Юрієва Божниця

«В одному номерів газети «Персонал Плюс» прочитав статтю Н.Околітенко про Остерський краєзнвчий музей. Хотілося б дізнатися, в якому стані нині перебуває знаменита Юр’єва Божниця?» Іван Подоляк, м. Біла Церква

В давнину Остер був фортецею, за яку постiйно змагалися чернi­гiвськi Ольговичi та переяславськi Моно­маховичi. У 1152 роцi Юрiй Долгорукий побивався, що вояки київського князя Iзяслава «оце мiй Городець попалили i божницю, то я теж попалю супротивникiв». Крiм князiвських мiжусобиць, підкосив споруду татарський наїзд 1240 року. В XIV–XVI столiттях службу тут не правили, а потiм храм знову почав дiяти.

В 1696 р полковник Мокієвський влаштував додатковий вівтар на хорах храму, а на стіні було намальовано битву козаків з татарами з полковником на передньому плані.

У 1715-му церкву передали Київському Михай­лiв­ському монастиревi. Через 38 рокiв вона потерпiла вiд удару блискавки й почала по­вiльно руйнуватися, частину її просто розiбрали. Тiльки в кiнцi ХIХ столiття про дослiдження та збереження тих залишкiв подбав iсторик Митрофан Константинович. У ХХ столiттi пам’яткою зацiка­вилася громадськiсть, велися роботи з її консервацiї. В 70-тi роки встановили контрфорси, бляшану покрiвлю, арку вiвтаря закрито склом. Дивно, але невеличка пам’ятка лише 8,5 метра заввишки i 4 завширшки вражає своєю монументальнiстю i «спра­вжнiстю». Мурування зроблено з давньоруських плінф, про що свідчать клейма, та брил з пісковику, розчин вапняний і містив дуже мілко подрібнену цеглу.

Зазирнiть у вiкно божницi. Там якимось дивом збереглися фрески ХI–ХII столiть, хоча й дуже пошкодженi. Серед них i остерська «Оранта», лише на сотню рокiв молодша за київську. Пообіч «Оранти» стоять архангели Гавріїл та Михаїл. Нижче Оранти була фреска «Євхарастії». Праворуч і ліворуч сцени перетворення хліба та вина відповідно в тіло та кров Христову. Під «Євхаристею» шість святих з Євангеліями руках.