СВІТЛЕ СВЯТО ДОБРИХ ЛЮДЕЙ

Той, кому випадає багато подорожувати Україною, неодмінно помітив як часто повторюються назви сіл в усіх регіонах країни. Ось, приміром, у нас на Лубенщині маємо двоє Хитців і не виключено, що села з такою ж назвою можна зу­стріти на Волині чи Черкащині, Сумщині чи в Криму...

А ось Калайдинці про які піде нижче мова, унікальні: подібної назви ви не знайдете не лише в Україні, а й на теренах колишнього Союзу РСР. За кілька ро­ків тут будуть святкувати 360-річчя села, хоча археологічна спадщина цього краю значно солідніша. Цього ж року тут вперше відзначили день села й немає сумніву в тому, що віднині масові народні гуляння, вшанування кращих з кращих земляків стануть хорошою традицією.

Тепер повернімося до тієї теплої та сонячної суботи, коли всі Калайдинці від малого й до найстаршого потяглися до центрального майдану аби взяти уча­сть у Дні села. Весело й гамірно навколо. Йде жвава торгівля біля прилавків з ви­робами місцевих та приїжджих майстрів народного промислу. Чого тут тільки не­має! Вишиванки й солом’яні брилі, плетені корзини й взувачка, рукодільні килими й доріжки... А городини скільки! Он які гарбузи привіз здоровенний вусань на за­пряженому кіньми возі. Поряд струмує апетитний димок від вогнищ, де шумує в казанах куліш, є й шашлик...

Та ось організатори та ініціатори цього великого дійства на селі — сільський голова Надія Скребець, член Національної спілки журналістів України Петро ПІД­Топтаний та директор місцевої школи С ергій Мисник запрошують бажаючих до закладки молодого парку. Охочих набралося чимало і незабаром рівненькі рядоч­ки тендітних липок, струнких тополь прикрасили вигін обабіч автомагістралі, що пролягла селом.

Далі увага учасників свята, численних його гостей була прикута до дійства, що відбувалося коло школи. А там мали відкрити меморіальну дошку на честь зем­ляка, яким пишається село. Тут, у Калайдинцях, в першій половині XIX століття жив і творив відомий етнограф, фольклорист, перекладач, письменник Костянтин Сементовський (1823-1902). Своєю активною діяльністю й творчістю неоціненно збагатив скарбницю української нації. Друкувався Сементовський під псевдонімом Калайдинцівського.

Директор школи коротко розповів присутнім про славного земляка і ось уже біле покривало спадає з гранітної плити. Імя великого українця достойно увічнили земляки.

Після цього відбулася ще одна визначна подія для села. Було відкрито пер­шу чергу місцевого музею. Екскурсоводами були Вікторія Проценко та Наталія Сли­нько.

А що ж то за свято без пісні й музики. Концерт також видався на славу. А у перервах між номерами лунали розповіді про людей, про тих, хто славить рідне се­ло, хто примножує його традиції. Вручалися подяки, подарунки.

До речі, першим лауреатом, заснованої в селі премії імені К.Сементовського стала випукниця місцевої школи, а нині студентка одного зі столичних вузів, при­зер обласних олімпіад з історії (2005-2006-2007 pp.), переможець і учасник респу­бліканських конкурсів-робіт МАН Вікторія Проценко. Талановиту юнку щиро віта­ла її землячка поетеса й журналіст Ніна Шаварська, яка також прибула до рідного села на свято.

Родзинкою святкової програми стало прибуття весільного кортежу. Молодят, а то були Аліна Крічфаліншій та Олександр Козаченко під оплески всієї громади вітала й дарувала сільський голова Надія Скребець.

Не з пустими руками прибув на свято до рідного села журналіст Віктор Даниленко. Він привіз землякам свою персональну фотовиставку, яку охоче оглядали присутні.

— Це вже третя моя виставка, — розповідає завідуючий відділом фотодизайну обласної газети «Село Полтавське», — але сьогодні я хвилююся особливо: як оцінять мій доробок земляки.

Пізно увечері над Калайдинцями спалахнули різнобарвні гірлянди святково­го салюту. Скажу відверто: День села удався, бо організували й провели його самі ж каладинчани. Не було тут високопарних виступів начальства, не читалися гучні промови. Усе було просто й доступно, зрозуміло й цікаво.

Володимир БЕЗЧАСНИЙ,
голова Лубенського медіа-клубу