Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

Прелат Opus Dei — єпископ Хав’єр Ечеварія, що народився в Мадриді 14 червня 1932 року. Офіційно під його керівництвом об’єднано понад 85 тисяч осіб, а із прибічниками — сотні тисяч. Влітку 2000 року Іван Павло II заснував Папський університет Св. хреста, що розмістився в приміщенні Святого престолу — історичному будинку Атеніуму (духовної церковної бібліотеки) у центрі Рима. П’ять років тому там навчалися майже півтори тисячі студентів з 65 країн світу. Прелатурі Opus Dei доручено керівництво університетом. Активними провідниками політики Ватикану є католицькі священики, спеціально підготовлені в службах військових капеланів збройних сил деяких країн—членів НАТО.

У штаб-квартирі Opus Dei 17 березня 2001 року представники організації зустрілися з Іваном Павлом ІІ на семінарі, організованому прелатом Хав’єром Ечеварія. Звертаючись до зборів, Папа сказав: «Ієрархічна сутність Opus Dei, встановлена апостольською конституцією, якою я затвердив прелатуру, є відправним пунктом пастирського служіння, сповненого виконання практичних завдань». Він звернув увагу на об’єднання зусиль прелатури із зусиллями кожної єпархії чи приходу, у структурі яких впроваджено центри Opus Dei. Це, за словами Івана Павла ІІ, «особлива місія». Глава Ватикану відзначив ту старанність, з якою правовірні послідовники блаженного Ескриви віддаються роботі, молитві, вірі, процитувавши 271-й параграф із книги «Шлях» Хосе Марії Ескриви як параграф бойового статуту: «Настав час відкинути всі сумніви й надалі дотримуватися апостольських починань».

Кількість центрів, що їх відкриває прелатура в усьому світі, постійно зростає. Критики називають Орден таємничою силою, що проникнула у верхні ешелони політичної влади на п’ятьох континентах. Особливе питання — активність довірених осіб Ордену в міжнародних організаціях. Папська прелатура багатша за більшість країн третього світу. У «третьому Римі» Орден діє надтаємно. За даними Міністерства юстиції РФ, на території Росії не зареєстровано жодного представництва, філії чи іншої організаційної структури Opus Dei.

У Ватикані не всі підтримують концепцію особистої прелатури Opus Dei. Серед тих, хто не визнавав такої ідеї, був і найближчий помічник Павла VI кардинал Джованні Бенеллі. Через місяць після створення прелатури, наприкінці 1982 року, він раптово помер від серцевого нападу. З того часу, як вважає багато дослідників, папські володіння суворіше контролюються членами Opus Dei. Не всі вони заявляють про своє членство, як, скажімо, особистий секретар глави Ватикану монсиньйор Станіслав Дзівич, один з впливових членів Римської курії єпископ прелатури Opus Dei Хуліан Еранс — співголова папської Ради.

Питаннями інформації і преси у Ватикані займається Хоакін Наварро-Вальє, мирянин, «нумерарій» Opus Dei, що дотримується целібату. Під час візиту Папи в Україну Наварро-Вальє висловлював досить вульгарні як для дипломатичної особи коментарі на адресу Російської Православної Церкви. Не дивно, що багато ліберальних католиків називають Opus Dei не інакше, як Ostopus («Спрут») чи «Свята мафія». «Їхнє царство прийде» — застерігає Роберт Хатчінсон у заголовку свого останнього дослідження «таємного світу» Opus Dei. Ескрива, на думку автора, це просто властолюбний «мегаломаньяк», який намагається контролювати церковне життя Іспанії. Він отримав від Франко гроші, владу і таємну агентуру.

Через місяць після виборів новим президентом США став Джордж Буш-молодший. В американському католицькому виданні National Catholic Register з’явилося незвичайне послання... від святого Томаса Мора. Привітавши Буша з перемогою, історичний персонаж зазначив, що рішення Верховного Суду — про припинення підрахунку голосів — випало на 12 грудня 2000 року — день церковного свята на честь Богоматері Гваделупської. Автор листа пояснює: «Як вам, сподіваюся, відомо, його святість Папа Іван Павло ІІ у своєму Апостольському посланні від 31 жовтня назвав мене Святим Заступником державних діячів і політиків». З цього робиться висновок, що допомога заступника потрібна всім, зокрема Бушу. У своєму листі «небесний заступник» радить президенту зробити візит у Рим, зустрітися з Папою і прислухатися до його слів. Послання завершується натяком, що один з друзів автора може виступити посередником між президентом і Небом. Адреса друга: у двох кроках від нових апартаментів Буша на Авеню, у будинку з великим портретом Томаса Мора у формі кольорового вітража, що займає цілий віконний проріз. Цей будинок №815 стоїть на 15-й вулиці, посередині між соборами св. Матвея і св. Патрика. Це за 500 м від резиденції голови адміністрації США. У будинку — Католицький інформаційний центр (СІС). Керівник цієї світської за своїм статусом установи (він же автор листа Бушу) батько Джон Макклоскі чекав відповіді недовго...

