Мерія і бюджет

Відомо, що столичний градоначальник Леонід Черновецький просто фон­танує ідеями по збіль­шенню міського бюджету. І здається, ніколи не перестане «дивувати» (зазвичай неприємно), як киян, так і жителів усієї країни.

Дивно, що мер не звертає жодної уваги ні на відверті кепкування, ні на критику і продовжує в тому ж дусі. Остання витівка — пропозиція Олександру Зінченку очолити Київський метрополітен, коли той заходився критикувати підземку. Або компліментарна лексика журналістам.

Черновецький розкидається словами про допомогу малозабезпеченим, навідується до будинків пристарілих, періодично роздає продуктові пайки. Тим часом машина, вибудована мером, рухається. І передусім це стосується столичної землі і «квадратних метрів».

Землею мер розкидається направо і наліво, а тисячі столичних квартир вирішив просто прибрати до рук. Особливістю київського очільника є те, що накинув він оком не лише на столицю, а й на всю Україну. Чого тільки вартий «продаж» мерських ідей іншим міським головам. Черновецький з радістю поділиться ідеєю, як, наприклад, наповнити бюджет міста, на платних в’їздах чи парковці, кладовищах чи пенсіонерах. Щоправда, просить за це не багато не мало — 50% надходжень.

Мер влаштовує показові аукціони, обіцяє мільйон доларів за наречену для «майбутнього мера Олеся Довгого», збирається «пристроїти» столичних пенсіонерів і дітей сиріт, обідає за гроші з бізнесменами. І при цьому встигає записати соль­ний диск та не втомлюється щодня вводити нові тарифи чи податки.

Про окремі «ноу-хау» Черновецького розповіла його заступник Ірена Кіль­чицька, яка дала інтерв’ю «Радіо Свобода».

— Виявляється, у столиці є специфічний київський податок за відвідування цвинтарів?

— ...якщо ми кажемо про те, що є якісь питання суспільні, і ці кошти виходять не в кишеню комусь, а надходять в бюджет, на благодійні рахунки, тут знаходяться засоби масової інформації, які запрошуються, то це погано?   

— Хто сказав, що це погано? ... Якщо у людини немає коштів заплатити за обід з мером або з його заступниками, тобто людина може ставати на вуха, але якщо грошей немає, вона нічого не зможе зробити?  

— Про що Ви кажете? Мова йде про благо­дій­ність, яка повинна бути запроваджена взагалі. Мо­ва йде не про тих людей, яких я приймаю на особистих прийомах, людей без ніг, без рук, жінок, у яких діти-інваліди. Це ж різні речі. І не треба факти чи якісь інтерпретації перекручувати.

Мова йде зовсім про інше. Я приймаю людей — інвалідів, малозахищених, я вирішую дуже багато питань. Після нашого з Вами ефіру я повернуся до ме­рії, буду розглядати дзвін­ки, які надійшли на наш кол-центр, я особисто телефоную багатьом людям, про яких я навіть читаю в газетах — що там загинула дочка, залишились діти. Не про це іде мова.

Мова іде про те, що якщо великий бізнес, гральний бізнес чи ресторанний бізнес, ми, до речі залучаємо бізнесменів, щоб вони допомогли благодійно тим чи іншим медичним установам, дитячим будинкам, конкретній сім’ї інвалідів. Це у всьому світі дуже гарне запровадження. А я Вам кажу про те, що ми це робимо прилюдно, при ЗМІ, всі ці гроші ідуть не в кишеню...

— Пані Кільчицька, тобто корупцію Ви узаконили? Фактично, якщо до Вас приходить бізнесмен, вирішує якесь питання, заплативши за обід, то у нього є гарантія, що це питання буде позитивно вирішено?

— Яка це корупція, як­що це при ЗМІ, це робиться прилюдно, і гроші отримуються не в кишеню...

— Чому треба платити за відвідини могил?

— За відвідування могили платити не треба. І я бажаю всім, щоб вони мали якомога менше могил, які їм треба відвідувати, щоб всі були живі і здорові.

Мова йде про те, що на кладовищах є в’їзд. Я коли заїжджаю на кладовище — і місяць тому, і три роки тому, і п’ять років тому — піднімають шлагбаум, і я дідусю сплачую 10 гривень. Мова йде не про людей, які йдуть відвідувати кладовище, а про машини, які заїжджають.   

— Давайте поговоримо про дуже цікаве питання — про платну медицину.   

— Давайте про все платне поговоримо. Тарифи збільшують у Києві, для фізичних осіб вони збіль­шаться, для юридичних осіб Президент скасував це рішення Київського міського голови. Але чи зі збільшенням комунальних тарифів вирішиться проблема якості надання послуг? В Києві найнижчі тарифи у порівнянні зі всіма іншими містами України.

— За що брати у людей гроші при відвідуванні поліклініки, лікарні і так далі? Що це за нововведення?

— ...Плата береться з 1996 року, ніхто на це не звертав увагу. Всі кажуть про якусь 49-у статтю Конституції. Мені дуже подобається і 49-а, і 59-а, і 69-а, але я хочу сказати, що без 95-ї статті Конституції, де сказано, що все, про що йде фінансування за державні кошти, без 95-ї статті, де говориться про державний бюджет, що все фінансування, про яке йде мова в Конституції, може виповнюватися тільки в залежності від 95-ї статті Конституції. Тобто з урахуванням бюджету.

Якщо немає бюджету, про яке безкоштовне медичне чи інше обслуговування може йти мова?

Ми не вводили тарифи на медичні послуги, їх ввели в нашій країні в 1996 році. І на благодійні внески, на спеціальні рахунки вносилися ці гроші. І те, на що зараз звернули увагу журналісти, — це вже було давно запроваджено в Україні, але всі мовчали і казали, що у нас медицина безкоштовна, хоча всі знають, що вона давно платна, і ці кошти потрапляють в кишені окремих людей. Я Вам хочу сказати, що тільки заробітна плата працівників галузі охорони здоров’я становить 67% від загального фінансування медицини. Тобто якщо Ви бачите бюджет медицини, державний чи міський, 67-70% — це заробітна плата. Далі йдуть енергоносії, теплопостачання і таке інше.

Крім цього, я хочу Вам сказати особисто по Києву, я приводила ці приклади. 24 500 людей в Києві потребують постійної медичної допомоги тільки по таким діагнозам, як гемодіаліз — це штучна нирка. Якщо кожні три дні їм не проводити певні процедури ці люди помруть. І ці 24,5 тисяч киян потребують на рік 400 мільйонів гривень.     

— У нас проблеми з київським бюджетом, якщо київська влада намагається в будь-який спосіб стягнути додаткові кошти?

— Проблеми є в бюджеті держави, проблеми є в бюджеті міста Києва і всіх міст. Тому що 80% будівництва припинено. 82% київського загального бюд­жету складається з податків з фізичних осіб. Дуже велика кількість людей чи втратила роботу чи направлена за власний рахунок у відпустку. Безумовно, у всій державі є проблеми. Я Вам скажу, що з жовтня у інших містах України бюджетники не отримували зарплати. А Кабінет Міністрів це замовчує.