Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Який батько, такий син

Днями посол Великої Британії в Києві відвідав усе ще мера Києва Черновецького, аби привітати його з черговим актом фашизоїдної українофобії. Йдеться про бандитський погром газетного кіоску МАУП із наступним спаленням наукової літератури і творів класиків українського письменства.

Розумні люди подивувалися, чого б це раптом? Адже досі британська дипломатія обачно трималася осторонь «єврейських танців у малоросійській губернії». Поінформовані люди з головного сайту єврейської громади Росії порадили уважно вивчити біографію нового міністра закордонних справ Великої Британії — бодай ту, що її опубліковано в еле­ктрон­ній енциклопедії. Ми так і зробили.

Девіду Мілібенду 42 роки. Його характеризують як «молодого, марнославного і розумного політика». Але набагато цікавішими є біографії його діда та батька.

Дід — Самуїл Мілібенд, варшавський єврей, одружений на єврейці Маріон Козак. З 1919-го до 1921 року брав активну участь у радянсько-польській війні на боці Червоної Армії. І це в той час, коли єврейська громада Польщі загалом підтримала Пілсудського. 1922 року товариш Самуїл безперешкодно вивозить свою родину до Бельгії, де одразу отримує право на проживання. Там 1924 року народжується син, якому дають просте єврейське ім’я Адольф. 1940 року родина Мілібендів-Козаків без проблем вибирається з окупованої Бельгії до Великої Британії. Щоправда, синочка Адольфа довелося перейменувати на Ральфа. Самуїл Мілібенд після війни став визнаним теоретиком лівого руху у Великій Британії. Його син Девід закінчив Оксфордський університет і політехніку в Масачузі й зробив стрімку кар’єру у партії лейбористів. Віднедавна Девід — один з наймолодших міністрів в історії Британії.

Це факти. Промовисті факти! А тепер — про те, чого немає в енциклопедіях. У який спосіб червоноармієць-єврей у період дипломатичної блокади радянської Росії отримав бельгійське громадянство з відповідними преференціями? Знову ж таки, яким дивом його випустили з окупованої німцями Бельгії до Британії, що вже рік воювала з німцями? Десятки тисяч євреїв Європи отримали тоді від Лондона категоричну відмову на в’їзд, бо їх безпідставно підозрювали у шпигунстві. Останнє щодо Мілібенда-тата: не секрет, що всі ці зарубіжні теоретики і практики лівого руху майже легально працювали на розвідку НКВС — МДБ — КДБ. У їхніх колах це було навіть престижно. Одне слово, запитання, запитання, запитання...

Звісно, англійський посол з власної волі Черновецького не підтримував би. Лише з розпорядження онука червоноармійця і сина «теоретика лівого руху» міністра Мілібенда.

За інформацією інтернет-видання «Акценти»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com