Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Суд відмовив І.І.Тимошенку у позові

Завершилася майже річна судова баталія, розпочата ректором Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (за сумісництвом голова Асоціації вищих навчальних закладів України приватної форми власності) Івана Івановича Тимошенка проти Міжрегіональної Академії управління персоналом, ДП «Видавничий дім «Персонал», Всеукраїнського освітянського тижневика «Персонал Плюс», ВГО «Антинаклепницька ліга»та інших юридичних і фізичних осіб про захист «честі, гідності і ділової репутації» та стягнення моральної шкоди.

Зразу повідомимо читачів, що і Голосіївський районний суд м. Києва, рішення від 3 грудня 2008 р. (І інстанція) і Апеляційний суд м. Києва, ухвала від 10 лютого 2009 р. (ІІ інстанція) у повному обсязі відмовили І.І. Тимошенку у задоволенні його надуманих і безпідставних позовних вимог.

Що ж спонукало ректора і голову асоціації кинути ректорські і інші відповідальні справи і зайнятися сутяжництвом?

Виявляється Іванові Івановичу не сподобалися деякі публікації у Всеукраїнському освітянському тижневику «Персонал Плюс» і на його інтернет-сайтах, які начебто зачіпали його честь, гідність і ділову репутацію і спричинили моральну шкоду спочатку у 100 тисяч гривень, а потім у 50 тисяч гривень (так змінювалися позовні вимоги). Чи то пан ректор завищив свої моральні страждання, чи з плином часу вони притупилися.

Вважаємо за необхідне процитувати деякі висловлювання із заяви позивача і не відносити це на наш рахунок, що начебто ми знову поширюємо недостовірну інформацію, яка ображає честь і гідність Відмінника освіти України.

«Так, 13-19 жовтня 2006 року в інтернет-виданні на сайті www.per­sonal-plus.net та друкованому засобі масової інформації Всеукраїнського загальнополітичного освітянського тижневика «Персонал — плюс» № 41 (192) було опубліковано статтю під назвою «Одних милує, інших знищує…», в якій містилася інформація, яка не відповідає дій­сності, порочить ділову репутацію Позивача та звучить наступним чином: «Як нам повідомило джерело, навесні 2006 року на одному з прийомів у міністра освіти і науки С. Ніколаєнка побував голова Асоціації навчальних закладів приватної форми власності … І. Тимошенко. На закінчення бесіди С. Ніколаєнко сказав І. Тимошенку, що суму, яку він йому заносить, треба збільшити в кілька разів. Така нахабна поведінка міністра обурила навіть І. Тимошенка, відомого своєю угодовською політикою і підлабузництвом перед міністерськими чиновниками… Про аморальність і незаконні дії голови Асоціації і ректора «Європейського університету» повідомлялося у ЗМІ і раніше».

Наведена цитата не є частиною статті в газеті. Це частина заяви громадської організації «Антинаклепницька ліга України» до Генерального прокурора України, надрукованої в газеті. В цій заяві дається оціночне судження, яке чомусь представники І.І. Тимошенка, які готували позов до суду «не помітили». Заявники пишуть: «Нам невідомо, які суми І. Тимошенко передавав раніше С. Ніколаєнку і які мусить заносити зараз за різне сприяння, але те, що ці протизаконні акції можуть відбуватися, не викликає сумніву». Представник органів внутрішніх справ, який за дорученням органів прокуратури проводив розгляд цієї заяви зустрівся з тими, хто підписав заяву і переконував у тому, що дуже важко доказувати факт дачі хабара, навіть якщо той, хто готував кошти для хабара буде це стверджувати, а хабародавець і хабароотримувач будуть відмовлятися. Це дійсно складна річ. За різними даними, правоохоронні органи доводять до суду не більше 5 % справ щодо хабарництва (95 % злочинів залишаються латентними, тобто невиявленими).

Іван Іванович у позовній заяві повідомляє, що протягом 2005-2006 років Генеральною прокуратурою України, прокуратурами районів м. Києва та іншими органами виконавчої влади в Приватному вищому навчальному закладі «Європейський університет» проводилися перевірки діяльності, які не виявили порушень в фінансових питаннях. Оскільки відповіді від правоохоронних органів не на­дійшло, вони і не були надруковані в газеті.

Ходили чутки, що у ЄУ регіональні підрозділи возять для розрахунків необліковану готівку, але оскільки про цю ганебну практику ми не мали достовірних фактів, то й не повідомляли про них ні в газеті, ні в правоохоронні органи, і зараз не стверджуємо, що це може бути правдою, тим більше, що правоохоронні органи цього не виявили.

Далі у позовній заяві представник І. Тимошенка пише: «… люди, які знають Тимошенка, називають його «гаркавим дуполизом», де перше слово — це ознака його дикції, а друга особистісна риса». Тут представник позивача лукавить. У самій статті вказано: «Цей єзуїтський підхід використовує І. Тимошенко і зараз. Цього разу проти МАУП і на базі Ніколаєнка. Заочі Тимошенко говорить про Ніколаєнка різні образливі речі (зокрема про вимагання в нього хабарів), а ось на людях намагається довести йому свою вірнопідданість: то кусне МАУП на якійсь міністерській Нараді, то просто збреше в «Україні Молодій». Саме за це люди, які знають Тимошенка, називають його «гаркавим дуполизом», де перше слово — це ознака його дикції, а друге особистісна риса». Слово «гаркавий дуполиз» взято у лапки, що свідчить про те, що цей вислів не містить тверджень, а тільки оціночне судження людей, а не самого автора статті. Крім того, слово «гаркавий» не є образливим. Це лише природне невміння чітко вимовляти окремі звуки (найчастіше «р» або «л») (із тлумачного словника української мови). Відомий письменник М. Горький називав вождя світового пролетаріату В.І. Леніна гаркавим (рос. — «картавий») і жоден комуніст світу за це на нього не ображався.

