Україна між НАТО і Росією

Працюючи над прогнозом «Україна в глобалізованому світі до 2030 року», дослідники розглядають і питання наслідків блокового чи позаблокового стану нашої держави. Навіть не- фахівці бачать, що світ швидко структурується.

Створюються економічні, політичні, воєнно-політичні, спеціалізовані міжнародні союзи і блоки. Зрозуміло, що і в «чисто» економічних, господарських чи інших спеціалізованих міжнародних організаціях (СОТ, Світова організація інтелектуальної власності тощо) є політичний складник, який проявляється в перевагах сильніших держав. Підставами для об’єднання слугують територія, етнічна близькість, релігія, а також прагматичні речі: об’єднання ресурсів, спеціалізація, кооперація, запобігання можливим руйнівним процесам ринкової економіки, самозахист чи прихована демократичними, гуманітарними гаслами агресія.

Світова структуризація, як свідчать дослідження, є наслідком глобалізації, а сама глобалізація в сучасних умовах — процес, без сумніву, об’єктивний. Однак багато відомих фахівців звертають увагу, що в цьому процесі помітний і суб’єктивний чинник. На нього хтось впливає і цей хтось править світом із-за куліс. Іноді про це роблять заяви самі учасники глибоко законспірованих організацій (наприклад, автор книжки «Сповідь економічного вбивці», США, 2004 р.), іноді — науковці, публіцисти, громадські діячі. Зазначену приховану силу часто називають «Світовими тіньовими структурами».

Якою має бути зовнішня політика України, який шлях міжнародного співробітництва вона повинна обрати? Відповідь знайдемо, тільки маючи уявлення про те, яке місце в планах світових тіньових структур посідає християнство, Україна, Росія та слов’янство загалом. Візьмемо як варіант оприлюднену думку, що в планах світових тіньових структур значне місце посідає захоплення без воєнної агресії історичних слов’янських земель, оволодіння ядерною зброєю Росії і знищення слов’янського етносу як цивілізаційної рушійної сили. Знаючи мету, системний аналітик прорахує дії невидимого супротивника і співставить їх з реальністю. Ці дії вже не будуть стовідсотковим відтворенням тих, що застосовувалися стосовно СРСР і призвели до його зникнення. Зараз ситуація змінилася і спростила можливість успішної «мирної», тобто не військової, агресії. Узагальнюючи макросоціальні тематичні прогнози та моделювання, можна дійти висновку, що для здійснення «мирної» агресії супротивнику потрібно, аби:

1.  Заволодіти ЗМІ Росії та України і використати їх для:

а) руйнації духовності слов’ян, пропаганди споживацької психології, жорстокості, аморальності, індивідуалізму, розбрату, територіального, мовного, релігійного, етнічного протиставлення населення, що виключає формування перспективної національної ідеї, здатної об’єднати народ;

б) використовуючи гасла демократії і необхідності реформ, сформувати за допомогою своєї креатури кишенькові політичні партії, створити враження боротьби чи реальну жорстоку боротьбу між ними, домогтися тимчасовості та непрофесійності влади, постійної зміни урядів.

2. Захопити, привласнити загальнонародну, державну власність, оволодіти економічними вершинами влади. Розмови про літаки з тоннами валюти, яку завозили на території колишніх радянських республік, вважатимемо плітками. Однак вважати випадковістю, що багатства 1/6 території планети опинилися задарма чи майже задарма в руках незначної кількості людей, переважно некорінного етносу, необачно. Автори «Проекта Россия», які не назвали своїх прізвищ, дали талановитий системний аналіз ситуації в Росії і стверджують: коли руйнація СРСР стала неминучою, було визначено неамбітних у в політичному сенсі осіб, до яких мала перейти, і справді перейшла, державна власність Росії. Неупереджений аналіз свідчить, що персонально майбутніх мільйонерів і мільярдерів могли визначити тільки світові тіньові структури. Чому? Передусім тому, що ними виявилися переважно не слов’яни або особи, духовно не зв’язані зі слов’янством, християнством. Понад те, ці особи дуже амбітні й більшість їх поєднує бізнес, політику і владу.

