Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Збитий на землі

Відчайдушний, щоб не сказати неймовірний подвиг радянського льотчика-винищувача Сергія Грицевця увійшов у всі військові енциклопедії світу. Під час радянсько-японського конфлікту на Халхін-Голі влітку 1939-го року командир радянського авіаполку у запалі бою залетів мало не за сотні кілометрів від лінії фронту, де його підбили. Чудом вдалося посадити літак неподалік від міста, в якому містився чималий гарнізон противника. Кавалерійський загін японців кинувся галопом брати сталінського сокола в полон. Але в останню мить поряд із підбитим командиром приземлився літак майора Грицевця. Він встиг забрати бойового товариша в тісну кабіну, де й одному було важко розвернутися, і під кулями ворога злетів. І благополучно приземлився на своєму аеродромі.

За цей подвиг Герой Радянського Союзу білорус Сергій Грицевець став першим в історії СРСР Двічі Героєм. Йому спорудили пам’ятники, його іменем назвали вулиці і Харківське вище авіаційне училище. Та до останніх років ніхто не знав, що у цього подвигу був ще один учасник — молодий лейтенант Петро Полоз. Він народився на Кіровоградщині, вчився в ПТУ на Донеччині, а в 1939-му році закінчив Луганську військову авіашколу. На відміну від майора Грицевця, котрий мав на своєму рахунку 37 (!) збитих в Іспанії літаків, лейтенант Полоз бойового досвіду ще не надбав. Проте виявився винищувачем, як то кажуть, від Бога. Він, власне, не просто прикривав того дня свого досвідченого ведучого, а й відганяв кулеметним вогнем японську кінноту, доки Грицевець рятував командира полку. Одним указом з Грицевцем Петро Полоз одержав за цей бій Орден Леніна, дуже високу на ті часи нагороду.

Так що ж сталося? Куди зник з історії наш відважний земляк? Ситуація трагічна і до кінця, на жаль, не з’ясована. Петро Полоз зустрів Велику Вітчизняну війну вже досвідченим асом, командиром ескадрильї 69-го винищувального полку, що прикривав Одесу. Саме в небі над майбутнім містом-героєм він здобув ще не одну перемогу. За деякими даними — збив 10 чи 12 ворожих літаків. І це за умови, що воював він на винищувачі І-16 («ішачку»), який майже за всіма даними поступався німецьким «месерам». У лютому 1942-го року Петро Полоз став Героєм Радянського Союзу. На ті часи це звання давали ще дуже і дуже вибірково. На жаль, його кар’єра як винищувача невдовзі після цього закінчилась. Його збили, він чудом викинувся з палаючого літака, обгорів, скалічився, довго лікувався і залишився в армії лише як інспектор з льотної підготовки. У 1947-му році підполковника Полоза відправили у відставку, але роботою забезпечили. Він став шеф-пілотом групи пасажирських літаків спецпризначення. Жив в Україні і возив по небу республіканських вождів.

В липні 1962-го року він запросив до себе в гості до квартири на вулиці Артема фронтового приятеля, на той момент — генерала КДБ, начальника особистої охорони Микити Хрущова. Той прийшов разом із дружиною. Далі — майже повна неясність. Відомо лише, що в розпал розмови за столом, Полоз застрелив і генерала, і генералову дружину. На слідстві і на суді категорично відмовився давати будь-які пояснення. Спроби друзів і однополчан замінити смертну кару на довічне ув’язнення у психлікарні не вдались. Генпрокурор СРСР Руденко, ще один наш земляк, відверто дав зрозуміти адвокату засудженого, що вирок герою-льотчику був винесений ще до суду, в кабінеті Першого секретаря ЦК КПРС Хрущова. Влітку 1963-го року Полоза розстріляли, позбавивши посмертно і звання Героя, і всіх бойових орденів. Зникла будь-яка згадка про нього з усіх історичних хронік і документів.

Що це було? Запізніле відлуння якогось фронтового конфлікту? Результат контузії? Розшарпана психіка і нервова система, що було характерно для більшості пілотів? Відповіді немає.

Він не тікав і не виправдовувався. В останньому слові сам попросив розстріляти його. Не переможений в небі, він загинув на землі.

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com