Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

АЛЬТЕРНАТИВНА СИСТЕМА

Аби рухатися далі в безкризове майбутне, потрібно дати відповідь на два запитання:
1) як воно так сталося?,
2) що ж воно відтепер робити?

Для легкого та швидкого розуміння ситуації читачем почну трохи здаля, але наведені факти будуть цікаві навіть самі по собі, бо є неспростовними, тобто об’єктивними. Також я не буду втомлювати фізичними формулами, а лише обмежусь описом дії фізичних законів та їх наслідків.

 Але для початку надамо відповідь на одвічне питання: у чому ж таки сенс життя людини, яка саме стратегічна мета еволюції? Відповідь, яка, передбачаю, багатьом може не сподобатись, але іншої нема: стратегічна мета еволюції невідома і ніколи людству не буде відома. Проте нам добре відома суто тактична мета життя кожної особи: збирати де тільки можна енергію в усіх її еквівалентах, утримувати якого можна довше та ще дати нащадків. Саме ця жорстка програма закладена в нас Творцем - Великим - Конструктором і ми неухильно її дотримуємось. У фізиці це має назви закону ентропії. До речі, у цьому сенсі ми є таки лише біороботами, здатними до певної міри вдосконалення, але геть позбавленими інформації про кінцеву мету еволюційного розвитку.

 Так з чого усі фінансові кризи мають початок? А з тої ж людини. Ще первісні люди задля захисту заселеної території/енергії від посягань саме чужинців, тобто небажаних претендентів на місцевий ресурс, пройшли шлях формування відповідного механізму   - плем’я - етнос/нація - держава. Тому, будь-які конфлікти між живими істотами мають тільки енергетичну природу, і це потрібно затямити назавжди кожному. Інструментарієм визначення кожного як безумовного претендента на частку загальнонаціональної енергії за принципом «свій – чужий» є мова та кодування етнографічним комплексом. Потім зайди, зазіхачи на чуже енергетичне надбання, стали називати саме ці інструменти націоналізмом з різними додатками: «буржуазний», «печерний», «з поганим присмаком» та ін. Тобто любов до власного народу (як визначає націоналізм Оксфордський тлумачний словник 1968 року) планувальниками захоплення чужого пропагується в якості поганого. Інакше кажучи: заміна у мізках ставлення до усього національного/рідного з позитивного на негативне є штатною дією енергетичного конкурента. Хоча, зверніть увагу, такі ж само дії власних держав цих звинувальників не викликають в них жодного осуду! Бо насправді не існує жодної особи поза націоналізму і цього, нарешті, час перестати лякатися. Теж саме й з так званою ксенофобією (неприйняття, нелюбові чужого). Держава, за визначенням, і є механізмом захисту енергії на власних теренах та здобуття її зовні саме в інтересах державотворчої нації. Задля цього громадяни делегують частину власних прав саме на особисту частку енергії до державного механізму разом з певним обсягом обов’язків. Тобто має місце компроміс кожного громадянина, коли особа свідомо йде на втрату частки особистої енергії задля здобуття - утримання значно більшого обсягу, який також є здобуттям усієї нації, що й є, по суті, національною ідеєю будь - якого народу, який точно не має друзів, а лише самі енергетичні потреби   - це й є справжньою правдою будь - якого народу.

 Тепер що сталося. До­вірливі українці пристали на пропозиції - пісні чужинських сирен, які заманили, зрозуміло, у різні способи, провідників держави до тої ліберальної фінансової системи, основним гаслом котрої є: „Збагачуйся якомога швидше без будь - яких обмежень у будь - який спосіб!”.

 Утворивши державу, суспільство прийшло ще до одного наслідку закону ентропії   - розподілу праці, який потребує якогось умовного еквіваленту продуктів праці задля їхнього обміну/обігу. Це - гроші. А вони мають п’ять функцій: міра вартості, платіжний засіб, засіб обігу, засіб накопичення та засіб міжнародних розрахунків. Насправді потрібне суттєве уточнення: головною функцією грошей є тільки одне - бути еквівалентом, усі інші   - є похідними, тобто прямо залежними від першої. 

