Павуки у банці

Проблема кадрів і кадрового резерву (передусім йдеться про систему управління цінностями), відсутність ідей і острахи перед майбутнім дали про себе знати на попередньому тижні. Не позбавлений від природи інтуїції, Віктор Балога почав відчувати, що опинився в ролі гросмейстера, який переграв сам себе.

Численні укази про розпуск Верховної Ради, намагання змінити Конституцію задля збільшення президентських повноважень і виведення Ющенка на президентську пряму, внутрішньопартійна метушня через амбіційність «соратників» по блоку, необхідність нагляду за Конституційним Судом і ЦВК, повернення «Пори» у тенета НУ-НС, впертість Юлії Тимошенко і тиск з боку Бориса Колесникова, непримиренність Олександра Мороза і боротьба з Кабміном, а тут ще й емоційна неврівноваженість і примхливість «патрона» — виявилися виснажливішими, аніж очікувалося…

3 вересня Віктор Ющенко — за порадою Балоги — відчув гостру потребу поспілкуватися з народом. Поспіхом сконструйоване телезвернення Гаранта, який нічого не гарантує, щодо зібрання, на його думку, нелегітимного парламенту, мала почути уся держава. І народ почув, що за засіданням Верховної Ради України 4 вересня «стоїть глухе бажання зірвати вибори», а також бажання президента ще раз запевнити самого себе: «Я сказав все. Вибори — 30 вересня».

Що викликало такий страх у Секретаріату і спонукало Віктора Балогу послати Президента з такою безглуздою промовою, пробачте, телезверненням до народу, можемо лише здогадуватися. Одне зрозуміло: питання не в тому, що коаліціянти знову зайшли на поле НУ-НС, до того ж з конкретною метою — відібрати головне, і від цього не менш пустопорожнє передвиборне гасло — вони поставили питання скасування горезвісної депутатської недоторканності.

Наступного дня Верховна Рада, попри застереження Президента, все ж збирається, і 261 карткою голосує за Закон «Про внесення змін до Закону «Про статус народного депутата України» (про скасування пільг та привілеїв).

Рада національної безпеки і оборони України заявляє про відсторонення керівників Мінтранс­зв’язку і МНС Миколи Рудьковського і Нестора Шуфрича від виконання їхніх посадових повноважень. Прем’єр стає на захист своїх підлеглих і Конституції. Президент на підкріплення рішень видає відповідні Укази. Знову скандал і загострення протистояння Президента і Секретаріату з Прем’єром і Кабміном. Всі говорять про політичне рішення і намагання Ющенка додатково попіаритися на цій справі. А далі — заява Анатолія Гриценка про необхідність звільнення віце-прем’єра Олександра Кузьмука і необхідність поновлення кримінального переслідування Василя Цушка за «протиправні» дії, вчинені під його керівництвом у Генпрокуратурі.

Рудьковський і Шуфрич. Чому саме вони? Особисте? Так, якщо пригадати останні відверто нахабні висловлювання міністра Нестора Шуфрича про Ющенка «з лопатою», мовляв, «рятувати вже треба було не ліс, а президента». А стосовно міністра Миколи Рудьковського? Щось же об’єднує настільки різних міністрів…

Середина тижня. «5 канал». Рудьковський заявляє, що ширяться чутки про підготовку «мукачівської банди, що засіла на Банковій», до терористичного акту. СБУ, ЗМІ і загалом країна — в очікуванні пояснень, у відповідь — якесь бурмотіння.

Одразу зауважу: я не представник ані Миколи Рудьковського, ані Нестора Шуфрича. І Рудьковський, і Шуфрич, як і ті, хто їх звинувачують, варті один одного. Це окрема тема, якої ми ще торкнемося. Сьогодні тема інша і важливіша, ніж звинувачення у невиконанні прямих службових обов’язків, використанні службового становища та у банальній крадіжці.

