Геноцид власного народу

Саме геноцидом власного народу можна назвати Державний бюджет України, прийнятий ще у грудні минулого року. І більш за все від цього геноциду, пробачте, бюджету, постраждають інваліди, особливо інваліди з дитинства.

28 грудня депутати Верховної Ради з відчуттям гордості за себе прийняли Державний бюджет та розійшлися святкувати Новий рік. З телевізійних екранів лунала палка промова пані Тимошенко про намір її уряду підвищити пенсії усім громадянам України. Але у це число не увійшли ані діти-інваліди, ані інваліди з дитинства. Нема чого очікувати цій групі українського народу і від нового бюджету. Вкотре про них забули.

Згідно із нинішнім Законом «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», вносяться зміни у Закон України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». Зокрема, це стосується запровадження обмежень на пільги на проїзд, а саме:

“Пільговий проїзд, передбачений статтею 38-1, надається за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Якщо перевести з сухої чиновницької мови на зручнішу для нас мову цифр, то картина ось яка. Відштовхуючись від Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р., можна зрозуміти, що податкова соціальна пільга (ПСП) — це перейменований мінімальний неоподатковуваний розмір доходів громадян. ПСП застосовується до заробітної плати і має за основу розрахунку мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум для працездатної особи. Згідно із законом, ПСП поділяється на кілька груп — 50%, 150% та 200%. Нас цікавить остання цифра, оскільки ПСП у розмірі 200% нараховується і на інвалідів І та ІІ групи, зокрема інвалідів з дитинства. Уявімо таку картину. Людина, інвалід з дитинства ІІ групи, працює й отримує заробітну плату, нижчу 633 грн (встановлений на 1 січня цього року прожитковий мінімум для працездатної особи) — скажімо, 600 грн. Тепер спробуємо порахувати, чи має право інвалід на ПСП. Згідно зі згаданим законом про податок з доходів громадян, вона нараховується, коли розмір прибутку не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму, який діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. Тобто дохід не може бути більшим за 890 грн. Наш інвалід отримує заробітню плату в розмірі 600 грн. Відповідно розмір податкової соціальної пільги становить 515 грн (200% від соціальної пільги для будь-якого платника податку). Різниця — 85 грн. Помножимо її на ставку податку й отримаємо 12,75 грн. Саме на таку суму доходу інваліда не буде нараховано податку. Скажімо так, від злиднів, а тим більше від голодної смерті, вона не врятує.

Повернемося до права на пільговий проїзд. Припустимо, що інвалід мешкає разом зі своїми батьками, кожен з яких отримує заробітну плату 1 000 грн. Середньомісячний сукупний дохід сім’ї за шість місяців становить у розрахунку на одну особу 833 грн. Граничний розмір доходу, який дає право на ПСП, — 890 грн. Збільшимо його на коефіцієнт 1,1. Отримаємо 979 грн. Отже, наш інвалід має право на пільговий проїзд. Чи можна з цього радіти? Радше, ні. Позаяк навіть у Києві майже немає міського транспорту, пристосованого до потреб людей з обмеженими фізичними можливостями, інваліди мало куди можуть їздити. Для більшості з них звичайний похід до поліклініки — ціла історія.

Інваліди, які працюють, соціальну допомогу, звичайну пенсію або ж довічну соціальну допомогу отримують лише по досягненні пенсійного віку. Який же її розмір? Згідно з проектом Державного бюджету, розмір державної соціальної допомоги, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», має визначатися, виходячи з прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, тобто без застосування рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Це дало б можливість більш як у 2,5 рази збільшити державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, інвалідам та допомогу на догляд. Бо рівень соціальної допомоги не залежав би від граничного розміру прожиткового мінімуму для призначення соціальної допомоги. Але наскільки нам відомо, ця норма до бюджету не увійшла.

Нинішня соціальна допомога для працюючих інвалідів з дитинства сягає 293 грн. Влаштуватися на добру роботу більшість з них не може, адже для цього треба мати вищу освіту. Але й диплом не дає гарантій влаштування на роботу. Скажіть, чи може людина прожити на 293 грн на місяць? Навряд чи, навіть якщо їсти самий хліб, запиваючи його водою з-під крану.

Інваліди з дитинства — це люди, які народилися з тяжкими генетичними захворюваннями, або ж захворювання яких викликані якимись порушеннями у розвитку під час вагітності матері. А отже, їм упродовж всього життя потрібні ліки. Крім того, інваліди з дитинства, які працюють, постійно, через певний проміжок часу, повинні підтверджувати свою інвалідність. А це безліч аналізів і обстежень. І все це не безплатно. Хоча в Законі «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» написано, що інваліди мають пільги на придбання ліків. Насправді ж усі ліки їм доводиться купувати.

І ще один аргумент на користь того, що ухвалений 28 грудня Державний бюджет є актом геноциду власного народу. У ст. 46 Конституції України сказано: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». У ст. 48 Конституції України йдеться про те, що «кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло». То ж чи не суперечить Державний бюджет України цим двом статтям Основного Закону України?