3. Використати економічні, фінансові можливості для оволодіння політичною владою. Прикладом домінування економічної влади над політичною може бути «Дніпрогаз». Кров’ю, стражданнями і фінансами заплатив народ України за недавню трагедію, пов’язану з діяльністю цієї організації. У газетах з’явилося повідомлення, що газовою системою, створеною працею українців, іноземець, який не сплачує за аренду і не вкладає кошти в оновлення системи. У демократичній державі ЗМІ дослідили б і оприлюднили питання, хто передав народну власність іноземцю, хто його звільнив від будь-яких проплат і контролю, хто приймав, лобіював антиукраїнські закони, однак чужинські ЗМІ проблему швидко закрили.

4. Поєднати бізнес, політику і владу. Сформувати корупційну систему влади, посадові особи якої розглядають цю владу як засіб особистого збагачення.

5. Створити умови для поглиблення бідності, злиденності, вимирання нації, аби корінне населення залишало свою країну, поступового витіснення слов’ян зі своїх історичних земель.

6. Здійснити деслов’янізацію влади. Поступово витіснити слов’ян із органів центральної влади, а потім і регіональної.

7. Сформувати умови конфліктності і провокування зіткнень між слов’янськими народами, особливо між Росією і Україною.

 Підсумком виконання наведених «заходів» має стати оволодіння «мирним» шляхом, тобто деслов’янізацією влади, історичними слов’янськими територіями і ядерним арсеналом Росії. До того ж оволодіння «ядерною кнопкою» може виявитися простішим, ніж остаточне захоплення слов’янських земель. Для цього потрібно, по-перше, аби неслов’яни отримали політичну владу, по-друге, щоб мігранти досягли певної критичної чисельності, але ще не стали самодостатньою політичною силою, а слов’яни політично і організаційно втритили здатність до масового спротиву. За певних обставин для України цей термін може становити 12 — 15 років, для Росії — близько 20 років.

Україна значною мірою перебуває під впливом світових тіньових структур. Однак суттєвою є залежність України і від Росії. Остання монопольно поставляє в Україну газ, нафту, вона та її громадяни, переважно не слов’яни, володіють в Україні стратегічними та іншими об’єктами; Росія утримує в Україні Чорноморський флот та його інфраструктуру, має підтримку «п’ятої» колони. У ЗМІ, виступах політичних, громадських діячів не раз повідомлялося, що за всі роки незалежності в Україні не було української за духом влади. Вона була нестабільною, а тому з планами «на сьогодні», частіше меркантильними. Про стратегію, розвиток на 10 — 20 і більше років наперед, не могло йтися. Як наслідок, одна з найміцніших економік Європи українська безнадійно втратила позиції, в порівнюваних цінах і обсягах не може сягнути 60% (офіційно сягла 80%) рівня 1990 року і є вже здебільшого неукраїнською. На її шиї зашморг кредитів, займів, договорів на 49 та більше років, кабальні зобов’язання. Народ у злиднях. Широко відчинені двері для виїзду українців за межі Батьківщини і заселення українських земель мігрантами з Африки та Азії. ООН оголосила українців вимираючою нацією.

У Росії тимчасове посилення і стабілізація влади, що є позитивним для держави. Тим не менше, власні колосальні природні багатства не зробили росіян заможнішими. За деякими підрахунками, нині близько 70% багатств Росії належать неслов’янам чи особам, слабко духовно пов’язаним зі слов’янством. Частина керованих або недалекоглядних українських політиків робить ставку лише на Росію. Вони не хочуть чи не можуть бачити, що сьогодні Росія інша, в економічному сенсі майже повністю, а в політичному — значною мірою неслов’янська. Навіть зараз, в умовах деякого посилення і патріотизації вищої влади Росії, загалом вона має корупційне забарвлення і є інструментом реалізації економічних і політичних інтересів великих власників — неслов’ян, а в підсумку — планів світових тіньових структур. Деслов’янізація російської влади зростатиме, допоки «ядерна кнопка» не опиниться в руках представника цих структур. У Нострадамуса є пророцтво про жорстоку короткочасну війну між Росією і Китаєм. Якщо воно збудеться, то це буде війна не слов’ян з китайцями, а світових тіньових структур, які заволоділи ядерним арсеналом Росії. Зрозуміло, найбільше постраждають слов’яни, які залишаться.

Що ж до слов’янського та інших корінних етносів Росії, то на них чекає доля українців: ООН оголосила народи Росії вимираючими, і вони справді вимирають чи розпорошуються світами в пошуках кращої долі. Намагання діючої влади повернути на батьківщину росіян радше не дасть помітних результатів.

