МІЖ ДВОХ ВОГНІВ

Через місяць після інавгурації і вражаюче швидкого формування нової центральної влади Янукович несподівано опинився між двох вогнів. Між Кремлем з одного боку і поки ще несформованою і розрізненою українською опозицією.

Точкою перетину, яка круто змінила політичну ситуацію в країні стали газові переговори в Москві, які відбулися минулого тижня.

Власне переговорів, як таких, не було. Були представницькі зустрічі на вищому рівні. Не було і результату, на який очевидно надіялася Партія Регіонів.

Але є інший результат. Розмова у Москві вкотре довела незаперечну аксіому: хто б за останні 20 років не був при владі в Україні, проукраїнський Кравчук чи проросійський Кучма, український Ющенко чи проросійський Янукович — політика Росії супроти України завжди була одна і та ж.

Росія завжди відстоювала СВОЇ державні інтереси і завжди прагнула вернути Україну в стан, який існував до 1991 року.

Нова влада напевно думала, що в Кремлі їх зустрінуть як рідних. Вони думали, що їхня передвиборча риторика, обіцянка другої державної мови, відмінити Бандері Героя України, газовий консорціум, твели і ще дещо виявляться достатніми, щоб з ними говорили як з рівними, знизили для України ціну на газ і дозволили їм вести більш-менш самостійну політику.

Насправді, новій українській владі в Кремлі дали чітко зрозуміти, за кого її там мають. В кращому випадку — за васалів, а краще — курс на «союзноє государство».

Очевидно, така постановка питання Януковича і його команду не влаштовує, але відкрито сказати про це в них немає сміливості. Саме тому всі в Партії Регіонів тиждень мовчать. Жодних коментарів.

Нова влада опинилась на роздоріжжі і має вибрати. Здатись чи спробувати зайняти самостійну позицію, бодай зі слабким натяком на відстоювання держаних українських інтересів.

Бо крупному бізнесу, який є основою нової влади, потрібні СОТ і західні ринки, а виборцям Янукович обіцяв Росію і «язик». Росія ж хоче від нової української влади підлеглості і включення України в «русский мир».

Від відповіді на це питання по суті залежить доля нового президента і нової влади. Це тест на здатність хоча б у вузлових моментах стояти на державній позиції, тест на здатність до самозбереження.

Часу на роздуми у керманичів нової влади — приблизно місяць. І цей іспит вона повинна скласти: в один або в інший бік.

Зрештою, від відповіді на це питання буде залежати як з цією владою вчинить опозиція і український народ.

Тарас Стецьків,
для УП