Зіткнення цивілізацій чи «євразійська альтернатива»

Людська мудрість в тім, щоб передбачити напрям руху світового, його міру, закон і сприяти цьому рухові. Інакше цей рух піде проти нас і розчавить нас. Михайло Драгоманов

Люди завжди вслухалися в майбутнє, зробимо й ми з вами те саме, але спочатку дещо з минулого. Предки залишили нам інформаційні ресурси і ту культурну спадщину, які й зберегли притаманну для України систему цінностей. Нині й самі українці, почавши усвідомлювати своє справжнє місце у складному сучасному житті історико-глобального перехідного періоду, звільняються від нав’язаних їм різних історичних легенд, міфів і так званих новітніх ідей. Справді, настав час відкинути різні ілюзії, як і саме розуміння території Євразії, яка розкинулася більш як на 7 тис. км і за яку ведеться боротьба, але вона не може бути кимось привласнена чи введена в чиюсь «теорію» зіткнення цивілізацій. Безумовно, кожній епосі відповідає своя доктрина, і все ж не така! І хоча їх зіткнення давно вже відбувається у хворих мізках (світові війни), від чого час від часу й чуємо, що ось-ось воно відбудеться, але це зовсім не так. Відбудеться цілком інше, і Україна виступає в ньому не як його інструмент, а як проектант, відтворюючи вітальні напрямки життєвого руху молодої цивілізації східно-західних світів істинно третьої хвилі.

Чому саме вона? Україна була й лишається колискою індоєвропейських народів. На базі вироблених ними цінностей сформувався і відповідний їхній менталітет. Проживаючи в євразійському (європо-азійському) міжпросторі, ці народи ніколи не були ментально монолітними, одначе їм притаманні спільні риси, які мотивують і мобілізують. Наприклад, з часів Київської Русі тут пліч-о-пліч з етнічними слов’янами жили в злагоді представники різних народів. Вони не просто жили, а проймалися слов’янським духом, при цьому вносили в його благодать і свій унікальний духовний і генетичний колорит. Тож найбільш яскраво проявляється їхній менталітет у суспільному егрегорі і національному дусі — спільному соціо-культурному й економічно-інформаційному просторі життя, пасіонарний потенціал яких загасився у минулі часи свавіллям тиранів-завойовників, а також своїми «вождями» та тією інтелігенцією, що називала себе совістю нації, всередині тогочасних світоглядних систем, масштаб завдань яких не відповідав масштабам особистостей. Звідси, мабуть, і з’явилося відчуття того страху-хаосу, що призведе до зіткнення цивілізацій, і не де-небудь, а, знову ж таки, на території Євразії. Насправді то народжується нова система координат ХХI століття, з якої виходить нова концепція «євразійська альтернатива» розвитку, як відповідь на виклики сучасності, для спільного збереження єдиного у своєму розмаїтті Людства та побудови міцного миру. І в ньому два етноси, казахи і українці, перебуваючи кожен у своєму просторі, зв’язують простір Євразії. Адаптуючись до нових реалій ХХI століття, зокрема глобалізації, вони поступово стають творенням нового життя, де буде відновлено повноцінний трансконтинентальний транспортний шлях — новітній Шовковий Шлях, — що знову з’єднає Китай, Індію з Європою та стане добрим і виправданим зусиллям Києва і Астани до співпраці, миру і доброти. Таке насправді відбувається в Євразії. Згідно з ритмами часу, тут відбуваються геополітичні зміни на нових і цілком інших принципах й одночасне притягування економічної осі багатства.

Глибокий аналіз ісламо-християнських та індоєвропейсько-тюркських цивілізаційних контактів і усвідомлення історичної спільності слов’ян, тюрксько-монгольських народів, євреїв, арабів та їхньої великої і постійної інкорпорації дає змогу зробити ще один висновок. А саме: про появу у ХХI столітті на території Євразії Співтовариства «Євро-Азія» з трьома незалежними і рівновеликими Центрами в Києві, Астані, Дубаї — молодих країнах, представниках різних цивілізацій. На їхньому рахунку жодного військового конфлікту, які утворюють трикутник двох континентів — Європи та Азії, щирий союз Заходу і Сходу.

Чому саме вони? Ще й тому, що їх розташування винятково вигідне. Воно робить їх ключовим субрегіоном, який з’єднує своїми торговельно-транспортними артеріями Захід, Схід, Північ та Південь євразійського континенту, а їхні морські порти, які не замерзають, створюють сприятливі умови для безпосередніх з’язків з країнами інших континентів.