Напередодні подій, про які йтиметься далі, на провідних загальнонаціональних каналах з’являється витончена політична реклама з посиланням на нібито катрен Нострадамуса на 2007 рік: «Дамі престол нададуть, і без спору… Вона без війни ту чуму переможе». Явно натяк на Юлію Володимирівну, лідерку блоку її імені. Сама леді Ю. стверджує, що жодного стосунку до рекламного ролика не має. Прискіпливі мас-медіа наводять її слова: «Ми не замовляли цю рекламу, але хотілося б вірити, що це правда». Після пам’ятних подій «фосфорної аварії» ролик з «передбаченням Нострадамуса» остаточно зник з ефіру.

16 липня в Бузькому районі Львівської області на залізничному перегоні Красне — Броди поблизу станції Ожидів Львівської залізниці за нез’ясованих обставин сталася аварія вантажного потягу — 58 вагонів, зокрема 15 спеціальних цистерн по 50 тонн кожна, з жовтим фосфором.

Незалежні експерти причиною аварії назвали незадовільний технічний стан цистерн, що належать ТОВ «Казфосфат». На прес-конференції, присвяченій результатам незалежної експертизи, експерт, проректор з наукової роботи Дніпропетровського Національного університету, професор Сергій Мямлін повідомив: «Десята цистерна з голови поїзда, яка першою зійшла з колії, пройшла несанкціоновану з виробником (Маріупольський завод «Азовмаш». — Ред.) модернізацію в Казахстані. Словом, під час ремонту було погіршено її технічні характеристики. Казахські ремонтники з якоїсь причини не змогли відремонтувати чи замінити запобіжний випускний клапан і просто його заварили. Цей пристрій відповідає за підтримку нормального тиску в цистерні під час транспортування фосфору. Такий клапан став причиною неправильного теплообміну між повітряним прошарком, що над захисним шаром води, і фосфором. А це призвело до його оплавлення». Крім того, за його свідченням, встановили, що один з колісних візків цистерни був зношеним, а це призвело до її перекосу, а згодом цистерна зійшла з колії.

Володимир Козак, генеральний директор Укрзалізниці, заявив, що міжвідомча комісія знайшла тільки одне порушення правил транспортування фосфору — недостатній рівень води у цистернах. Загалом же питань багато. Що ж до керівників Мінтрансзв’язку і МНС, то вони «спіткнулися» об Ожидів…

І ще, окремо для Марини Остапенко, прес-секретаря СБУ, про те, що я ані «хуліган», ані «піонер», до того ж я не знаю більше того, що викладено в статті. Проте мене дивує реакція представників БЮТ на інформацію про Леві Леваєва і Аркадія Гайдамаку. І, взагалі, чому ці імена, передусім діамантового барона Леваєва, так швидко випливли у ЗМІ, зокрема в підпорядкованій БЮТ газеті «Вечірні вісті», що стали на певний час асоціюватися з тим самим Казфосфатом. (До речі, Леві Леваєв і Юлія Тимошенко між собою знайомі, а довірені особи Леві в Україні наближені до Юлі і є її партійними соратниками. Журналістські розслідування: http://www.personal-plus.net/208/1746.html; ttp://www.personal-plus.net/209/1769.html.) Мене також цікавить, чому інформація про продаж цими ізраїльськими підприємцями своїх прав на Казфосфат з’явилася саме 21.08.2007 року, через місяць після «фосфорної аварії» (зокрема про це писала російська газета «Комерсант»), і чи не є цей «продаж» передачею своїх активів афельованим підприємствам, аби уникнути відповідальності й розмов.

Довідка 1. Загалом історія з власністю Казфосфат надзвичайно заплутана, як і інформація про мільярдера Леві Леваєва та Аркадія Гайдамаку. Згідно з даними інтернету, Казфосфат, як і багато інших підприємств, дісталося їм 1999 року в результаті певних операцій за не зовсім чистими схемами. ТОВ «Казфосфат» представляє фосфорну промисловість Казахстану, є лідером з виробництва фосфорної продукції на теренах колишнього СРСР. Продукцію компанії постачають на ринки країн СНД, Східної Європи, Китаю.

