А ми просо сіємо!

Незалежна Україна відзначила 18-у річницю відродження державності. Якщо бути об’єктивними, то не відзначила, а пережила. З легким здивуванням — як, ми ще й досі живі? І справа тут, як ми вже не раз наголошували, не в світовій кризі, а в тому, як кажуть наші діти, крейзі, що в голові наших політичних керманичів.

Перефразовуючи відомий афоризм, запитаємо: всі йдуть у політики, а хто ж піде в люди? За три дні до свят один із тих, хто пішов повз людей, припустився у радіоінтерв’ю знаменної чи то обмовки, чи то визнання. Конфлікти між різними політичними силами в українському парламенті, сказав він, носять швидше не принциповий, а ІГРОВИЙ характер.

Пригадуєте стару-стару, як світ, дитячу забавку: а ми просо сіяли, сіяли, а ми просто витопчем, витопчем, а ми коней переймем, переймем… і так далі, і так далі. Аж доки не втомляться.

А що у нас зараз діється під склепіннями відомого будинку на вулиці Грушевського? «А ми закон приймемо, приймемо… а ми йому — ветоньки, ветоньки… а ми ваше «ветоньки» (купюра)!.. А ми в КС підемо, підемо…»

Якби вони грались отак десь на пляжі, нехай навіть на Багамах, біс із ними — а то ж на кону життя і долі мільйонів і мільйонів українців, котрі не спроможні купити собі не те що депутатський мандат, а й зайвий пакет молока!

У цій нескінченній війні на предмет «чиє вище» вже втрачено, здається, не тільки здоровий глузд, а й глузд взагалі. Днями київського все ще міського голову відвідав американський журналіст. Взяв інтерв’ю і дійшов однозначного переконання, що мав справу з психічно неадекватною людиною. А вони там, у Америці надивилися на всіляких ексцентричних політиків достатньо. Тож можуть, науково висловлюючись, дефініціювати: у кого справжнє «тю-тю», а хто собі імідж створює.

Хоча серед самих киян існує інша логічно обґрунтована версія: їхній мер здоровіший усіх здорових. Просто він геніально, даруйте за вираз, косить дурку — аби в разі, коли нарешті доведеться відповідати за свої «художества», адвокати мали всі підстави сказати: та що ви хочете з хворої людини! Його навіть в Америці визнали недієздатним.

До речі, про Америку. Років там десь із …дцять тому один ну дуже спритний громадянин спробував ухилитися від судової відповідальності за несплату податків, пославшись на те, що він божевільний. Реакція судді була миттєвою: як зароблять по 10 мільйонів доларів на рік, то у нього здорового глузду вистачає. А як відповідати за скоєний злочин, то той глузд раптом кудись подівся!

Є старе українське прислів’я, яке, на жаль, не втратило актуальності: «Коли пани бавляться, у мужиків чуби тріщать». Наші пани з Печерських пагорбів влаштовують політичні ігрища, втративши почуття часу, реалій і глузду. А тим часом підпанки з тої ж мерії нахабно ґвалтують Конституцію і закони України, безкарно обдираючи мільйони киян, мов ту липку. Зауважте: минулого місяця вони хіба що не на колінах благали киян заплатити «комунальні» хоча би за старими тарифами. А нинішнього місяця відчули мовчазну підтримку головного ветувальника і розгорнули справжній терор проти жителів. Банкам категорично заборонено приймати будь-які платіжки, окрім нових. Що з того, що окружний адміністративний суд призупинив їхню дію до завершення розгляду! «Ми ж бо просо витопчем!..». Що з того, що погроза, а то вже й спроби вимкнути гарячу і холодну воду по місту є кримінальним злочином, за який належить до 10 років ув’язнення? Ще ж не вся земля, на якій можна влаштовувати ігрища і сафарі, роздана «потріб­ним» людям. Тож можна знущатися, викручувати руки, перетворювати цілі райони в концтабори суворого режиму!

Це в столиці. А у провінції ситуація аж ніяк не краща. Цілі міста місяцями, а то й роками живуть без гарячої, а то й холодної води, світла, газу… сміття не вивозиться, тепло- і водомережі не ремонтуються. А перед людьми ставиться ультиматум: або ви платите за те, чого вам не дають, або ми вас виселимо з квартир. Кажете, не мають права виселяти? Не мають. Але виселяють. Вже! Викидають на вулиці, де вечорами, а то і днями владу правлять хулігани і злочинці. А що дозволяють собі злочинці з депутатськими мандатами подалі від обласних і районних центрів, красномовно свідчить кримінальна справа одіозного екс-парламентаря пана Л.

Паради тішать самолюбство, а салюти вдовольняють наші естетичні забаганки лише в тому випадку, коли в державі все гаразд. Але якщо солдат після дефілади повертається до казарми, де вже місяць відключене світло (реальні масові факти!), а вогні феєрверку викликають лише думки про гроші, викинуті на вітер, то воно, знаєте, якось не до гульні. І не до параду. Тут би вижити. Бо панство, здається, тільки увійшло у смак гри.

В.Н.