33-річний капітан залишив місток... чи буде повернення?

1757 рік. Перед світською публікою Парижа з’являється граф Сен-Жермен. Про нього ширяться найнеймовірніші чутки. Його ім’я оповите таємницею. Персона графа відразу збуджує загальну цікавість. Галантний кавалер з чудовими манерами. Дотепний співрозмовник, енциклопедист.

Має феноменальну пам’ять — може запам’ятати цілі сторінки тексту. Граф вражає своєю ерудицією, глибокими пізнаннями в алхімії й окультних науках. Він не тільки ознайомився з величезною кількістю фоліантів, що зберігають ізотеричні знання й тайновчення, а й перевірив їх на практиці.

Він має славу знавця людських душ. Виразна зовнішність, особливості мовлення, погляд змушували вірити навіть в абсолютно нереальні речі.

Збереглося багато свідчень, що граф Сен-Жермен гідно тримається з вінценосними особами, представниками аристократії, однією мовою говорить із людьми науки й мистецтва, не гребує спілкуванням із челяддю й простолюдом.

Він відіграє важливу роль у європейській політиці. Його вирізняє виняткова спостережливість, аналітичний склад розуму. Граф стає неабияким агентом зі спеціальних доручень при різних дворах Європи. Дипломатичні місії, успішно виконані Сен-Жерменом, свідчать, скоріш за все, про його належність до вищих щаблів масонської присвяти. Звідси, як зазначають дослідники, його чудова інформованість про політичне становище в Європі й можливість впливати на неї, що часто граф подає як пророцтва.

Прагнення активно впливати на політику Франції не сприяло дружньому ставленню головного радника Людовіка XVI такого собі де Морепа. Бачачи в графі конкурента, останній спробував засадити Сен-Жермена в Бастилію. Тоді граф виїхав до Лондона.

Є свідчення, що Сен-Жермен відігравав важливу роль у змові проти Петра ІІІ, тоді в результаті перевороту корона Російської імперії дісталася німецькій принцесі Софії-Августі Анхальт-Цербст­ській — Катерині ІІ.

Особистість нашого героя також таїть у собі багато загадок. Його біографія — і офіційна, і неофіційна — дуже скупа, сповнена легенд і чуток. Ми не тільки позначимо основні етапи в його професійній і політичній кар’єрі, а й спробуємо протягнути нитку з дитинства і визначити психологічні особливості.

Стрімке сходження владними щаблями нашого героя змушує зацікавлених осіб шукати тіньову фігуру, яка вивела молодого чоловіка в люди. Проте якби не його освіченість, працездатність, розум, не став би він тим, ким є.

Водночас за всієї його публічності показово не те, що він творить привселюдно, а чого досягає потай. Відтак сьогодні його місце серед «сірих кардиналів».

Арсеній Яценюк. «Арсеній у дитинстві був хлопчик серйозний не по літах — не бігав по городах з дітворою й не грав у футбол». Його захоплював конструктор. Він «набирав купу деталей і поки не збирав усе — не вставав з підлоги».

Видатний випускник чернівецької школи 1991 року, закінчив її зі срібною медаллю. Неординарністю вирізнявся серед інших учнів класу. У школі хапав все одразу і йому було просто нудно на уроках. Однак розслабитися Арсенію не давав батько, що контролював майже кожен його крок. Він досить часто навідувався до школи, говорив з учнями і вчителями.

За десять років після закінчення школи Арсеній Яценюк встиг отримати дві вищі освіти — юридичну в Чернівецькому національному університеті, де його батько обіймав посаду заступника декана і викладав історію, й економічну — в Київському національному торговельно-економічному університеті.

Перший професійний досвід — юридична фірма «ЮрЕк Лтд.», яку він заснував з Андрієм Іванчуком, який був лише на рік старший за Яценюка. Іванчук з Яценюком були власниками на паритетних засадах — кожен вніс до статутного фонду по 18 мільйонів купоно-карбованців. Яценюку на цей момент було 18 років, він навчався на другому курсі. Є думка, що «ЮрЕк Лтд.» вдалося розкрутитися за рахунок того, що співробітником там значився син губернатора.