На 30-й день після інавгурації нового президента Білий дім, маючи точні координати, наніс нищівний інформаційний удар. Так само замаскований, як і натяки публіциста Томаса Мора на заступництво Божої Матері в особі Верховного Суду і брата президента Джеба Буша — губернатора штату Флорида, де і було вирішено результати виборів після того, як Верховний Суд постановив припинити процедуру перерахування голосів. Безумовно, у делікатній формі було дано відповідь і «владі» в особі Івана Павла ІІ. Віртуальний удар по об’єкту з портретом небесного заступника Буша нанесли спецслужби, заарештувавши 18 лютого за підозрою в шпигунстві на користь Москви співробітника ФБР Роберта Хансена.

Незабаром у пресі з’явилася інформація, що Хансен є ортодоксальним католиком і належить до таємної організації Opus Dei (у перекладі з латини — «Божа справа»). Главою її вашингтонського приходу, випадково, чи ні, виявився батько Джон Макклоскі ІІІ. Він змушений був спростувати чутки щодо таємного членства в Opus Dei директора ФБР Луїса Фрі, членів Верховного Суду Антоніна Скаліа і Кларенса Томаса. Їхні голоси, до речі, забезпечили прийняття вердикту на користь Буша... Але усі вже знають, що чотири роки тому Кларенс прийняв католицтво під впливом сина свого колеги священика Поля Скаліа. Дружина судді Маурін Скаліа відвідує «духовні заняття» Opus Dei.

У США найбільший центр Opus Dei розміщено в недавно відбудованому сімнадцятиповерховому будинку на Манхетені в Нью-Йорку. Попередня штаб-квартира була по-сусідству, де на Вол-стріт у Сіті-банку і банкірському будинку «Меріл Лінч» до 1981 року працював фінансист Джон Макклоскі, що став згодом священиком і публіцистом. Вашингтонську парафію Opus Dei було недавно обновлено. Меса, що її відслужив у капличці Католицького інформаційного центру кардинал Джеймс Хікі в присутності прелата Opus Dei Хав’єра Ечеварріа і кількох єпископів, відбулася 14 вересня 2000 року. До неї приурочили відкриття й освячення бронзової скульптури Хосе Марії Ескриви. Через три місяці, у грудні, Джон Макклоскі написав листа Бушу. І тоді ж ФБР і ЦРУ, за офіційними даними, відкрили оперативну справу і почали стеження за Хансеном.

Члени Opus Dei повторюють: «Ми — асоціація людей, у яких винятково релігійна й апостольська мета».

У неділю 6 жовтня 2002 року в Римі зібралося не менше 300 тисяч прочан з 84 країн світу. На вулицях можна було зустріти прочан з Індії, Латинської Америки, Філіппін, була навіть група з естонського міста Тарту. У вічне місто така маса людей стікалася для участі в урочистостях з нагоди долучення до лику святих іспанського священика Хосе Марії Ескриви де Балагере — засновника Opus Dei. Церемонію прославляння нового святого очолив Папа Римський Іван Павло ІІ, який здійснив за час свого понтифікату рекордне число канонізацій — 464. Ця подія оживила дискусію навколо Хосе Марії Ескриви де Балагере і його дітища Opus Dei.

Річ у тім, що і Балагере, і його організація є досить спірними феноменами, єдності в їхніх оцінках немає навіть у католицьких колах. Колишні папи, особливо Іван ХХІІІ і Павло VI, ставилися до Opus Dei з деякою обережністю, але Іван Павло ІІ цілком і беззастережно підтримував цю організацію, і саме він ініціював процес канонізації засновника Opus Dei — Хосе Марії Ескриви де Балагере.

Колишній член Opus Dei Марія дель Кармен Тапіа у книзі «Переступи порог: життя в Opus Dei» обвинувачує організацію в «промиванні мізків», у культі особи засновника. Загалом, на її думку, це щось на кшталт «католицьких талібів».

І, нарешті, іспанський богослов Хуан Мартін Веласко так говорить про Балагере: «Ми не можемо брати за християнський зразок життя людини, яка служила державній владі й використовувала цю владу для поширення впливу організації, людини, яка послуговувалася непрозорими засобами, не підкорювалась настановам Папи, якщо вони не збігалися з її думкою».

