«ЛЕОПАРД» — ЗВІР у сталевому панцирі

У німецькій пресі з посиланням на заяви представників оборонної промисловості країни якийсь час курсували дивовижні повідомлення про співпрацю з Польщею у військовій сфері. Сьогодні ми знаємо, що це були не порожні розмови — частину західної зброї поляки вже отримали. 106 найсучасніших танків «Леопард» — щонайпотужніший броньований кулак. І для польської бригади, і для сил швидкого реагування.

Польща збиралася узяти в лізинг 110 танків «Леопард 2А4» для озброєння своєї бригади, що входить до складу сил швидкого реагування НАТО. Своєю чергою, польська бригада, беручи участь в операціях, потрапляє в підпорядкування німецькій 7-ій бронетанковій дивізії. Сьогодні ця польська бригада має на озброєнні танки ПТ-91 польського виробництва. Танк ПТ-91 «Твердий» — дещо модернізований радянський танк Т-72М, складений у Польщі за ліцензією.

Польська бригада отримає на озброєння 106 танків «Леопард 2А4» із залишковим ресурсом 75%, мостоукладчик «Бобер», бойову машина для розмінування місцевості «Кайлер» («Дикий кабан»), рятувальний танк «Буйвол», командирський і зв’язковий танки, плюс радіорелейну станцію на шасі того ж таки «Леопарда». Повідомлялося, що все це багатство Польща може узяти в лізинг на десять років за 12,5 млн дол. або ж купити за 110 млн дол. з виплатою протягом 10 років.

У сузір’ї наймогутніших танків сучасності одне з почесних місць належить німецькому «Леопарду». Ще з 30-х років у німецькій армії існує традиція називати танки іменами хижих звірів. 1932 року з’явилася «Рись» або Т-1. Під час Другої світової війни на фронтах почала загарчали «Тигр» і «Пантера». Відповідно, в Радянській Армії з’явився «Звіробій» — самохідна артилерійська установка з величезною гарматою калібру 152 мм.

Проектування нового німецького танку почалося наприкінці 50-х років. У цей час світ вже було розділено на два табори — країни НАТО та Варшавського пакту. Американські і західноєвропейські танки поступалися практично в усьому чудовим радянським бойовим машинам. Ні для кого не було секретом, що танк призначений для наступу на Схід. Добре був відомий стан доріг і, особливо, мостів у країнах Східної Європи. Командування німецької армії зажадало, щоб вага нового танка не перевищувала 36 тонн, тобто він повторював би наш Т-34. З цією вагою танк міг пройти 70% мостів на схід від кордонів Німеччини.

Перший «Леопард 1» склали 1963 року фірми «Краусс» і «Маффей». У проектуванні шасі брала участь знаменита фірма Порше. Вага порожнього танка становила 38,7 тонн. Бойова вага не вкладалася в рамки вимог — споряджений до бою «Леопард 1» важив 40 тонн. Максимальна товщина броні 70 міліметрів. У деяких місцях броня була відверто слабкою — всього 10 мм. Як бачимо, німці і після війни не змогли перевершити харківських проектувальників танків. Танк мав двигун потужністю 830 к.с. і по шосе міг розвивати швидкість д о 65 км/год. Дальність ходу із запасом пального становила 955 л о 65 км/год. Дальність ходу із запасом пального 955 л становила 600 км.

Серійне виробництво «Леопарда 1» було розпочато 1965 року. Окрім армії ФРН, танк купили Австралія, Бельгія, Канада, Греція, Італія, Нідерланди і Норвегія. Всього було побудовано понад 6 000 танків у варіантах від А1 до А5. На базі «Леопарда 1» було створено рятувальну машину з лебідкою і краном, що отримала назву «Бик», інженерну машину «Борсук» і мостоукладник «Бобер».

Незабаром стало зрозуміло, що «Леопард 1» не зможе кокурувати ні з новими радянськими танками, ні з радянськими протитанковими ракетами і гарматами. Союзники Німеччина та США почали проектувати «основний бойовий танк 70-х років» спільно. Проект отримав назву MBT/KPz-70. У Німеччини і США були досить-таки суперечливі уявлення про танки. Американці завжди надавали перевагу важчому танку, а німці добре засвоїли уроки минулої війни і вважали, що танк не повинен бути дуже важким і неповоротким.