Довідка 2. Аркадій Гайдамака народився 8 квітня 1952 року в Бердичеві Житомирської області. У Росії відомий як президент Конгресу єврейських організацій і об’єднань Росії. Власник Видавничого дому «Московские новости» та іншого бізнесу в Росії. Його ім’я згадується у зв’язку з незаконним, в обхід уряду Франції, продажем зброї до Анголи на суму близько 800 млн доларів США. Аркадій Гайдамака з Леві Леваєвим продавали зброю з усього колишнього СРСР, володіють алмазними копальнями, промисловим бізнесом тощо.

Розгортання бізнесу Леві в Росії пов’язане з дружбою з Березовським і Ходорковським. Проте не тривалою. Незабаром жорсткий прагматизм Леваєва бере гору, і він, в обмін на дружбу з кремльовською командою, відмовляється від опального Березовського на користь Роми Абрамовича. За взаємною зацікавленістю з кремлівським оточенням Путіна створює ФЕОР (Федерацію єврейських громад Росії), знищивши імперію Гусинського і маргіналізуючи підпорядкований йому «Єврейський конгрес Росії». Світова бізнес-релігійна імперія Леваєва простяглася ледь не через всю територію колишнього СРСР. Кажуть, останнім часом Кремль витискає бізнес Леві з Росії, а його зацікавленість у розгортанні бізнесових і хабатських структур в Україні зростає. Нині Борис Березовський і Леві Леваєв активно спілкуються, плетуть інтриги в Росії проти Путіна.

Де і яким чином перетнулися інтереси Леві Леваєва і Бориса Березовського в Україні, слід шукати в нинішній активності останнього. Образившись на Віктора Ющенка за його невдячність, ставши посміховиськом найближчому оточенню останнього, опальний російський олігарх через суд вимагає від соратників Ющенка Давида Жванії і Олександра Третьякова звіт про гроші, витрачені на Помаранчеву революцію. Рік тому Борис Березовський подає позов до Високого суду Британії. Хоча висуває претензії на 50 млн доларів США, до суду надає документи на підтвердження близько 23 млн доларів на «демократію по-ющенківськи». 5 вересня голова Шевченківського райсуду Києва Ірина Тельнікова мала, відповідно до ратифікованих Україною міжнародних конвенцій, вручити Жванії і Третьякову повістки до суду Великої Британії. Відповідачі до суду за повістками не прийшли. Сьогодні перед соратниками Ющенка стоїть дилема: якщо вони наважаться в суді лжесвідчити, то можуть опинитися у британській тюрмі, сказати правду — постане питання легітимності нинішнього президента Віктора Ющенка.

Як діятимуть соратники Ющенка, аби врятувати патрона? Ризикнуть своїми закордонними активами (адже Березовський може ініціювати арешт їхніх активів у всьому світі) і стануть не тільки нев’їзними до Великої Британії, а й опиняться серед тих, кого розшукує Інтерпол? Схоже, це лише початок історії. Той самий Березовський на одному з центральних телеканалів недавно публічно заявив Віктору Андрійовичу — коли в того бракує волі назвати винуватця його отруєння, то він сам допоможе йому в цьому питанні.

У цій грі особливе місце займають стосунки Бориса Абрамовича з Юлією Володимирівною, якій він вельми симпатизує, і не тільки. Не випадають із загальної схеми і публічні закиди Березовського відставному «термінатору» і нинішньому лідеру НУ-НС про можливість фінансування передвиборного туру.

Як ви розумієте, ми не будемо під цим кутом розглядати проблему. Ви скажете, що боротьба з тероризмом — пріоритетний напрям діяльності СБУ. У всякому разі так декларують. Проте якщо брати СБУ від Наливайченка, то там нині тяжіють до «політичного розслідування». Відтак, на відміну від нестійких помаранчевих, напівкерівник цього відомства впевнено заявляє: «Я заспокою — вибори відбудуться». А ось щодо виконання прямих обов’язків… Колишні працівники СБУ про нинішній стан відомства говорять з жалем, адже справжніх фахівців залишилося мало, а ті, які ще щось вміють, працюють на себе.