Шлях юного президента успішної юридичної фірми перетнувся з банком «Аваль», чим той успішно скористався. Яценюк стає консультантом кредитного департаменту Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль», переїздить до Києва. Згодом — радником голови правління «Аваль», нарешті — заступником голови правління. Політична кар’єра Яценюка починається з в.о. міністра економіки Автономної республіки Крим. Згодом він обіймає посаду міністра економіки Автономної республіки Крим. У Криму Яценюк багатьом запам’ятовується принциповою вимогою спілкуватися українською мовою і тим, як змусив одного з чиновників, котрий забруднив щойно вимиту прибиральницею підлогу, зняти черевики в багнюці й піти в шкарпетках коридорами міністерства.

Невдовзі Яценюк — перший заступник голови Національного банку України, що його очолював Сергій Тігіпко. Під час президентської виборчої кампанії 2004 року, коли Тігіпко очолив виборчий штаб Віктора Януковича, він виконує обов’язки голови Нацбанку. Вважається, що саме Яценюк у дні Помаранчевої революції зумів утримати від краху українську банківську систему. Після поразки «біло-голубих» його запросив голова Одеської облдержадміністрації Василь Цушко на посаду свого заступника. Цушко не раз наголошуватиме на його надійності.

З вересня 2005-го — міністр економіки України в уряді Юрія Єханурова. Керує переговорами з питань вступу України до СОТ. Очолював комітет Україна-ЄС. З вересня 2006-го стає першим заступником керівника Секретаріату Президента України — представником Президента в Кабінеті Міністрів України. Крім того, окремими указами Президент призначає його членом Ради Нацбанку України й членом наглядацьких рад державних «Ощадбанку» й «Укрексімбанку». А також доручив здійснення контролю над дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в діяльності СБУ. Обізнані стверджують, що посади в наглядових радах «Ощадбанку» й «Укрексімбанку» Яценюк собі виторгував у Секретаріату. Проте коли це так, то в Арсенія було що запропонувати в обмін… Яценюку вдається не вписати в свою біографію рядок «лідер «Народний союз «Наша Україна».

Особлива тема — кураторство першого заступника Секретаріату Президента щодо СБУ. Тут саме час повернутися до шкільних років Арсенія. Як згадує одна з його учительок, «Арсеній завжди був хлопчиком, що «мав задню думку», нав’язати власну думку йому було просто неможливо». «Надзвичайно здібний учень» переймався тим, що вів щоденник на кожного зі своїх однокласників. Арсеній вклеював фотографії й складав характеристики, визначав розумові здібності, особисті якості, схильності і смаки цікавих йому однокласників. Деякі свої нариси він публікував у шкільній газеті. Мабуть, найбільше діставалося представникам протилежного табору (клас був поділений на два угруповання, одне з яких очолював Яценюк).

Журналіст О.Антінов, який провів розслідування, занотовує спогади однокласниці Яценюка: «Бути лідером — мрія Арсенія по життю, навіть в іграх у дворі були свої угруповання, до яких когось приймали, а когось викреслювали зі списку. Усе зводилося до цікавої інтелектуальної гри «Слідство ведуть знавці». Якщо пройшов — добре, наша людина, не пройшов — ворог. Гра була фактично першими кроками для збору інформації про різних людей. Хлопчики проводили різні розслідування, збирали відбитки пальців недругів, заводили на них досьє». Мабуть, звідси той творчий порив першого заступника президентської канцелярії до реорганізації СБУ.

У Секретаріаті Яценюк не став людиною Балоги. Отримавши у березні 2007-го посаду глави Міністерства закордонних справ, Арсеній зітхнув з полегшенням. Проте своє перебування на Банковій перспективний політик використав з максимальною користю для себе — чимало посадових осіб різних міністерств і відомств, зокрема СБУ і того ж таки Секретаріату, повинні завдячувати Арсенію Петровичу, як і керівники деяких банків. Одночасно як глава МЗС Яценюк був призначений і членом Ради національної безпеки й оборони України.

