«ГЕРОЇ» ЧАСІВ НІКОЛАЄНКА

Герой Володимира Висоцького Глеб Жиглов якось сказав: «Злодій повинен сидіти у в’язниці. Вірно?». Вірно, пан Жиглов, вірно. Але не завжди стається так, як гадалося, або бажалося.

Ось вам приклад з нещодавньої історії. Університет «Україна», навколо якого завжди відбуваються освітні скандали (про що неодноразово повідомляли електронні і друковані засоби інформації), цього року таки привернула увагу Міністерства освіти і науки України. І як ви думаєте чим? Виявляється тим, що керівництво деяких філій зарахувало до числа студентів навіть тих абітурієнтів, які під час зовнішнього незалежного оцінювання не набрали необхідну для вступу до ВНЗ кількість балів. За виявленням цього кричущого факту недотримання вимог МОНу послідувала вибіркова перевірка більше ста навчальних закладів. Предметом її стала вступна компанія. За результатами перевірки суворі попередження отримали чотири (!?) ректора, щоправда жодного з ВНЗ не позбавили ліцензії, набір студентів не було скасовано. Догану отримали і Микола Михайличенко та Василь Шинкарук. Окрім того, міністерством запланована комплексна перевірка усіх філій університету «Україна».

Увага до цього навчального закладу з боку МОН після багатьох років безкарних порушень дає надію на те, що в країні поменшає «кишенькових» ВНЗ. Нагадаємо ще одну історію про порушення законів у сфері освіти. Минулого року у місті Запоріжжі розгорнулася справжня освітня війна. Одного дня ректор Запорізького технічного університету Беліков разом з директором Запорізької філії МАУП В’ячеславом Толоком вирішили роздерибанити очолюваний останнійм навчальний підрозділ МАУП. Забрати урадили усе — комп’ютерну техніку, підручники, меблі, особові справи, залікові книжки, студентів та викладачів. З останньої групи вирішили і розпочати. На початку травня минулого року пан чи громадянин Толок зібрав студентів філії та голослівно заявив, що Академія не виконує своїх обов’язків згідно контракту, філія не має власного бюджету. Тому потрібно розірвати контракти з МАУП та перейти до лав Запорізького національного технічного університету. Пізніше виступаючи на одному з запорізьких телеканалів, В’ячеслав Толок більш ширше пояснив свої дії — мовляв Академія не гарантує отримання студентами диплому державного зразка, тому він шукаючи вихід з цієї ситуації і запропонував перехід студентів до іншого навчального закладу. Поза вухами слухачів залишалася інформація про те, що у цих самих студентів забрали залікові книжки, не видаючи їх навіть на час сесії. Не сказав колишній директор і про те, що під час вищезгаданої зустрічі присутнім було запропоновано написати три заяви — про відрахування з МАУП, про прийом до ЗНТУ та на ім’я тодішнього міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка про дозвіл на переведення. Зазначимо, що всі три документа була надруковано, студентам потрібно було лише внести свої прізвища. Крім того, у документах не зазначалося ані дати, ані назви факультету, ані вказівки на спеціальність. Все це відбувалося напередодні сесії, яку, до речі, студенти не здавали. Заліки було проставлено за середніми оцінками. Відносно залікових книжок потрібно зазначити ще один цікавий момент. На травневій зустрічі Толок так відповів на запитання студентів відносно долі цих документів: «Я ж не можу на всю залу сказати, що сесію вже здано». Ці слова стали продовженням безперечно незаконного розпорядження Толока, яке він видав ще 20 березня. Цим числом був позначений наказ про дострокове складання заліково-екзаменаційної сесії. Причиною для цього згідно документу було проведення навчальної практики, зміна термінів державної атестації, часткове перевезення частини факультетів на нові орендовані площі. Терміни проведення сесії які були зазначені у документі — 9.04.2007 — 5.05.2007 — були простою формальністю. Як вже зазначалося, студенти її просто не здавали, їм її проставили. Негативному психологічному стану, в якому знаходилися студенти та їх батьки, не позаздриш. Він набуває ще більш небезпечних форм, якщо врахувати що підготовка до рейдерської атаки була розпочата керівництвом Запорізької філії інституту МАУП задовго до травневого зібрання. Приблизно за кілька місяців усі студенти отримали листи (без підпису керівника), в якому у найгустіших фарбах була розписано «незавидна» доля Академії, «неувага» з боку її керівників до проблем регіональних філій, зокрема Запорізького інституту. Студентам запропонували до травня переукласти контракти на навчання зі збереженням терміну та вартості навчання. Їм також було обіцяно, що навчання будуть проводити їх ж викладачі.

Можливо пан Беліков (ректор ЗНТУ) пропонуючи пану Толоку перевести до його навчального закладу студентів Запорізького інституту МАУП і бажав найкращого. Але от у чому питання — як суто технічний університет може забезпечити повноцінне навчання студентів за гуманітарним напрямом? Замислившись над цим питанням, можна зрозуміти одне — ні про які переживання за долю студентів не йшлося. Фактом стає змова, звичайний зговір двох корисних, жадібних людей. Про подальший перебіг подій можна прочитати у номерах газети Персонал Плюс за минулий рік.

Для чого ми розповіли цю не таку вже давню історію? Здавалось б, пана Толока вже давно звільнено, навчання у Інституті поновлено, на цьому можна було б і поставити крапку. Але ні. Якщо ми так і зробимо, то вже завтра десь у іншому місті з’явиться свій Толока, Беліков і почнуть обманювати, захоплювати, обанкручувати якійсь навчальний заклад. Йдеться не про це, а про те, що тисячі студентів будуть позбавлені можливості спокійно навчатися, отримувати шанс на майбутнє.

Думаємо, що на цей раз правоохоронні органи дадуть належну оцінку «звитяжній» діяльності Василя Шинкарука. Не треба тільки забувати, що Шинкарук працював під безпосереднім керівництвом свого соціалістичного одно партійця колишнього міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка. Цілком може статися, що правопорушення які допускалися ними на користь університету «Україна» і Запорізького національного технічного університету не є поодинокими. За ними можуть стояти системні порушення на користь «своїх» людей і структур, очолюваних ними. Мабуть недарма ці «діячі» усіляко шельмувати і переслідувати людей і організації які не побоялися виступити проти них чесними і викривальними публікаціями.

Ніна Вакуленко