Павуки у банці. Змова про створення широкої коаліції у Верховній Раді наступного скликання. Ми вже не раз про неї писали. Попри численні запевнення представників НУ-НС (Луценка, Кириленка, Катеринчука і К^о) про неможливість такого, інші, обізнані, не настільки категоричні і нагадують про партійну дисципліну. Отже, є ті, які знають чи здогадуються і мовчать, і є ті, що категорично не згодні, адже розуміють, що доведеться ділитися повноваженнями, кріслами тощо. Перший у списку на преференції — довірена особа Рината Ахметова. Так, я про Колесникова. Недавно він, як керівник виборчого штабу Партії регіонів, розгублено підтвердив, що веде перемовини з Віктором Балогою. Однак, як виявляється, вони не обговорюють питання створення у майбутньому парламенті широкої коаліції — під час цих зустрічей йдеться про проведення прозорих виборів.

Зустрічаються, розмовляють, проте нічого не обговорюють. Здається, останнім часом вийшов розбрат. Саме так можна пояснити заяву Партії регіонів про збір підписів про проведення референдуму, ключовим питанням якого є — як ніж в спину Віктору Андрійовичу — питання про нейтральний — позаблоковий — статус України. Підтвердженням про нашвидкуруч зляпану заяву є той факт, що ініціатори дійства навіть не розібралися, що «нейтралітет» і «позаблоковість» — різні речі.

Соціалісти стійкі у своїх позиціях. «Нині ми зареєстрували проект закону про внесення змін до Конституції, який Президент не підписує», — повідомляє Олександр Мороз. Новий удар Ющенку?..

Говорячи про дострокові вибори у площині фальсифікації, слід зазначити: коли все ж домовляться НУ-НС і ПР, то голоси відбиратимуть у БЮТ і СПУ. Що цікаво, на користь «малих партій», адже тоді значно складніше буде довести факти фальсифікації. У результаті СПУ стане позапарламентською партією (це особлива вимога Ющенка, яка обговоренню не підлягає), а Тимошенко не зможе претендувати на прем’єрську посаду і ставити ультиматуми про розподіл портфелів у Кабміні (в цьому згодні і НУ-НС, і ПР). Відтак значні шанси з’являються у Тягнибока, Литвина і навіть прогресивної соціалістки.

Плете своє павутиння і Юлія Володимирівна. Вмовляння й ультиматуми щодо відмови Юлії Тимошенко від ініціювання референдуму з боку Секретаріату й особисто Ющенка нічого не дали. Не допомогли перепони ЦВК. БЮТ дійшов висновку, що слід відмовитися від намагання зареєструвати ініціативні групи зі збору підписів для проведення Всеукраїнського референдуму через суд, а йти до референдуму попри протистояння ЦВК, керуючись тільки нормами Конституції.

Водночас всі розуміють, що Юлія Володимирівна зав’язла в «Українському прориві». Сьогодні вона публічно не вірить, що Президент України Віктор Ющенко веде переговори про участь у широкій коаліції, проте готується до «стрибка». «Я не вірю, що Президент знову хоче потрапити в цю пастку», — застерігає вона Ющенка.

Навіжений Юрій Віталійович відчув запах крові, і чи то з кон’юнктурних міркувань, чи то вдивляючись у майбутнє, стверджує, що виборча система за партійними списками себе не виправдала, «оскільки лідери партій в чорних мішках ховають чорних котів», що, на його переконання, голосування за партійними списками не відповідає ідеям демократії, оскільки обрані за такою системою політики безвідповідальні перед виборцями.

Балога, мукачівський гросмейстер. Не можу оминути цього пана увагою, адже вельми шаную його тонке відчуття ситуації, зокрема його відмову від місця у списках НУ-НС. Дистинціювання виграшне для нього за всіх розкладів, окрім одного…

Отже, для переляку в Секретаріату досить причин, адже президентська кампанія, що залишить Ющенка на узбіччі, може розпочатися значно раніше, ніж визначено законодавством. Думалося одне, а вийшло інше… Володимир Литвин (до речі, технічний проект, приречений на перемогу) недавно заявив: «Кульмінації слід чекати в останні десять днів — ставки більші, ніж життя на цих виборах». Питання у тому, чи зможемо ми попередити те, заплановане, адже «маленький українець», його життя, а не тільки майбутнє, у перспективі здобуття влади нічого не варте.

Віктор Вірний, політолог,
«Фундація Аналітичної Думки»