Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ПОЛІТКОРЕКТНЕ МОРДОБИТІЄ

Минулого тижня у Вінниці 30-річному місцевому жителю чомусь не сподобалися п’ятеро незнайомих дівчат, яких він здибав у сквері. Реакція була миттєвою і приголомшуючою: четверо нещасних втрапило до лікарні з переламаними щелепами, п’ята «обійшлась» синцями. Естета-хулігана затримали майже блискавично. Але… реально йому нічого не загрожує, бо він психічно хворий. У крайньому випадку полежить кілька місяців у переповненій палаті місцевої психушки, а потім знову тинятиметься вулицями, вдовольняючи свої естетичні вподобання у вищеописаний спосіб.

Резонне запитання: а чому раптом агресивно налаштована психічно хвора особа бродить вулицями і безкарно калічить людей? А якби він замість ламати щелепи та заповзявся душити тих, хто йому чомусь не сподобався? Бо таке вже бувало… Кінцевий   результат — той же самий. В Україні набагато легше посадити до слідчого ізолятора колишнього члена уряду чи навіть викликати на допит екс-президента, ніж не те що тимчасово ізолювати, а навіть провести рутинне медичне обстеження особи з неадекватною поведінкою. Чому? Тому, що Україна вже давно впровадила так звані європейські принципи гуманної психіатрії і неухильно їх дотримується. Прогнозуємо зойк щирої душі когось із наших читачів: «Там що — ідіоти сидять?». Пошлемося на особу, котру аж ніяк не можна вважати некомпетентною — доктора Семена Глузмана. Саме він впроваджував в Україні оту «гуманну» психіатрію. Нещодавно в одному з інтерв’ю він визнав, що став жертвою міжнародних ошуканців. Виявляється, офіційним наглядачем за Україною в Міжнародній Організації охорони здоров’я (структура ООН) є людина, що не має до медицини аж ніякого відношення. Він у себе на батьківщині вважається фахівцем з… російської (!!!) літератури ХVШ століття. Якби оте одоробло вивчало літературу українську, то бодай би можна було якось звести кінці з кінцями. Одне слово — одержуйте, пані і панове, ваші міжнародні стандарти.

Психи, котрі безкарно бродять українськими вулицями, — то, виявляється, лише квіточки. Нині Україні делікатно, але наполегливо викручують руки на предмет узаконення евтаназії. Хто? Все ті ж міжнародні організації. Як хто забув, нагадуємо: евтаназія — це начебто гуманне вбивство лікарями смертельно хворих людей за згодою самих нещасних або їхніх родичів чи опікунів. У них там, у Європі це, даруйте за цинізм, останній писк гуманізму. І його посилено експортують в Україну. Ви уявляєте, що розпочнеться, якщо, не дай Боже, ми знову поведемося на «міжнародних стандартах»? Скільки відвертих лікарських помилок, не кажучи вже про зловмисні вбивства, замаскують під цю новацію?

Але вершина цинізму, як на наш погляд — це ювенальна юстиція, про яку ми згадували тиждень тому. Сутність її: неповнолітні до 16, а то й 18 років повністю звільняються від покарання за здійснення ними навіть найважчих злочинів. Включно з убивствами. Вся провина і відповідальність покладаються на батьків. Це перше. Друге — під приводом захисту дітей від домашнього насильства впроваджується норма, згідно з якою будь-яка скарга дитини на негуманне ставлення до неї з боку батьків обертається для тата з мамою ве-е-еличезною халепою у вигляді штрафів, а то й відсидки, навіть якщо факт негуманного ставлення мав місце 20 років тому і нічим, крім слів самої дитинки, не підтверджений. Павлик Морозов у труні від радості чечітку вибиває!

Франція, котра поспішила впровадити ювенальну юстицію, негайно одержала повну торбу трагічних наслідків. Кримінальні елементи та терористи передоручили свою криваву роботу неповнолітнім. Країною прокотилася хвиля вбивств, нападів на поліцейські дільниці, погромів з підпалами будинків і автомобілів… Довелося президентові Саркозі вказати деяким гуманістам їх місце і повернутися до старого, як світ, але надійного римського права в редакції Наполеона Першого.

До речі, США, хоча і досить жорстоко, карає батьків за недогляд, не кажучи вже про жорстоке ставлення до дітей, зате самим діточкам теж не прощає. В деяких штатах і досі страчують неповнолітніх злочинців у дуже ніжному віці. І знаєте — діє.

Звідки ж така напасть на наші голови? Причин кілька. Бажання, задерши штани, мчати за Європою позбавило багатьох провідних українських політиків почуття відповідальності за саме існування традиційної української народної моралі, а якщо ширше — то й самої незалежної України. Але річ не тільки в цьому. Відомо, що під кожне впровадження виділяють гранти — і чималенькі. Що далі — сподіваємося, пояснювати не варто.

Щодо позиції тих сил, котрі усвідомлено руйнують традиційну українську моральність, інституцію родини, зрештою, саме суспільство нашої незалежної держави, то тут вбачається наступна версія: сита і багатенька Європа ніколи не погодиться на подальше розширення кордонів своєї «золотої зони». Але, як це водиться у тамтешніх демократів, відкритим текстом нам цього ніколи не скажуть. Будуть і надалі шукати всілякі зачіпки, висувати численні забаганки (на кшталт — паркани у вас не в той колір фарбують), а коли наші невігласи від влади їх вдовольнятимуть… на наші голови вигадають щось нове, що спровокує дуже нехороші наслідки. І десь нам здається, що чекатиме нас сумний фінал притчі про дівчину, яку зла мачуха обскубла, в лахміття вдягла, в калюжу штовхнула, а тоді сказала: і ця маруда ще заміж вийти сподівається?

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com