Черновецький вкотре провалився

В «Українській газеті плюс» 15 грудня 2005 р. було опубліковано статтю Вадима Федоріва «Банкір і право», в якій приведено висловлювання, які чомусь дуже не сподобалися відомому «юристу-моралісту», «мультимільйонеру» Леоніду Черновецькому.

Зокрема:

 «Той самий Черновецький, який під час останніх виборчих перегонів балотувався в Президенти, а не ставши ним (цьому ясновельможному добродієві треба було принаймні вивчити державну мову), випросив собі «посаду» представника глави держави в парламенті…»

«Добродій банкір-олігарх-багатий Черновецький спить і бачить себе у кріслі київського міського голови, а заодно — й голови столичної державної адміністрації, що випливає автоматично, згідно із законом про столичний статус Києва. Але шлях до міської булави не всипаний трояндовими пелюстками, за неї треба добряче боротися, що за сучасних наших суспільно-політичних реалій означає застосовувати всілякі виборчі технології, нехай навіть замішані на брехні, підкупі, маніпулюванні громадською думкою і свідомістю. Кишенькова газетка «Имею право!» саме це і робить. Не виходить жодне її число, аби вона не вилила чергову діжку дьогтю на Олександра Олександровича та його команду».

«І от уже йдуть по київських квартирах гінці від багатого пошуковця столичної булави, беруть на список пенсіонерів і нужденних, зазирають у їхні паспорти, пропонують їм упродовж найближчих днів не виходити з дому, бо розвозитимуть «новорічні подарунки» від народного депутата Черновецького — ревного дбайливця про добробут співгромадян і загартованого борця за соціальні права «маленьких киян». Але чи має право багатий, який нажив статки зовсім не на фермерському лані й не біля заводського верстата, здобувати прихильність виборця елементарним підкупом, за допомогою хрестоматійного м’якуша, кинутого під ноги голодній зграї «горобців»?

Л.Черновецький звернувся до Голосіївського районного суду Києва із позовом про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування неправдивої інформації.

Суд, розглянувши позов, не задовольнив більшість «вимог» Л.Черно­вецького, визнавши недостовірною інформацію тільки в таких фрагментах: «Той самий Черновецький, який під час останніх виборчих перегонів балотувався в Президенти, а, не ставши ним (для цього ясновельможному добродієві треба було принаймні вивчити державну мову), випросив собі «посаду» представника глави держави в парламенті…», «що здобував прихильність виборців елементарним підкупом; під час виборчих перегонів застосовував виборчі технології, нехай навіть замішані на брехні, підкупові, маніпулюванні громадською думкою і свідомістю».

За заявою газети Апеляційний суд Києва визнав більшість інформації, викладеної у статті, оціночними судженнями автора і фактично скасував рішення Голосіївського районного суду Києва на користь газети, залишивши для спростування тільки фразу, що Черновецький здобував прихильність виборців елементарним підкупом.

Тепер вже Черновецький, від позову якого не залишилося практично нічого, як справжній сутяга, подає касаційну скаргу до Верховного Суду України з проханням залишити хоча б те, що присудив йому районний суд, однак отримав відкоша.

Ухвалою від 25 квітня 2007 року Верховний Суд України відмовив Л.Че­рновецькому в задоволенні його касаційної скарги. Тепер «правдолюбцю» Леоніду Михайловичу один шлях — до Європейського суду з прав людини, де справи вирішуються роками.

Якщо Л.Черновецький втримається у своєму хиткому мерському кріслі, то, переконані, виборці наступного разу будуть більш принциповими і не клюнуть на отруєні зернятка, кинуті «олігархом», а опоненти будуть більш уважними і зберуть необхідний «компромат» на нього про підкуп виборців і не допустять такої ганьби щодо київської міської влади, яку ми маємо сьогодні.

Департамент правового захисту МАУП