Земля, вода, повітря — вічні цінності!

Ні в кого не викликає сумнівів, що особливості національного характеру зумовлюються географічними, кліматичними, генетичними, історичними і психологічними факторами. Хоч би що говорили про вплив глобалізаційних тенденцій і стирання міжкультурної різниці, етнокультурні стереотипи залишаються реальністю. Кожна культура, і українська, зокрема, містить в собі власний унікальний комплекс дисциплінарних практик, норм і цінностей, однією з яких є і залишатиметься любов українця до землі. Його від землі відірвати неможливо.

Згадаймо, що за будь-яких часів він повертається до землі. Попри потужний урбанізаційний вплив — до «фазенд», «дач», наділів, городів тощо. У важкі часи — як до годувальниці. Кожний тією чи іншою мірою мріє про свій власний маєток. Земля…

Багатство — це володіння землею, а не грошима… Нині дедалі частіше лунає думка про тупиковий розвиток цивілізації. Гроші мали б бути засобом обміну, а стали засобом накопичення. Це перетворило наш світ на світ кривих дзеркал. Земля як дух нації не може, не повинна бути проміняна на папірці…

Сьогодні широкому загалу пропонуються застарілі уявлення про критерії могутності держави, які визначаються відповідно до золотовалютного запасу, кількісних показників ВВП, а то й ефемерним вступом до ВТО чи ЄС. А вже зовсім зневажливим і принизливим для народу як носія інтелекту нації є пов’язування понять благополуччя України зі вступом її до НАТО.

Святі місця: Єрусалим, Мекка… Для когось — Шамбала… В України-Руси свої святі місця — Софійський собор, Печерська лавра, руїни Десятинної церкви…

Жодним чином не відкидаючи важливість економічних засад життя, все ж дозволю собі зазначити, що не показники ВВП (до речі, які можуть бути значно більшими за невеличкої купки багатіїв і величезної маси злиденних), а інтелект, духовність і фізичне здоров’я нації визначають її могутність.

Сьогодні в Україні навіть не ставиться питання про розбазарювання вичерпних, подарованих нам і нашим нащадкам природою багатств, коли на часі вже питання про раціональне, високоефективне, екологічно безпечне використання єдиних на Землі відновлюваних (умовно відновлюваних) ресурсів: грунту, води й повітря. Однак вода для людей, як і земля, давно стали товаром. Східне прислів’я звучить так: «Хазяїн води — хазяїн життя».

Земля, вода, повітря — єдині об’єкти інвестицій, в які чим більше вкладається грошей, тим вони стають дорожчими. Покращувати родючість грунту, робити нашу воду і повітря чистішими має стати національною програмою. Проте і сьогодні ми можемо повернути грошам, з моменту їх винаходу фінікійцями, смисл міри вартості і засобу обміну, і, припинивши їх використання з метою накопичення, поставити за мету накопичування справжніх, а не уявних багатств.

Земля і українство… Сільське господарство не може бути збитковим, адже урожай забезпечують вода, вуглець і сонце в результаті фотосинтезу. Зважаючи на тенденції розвитку альтернативних джерел енергії, фермери, які раніше вирощували зернові, дедалі частіше роблять ставку на культури для виробництва біопалива. Тільки у Сполучених Штатах Америки торік 20% урожаю кукурудзи пішло на виробництво етанолу, водночас з року в рік кількість підприємств з виробництва цієї сировини подвоюється. Експерти з тривогою відзначають, що аналогічна політика проводиться у цілому світі. Світова продовольча організація під егідою ООН передбачає, що попит на біопальне в найближчі три роки зросте на 170%. Тим часом зростають ціни на продукти харчування. За скорочення площ під виробництво зерна ціна на пшеницю з 2006 року зросла на 100%, а це призводить до рекордних цін на продукти першої необхідності: хліб, яйця, молоко, м’ясо. У звіті «Організації економічної співпраці та розвитку» зазначається, що в наступні десять років ціни на харчі у світі можуть зрости від 20% до 50%.

Ластер Браун, президент наукового Worldwatch Institute і автор бестселера «Хто нагодує Китай?», виявляє стурбованість демографічним бумом у Китаї та Індії, країнах-гігантах, на території яких мешкає 40% населення планети: китайці та індуси відходять від традиційної дієти, багатої овочами, і надають перевагу «американській» їжі — м’ясним і молочним продуктам.

У ЗМІ з посиланням на американських офіційних осіб, з’явилася інформація про скорочення запасів зерна до найнижчого за останні 26 років рівня. Зазначається, що зниження виробництва зернових відбувається на тлі власних проблем деяких країн-виробників зерна щодо наслідків стихійних лих та загальносвітових економічних тенденцій. Канадські власті оголосили, що через посуху врожай зернових буде на 20% нижчим. У Британії ціна на пшеницю сягла 200 фунтів за тонну — майже вдвічі більше, ніж торік, і це не межа. Британський еколог Джон Відал зазначає, що «найкращим негайним вирішенням нинішньої проблеми для світу, пов’язаної з падінням експорту із США, було б виробництво Україною, Аргентиною, Польщею та Казахстаном більших обсягів продуктів харчування на експорт».

Екологи в усі дзвони дзвонять, прогнозуючи у найближчі десятиліття світову продовольчу кризу. Законодавці Євросоюзу обговорюють перегляд обмежень на імпорт генетично модифікованої кукурудзи, розуміючи, що це спричинить громадський протест, проте частково вирішить продовольчу проблему. Водночас саме в Україні вони бачать одну з ключових країн, потенціал яких може допомогти знайти вихід з продовольчої кризи,  що очікується у світі. Для цього Україні потрібен інтенсивний ринковий розвиток і сільськогосподарські реформи, вважають фахівці.