 Ось у світовій ліберальній фінансовій системі через навмисно штучно створену невизначеність еквівалента спотворені усі ці функції, які взаємопов’язані в одному напрямку - векторі, невідповідному реальності зростанню, котре перманентно перебуває у кризовому (гр. кrisis – рішення, вирок, рішучий вихід) стані, а суто фінансова криза є лише фрагментом загальної в системі біороботів. Виходячи з потреб людини/суспільства, фінсистема виконує функції посередника між усіма споживачами, а гроші є еквівалентом циркулюючої енергії. Причому кількість грошей мусить бути саме жорстко прив’язана до кількості енергії, що активно обертається/відтворюється, бо саме це дає кожній людині/споживачу гарантію та впевненість - точну кількість грошей завжди можна обміняти/купити на фіксовану кількість товарів/енергії . Тобто у чинній світовій фінансовій системі відбулося/відбувається процес зменшення частки реальної кількості енергії за рахунок штучного неконтрольованого зростання спекуляцій/кредитів/векселів/просто обіцянок. Як результат – втрата потенційно можливо здобутої енергії. Таким чином, гроші поступово (але циклічно) перетворилися в обіцянки, навіть в обіцянки обіцянок, разом з паралельним зростанням недовіри до обіцяного, що спонукає кожного якомога швидше через острах та всеохоплюючу паніку повернути втрати енергії (нездобутої). Це і є головним чинником зростання ціни, спотворення еквіваленту енергії, інфляції, неплатежів, знецінення накопичень, корупції, зупинки кредитів, падіння попиту, спаду виробництва/безробіття, кабальних міжнародних запозичень тих самих знецінених грошей тощо. Взагалі, постійно бачимо якесь супердиво - кимсь перманентно визначається та прогнозується майбутній відсоток інфляції, що за визначенням просто неможливо вирахувати. Але цей відсоток ще й майже урочисто оприлюднюється та не менш жваво обговорюється.

 Тож про альтернативу. У 1953 році Нобелевську премію отримали двоє фізиків за відкриття принципу двополюсності та асиметричності матерії. На практиці це означає, що у будь - якої задачі є лише тільки два полярні рішення, причому за абсолютною величиною вони не тотожні. Ліберальна система/вільний ринок дає можливість вільно обирати один з двох шляхів здобуття/вироблення енергії за їхнім виміром: 1) час   - енергія/товар, або 2) час - обіцянка енергії (час - гроші). Інша, альтернативна ліберальної, фінансова система буде мати протилежний вимір: працювати виключно в інтересах усієї нації. Спочатку звернемося до встановлення еквіваленту енергії. Сучасний будь - який продукт/виріб потребує певних, визначених технологією, затрат електроенергії і на 100% сумарно складається із цих затрат разом, до речі, із виробником/людиною. А затрати електрики мають вимір - кіловатгодина, що є позасистемною одиницею енергії. Саме тому потрібно встановити/прив’язати кількість гривневої маси до кількості енергії в активному державному обігу в усіх вироблених формах і це буде якісно нова стала у часі і просторі національна грошова одиниця   - гривнякиловатгодина (грнЧ кВтЧгод), включити в статистичну звітність відповідний показник. Далі черга змін у законодавчому полі. Перш за все треба нарешті зрозуміти, що людська природа є незмінною. Саме тому потрібно забути про „вільний ринок” назавжди. А навзамін надати державному механізму функції верховенства контролю обігу енергії, заради котрих він, власне, утворений. Для чого потрібно наступне.

1.         Встановити Нацбанку функції призначення максимуму/контролю ціни на усі товари на теренах держави (з врахуванням фіксованих відсотків зарплатні та прибутку), це спонукає виробника задля прибутку збільшувати обсяги, зменшувати енерговитрати, зменшувати ціну, дбати про якість та інновації щогодини тощо.

2.         Встановити комерційним банкам верхню межу на відсотки за кредити на рівні не більше половини середнього показника чистого прибутку за місяць позичальника, як окремої особи, так й будь - якого підприємства, оскільки теж підприємство є по суті колективом осіб. Це спонукає банки активно кредитувати підприємства з інноваційними проектами, зокрема, будівництво та широко надавати індивідуальні кредити при піднесенні показників усієї економіки тощо.

3.         Так само Нацбанк мусить призначати та контролювати ціни/митні збори усього імпорту/експорту також на підставі показника киловатгодина, що приведе у реальне співвідношення ціни імпорту/експорту з внутрішнім аналогічнім продуктом, і, якщо відразу не збільшить експорт, то, принаймні, однозначно вкаже на потрібні для цього дії, та одночасно усуне підстави для будь - яких звинувачень у демпінгу.

4.         Зосередити в НБУ усі в державі енергетичні прямі та опосередковані еквівалентні активи - стратегічні запаси, сировину, копалини, землю, квоти тощо,   - що збільшить усі державні резерви на декілька порядків.

