Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Дорогу долає той, хто йде

Далі написане присвячене не лише двадцятій річниці унікального науково-навчально-духовного проекту під відомою в Україні та світі абревіатурою МАУП. Не ставиться за мету «увічнити» і автора цих рядків, або довести, що без таких МАУП немислима справді нова, прогресивна, демократична держава Україна. Сама діяльність, існування, суспільний статус МАУП власне це все й довели, однак феномен Академії треба вивчати і серйозно шанувати, оскільки феномен це дійсно неповторний і своєрідний.

Вперше про МАУП мені довелося почути працюючи керівником головного управління гуманітарної політики Адміністрації Президента України, — це були перші роки незалежності. І хоча більшість ВНЗ недержавної форми власності в Україні виникли фактично після прийняття Акту про незалежність України, важко було збагнути як такий навчальний заклад як Міжрегіональна Академія управління персоналом міг з’явитися фактично ще у підготовленому до розпаду СРСР. Відповідь на це питання я отримав тоді, коли до рук потрапили декілька унікальних, хоча і виданих здебільшого нашвидкоруч, на ксероксах і різографах, а точніше — на ротапринтах, брошур і книжечок про управління, сенс і зміст яких мені багато в чому був невідомий. І дійсно, як було втямити і перейти від партійно-державного керівництва усіма сферами суспільства загалом, притаманного командно-адміністративній системі, до управління людьми, не розуміючи що таке «менеджмент», «маркетинг», «підприємництво», «конфліктологія» і т.ін. На щастя, двадцять років тому в Україні вже з’явилися люди, які глибоко усвідомили, що кардинальна трансформація, зміна суспільства на засадах ринкової економіки, дієвої демократії можливо за декількох базових засад, що роблять ці зміни не лише результативними, а й незворотними. Найважливіша з них полягає в тому, що для відповідних, викликаних реальними потребами великих спільнот суспільно-економічних, політичних, соціальних і духовних перетворень, вкрай необхідно найперше принципово по новому перенавчити не менше четвертої частини усього продуктивного населення. Вирішити це завдання видається можливим за умови створення і розвитку принципово нової системи освіти, яка дала б нового ґатунку національну еліту, високопрофесійних фахівців, досконалих управлінців, які майстерно володіють новими знаннями та управлінськими технологіями. Серед досить малої кількості людей, які глибоко усвідомити таку потребу власне і виявився блискучий теоретик та ще (від Бога) досконалий менеджер Георгій Щокін. Основний його талант, мабуть, полягав і полягає не лише в тому, щоб володіти виключним відчуттям часу, прогностичним розумінням того, що треба зробити сьогодні не на сьогодні, а далеко на завтра, та ще й підібрати відповідних фахівців — професіоналів задля вирішення такого завдання. Відверто зізнаюся, що до сьогодні глибоко переконаний у тому, що це було і є одночасно і великою проблемою ще більш стабільного розвитку і поступу Академії, що сам Георгій Васильович прекрасно розуміє та відчуває, що планка, піднята МАУП в освіті і науці, іноді не може бути вдало взятою лише за єдиною причиною — надто мало ще в Україні таких фахівців — управлінців, таких професіоналів. І якщо у перші роки існування МАУП, коли система освіти загалом і недержавна зокрема розвивалася головним чином інтенсивним шляхом, така проблема виявлялася дещо менш помітною. Пізніше, коли в самій системі української освіти об’єктивно з’явилася і на сьогодні загострилася, притаманна ринковим відносинам, конкуренція, коли виникла реальна загроза існуванню Академії…,проблема професіоналізму не послабилася.

Зрозуміло, що концептуально, як базисні засади функціонування МАУП як виключно інноваційної структури, ВНЗ новітньої модифікації, Академія була і залишається і сьогодні незмінною, такою, яку будь-кому знищити не вдасться. Працюючи директором інституту, проректором, ректором, автору пощасливилося і усвідомити і з чіткою громадянською позицією розвивати та захищати ці засади. Їх декілька, і для подальшої долі усієї освітньої сфери в Україні вони є вирішальними.

Перша: іноваційно-актуалістський характер освіти, яка формується і розвивається в МАУП, багато в чому випереджаючи і стимулюючи освіту в Україні в цілому. Для підтвердження сказаного нагадаємо таке.

— Усі навчальни плани і програми в МАУП постійно оновлюються і вдосконалюються, що не дає можливості навчальному процесу застаріти, консервуватися.

— В МАУП створена багатоступенева система безперервного (впродовж усього життя) навчання — від ліцею, підготовчих відділень, до аспірантури і докторантури. Вже сьогодні маємо фахівців, які процшли освітньо-професійну підготовку в Академії на усіх вказаних ступенях.

— МАУП перша в Україні запровадила ряд новітніх технологій навчання, які сповна відповідають реальним потребам переходу від постіндустріальних суспільств до інформаційних. Це інтерактивні системи навчання: телевезійні, мультемедійні, екстернатні тощо.

— В Академії, знову ж таки вперше в Україні та мабуть і на пострадянському просторі, було започатковано підготовку докторів філософії, докторів наук за тією системою, яка нині врешті офіційно визнається і МОН України, і якої вимагають відомі Болонські домовленності і Угоди.