Сьогодні зерновий сектор України є не тільки стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги пропозиції та вартість продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зернових і продукції тваринництва. Світові тенденції і визначення експертів вказують про набуття країною найближчим часом статусу світового гравця у зерновому секторі, що не тільки визначатиме валютні доходи держави за рахунок експорту зерна, стан і розвиток сільсько-господарських територій і аграрно-промислового сектору України, соціально-економічний добробут країни і кожного українця, а й дасть змогу державі посісти провідне місце у світі, нагодувавши його значну частину.

Нині знову ставлять питання про зняття мораторію на продаж землі… Проте слід запобігти вільному продажу землі. Потрібне тривале дотримання мораторію на продаж землі до моменту набуття землею її реальної вартості.

Ви скажете, що вільний продаж землі — це швидкий приток інвестицій з-за кордону. Що за умов вільного продажу землі збільшиться обіг грошей і що можна буде створити умови, коли тримати накопичення у вигляді грошей українському підприємцю буде невигідно. Я ж наголошуватиму, що у найближчому майбутньому потрібно буде запроваджувати обмеження на іноземні інвестиції.

Сьогодні, поряд зі зниженням ресурсно-виробничного потенціалу аграрного сектору за граничні межі національної безпеки, Президент України і політичні сили, що його підтримують, ставлять питання про зняття мораторію на продаж землі.

Так, капітал у вигляді земельних ділянок неможливо вивезти за кордон, і правда те, що вкрай незадовільний стан аграрного й аграрно-переробного секторів, харчової промисловості і скорочення сільськогосподарського виробництва супроводжується притоком продовольства з-за кордону. Проте це зовсім не означає, що слід віддати одвічно українські землі в обмін на папірці американцю, синові Ізраїлевому, індусу чи підприємцю з Піднебесної.

Земля, вода, повітря — вічні цінності. Першозавдання законодавчої і виконавчої влади — створити такі умови, аби було вигідно витрачати гроші на воду і повітря, грунт, зокрема сільськогосподарського призначення. Високоефективне, прибуткове, екологічне сільське господарство — основа збагачення України та її кожного громадянина.

Країні потрібен приклад не просто прибуткових і ефективних, а надприбуткових і надефективних технологій і методів управління природними ресурсами. Глобалізаційні тенденції і екологічні проблеми, стикаючись із соціально-економічною парадигмою сталого розвитку держав світу, стають основою політичних дій і формують нові політичні простори. Географічне положення, земля, вода, повітря стають найбільшою світовою цінністю. В умовах зростаючого попиту на природні ресурси, чисту воду і чисте повітря, черноземи державний суверенітет увесь час перебуватиме під загрозою. Такий стан речей буде доти, доки Україна не стане державою, що охоплюватиме своїм впливом весь світ.

Геополітичне поло­жен­­ня кожної держави унікальне по-своєму. Передусім територія, проте це не тільки наявність виходу до морів і океанів, розміри і конфігурація сухопутних і морських кордонів, ландшафт. Для України це Карпатські гори, чисті джерела, лікувальні води Закарпаття. Вікові букові ліси — легені Землі, а не просто цінна деревина. Це річки, в яких ще залишилася риба. Це порти Чорного моря, унікальний клімат Криму, виноградники Масандри й Одещини. Це не просто грунти, а родючі чорноземи, якими зайнято дві третини площі країни. Самобутність держави і її народу, історична індивідуальність українців, менталітет нації нерозривно пов’язані із землею. Земля — дух нації. Відродження України-Руси можливе лише за умови залучення ментальних цінностей.

Національне багатство України, поза сумнівом, всенародне надбання і набуток кожного українця. Відповідно законодавчо й інституційно розробити механізми, які гарантували б кожному громадянину і майбутнім поколінням рівне право на отримання доходу від використання природних багатств. Сама земля, а не тільки значні родовища урану чи достатні для забезпечення власного споживання запаси газу, становить основу добробуту нації і є основою сталого економічного розвитку.

Такі національні природні багатства України як земля, вода, якщо і задіяні в економічному обігу, то лише частково і не мають адекватної оцінки. Нагальнішою потребою сьогодення є створення ефективної національної програми з оцінки й управління національним багатством України. Потребує вдосконалення система стягування платні за користування землею і водою. Необхідно створити ефективну систему запобігання хижацькій вирубці лісів і намиванню берегів у руслах річок. Поряд з кадастровою вартістю на землю запровадити належну ставку за деревину, диференційовано по регіонах, породах, віддаленості, товарності.

Водні басейни, вода артезіанська і мінеральні води України — важливі складники національної безпеки, що нині потребує не тільки підтримання на певному рівні всіх екологічних параметрів, а й програми відновлення. Продовольча і сільськогосподарська організація при ООН підрахувала, що через 25 років потреба у воді зросте на 60%. Нині від браку води в світі страждає понад два мільярди населення. Підрахунків щодо вживання неякісної питної води взагалі не існує. Яка вода тече в наших кранах, усім добре відомо. А якість води безпосередньо впливає на здоров’я нації. Сьогодні чиста природна вода — стратегічна сировина.

Відверто і без зайвої амбіційності скажу, що Україна — держава планетарного значення. Національна програма «Земля, вода, повітря — вічні цінності» може і повинна стати складником національної ідеї, невід’ємним розділом внутрішньої і зовнішньої політики, концепції національної безпеки. На часі визначення геополітичного становища України, її місця і ролі в системі світових і регіональних економічних і політичних відносин.