Сама ж поява Співтовариства «Євро-Азія» відтворить насамперед простір духовно-інформаційних комунікацій глибинно-інтимних процесів національного життя через сприяння становленню механізмів самореалізації більш як 35 суверенних держав і їхніх народів. Як могутня концепція розвитку і глобальний план дій, такий новий тип світобачення дасть велику динамічну силу всьому Великому суспільству, яке пробуджується з осмисленням усіх тих конкретних можливостей, яким воно володіє. Як результат — зникне протистояння, насильство, запанує мудрість і гармонія двох континентів. Механізмом же появи Співтовариства стане відтворення Шовкового Шляху, міжконтинентальне значення якого було б несправедливо обмежувати лише торгівлею. Його роль значно більша. Насамперед відродження духовних цінностей на базі культурних, політичних і економічних зв’язків та довгострокової безпеки самого життя. Україна — Тілець, найдавніше сузір’я в Зодіаці, котре, як відомо, має величезні сили до життя, — завдяки своєму розташуванню в центрі Європи стає могутнім інформаційним вузлом, у ній відбувається ціла низка політичних подій на основі розвитку духовно-культурної сфери. У зв’язку із усім цим і народжується європейсько-азійська геополітична проект-концепція «євразійська альтернатива» — не чиясь інтрига, а реальна необхідність нової епохи. Еволюційно Україна готує цілком іншу міжнародну світоглядну систему з іншим рівнем стабільності в Євразії, з новою гуманітарно-об’єднуючою ідеєю: єднання, заради виживання. Саме такою має бути нова мораль ХХI століття і нове уявлення про світ, а не формальний гуманізм.

Поява глобальних підприємств значною мірою перемістила міжнародні конфлікти з рівня країн на рівень фірм, де й точиться невидима оку боротьба за великий Шовковий Шлях і його джерела, що поглиблює загрози людству. Тому такою важливою є солідарність, а не чийсь егоїзм. Тож самі транснаціональні компанії створюють підмурівок для великих змін. Тим часом «євразійська альтернатива», впорядковуючи мислення, створює реальні передумови для симбіозу трьох світів і мобілізації їхніх народів проти глобальних викликів. Позаяк не останні битви за землю, газ чи нафту змінять епоху, а духовний здвиг! За ним обов’язково настане інтелектуальний розквіт з рівноправністю і плюралізмом.

Тому вже тепер потрібні впливові, прозорливі, сильні представники народу, їхні лідери-мудреці, свої ієрархи світу. Ті постаті, чия влада і авторитет поширяться за національні кордони і які зможуть вплинути на довгостроковий політичний розвиток суспільств. Могла б очолити його й генерація інтелектуалів. Вони також взмозі повести за собою свої народи. Тобто ті, що становлять розум і честь народу, його справжня еліта. Безумовно, для наповнення духовних сил народу, зміни та уявлення його впливового прошарку — політиків і бізнесменів — потрібен певний час, можливо, й укладання з ними відповідної угоди — Хартії простої людини. Тоді й громадсько-державні відносини стануть зразком взаємодії влади і громадських інститутів.

Можливо, проявляться й інші учасники нового руху, оскільки наша уява про «рушійні сили», які формують реальність і майбутнє, ще досить обмежена. Але те, що досить важливим суб’єктом самого процесу стануть впливові громадські організації, зокрема церква, сумніву не підлягає.

Що ж до поведінки людей і спрямованості життя в рамках Співтовариства, то вони визначатимуться не тією чи іншою законодавчою владою, на яку суттєво впливає корпоративно-партійне управління, а свободою, порозумінням, релігійною терпимістю і партнерством. Словом, новою свідомістю здорового глузду, а не хворобливими, зокрема для транзитних суспільств, процесами. Все це оформиться й іншою духовно-матеріальною культурою, більше євразійсько-магічною, яка дасть не лише упереджені знання, а й вміння відвертати глобальні кризові проблеми. Самі ж люди цілком здатні до нешкідливої для природи самоорганізації життя.

Людство вступило в нове тисячоліття. Загадкове та суперечливе ХХІ століття вже породило нове ставлення до духовності і національних культур, високий рівень яких обов’язково змінить матеріальний світ людини. Відбудеться її гуманізація. Перестаючи бути рабом речей, людина поступово отримає добру систему цінностей. Її майбутнє забезпечує сама епоха Водолія, яка, впливаючи на всю наступну історію не лише Євразії, змінює свідомість людства у бік організованості та духовності, щоб не допустити повторення трагедії Малдека. Як кожне наступне покоління здобуває більше, ніж минулі, так і розвиток кожної наступної цивілізацій досягає вищого рівня .

Михайло Гречка,
керівник Центру «Євро-Азія» — III тисячоліття»