Європа і газова зброя Росії

Будівництво нових трубопроводів і взаємодопомога дозволять європейцям уникнути перебоїв з постачаннями газу в майбутньому.

Європарламент схвалив проект закону про газопостачання Європейського союзу, який допоможе європейським країнам уникнути відключень газу постачальниками, зокрема Росією. Протягом трьох років уряди країн, що входять в ЄС, мають побудувати систему транскордонних взаємосполучених газогонів, яка дозволить їм перерозподіляти між собою газові потоки у разі перебоїв в постачаннях з країн-експортерів. Документ дає країнам ЄС чотири роки для адаптації до нових правил. На реалізацію інфраструктурних проектів в енергетичній сфері, зокрема на будівництво реверсных трубопроводів, ЄС вже виділив 1,4 млрд євро.

Документ, схвалений депутатами Європарламенту, передбачає створення єдиної європейської газової системи, яка дозволить поліп­шити координацію країн Євросоюзу у сфері газопостачання. Законопроект оголошує пріоритетом постачання газом приватного сектора, а також важливих установ, зокрема лікарень. У разі можливих газових криз всім їм повинне бути гарантоване безперебійне отримання газу упродовж як мінімум 30 діб. Закон зобов’яже газові компанії безперебійно забезпечувати своїх клієнтів в строк до місяця у разі украй низьких температур повітря при підвищеному попиті на газ і у випадках звичайних зим при кризових браках газу.

Країни ЄС будуть зобов’язані підтримувати стан своїх газових мереж і, у разі технічних проблем, мати технічну можливість задіювати резервні схеми газопостачання. Якщо ж передбачені превентивні заходи виявляться недостатніми при серйозних недопостачах газу або при підвищеному попиті на газ, на вимогу двох країн ЄС, що випробовують проблеми, може бути запущений механізм надзвичайної ситуації. Держави Європи, що потерпають від газового голоду, зможуть дістати оперативний доступ до запасів газу сусідніх держав ЄС.

Найважливіша інновація — розвиток реверсних можливостей європейських газогонів. Використання трубопроводів в реверсном режимі дозволить перекидати газ потерпаючим країнам. Згідно законопроекту, власники газогонів повинні забезпечити можливість прокачування палива в обох напрямах. Таким чином, одні країни зможуть дістати доступ до запасів газу сусідніх держав. За даними директора Центру ім. Бертольда Бейца Олександра Рара, під час конфлікту Росії і України браку  газу в ЄС не було, проте була відсутня можливість використовувати трубопроводи в реверсном режимі.

Розробку закону про газопостачання Європейського союзу прискорили кризи, які зачепили постачання в ЄС російського природного газу в 2008-му і 2009 рр. Останніми роками країни ЄС страждали від перебоїв з газопостачанням унаслідок російсько-українських газових воєн. Комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Еттінгер в ході обговорення законопроекту в Європарламенті прямо заявив, що останній газовий конфлікт, що спалахнув в червні 2010 р. між Москвою і Мінськом, укріпив в Брюсселі усвідомлення необхідності «стратегії диверсифікації каналів імпорту і розвитку інфраструктури».

Ослабити залежність Євросоюзу від російської сировини повинне будівництво трубопроводу Nabu­cco, по якому ЄС отримуватиме газ з Каспійського регіону в обхід Росії — через Туреччину, Болгарію, Румунію, Угорщину, Австрію і Німеччину. Початок будівництва Nabucco запланований на 2012 г, перші постачання — на 2015 р. У травні ЄС підписав угоду з Азербайджаном, Грузією, Туреччиною і Єгиптом про прискорення будівництва трубопроводів для постачань природного газу в обхід Росії. Депутати Європарламенту рекомендують установам Євросоюзу додати проекту газопроводу Nabucco особливий пріоритет «як відносно його політичного значення, так і в тому, що стосується фінансування».

Комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Еттінгер виступає за вироблення єдиної політики Євросоюзу відносно імпорту енергоносіїв з третіх країн. На ринку нафти і газу Європейський союз повинен виступати як єдина асоціація. Це означатиме, зокрема, необхідність встановлення єдиної ціни на природний газ для імпорту з Росії. Єврокомісар стверджує, що єдина енергетична політика ЄС допомогла б захистити такі країни, як Латвія, які в даний час купують газ за вищою ціною, ніж інші.

Згідно розрахункам Міжнародного енергетичного агентства, частка російського «Газпрому» на газовому ринку Європейського союзу скоротилася з 26% в 2008 р. до 25% в 2009 р. Сам «Газпром» стверджує, що за цей період його частка в сукупному об’ємі імпорту природного газу країнами ЄС знизилася з 28,4% в 2008 р. до 26,3% в 2009 р.

У зв’язку з цим Гюнтер Еттінгер відзначає, що певна залежність країн ЄС від Росії існує, проте вона «далі не збільшуватиметься».

***

Збільшення ціни роійського газу для України неминуче, вважають незалежні експерти. А дії Газпрому щодо України, на їхню думку, скеровані лише на поглинання найліквідніших активів. Оголошення представниками Газпрому ціни на газ для України в розмірі 250 доларів за тисячу кубометрів є лише попередньою ціною, сказав директор енергетичних програм Центру Разумкрва В.Сприкін.

Він певний, що протягом наситупного року ціна може зрости на 15 відсотків і сяягне 270 доларів. Президент російського фону «Національна енергетична безпека» К.Фімонов заявив, що двом державам «не можна будувати відносини на основі дискусій навколо газу». Він заявив з нотками погрози в голосі, що в разі будівництва Південного потоку Україна за сім років взагалі не матиме газу для транзиту. І єдиною вигідною для України альтернативою стане злиття Нафтогазу і Газпрому. Проте таке злиття може створити певні загрози для Євросоюзу, бо значно посилить позиції монополіста (Газпроиу) на кордонах з ЄС. Експерти вже наприкінці цього року прогнозують загострення відносин України з Росією в газовій сфері. Газпром не вважає за потрібне дарувати України дешевий газ увесь час, навіть в обмін на такі царські подарунки, як Чорноморський флот. Бо це загроує вже фінансовій стабільності Газпрому. Оскільки він втрачає гроші і збільшує видаткову частину корпоративного бюджету. Газпром цьогоріч суттєво втратив на Європейському ринку через скорочення споживання російського газу великими Європейськими країнами і змушений компенсувати ці втрати за рахунок України і Білорусі. А запевнення в збереженні обсягів транзиту в обмін на злиття двох компаній не означають гарантій ані закупівлі європейськими споживачами цих обсягів, ані отримання Україною прибутків від газу.

Отже, бачимо, що здача українськими керманичами частини української території на тривалий час Росії не призводить до поступливості росіян у газовому секторі, бо ніколи геополітичні програші не можуть зумовлювати виграші економічні.  У світі й надалі триватиме тиск великих держав на транзитерів ресурсів і суверенність останніх ставитиметься під сумнів регулярно і вперто.

За матеріалами сайтів підготував А.Гусєв