядування будуються на принципах представництва. Тільки після створення ради відбувається формування структурних підрозділів її виконавчого органу, і кожен зі студентів, що працюють у раді, отримує своє конкретне завдання. Андрій Науменко, викладач хореографії МАУП, розробив і втілює зараз на практиці концепцію студентських ініціативних груп — невеликих автономних утворень, які збираються для досягнення конкретної мети і, за результатами виконання завдання, можуть продовжувати працювати автоно-мно при підтримці певного департаменту навчального закладу або ж входити як структурний підрозділ до виконавчого органу студентської ради, котра, таким чином, формується за принципами не лише представництва, а й функціональності. Ініціативна група реальними діями доводить своє право на існування, придатність до виконання поставлених завдань.

Створити з підібраних відповідно кадрів організацію для виконання пе-вного завдання значно легше, аніж примусити вже сформовану групу працювати в напрямку, який може бути для її членів і нецікавим. Крім того, чимало студентів, які можуть не потрапити в студентську раду через недостатньо ви-сокий авторитет або інші причини, мають суттєві знання, вміння, навики, та-ланти, захоплення, що стосуються вузьких, можливо, навіть спеціалізованих видів діяльності. Ініціативна студентська група дає таким особам можливість всебічно виявити таланти й організаторські здібності в улюбленій, добре знайомій сфері діяльності. Таким чином, збільшується кількість студентів, що беруть активну участь у громадській роботі, розширюється спектр діяльності студентської ради, покращується ефективність цієї діяльності. Крім того, зростає відповідальність учасників самоврядування, оскільки нечисленна група більш персоніфікована, ніж студентська рада. Однак для втілення в життя системи ініціативних груп необхідна готовність департаментів чи ін-ших підрозділів адміністрації навчального закладу контактувати з такими не-великими утвореннями. Зараз у Міжрегіональній Академії управління персо-налом ініціативним групам надається вся необхідна підтримка, вже можна говорити про перші результати роботи в цьому напрямку. Автор статті незадовго до зустрічі з А.Науменком розробляв, керуючись схожими принципами, пропозиції щодо діяльності наукового підрозділу студентської ради МАУП. Планувалося на перших етапах здійснювати інформаційне забезпе-чення студентів стосовно наукових заходів, що відбуваються в Академії та за її межами. Після визначення осіб, які застосовують згадану інформацію та беруть участь у наукових заходах, починається другий етап, на якому для покращення оперативності до інформаційної роботи наукового відділу додається організаційна. Членство в науковому товаристві чи студентській раді зна-чення немає (знову ж таки, орієнтація на результат практичної діяльності, а не на процес).

Маємо потребу ставити питання про студентське самоврядування і на державному рівні. Оскільки створено Всеукраїнську студентську раду, діють такі ради, об’єднання у більшості ВНЗ України. Зрозуміло, не всі питання на-вчання, життя студентів можуть вирішитися в межах навчального закладу. Для захисту прав студентів загалом, на державному рівні, необхідний окре-мий орган, який міг би вести моніторинг за законопроектами, владними рі-шеннями, що їх буде винесено в майбутньому, і впливати на них, якщо виникне така потреба, здійснювати превентивну роботу щодо захисту прав студентів, формувати таким чином політику державної влади та нормативні акти, щоб у майбутньому під час втілення цих актів та управлінських рішень загроза порушення прав була мінімальною. У європейських країнах організації студентського самоврядування вже давно стали достатньо впливовими і виконують свої, тільки їм притаманні функції (Польща, Франція та ін.). В Укра-їні спробою вивести діяльність студентських організацій на вищий рівень стало створення 2005 року вже згаданої Всеукраїнської студентської ради (далі — ВСР) — координаційного органу при Міністерстві освіти і науки. Але це лише початок. Загальні засади студентського самоврядування в нашій державі визначає Ст. 31 Закону України «Про вищу освіту». Положення «Про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах» конкретизує но-рму закону, однак воно, як і закон, не врегульовує діяльності Всеукраїнської студентської ради. Положення «Про Всеукраїнську студентську раду», при-йняте самою радою та погоджене з Міністерством освіти і науки, на нашу думку, теж потребує доопрацювання у сфері визначення функцій та повно-важень структурних підрозділів виконавчого органу ВСР.

До першочергових завдань ВСР можна віднести забезпечення моніто-рингу за змінами, що відбуваються в житті студентів, економічними, соціа-льними, іншими чинниками з метою формування та подання до органів дер-жавної влади пропозицій, і, в кінцевому рахунку, забезпечення оперативності законодавчих змін, змін у політиці органів державної влади, забезпечення відповідності цієї політики та нормативно-правового регулювання з потребами студентства (наведене формулювання не суперечить ч. 2.2. Положення «Про Всеукраїнську студентську раду» від 29.05.2005 р.). На нашу думку, не-обхідно створити механізм розгляду пропозицій студентів, незалежно від їхньої участі у студентському самоврядуванні, на рівні комісій ВСР (або підрозділів секретаріату як виконавчого органу ВСР), механізм формування ци-ми комісіями (підрозділами секретаріату) висновків, пропозицій, які подаватимуться в максимально короткі терміни до органів державної влади.

Необхідно також оптимізувати шляхи передачі інформації до ВСР і далі — до державних органів, а саме: на рівні нормативного регулювання закріпити структуру Всеукраїнської Студентської ради, розробити і закріпити права, обов’язки, компетенцію та завдання кожної конкретної комісії, визначити відповідальних за виконання завдань комісій у встановлені терміни (голова, його заступник/заступники, секретар), встановити терміни виконання типових завдань відповідними комісіями, зокрема розгляду звернень та пропозицій студентів. Відтинок часу з моменту потрапляння звернення в підрозділ ВСР до моменту завершення аналізу звернення, формування і передачі в органи влади відповідної пропозиції повинні бути максимально стислими — для забезпечення оперативності реагування системи нормативно-правового ре­гу­лювання та дій органів влади, покликаних вирішити проблеми студентського життя.

Володимир Патола,
студент ІІІ курсу Інституту права
Президентського університету МАУП,
секретар студентської ради МАУП