Далі позивач пише:

«10-16 листопада 2006 року в друкованому засобі масової інформації та в інтернет-виданні тижневику «Персонал плюс» № 45 (196) вийшла стаття під назвою «корупційна трійця», де знову ж таки згадали І.І. Тимошенка: «… саме Іван Іванович, великий фахівець з історії КПРС, на нараді Асоціації недержавних закладів освіти, яку він за сумісництвом очолює, «ставши «великим фахівцем у сфері освіти», пропонував ректорам недержавних ВНЗ здійснювати диверсифікацію діяльності і створити власні цехи з виробництва ковбаси. Нині за деякою інформацією правоохоронні органи перевіряють його скаргу про те, що С. Ніколаєнко вимагає занадто великі кошти за сприяння в освітній діяльності. Чи не на ґрунті «взаємовигідного благодійництва подружилися Іван Іванович з Станіславом Миколайовичем… Думаємо, що про справжню «діяльність» корупційної трійці» невдовзі стане відомо широкій українській громадськості, і тоді всім стане зрозуміло, хто є хто в українській освіті».

Що стосується висловлювання «пропонував ректорам недержавних ВНЗ здійснити диверсифікацію діяльності і створити власні цехи з виробництва ковбаси», то це мало місце на нараді у червні 1994 р. у м. Черкаси чому є багато свідків. В чому Тимошенко побачив тут образу, незрозуміло. Ну розуміє чоловік диверсифікацію таким чином, що ж тут такого дивного? Тим більше, що майже всі ВНЗ мають підрозділи громадського харчування, а деякі і підсобні господарства, де виробляються продукти.

У статті «Корупційна трійця» мова йшла про міністра освіти і науки С.М.Ніколаєнка, його заступника М.Ф. Степка і начальника управління ліце­н­зування і акредитації В.Д.Шинкарука. Крім того, згадувалося про ректора університету «Україна» П.М.Таланчука (проректор з іміджевих питань — «відомий політолог» В.Бебик), який, маючи неліцензовані структурні підрозділи ледве не в кожному третьому райцентрі країни також умів добре налагоджувати стосунки з колишнім міністром освіти С. Ніколаєнком. Чому І.І. Тимошенко відніс себе до «корупційної трійці» мабуть залишилося загадкою і для самого суду?

Що стосується «угодовської політики» і «підлабузництва». Можна, звичайно, називати відносини І.І. Тимошенка з колишнім керівництвом МОН «умінням налагоджувати стосунки», «знаходженням спільної мови» і т.д. Це суті справи не змінює. Але як назвати дії керівництва Асоціації, коли воно фактично підтримало неправомірні дії міністерства освіти у 1996 році, яке позбавило більше 40 ВНЗ недержавної форми власності ліцензій, стільком же призупинило їх дію і, крім того, вимагало сплати шалених грошей за заміну ліцензійних дозволів на ліцензії, виконані на нових бланках? Тільки рішучі дії МАУП і ще 20 ВНЗ, у тому числі їх позов до Вищого господарського суду, зупинили чиновницьке свавілля.

В цілому позовну заяву І.І. Тимошенка і його представників слід оцінити на слабеньку трієчку, навіть за сьогоднішньою дванадцятибальною системою.

Судіть самі: строк позовної давності пропущено, прохання про його поновлення не сформульовано і не обґрунтовано; до відповідальності притягнуто МАУП, яка не є відповідачем по закону і суд це підтвердив (хоча Івану Івановичу дуже хотілося стягнути грошей саме з МАУП); сума моральної шкоди весь час змінювалася, мабуть, з урахуванням фінансово-морального стану позивача; до позову штучно була притягнута зустрічна позовна заява, яка направлялася І. Тимошенком до Солом’янського суду; у позовних вимогах не сформульовано які саме слова і вирази є образливим і що саме треба спростовувати (розбирайся суддя сам!).

Все це і дало підстави суду відмовити І.І. Тимошенку у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача своєю непідготовленістю весь час зривали судові засідання, а після цього (парадокс) в апеля­ційній заяві скаржаться на суд, що попереднє засідання переносилося декілька разів, скромно замовчуючи, що це відбувалося виключно з їхньої вини.

Нове керівництво МОНУ, мабуть знаючи особисту вдачу голови Асоціації І.І. Тимошенка, взяло за правило працювати напряму з ВНЗ недержавної форми власності, зокрема в галузі інформаційної діяльності. Думається, що і керівники ВНЗ, які входять до Асоціації, задумаються (пробачте за тавтологію) над тим, чи належна особа очолює цю громадську структуру і чи додає їй суспільної ваги і чи здатна вона вести толерантну роботу з усіма закладами, не отримуючи особисто для себе і свого ВНЗ особливих преференцій.

Можна було б ще багато розповісти про справжню роль «героя» цієї статті в діяльності системи недержавної освіти і його співпраці з колишніми керівниками міністерства, але, здається, і так ми занадто багато приділили уваги цій не дуже цікавій особистості. Але при необхідності ми це зробимо.

 

Вл. інф.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com