У результаті в 1969 — 1970 рр. Було створено два експериментальні танки ЕТ 1 і ЕТ 2, які мали один і той же десятилітровий двигун МВ 872. На той час танк називався «Позолоченим Леопардом» через дороге проектування і спорудження. Іноді новий танк називали «Кайлером», тобто — дикий кабан — за клиноподібну форму башти. Відповідальною за його спорудження була мюнхенська фірма «Краусс-Маффей». Прототип нового варіанта був дуже схожий на нинішній «Леопард 1 А4».

Війна «Йом Кіппур» між Ізраїлем і арабськими країнами в 1973 році показала, що бронезахист танків має важливіше значення, ніж їхня мобільність на полі бою. Було ухвалено рішення спорудити «Леопард 2» вагою 60 тонн. «Надмірна» вага давала змогу використовувати багатошарову броню на башті і підсилити броню корпусу. Танк вдався й американці запропонували модифікувати «Леопард 2» задля американських вимог. Так 1976 року з’явився так званий аскетичний варіант — AV німецького танка — з новою бронею корпусу і башти, а також зі спрощеною системою управління вогнем.

Водночас американці посилено працювали над прототипом свого важкого танка ХМ1, якому було призначено стати знаменитим «Абрамсом» — могутнім танком сучасності. На Сході стояли величезні танкові армії, протистояти яким могли тільки бойові вертольоти й авіація, практично безпорадні в погану погоду та при протидії великого числа винищувачів і зенітних військ.

Німецькі прототипи в серпні 1976 року прибули до США на випробувальний полігон «Абердін». Спільні цілком таємні випробування прототипів ХМ1 і «Леопарда 2 AV» тривали до грудня 1976 року. Було зроблено спільний висновок, що обидва типи танків рівноцінні за вогняною потужністю і мобільністю на полі бою, але за броньою американський ХМ1 був кращим. У результаті для американської армії вибрали ХМ1 і фірми США почали його складати.

У вересні 1977 року міністерство оборони Німеччини вирішило, аби фірми «Краусс-Маффей», «МАК», «Вегман» склали 1 800 «Леопардів 2». 1979 року почалося серійне виробництво «Леопарда 2». Західні військові фахівці вважали його найкращим танком сучасності, у якому добре поєднувалися всі три основні показники танкового проекту — мобільність, вогняна потужність і броньовий захист. Доти нікому (на Заході) не вдавалося так вдало поєднати все в одному танку. Британський «Чіфтейн» мав досить-таки гарну гармату і могутню броню, але був важким і неповоротким. Французький АМХ-30 був мобільним, з могутньою гарматаю, але зі слабкою броньою. Про радянські танки в 1979 році міркувати було не прийнято, та і знали про них журналісти зовсім мало. Інформація, здобута шпигунами, була «не для преси».

Перші серійні «Леопарди 2» почали надходити в навчальні частини і заклади Бундесверу. Саме там новий танк могли кваліфіковано оцінити і зробити свої пропозиції щодо поліпшення.

«Леопард 2» обладнаний всіма найсучаснішими системами для ефективного ведення бою за різних умов. На відміну від американського «Абрамса», на «Леопардах» немає бронебійних снарядів із сердечником із збідненого урану, що викликало радіоактивне зараження місцевості. Замість урану німці застосовують сердечники з карбіду вольфраму.

На «Леопарді 2» встановлено чудовий німецький 12-циліндровий дизель фірми «Моторен Турбінен Уніон» потужністю 1 500 к.с., які він запросто розвиває за відносно невеликих оборотах. Одну тонну ваги «Леопарда 2» тягнуть 27 к. с. Робочий об’єм двигуна 47,6 л.

На «Леопарді 2» було встановлено автоматичну систему пожежогасіння. Вогнегасний склад «Галон» був у чотирьох 9-кілограмових балонах. Додатковий балон меншої місткості — поряд з гарматою.

«Леопард 2» може долати убрід водні перешкоди завглибшки до 1,2 м без якої-небудь підготовки. При проведенні спеціальної підготовки танк здатний долати убрід водну перешкоду завглибшки 2,25 м. При застосуванні спеціального устаткування «Леопард 2» здатний долати водні перешкоди по дну, занурюючись на 4 м.

До 1982 року було зібрано першу партію «Леопардів 2» — 380 танків. З березня 1982 року до листопада 1983 року — ще 450 танків. Кожна нова партія танків була досконаліша за попередню. Всього було випущено 2 125 танків «Леопард 2 А4».