Для деслов’янізації влади заради досягнення кінцевої мети — знищення слов’янства як можливої рушійної сили майбутнього, оволодіння його землями та ядерним арсеналом Росії — світові тіньові структури дозволять тимчасове покращення життя слов’ян, зокрема підвищення їхніх пенсій, зарплат за рахунок продажу землі та об’єктів стратегічного призначення. Як наслідок, владу, по-перше, надійно «забронюють» вороги слов’янства, по-друге, держава втратить залишки своєї власності. Тим часом в умовах глобалізації, як свідчать наші дослідження та досвід Китаю, ефективною може бути тільки змішана економіка — недоторкана загальнонародна, приватна, колективна і державна. Остання дає можливість швидко мобілізувати ресурси для попередження техногенних чи природних катастроф або усунення їх наслідків. Це надзвичайно важливо в умовах глобальної зміни клімату планети, щорічного посилення природних катаклізмів. Наші прогнози свідчать, що через 12 років, якщо ситуація не зміниться, на чотирьох пенсіонерів буде один працівник у виробництві. Є реальна загроза повної руйнації соціальної сфери, зокрема пенсійної. Наявність потужної державної власності дала б змогу запобігти фактичному геноциду людей похилого віку, інвалідів, інших непрацездатних громадян.

Україна вже зараз — це напіврозчавлена курка в лапах хитрого лиса — світових тіньових структур. Її кінець «супроводжують» ЗМІ в різних авторських, інформаційних «хвилинах» з відгодованими штатними маніпуляторами, які, справедливо вигукуючи прокльони минулому, переливаються мінорними нотами перспективам України, мабуть, маючи на увазі рай українців по той бік життя.

Здоровий глузд, совість, відповідальність перед собою і прийдешніми поколіннями зобов’язують українців та росіян об’єднатися заради самозбереження. На рівні простих людей, яким уготовано спільний «потойбічний рай». Суперечностей, крім спровокованих, бути не може. Проблеми виникають на рівні керівництва Росії, зокрема:

1. Воно завжди дотримувалося стосовно України великодержавної шовіністичної політики. Піти б Росії назустріч Україні, як це має робити Великий, Сильний Розумний і Моральний побратим! Врахувати б керівництву Росії, що Україна стала батьківщиною мільйонам росіян, а українці зробили (і роблять зараз) великий вклад у розвиток Росії!

2. Росія, хоча і менше ніж Україна, але надійно стриножена світовими тіньовими структурами. Зараз багато повідомлень ЗМІ про величезні статки федерального та регіонального керівництва Росії, отримані з використанням владних повноважень. Однак одночасно бути патріотами держави і своєї кишені державні діячі не можуть в принципі. У підсумку вони оберуть останнє й опиняться на боці супротивників слов’янства.

3. Політичні сили, які мали забезпечити історичну перспективу Росії, розпорошені.

4. Анонімні автори «Проекта Россия» закликають людей з фінансовими та адміністративними ресурсами (поки що без участі народу) об’єднуватися заради порятунку держави. Перспектива «Проекту» викликає сумнів: обраний метод дій (анонімність) нині не може бути ефективним; автори не впевнені в оптимальному державному устрої Росії, вони стверджують, без пояснень, що особи, яким передано власність держави, наперед були визначені (ким?), однак це могли зробити і знати тільки світові тіньові структури. Виникає запитання: хто ж тоді власне автори? Не бачать автори і кінцевої мети здійснюваних «реформ» — захоплення слов’янських земель та ядерної зброї Росії. Це викликає певні роздуми, бо «Проект Россия» — надзвичайно талановита праця, а отже, її творці не могли не розуміти цього. Розраховувати на організаційно ще не оформлену політичну силу Росії нашій державі передчасно.

4. Росія для світових тіньових структур — це вже не журавель у небі, а синиця в руках. Тому Росії дозволено певну свободу дій: боротьба проти України, енергетичний тиск на національні європейські держави, які також стоять на заваді планетарному пануванню світових тіньових структур.

Запитань багато і вони дуже складні, суперечливі, обтяжені тисячами міжнародних та внутрішньо державних нашарувань. Головне, щоб їх вирішували не політики — останні просто оберуть собі чергового хазяїна. Тільки фахівці можуть прорахувати, попередньо обговоривши в ЗМІ, на конференціях тощо, всі «за» і «проти» стосовно приєднання до плану дій Україна — НАТО та надати політикам найкращі для нашої держави пропозиції.

 Василь Перець,
керівник колективу дослідників,
експерт з політико-правових питань