5.         В системі „НБУ - комерційні банки” потрібно перейти виключно до цільового рефінансування під проекти з інноваційним чинником, де обов’язково встановити преференції на обсяг інновацій та з відповідним контролем/санкціямі. Грошові активи комерційних банків зберігати/обліковувати в НБУ; інвалюту для оплати контрактів з імпорту продавати банкам по фіксованому курсу, котрий буде саме розрахований через енергетичну складову (кіловатгодина) експорту/імпорту. Комерційним банкам заборонити торгівлю валютою, це мусить бути монополією НБУ. Як результат - виявиться реальна вартість активів комерційних банків, активізація довгострокового кредитування, зокрема, українських громадян виключно в гривні, відновиться довіра до банківської системи, а, особливо, до вкладання банківського ресурсу в розвиток/підтримку наукових досліджень/інноваційних розробок тощо.

6.         Усім профільним міністерствам встановити мінімальний план робіт, якій передавати на незалежну експертизу у випадково обрані фахові центри, а
власне замовлення робити через і під контролем НБУ, що мінімізує відомчу корупцію та гарантує актуальність замовленого.

7.         Власне НБУ мусить бути головним замовником через спеціальний державно - громадський орган з пошуку, розробки та передавання у виробництво усіх інновацій разом з усіма ризиками. Це є гарантією/амортизатором фінансової системи від імовірних саме тимчасових (тактичних) невдач.

8.         Саме із загальнонаціональних активів утворити (якщо дійсно виникне потреба, бо у випадку дублювання функцій зведеться до банального множення бюрократії, потрібно ретельно рахувати/аналізувати) при НБУ Національний Фонд Поступу, та не як депозит з поповненням, а у формі активного примножувача загальнонаціональної енергії на власних теренах.

9.         Безумовно, заборонити дію в межах країни інституту офшорних зон, як злочинну систему викрадення загальнонаціональної енергії, латентну антидержавну організацію.

10. Біржова торгівля тільки акціями та товарами, причому максимальна ціна не може бути вищою за установчими документами або зафіксованої у звітах відповідним виробником, що виключить фактор спекулятивного зростання цін, натомість спонукає дійсного власника перед виходом на біржу подбати про заходи щодо зниження собівартості також, аби отримати моментальний зиск, що, знову-таки, в інтересах усієї економіки, усієї нації.

11. Принципово перебудувати існуючу українську судову систему, яка, назагал, є конформним (по­дібним) відображенням обігу енергії в державі та в сучасному вимірі також є об’єктивно одним з головних коруп­ційних гальм поступу суспільства і внутрішньою ізольованою системою.

Висновки. Викладене є саме українською концепцією фінансової системи з наголосом на основних конструктивних напрямках не просто чергових і заздалегідь провальних „антикризових заходів”, а досконалою разом з безмежними можливостями поліпшення окремих ланок, і полярною до існуючої підступної світової ліберальної/безконтрольної. До впровадження цього треба приступити негайно, проводити перебудову на марші, що надасть українцям:

1.         головним регулятором і контролером обігу енергії/грошей в державі стає НБУ,   - це унеможливить будь-які спекулятивні загрози суспільству та створить громадську упевненість в національному поступі;

2.         щасливу метаморфозу національної валюти із залежної від невизначених критеріїв до найстабільнішої і запитаної у світі;

3.         через реальний енергетичний баланс країни щорічно вчасно мати реальний бюджет з мінімумом ухилянь/несплати податків бажаючими;

4.         отримати сталий позитивний вектор розвитку економіки у просторі та часі на десятки років наперед разом з невпинним зростанням заможності громадян;

5.         отримати прийнятний баланс експорту/імпорту разом із збільшенням партнерів та укладених довгострокових договорів;

6.         відсутність потреб в зовнішніх запозиченнях - боргового зашморгу для наших дітей та онуків;

7.         розвернути природній вектор жадоби збагачення кожного з напрямку спекулятивного збільшення ціни на той самий продукт на збільшення саме кількості цього продукту та поліпшення його характеристик, поступово зникнуть продукти лібералізму   - олігархи, природні опоненти загальнонаціональної енергії, вороги народу;

8.         згуртує суспільство на шляху поступу національною ідеєю, де кожен потрібен зі всіма здібностями, а норми суспільної моралі в усвідомленні громадян мають домінуючу силу;

9.         відновлення популяції та зростання якості медичних послуг до світового рівня одночасно з доступом до них для кожного тощо.

І останнє питання. А коли, і, головне, хто усю цю програму втілить в життя українців? З огляду на викладені закономірності відповідь коротка: саме національні сили, бо Україна в них одна й іншої немає, тобто їм нема куди повертатися, тільки розбудовувати Вітчизну для себе, дітей, онуків, правнуків - одвічне завдання автохтонів. Тому саме зараз є сумнів щодо здатності правлячої квазіеліти на радикальний, вчинок. Тому, на превеликий жаль, українці ще довго будуть уподібнюватися до тієї дівчини вже за 45 років: надія ще жевріє, але часу обмаль... Хоча національний рух все одно не стримати нікому.

 

Юрій Медовкін

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com