Наприкінці зазначимо, що нинішній «прелат» Opus Dei, іспанський єпископ Хав’єр Ечеварріа Родрігес заявив, що комісія з канонізації Ескриви де Балагере отримала сотні повідомлень про появу Божої благодаті, тобто про чудеса, що відбулися завдяки заступництву тепер уже святого Хосе Марії.

З 1991 року існує група, яка називається Інформаційна мережа діяльності Opus Dei (Opus Dei Awareness Network, ODAN), вона займається просвітницькою роботою за принципом «проблемних питань». ODAN складається з колишніх членів Opus Dei.

Згідно з ODAN, нові члени Opus Dei дають згоду вступити в групу до того, як вони зрозуміють, які виникають після цього вступу зобов’язання. Потім їм нагадують, що вони дали обіцянку і якщо вони її не дотримуватимуться, то «Бог відвернеться від них». Тим, хто усе ж таки вирішує залишити Opus Dei, погрожують, «що вони будуть позбавлені Божої благодаті, а то й прокляті».

Організація національного відродження. Про масштаби і рівень організації цього в’єтнамського таємного товариства, як і раніше, нічого невідомо. Однак з 2001 року воно викликало ажіотаж у країні, значною мірою в результаті кампанії написання листів. Тисячі листів групи, адресовані в усі основні ЗМІ з усіх кінців країни вимагали відсторонення від влади Компартії В’єтнаму. В листах висувалася вимога скасувати четверту поправку до В’єтнамської конституції, де сказано, що Компартія В’єтнаму є виразником сподівань в’єтнамського народу і вірна марксистсько-ленінській ідеології і соціалістичним ідеалам Хо Ші Міна. В одному з листів говорилася: «Компартія — це не робоча партія. У ній багато суперництва і фракційності. Однак їй вдається підтримувати абсолютну владу над в’єтнамським народом, завдяки четвертій поправці вона пригноблює релігійні групи, придушує будь-яку соціальну активність, яка може загрожувати її існуванню».

Орден нових Тамплієрів. Засновник цієї групи — Йорг Ланц фон Лібенфельс, цистерціанец (чернець примикав до Ордену бенедиктинців), видавав журнал чорної магії й еротики, який називався Ostara. Лібенфельс мав вплив на Адольфа Гітлера. Свастику саме цієї групи Гітлер використав для емблеми нацистської партії. Ця свастика була символом середньовічних Тевтонських лицарів.

Ордо Темплі Оріентис. OTO (Орден східних тамплієрів, він же Орден Храму Сходу) не визнає жодних законів, що регламентують людські відносини. Його єдиний закон: «Робіть усе, що у ваших силах, це і є Закон». Він бачить своє покликання в забезпеченні високої мети — свободи особи, її спрямуванню до світла, мудрості, розуміння, знання і влади через красу, відвагу, розум, на основі всесвітнього братерства.

Засновник ОТО — Карл Кельнер, багатий німецький підприємець, посвячений наприкінці ХІХ століття у стародавню традицію магіки (вимовляється з буквою «до» для того, щоб відрізняти її від трюків досвідчених магів) і містики трьох мудреців під час свого перебування в Азії з метою пізнання мудрості. На основі цих знань Кельнер створив власне таємне товариство, яке назвав Герметичним братерством світла. Тепер секта відома за назвою ОТО.

Група відрізнялася від масонів тим, що жінки могли бути її повноправними членами, ритуали багатьох сект передбачали гетеросексуальні оргії. Партнером Кельнера у створенні ОТО був Теодор Реус — шпигун прусської секретної служби, що мав досвід роботи в таємних товариствах. Реус був професійним співаком, масонським гросмейстером і розенкрейцером, який намагався створити сучасну версію Ордену Ілюмінатів.

З політичної точки зору, ОТО була надзвичайно реакційною групою. Кельнер і Реус виявляли цікавість до «сексуальної магіки» і спільно перекладали Азійські тантричні посібники із сексу. Відповідно до їхньої теорії, сексуальні флюїди можна ефективно використовувати в алхімії, за умови правильної комбінації чоловічих і жіночих гормонів може з’явитися на світ магічна дитина — гомункулус. Коли 1905 року Кельнер помер, лідером OTO став Реус.

Найвідомішим членом OTO був Алістер Кроулі. Він примкнув до групи 1910 року. Будучи прихильником сексуальної магіки, він швидко зробив приголомшливу кар’єру в OTO — зійшов на саму вершину організації. Нижчим ступенем ОТО була M:.M:.M:., із двокрапкою і крапками між літерами.