ВОРОНЦОВСЬКИЙ ПАЛАЦ –ЛЕВИ ВАС ЧЕКАЮТЬ

Невеличке курортне містечко Алупка («лисиця» з греч.) розташований в 17км від Ялти, біля підніжжя Ай-Петрі. Недалеко, в урочищі Балін-Кош, знайдені сліди перебування древньої людини епохи неоліту.

У першому тисячолітті до н.е. тут жили таври – їх фортеця розташовувалася в двох кілометрах від міста на Хрестовій горі. Письмово згадується Алупка (Алубіка) вперше в 960 році. У XIII ст Алупка входить до складу християнського князівства Феодоро. У наступному тисячолітті переходить до Генуї, і на їх морських картах значиться як Люпіко. А в 1475 році підкоряється туркам і довгі десятиліття перебуває в забутті як глухе село. І лише після приєднання Криму до Росії, вже в 20-х роках XIX ст., після її придбання генерал-губернатором Новоросійського краю графом М.С. Воронцовим, Алупка відроджується.

З часом майже в центрі міста будується палац – літня резиденція Михайла Воронцова. Автор проекту — англійський архітектор Едуард Блер, один з творців палацу Букингемського в Лондоні і будівельник замку Вальтера Скотта в Шотландії. А ось керував будівництвом будівлі англійського архітектор Вільям Гунт. Будувався палац більше 20 років, а матеріалом для будівництва замку був місцевий камінь – діабаз – зеленувато-сірий, красивий і міцний. Палац спроектований в стилі пізньої англійської готики, органічно сполученої з східною архітектурою. Західний парадний фасад сприймається як європейський середньовічний замок з високими баштами, вузькими бійницями, потужними кріпосними стінами. Північний фасад, з вертикальними виступами, великими вікнами-еркерами, – зразок англійської тюдоровської архітектури XVI ст., в якому гармонійно поєднуються елементи готики і архітектури епохи Відродження.

Південний фасад, звернений до моря, виконаний в мавританському стилі. Глибока біла ніша (виглядає просто прекрасно, хоча і не звично для очей) на південному фасаді з подвійною візерунчастою підковоподібною аркою покрита ліпним орнаментом. По її декоративному фризу створений шестикратно арабський напис: «І немає переможця, окрім аллаха». Від неї сходять вниз монументальні сходи з трьома парами левів – сплячими, такими, що прокидаються та бадьорими левами.

Перед палацом розташовано два партери з мармуровими фонтанами в центрі кожного. У зеленій перголе (коридорі з в’юнких рослин) в правого крила – «Фонтан зліз» — копія знаменитого фонтану Бахчисараю. Зовнішньому декору палацу не поступається інтер’єром: готичні каміни з полірованого діабазу, стелі, панелі і двері з мореного дуба. У зимовому саду і на терасах південного фасаду зібрані чисельні скульптури.

Палац доповнює парк – Верхній та Нижній, які розбивають собою Мисхорське шосе. Нижній парк примикає до південного фасаду палацу і є італійським варіантом регулярного парку, що включає природні елементи гірського схилу, — таким чином, відкритим залишався живописний вигляд на морі. У Верхньому парку галявини змінялися живописними гаями або густою гущавиною, вузькі стежки – алеями, великі дерева чергуються з малими, світлі з темними. Чисельні ставки, каскади, струмки, нагромадження скель сприймаються як фантазія природи, а не як результат копіткої праці. Головна алея парку виводить до одного з шедеврів садово-паркового мистецтва –на велику галявину, в центрі якої дерева суничника великоплідного з темними стволами і густим листям обрамували декілька стволів суничника дрібноплодного, або коралового дерева. На останньому просторі галявини створена прекрасна композиція з італійської сосни, ліванського кедра, сосни Монтесуми, кипариса пірамідального і місцевої кримської сосни. Ілюзія природності каскаду з трьох ставків в тінистій гущавині парку створюється неправильною формою водоймищ, і ведучі через густий самшитовий гай тінисті стежини мимоволі налаштовують на передчуття таємниці. Це і є таємниця — таємниця людської уяви: лише геніальний художник міг побачити в тих іноземних саджанцях і насінні те, що буде на цьому місці через 150 років! На південному краю парку розташований павільйон «Чайний будиночок», в якому періодично влаштовуються виставки робіт кримських художників.

Ось такий він таємничий, і у той же час прекрасний Воронцовський палац.