— Великим кроком до іноваційної системи освіти МАУП справедливо вважається те, що навчальний, науковий, виховний процес тут не лише тісно поєднані між собою, але й взаємно стимулують один одного. Чого варте, бодай, самостійне забезпечення студенів навчально-методичною літературою власного видання, інформацією на дисконосіях, або проведдення тривалих наукових програм. Скажімо за останні п’ять років в МАУП у формі наукових зібрань, видань, презентацій було успішно реалізовано міжнародні, загальнонаціональні наукові проекти і програми з проблем глобалізації, голодоморів ХХ століття, ролі та значення православних духовних цінностей та інше. І в тому, що ці проблеми мали авторитетне міжнародне звучанння, визнання, спонукали серйозні рішення і дії української влади — заслуга колектива МАУП є незаперечною. Достатньо навести бодай такий приклад. Шість років тому вчені, керівництво МАУп розпочали великий суспільний проект «Голодомори — геноциди ХХ століття», метою якого було привернути увагу світової, вітчизняної громадськості до об’єктивного вивчення, оцінки найстрашніших для українського етносу трагедій ХХ столітя, організованих комуно-більшовицькою владою голодоморів 1921 — 1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Було процедено з цією метою шість представницьких міжнародних конференцій, десятки круглих столів, видано навчальну програму, підручник для студентів ВНЗ, п’ять спеціальних збірників наукових конференцій, тисячі публікацій у періодичних виданнях. На території Академії було споруджено і освячено пам’ятник — меморіал жертвам голодоморів, який серед студентів і співробітників Академії отримав назву Білий Ангел.

Здійснюючи такі науково — громадські проекти, МАУП не лише консолідувала національну, світову громадськість навколо національної ідеї державотворення. Але, і це цілком зрозуміло, спричиняла великий спротив антиукраїнських сил, які і сьогодні немало роблять задля того, щоб етнічне українство, титуальна нація поступово забувала хто ми і якого роду є, яка наша історія, культура, традиції.

Тут доречно вказати ще одну благородну особливість усієї двадцятирічної історії МАУП, яка також справляла і справляє велике враження на автора цих рядків. Йдеться про те, що з перших років існування Академії її батьки — засновники задеклерували дві суспільно — духовні сентенції, які, окрім великої праці по практичному забезпеченню та постійному розвитку і вдосконаленню навчально-наукового процесу, слугували нестримному прогресу і авторитету цієї унікальної навчально-наукової структури. Перша з них — це розвиток і продовження у якісно новий час і ситуації кращих елементів вітчизняної освіти з її величезною історією і здобутками у дидактиці, методиках навчання, педагогіці. В Академії ніколи не забували і не забувають, що однією з найфундаментальніших, найпотужніших є модель — система класичної університетської освіти. І навіть вроваджуючи кращі елементи освіти світової, пов’іязані із суспільством інформаційним, трансформаційним, полишати власні освітянські традиції, що обумовлені нашою історією, колектив МАУП ніколи не збирався. Так, и нині усе раціональне, що пов’язане зі світовою освітою, Болонським процесом, активно впроваджуються у навчання: кредитно-модульна система, ступеневе навчання (молодший спеціаліст, бакалавр, магістр), організація індивідуальної та самостійної навчальної роботи, її методичне забезпечення, організація освіти впродовж усього життя, постійне підвищення рівня освіти і кваліфікації громадян тощо. При цьому дбаємо про максимально ранню адаптацію майбутнього фахівця до ринку праці, його працевлаштування. Так, МАУП має договори про організацію різних видів практик більш як із 150 різноманітними структурами і організаціями. Два три рази на рік на теренах Академії організуються ярмарки вакансій, здійснюється велика рекламно-пропагандистська робота, без якої важко було б щорічно забезпечити державні ліцензійні обсяги набору до навчальних підрозділів Академії, які становлять близько п’ятнадцяти тисяч абітурієнтів.

Другою важливішою сентенцією, що склала великий авторитет МАУП, є чітка національно-патріотична позиція, власна концепція і програма громадянського виховання майбутніх фахівців. Теоретичні, метологічні засади такої сентеції становили Концепція та програма виховної роботи, створення системи українських культорологічних клубів в усіх навчальних підрозділах в Україні, розробка цілісної системи фізичного і духовного виховання молодих спеціалістів. Велика видавнича діяльність та, власне, облаштування усієї території Академії у такий спосіб, щоб виховувало навіть оточення, в якому перебуває студент. З року в рік ця робота посилювалася і нині, на двадцятому році МАУП вже дає вагомі результати. Нині в Академії високий рівень виконавської майстерності демонструють вокально-фолькльорний ансамбль «Глорія», танцювальний колектив «Перлина», десятки інших творчих об’єднань, виконавців. З року в рік все більшу популярність набувають конкурси народної творчості, тематичні мистецькі виставки і презентації, змагання «Красуня МАУП» і «Красень МАУП».

Справжнею великою духовною подією у житті дійсно усієї України стало видання ряду дійсно унікальних видань і особливо започаткування Бібліотеки української героїки. Лише за п’ять останніх років вийшли у світ такі видатні твори минулого, як праці митрополита Іларіона, Володимира Мономаха, Пилипа Орлика, М. Костомарова, Д. Донцова, М. Міхновського, І. Липи, Я. Самчука, В. Симоненка та багатьох інших велетів слова і українського духу, більшість з яких у такому повному зібранні взагалі ніколи не видавалися.

Сотні справжніх подвіжників України, починаючи із засновника та основного творця МАУП Георгія Щокіна два десятиліття розбудовували не лише Парк Трипільської культури, Український сад, споруджували православні каплички і храми, прекрасні пам’ятники видатним українцям скрізь, де є навчальні підрозділи МАУП. Але й утворили духовну ауру під чудовою назвою — Міжрегіональна Академія управління персоналом. Глибоко переконаний, що Академія і надалі являтиме собою один з кращих зразків високої освіти, науки і духовності, буде гордитися тисячами справжніх громадян Української держави. Доземний уклін усім, хто долучився до її розбудови і діяльності.

 

Микола Головатий,
проректор МАУП з наукової роботи

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com