Бердичів: не загубився у вирлі віків

До Бердичева з Києва подорожувач може дістатися рухаючись у напрямку на Житомир, а перед цим містом треба повернути ліворуч і триматися вказівників на Вінницю. ;7 км і ви в Бердичеві. Це досить велике, охайне місто. Збереглося багато старих споруд, а широкі вулиці сприяють вільному рухові транспорту та пішоходів. Туристичним шедевром беззаперечно є грандіозний кляштор (фортеця-монастир) Босих кармелітів та костел Святої Варвари, де вінчалися Оноре де Бальзак та графиня Евеліна Ганська.

Орденський монастир споруджено на пагорбі над річкою Гнилоп’ять. На його території нині тривають масштабні реставраційні роботи, чому фі­нансово сприяє Католицька церква. Відновлюються і мури фортеці, а внутрішня оздоба верхнього костелу готова майже на 90 відсотків. Проте всередину потрапити нині проблематично.

Бердичів для українців значить навіть більше аніж для євреїв та поляків. Під час визвольної війни 1648 року армія Богдана Хмельницького та місцеві повстанці розгромили фортецю босих кармелітів і знищила військові загони місцевого польського воєводи Тишкевича. Така ненависть місцевого населення була породжена боротьбою кармелітів з православ’ям, насильницьким поширення католицизму, економічним визиском населення.

На кінець XVII століття терен Бердичівщини захоплюють нові козацько-селянські визвольні війни. Фастівський полковник Семен Палій 1706 року вщент розбив під Бердичевом війська Якова Потоцького, але гетьман Іван Мазепа через політичні і економічні мотиви не підтримав Палія, ба більше — посадив останнього до підземелля Бердичівської фортеці, звідки через деякий час того заслали до Сибіру. 1732 року кармелітська фортеця взяла участь у придушенні гайдамацького повстання.

З 1739 до 1754 року кармеліти, використовуючи короткий мир, збудували новий великий кос­тьол над старим підземним (нині його можна вільно відвідати). Кармеліти не шкодуючи коштів на його побудову запросили з Німеччини та Польщі відомих архітекторів Яна де Вітте та Григорія Тарновського.

Костьол звели в стилі бароко, з великою центральною банею та двома побічними високими вежами. Особливо пишно було прикрашено позолотою, ліпкою, різьбою та малюнками «al fresco» костьол з середини.

Папа Бенедикт XIV надсилав, в 1754 році до Бердичівського костьолу прикрашені коштовними діамантами золоті прикраси. А також (на захист від гайдамаків) реліквії від легендарних святих — воїнів Федора та Юрія. 1758 року кармеліти з Австрії привезли друкарню. Тут була також велика бібліотека, що мала навіть рукописи XV століття.

Цікаво, що російський уряд спочатку підтримував гайдамаків, щоб ослабити сили Польщі, але після розгрому польських військ повернув зброю проти гайдамаків. Після розділу Польщі 1772 року, Росія захопила ці землі і згодом зруйнувала фортецю. Попри вияви лояльності до нових покровителів з боку місцевих католицьких священиків, російська влада і надалі не жалувала босих кармелітів, звужуючи їх діяльність. За радянської доби в монастирі був музей, атеїстичний кінотеатр, спортивна зала. Лише у 1991 році державні органи Житомира та Бердичева передали верхній та нижній костели монастиря релігійній католицькій громаді. Упродовж 18 років тут тривають складні реставраційні роботи, пов’язані з відновленням вентиляційних каналів і створенням надійної гідро­ізоляції. Кляштор си­льно страждає від надмірної вологи...

Бердичівська міська влада власним коштом відреставрувала фортечні мури зі сторони головного фасаду костелу та монастиря.

На території кляштору є краєзнавчий музей, де туристи можуть безкоштовно ознайомитися з історією Бердичева і переглянути унікальні історичні речі, віднайдені під час розкопок у самому монастирі і на його околицях.

Фото і текст
Андрія ГУСЄВА.