Танк вийшов могутній. Але на Сході були ще могутніші потенційні супротивники Т-64, Т-72 і Т-80 з чудовою гарматою калібру 125 мм, яка до того ж могла стріляти ще й керованими протитанковими ракетами. Неспроста виник спільний французько-німецький проект нового танка. Але співпраця двох європейських танкобудівних фірм виявилася справою немислимою і проект припинив своє існування в листопаді 1982 року.

У березні 1983 року почалися роботи за проектом «Леопард 3», які велися аж до 1996 року.

Після розпаду Радянського Союзу напруженість робіт над «Леопард 3» спала. Реалізовувалися випробувальні програми з удосконалення систем і компонентів танка. 1991 року Швейцарія, Нідерланди і Німеччина здійснили спільну роботи з поліпшення броньового захисту і удосконалення систем «Леопарда 2«, який отримав позначення А5. Перший танк цього варіанта направили в танкове училище 30 листопада 1995 року. Однією з найважливіших змін стала заміна електрогідравлічної системи управління гармати на повністю електричну. Це підвищило надійність танка. Гідравлічна рідина на борту завжди є джерелом неприємностей. Всередині стіни танка м»яко облицьовані для захисту екіпажа від осколків броні, снарядів, що відколюються при потраплянні. «Леопард 2 А5» одержав кошти для боротьби з бойовими вертольотами і глобальну систему визначення положення на місцевості за даними супутників.

Гармата«Леопарда 2 А6» вже має стовбур 55 калібрів завдовжки замість 44, як колись. Гармата калібру 120 мм з подовженим стовбуром може стріляти боєприпасами нового типу. Вона вистрілює снаряд із швидкістю 1 800 м/с. Якщо такий снаряд влучить у танк з будь-яким бронюванням, — зруйнується його конструкція. Цього здалося мало, тож створили «Леопард 2» з гарматою-монстром калібру 140 мм. Втім, гармату такого ж калібру було створено і в Україні. Наш «Звіробій» мав гармату ще більшого калібру — 152 мм.

«Леопард 2» поставляли до багатьох країн світу. При цьому кожен замовник виставляв свої вимоги, тож танки мають свої відмінності і навіть різні назви. У Швейцарії «Леопард 2» втратив свою грізну назву і почав називатися «Pantser-87». У Швеції «Леопард 2» називається «Стрідвагн 121» або «Стрідвагн 122». У Данії за танком зберегли його милозвучну назву. «Леопард 2» служить і в Австрії, Голландії, Іспанії. Туреччина розглядає «Леопард 2» як перший кандидат на переозброєння своєї армії і спорудження в країні 1 000 танків найсучаснішого варіанта.

У зарубіжних країнах на «Леопард 2» встановлюють гармати різних модифікацій. Їхні можливості різні і за максимальною прицільністю у відстані, і за товщиною броньової плити. Наприклад, американська модифікація німецької гармати має максимальну прицільну дальність 3 500 м вдень і здатна з відстані 2 000 м пробити броньову плиту завтовшки 520 мм.

На базі «Леопарда 2» побудований танк-евакуатор «Буйвол» вагою 54 тонни, здатний також здійснювати роботи зі зварки і нарізки металів. Екіпаж «Буйвола» має можливість замінити силову установку пошкодженого танка протягом 25 хв або за лічені хвилини зняти башту і замінити її на нову.

Роботи з подальшого удосконалення «Леопарда 2» не припиняються. Швед­ський варіант танка важитиме 62 тонни. На всі танки буде встановлено новий лазерний далекомір і систему захисту очей від лазерного випромінювання супротивника. Фірма «Краусс-Маффей-Вегманн» розробила експортний варіант «Леопарда 2 А6Екс». Він матиме систему кондиціонування повітря і дизельну допоміжну силову установку для автономної роботи систем танка в засідці.

По деякім часі на «Леопард 2» встановлюватимуть нову силову установку «ЕвроПауерПак» на базі дизельного двигуна потужністю 2038 к.с., обладнаного системою безпосереднього уприскування палива. Дивовижно те, що українські танкобудівники ще й досі взмозі конкурувати з могутніми західними фірмами на конкурсі в Туреччині і навіть потіснити багатьох.

Поляки одержали не найновіший, але і далеко не гірший варіант німецького звіра.