Забезпечення права інвалідів на освіту

Відповідність законодавства України стандартам Конвенції ООН про права інвалідів щодо системи захисту та забезпечення прав людей з інвалідністю.

Одним із основних конституційних прав громадян з інвалідністю, проголошених державою, є право на освіту. У статті 53 Конституції України говориться, що «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам».

Законами України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» за особами з інвалідністю також закріплюється право та встановлюються державні гарантії на здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям, бажанням та інтересам з урахуванням медичних показань та протипоказань до наступної трудової діяльності.

Забезпечення права інвалідів на освіту та заходи щодо реалізації цього права передбачено також й в основному міжнародному документі щодо інвалідів — Конвенції ООН про права інвалідів, підписаній Україною у вересні 2008 р.

У всьому світі, у т.ч. й в Україні, тривалий час панувала «сегрегативна» модель навчання громадян з інвалідністю, що передбачала навчання цих осіб у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах. Така модель штучно позбавляла інвалідів можливостей перебувати у звичайному оточенні, серед своїх однолітків, які не мають проблем зі здоровўям. Потягом останніх років за рекомендаціями ЮНЕСКО у багатьох країнах світу (у першу чергу, високорозвинутих) було змінено модель навчання інвалідів із «сегрегативної» на «інклюзивну», що передбачає організацію спільного навчання інвалідів та осіб без інвалідності у загальноосвітніх навчальних закладах шляхом створення необхідних умов для такого навчання (індивідуалізації та адаптації навчальних планів (програм) до потреб і можливостей осіб з інвалідністю, пристосування основного та додаткового навчального обладнання, забезпечення архітектурної доступності до навчального закладу тощо).

Інклюзивне навчання інвалідів та осіб без інвалідності має свої переваги:

·           не розділяє інва­лідів та їх однолітків;

·           дає уявлення про те, які проблеми можуть мати інваліди, та виховує повагу й толерантість суспільства до інвалідів; допомагає молодим інвалідам набути впевненості у собі у реальних умовах, що не відірвані від дійсності;

·           допомагає інвалідам оцінити свої здібності, навички та можливості більш реалістично;

·           витрати на таке навчання відносно невисокі порівняно із навчанням у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах.

Питання щодо необхідності переходу до інклюзивного навчання осіб з інвалідністю у вітчизняній системі освіти знайшло своє відображення у положеннях Національної доктрини розвитку освіти (затверджено Указом Президента України від 17.04.2002 р. №347), Міжгалузевої комплексної програми «Здоровўя нації» на 2002-2011 роки (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. №14), Комплексної програми освіти та фахової підготовки інвалідів, проекту Закону України «Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоровўя (спеціальну освіту)».

Однак, незважаючи на поставлене перед системою освіти завдання — змінити усталену модель навчання та виховання інвалідів у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах на якісно нову модель інклюзивного навчання, — достатніх (реальних) умов для цього до теперішнього часу в Україні ще не створено, хоча в окремих регіонах країни наявні певні досягнення в інтеграції осіб з інвалідністю до загального освітнього процесу.

Навчання інвалідів в Україні продовжує здій­снюватися переважно у спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах в умовах спілкування тільки з інвалідами, що у подальшому ускладнює їх інтеграцію до суспільства.

Основними проблемами вітчизняної системи освіти, що заважають інтеграції інвалідів до загального освітнього процесу, є:

·           недосконалість законодавства у галузі освіти, що зумовлює відсутність механізмів розвитку та фінансування системи інклюзивного навчання;

·           недостатнє матеріально-технічне та кадрове забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів (відсутність спеціального допоміжного навчального обладнання, спеціально розроблених навчальних методик та програм інклюзивного навчання, недостатня чисельність спеціально підготовлених фахівців для роботи з інвалідами);

·           непристосованість будівель загальноосвітніх навчальних закладів (у т.ч. всередині) для безперешкодного доступу до них учнів із різними нозологіями захворювання;

·           недостатня психологічна готовність учнів та педагогів до спільного навчання із особами з інвалідністю.