З життя «еліти»: маєток Дмитра Табачника

Щороку влітку автор цих рядків має звичку робити «інспекцію» елітних котеджних містечок в обухівському напрямку. Поїздка вздовж та впоперек Кончі-Заспи, Козина і Нових Безрадичів займає кілька годин. І цього часу достатньо, аби переконатися у покращенні життя вітчизняної чиновницької та бізнес-еліти.

Цей український праобраз Монако та Рубльовського шосе Москви дедалі більше тішить око абсурдним поєднанням стилів та необмежених грошей. Дамба дедалі глибше врізається в Дніпро, маєтки будуються, архітектурні смаки покращуються, а журналістська зацікавленість зростає.Коли 2006 року вдалося заїхати на територію одного з таких поселень, побачити вдалося небагато. Дорога просто вперлася в залізні ворота зі шлагбаумом. Табличка «Стоп! Приватна власність» пояснювала, що далі рух заборонено.

— Але хто тут живе? — запитання до охоронця в камуфляжі, який вийшов із свого павільйону.

— Табачник, — коротко відповів він. — Без їхнього дозволу пропустити не можу.

Тоді чиновницька кар’єра Табачника переживала не кращі часи. Він не балотувався до Верховної Ради, став депутатом кримського парламенту, а його прізвище спливало у кримінальній справі про події часів Помаранчевої революції.

Однак за кілька мі­сяців ситуація виправилася. Було створено антикризову коаліцію, прем’єром став Віктор Янукович, а Табачник повернувся на посаду заступника голови уряду.

Тому цього літа не залишалося нічого іншого, як з’ясувати, як живе Дмитро Табачник.

«По­тойбічне» життя українських політиків набагато цікавіше, ніж їхні клятви боротися за щастя знедолених.

А, як відомо, роль головного стража на варті соціальної справедливості в Україні належить Дмитру Табачнику, саме він відповідальний за цей напрям роботи в уряді.

Оскільки суходолом дістатися до резиденції Табачника непрошеним гостям неможливо, кореспонденту «Української правди» довелося трохи зайнятися фізичними вправами, аби дізнатися, що саме ховається за високим парканом.

Табачник базується на дамбі в районі Кончі-Заспи. Це «найелітніші» українські території, куди повертаються з роботи додому вся «честь і со­вість епохи».

Якщо з одного боку асфальт, охорона і надпис «Приватна власність», то з другого — садибу Табачника оточує вода.

Оскільки ці водойми ще не приватизовано, то ніхто не має права вам заборонити піти нестандартним шляхом.

Тож кореспондент «Української правди» озброївся човном, веслами і фотоапаратом, щоб дізнатися про побутові хвилинки щастя гуманітарного віце-прем’єра.

Територія, на якій розміщено житло урядовця, викликає захоплення. Во­на справді величезна — не менше гектара зелених газонів, розкішних верб і ялинок.

Півострів віце-прем’єра омиває вода одного з каналів, який з’єднує Дніпро і дамбу. На території Табачника розташовано три будинки — тут живуть сам чиновник з братом та їхній батько.

Перший маєток з червоної цегли нагадує резиденції в елітних районах Лондона.

Другий будинок розташований по центру і домінує на цій території — він радше схожий на американські палаци.

Третій будинок — найменший, і за деревами його побачити важче. Але видно, що він стоїть під черепицею, потинькований і пофарбований у жовтий колір. Прикрасою тре­тього будинку є простора веранда.

Садиби Табачника чудові не тільки тому, що розташовані біля водойми — увесь простір являє собою один великий парк, а в кількох місцях є невеликі причали.

В очі впадає обережність власників. Як видно, пост охорони влаштований не тільки на в’їзді, а й по всій території. Протягом фотосесії, яку проводила «Українська правда», сидячи на човні, з будки вийшов молодий чоловік, одягнутий як спецназівець. До його честі, жодних спроб перешкодити він не робив, хоча і слідував за судном вздовж берега.

Сам Табачник відмовився відповідати на запитання нашого видання. «Українську правду» цікавило співвідношення рівня зарплати чиновника та його витрат.

Як відомо, Табачник з 1991 року, коли обійняв посаду старшого консультанта секретаріату Верховної Ради, не облишав державну службу. Тамтешні заробітки у всі часи не перевищували рівень менеджерів середньої ланки.

Також ми просили віце-прем’єра надати останню декларацію про доходи, публікувати яку від перших чиновників країни вимагає закон про боротьбу з корупцією.

У вівторок після засідання Кабміну кореспондент «Української правди» передав Табачнику відповідний запит. Прочитавши його, урядовець мовчки розвернувся і пішов. На запитання, чи зможе він якось прояснити свою точку зору, Табачник відповів: «Я це коментувати не буду. В мене немає такої можливості».

Хоча, щонайменше, він міг все пояснити, пославшись на брата, який займається підприємництвом. Але в цьому разі Дмитро Табачник не відрізнявся б від Юлії Тимошенко, яка пояснює розкішний спосіб життя перепелиним бізнесом свого чоловіка.

Втім, наше видання, зацікавлене у всебічному й об’єктивному висвітленні цієї теми, і далі залишається відкритим для Табачника.

«Українська правда»