Спостережливим Яценюк запам’ятається своєю невпевненістю в ніч після оприлюднення першого указу Президента Ющенка про розпуск парламенту. Свідком тієї ситуації стала вся країна, оскільки термінове засідання уряду в зв’язку з оголошенням дострокових виборів транслювалося в прямому ефірі. Коли почалося голосування за проект постанови, тільки під тиском міністра оборони Анатолія Гриценка Арсеній проголосував «проти».

Арсеній Петрович — унікальне явище в сучасній українській політиці. У 33 роки він обійняв посаду, яка входить до трьох найвпливовіших у країні — став Головою Верховної Ради України. Природні задатки і умови виховання сформували в нього аналітико-синтетичне сприйняття — прагнення до розуміння загального змісту й підтвердження його фактичним матеріалом. Він з легкістю оперує поняттями і вибудовує логічні конструкції. Вирішуючи завдання зі збором і обробкою інформації, аналізує, порівнює, узагальнює й активно використовує все те для досягнення мети.

У нього розвинуте аналітико-логічне мислення. Інтуїт і творча натура. Йому властива рухливість, значна пристосовність, схильність до захоплень, гнучкість розуму, цікавість і допитливість. Наполегливий, має чудову пам’ять.

Активний. Завзятий у досягненні поставлених цілей. Відрізняється обов’язковістю, самоорганізованістю, заповзятливістю. Орієнтований на самостійність у діях. Здатний домагатися результатів. Принциповий. Вимогливий до себе й оточення. Має високі організаторські здібності. Це активний маніпулятор, який намагається управляти іншими за допомогою активних методів. Не показує власної слабкості, справляє враження людини, сповненої сил. Задоволення йому приносить відчуття контролю над іншими. Волюнтаризм — зворотний бік психології цієї людини, яка керується потребою уникнення покарання. Йому важко триматися у рамках пристойності. За показовою дипломатичністю приховано жорстку розважливість, незламну твердість розум, хитрість, деякий цинізм політика.

У процесі становлення особистості, окрім потреби уникнення покарання, сформувалася потреба в домінуванні, лідерстві, а також крайній егоцентризм, автоеротизм і прагнення ставити понад усе власні інтереси, що проявляється хворобливою чутливістю до приниження, тенденцією до суб’єктивізму у сприйнятті світу. Потреба в умовах суб’єктивної оцінки свободи діяльності є більш ніж мотивацією, це реальний потенціал поведінки, коли особа вступає в дію, яка навіть не усвідомлюється нею або ж є на початку реалізації плану, що давно визрів у свідомості. Спрямованість дії перебуває винятково в промені задоволення всього комплексу потреб особистості, тоді як шлях реалізації завжди індивідуальний і залежить від сприйняття, мислення, форм психологічного захисту, а також низки інших характеристик індивіду. Безумовно, внутрішньоособистісні конфлікти, афективні сліди (образи — результати, пов’язані із сильними емоційними переживаннями в минулому) вносять свої корективи.

Він прагне до зосередження влади й відповідальності. Висуває претензії на прерогативу у встановленні цілей і виборі засобів. Вибір засобів винятково за доцільністю. Прагне впливати на потреби не тільки підлеглих, а й усього оточення. Застосування логічних, логіко-психологічних вивертів, психологічного тиску на людей — норма для цієї людини.

» Інстинкт самозбереження дає імунітет від хвороби владою. Перш ніж сісти в якесь крісло, варто задуматися, як будеш із нього вставати», — якось виголосив Арсеній Яценюк.

Йому пророкують велике майбутнє. Сам Яценюк говорить, що в нього є «одне важливе «але» : мені 33 роки. Ну, мовляв, куди мені поспішати, нехай попрацюють інші, а я років через десять прийду. І він прийде…

Валентин Лисенко