Як боротися з «Газпромом»?

Нові джерела поставок газу, які Україна планує реалізувати, Росія спробує заблокувати так само, як зараз блокує будівництво у Польщі термінала з прийому зрідженого газу та закачування у реверсному режимі газу з європейських «хабів». Нині Польща намагається знайти спосіб боротьби з «Газпромом», і якщо рецепт буде знайдено, то за кілька років він може знадобитися Україні.

Досі Польща імпортувала дві третини газу або близько 10-11 мільярдів кубометрів. З них 60-70% надходило безпосередньо від «Газпрому» по території Білорусі. Решту з 2005 року мала через Україну качати компанія «РосУкрЕнерго».

Проте в останньої, як відомо, в один прекрасний момент газу не стало, а «Газпром», щоб компенсувати ці обсяги, щорічно «підкидав» дещо Польщі, поки не настав час укладати новий довгостроковий договір. У 2010 році він раптом відмовився давати їй газ поза контрактом.

Як вважає голова East European Gas Analysis М.Корчемкін, Варшаві необхідно ще 2,5-3 мільярди кубометрів газу. Оцінки поляків — більш економні: близько 1,5 мільярда кубометрів. Проте узяти їх у нинішній ситуації поки нема звідки.

Річ у тім, що зараз у Польщі два види газопроводів. Одними газ, імпортований з Росії через Україну і Білорусь, може поставлятися для внутрішніх польських споживачів. Ця система досить розгалужена, але зовсім не пов’язана з іншими західноєвропейськими національними системами газового забезпечення.

Через це Польща поки що жорстко прив’язана саме до російського газу і не може диверсифікувати поставки, отримуючи паливо, наприклад, з Норвегії або через термінали зрідженого газу в сусідніх країнах.

«Інша труба» — це польська ділянка газопроводу «Ямал-Європа», яка пролягає крізь Білорусь та Польщу до Німеччини. Прокачувати по ній у реверсному режимі газ, куплений на дешевих європейських біржах, теоретично можливо. Однак ця труба не пов’язана з іншими польськими газовими мережами.

Москва намагається використати таку ситуацію, щоб міцніше затягнути зашморг на Польщі, яка з нього вислизає.

Росія наполягає на підписанні угоди між «Газпромом» і польським державним нафтогазовим монополістом компанією PGNiG, яка би закріпила, зокрема, поставку 10,5 мільярда кубометрів газу до 2037 року за принципом «бери або плати» за нібито пільговими, як для довгострокового партнера, цінами.

Останнім часом, правда, поляки домоглися скорочення терміну дії договору до 2022 року. Втім, це теж небажана дата , адже 2014 року Варшава планує завершити будівництво термінала з прийому зрідженого газу у Свіноуйсце на узбережжі Балтійського моря.

На першому етапі він міг би приймати майже 5 мільярдів кубометрів газу на рік, тобто близько половини імпорту, за цінами, набагато нижчими, ніж у росіян. Але якщо в країні буде забагато дорогого газу, то дешевий уже нікому не знадобиться, і це автоматично унеможливить інвестиції у термінал.

Крім того, угода передбачає збільшення частки «Газпрому» у спільному підприємстві EuRoPol Gaz із 48% до 50%. При цьому польська національна компанія Gaz-System стане лише технічним оператором труби. Також буде передбачено паритетне управління СП і одноголосне прийняття правлінням оператора рішень з усіх питань.

Така схема дозволить росіянам заблокувати реверсне використання «Ямал-Європи» відповідно до європейського законодавства про вільний доступ до труб. Зокрема, не дати побудувати змичку між цим газопроводом і рештою ГТС Польщі, яка, за оцінками європейських аналітиків, може бути споруджена без проблем.

Єврокомісія відстоює інший варіант. На її думку, Польща зараз має домовитися про передачу «Ямал-Європа» в управління державній Gaz-System, керуючись європейським законодавством, зокрема, «Третім енергетичним пакетом», покликаним забезпечити незалежність транзитерів. Фактично, мова йде про націоналізацію труби.

Однак Польща боїться так вчинити. Прем’єр Дональд Туск не раз заявляв: якщо відсунути Росію від управління газопроводом, то зникнуть гарантії транзиту певних обсягів газу територією Польщі. Росія буде користуватися переважно Nord Stream.

Очевидно, що дружні до Росії польські політики експлуатують той же міф, що й українські. Відповідно, і контраргументи у цьому випадку аналогічні.

«Найбільша польська проблема — це не стільки втрати від транзиту, скільки дефіцит поставок. Недовантаження ділянки не пов’язане з використанням Nord Stream, воно може бути пов’язане тільки із зниженням попиту на газ у Європі. А Nord Stream вони будуть змушені завантажувати на 100% у будь-якому випадку, щоб повернути свої інвестиції», — пояснив енергетичний експерт Олександр Нарбут.

До того ж, Польща не отримувала від цього транзиту особливого прибутку, оскільки, лишень мова заходила про підвищення тарифу, «Газпром» пручався, домагаючись встановлення неприбуткових тарифів на транспортування газу по «Ямал-Європі».

Тимчасом країни Балтії щодо націоналізації налаштовані рішучіше. Литовський та естонський уряди вже оцінили трубопроводи, які частково контролюються «Газпромом», і готуються виплатити йому ці суми. Посилаючись на «Третій енергопакет», вони збираються користуватися мережами самостійно.

Цим же шляхом через кілька років могла б піти і Україна, якщо нинішня влада здасть «Газпрому» вітчизняну ГТС. Для цього їй тільки необхідно буде імплементувати «Третій енергопакет». Нинішній закон про ринок газу базується на «Другому енергопакеті», який не передбачає такої жорсткості щодо «Газпрому».

«Теоретично — так, але одна річ — маленька Балтія, інша річ — Україна, яка забезпечує 80% транзиту російського газу до Європи. Тобто цей процес буде супроводжуватися багатьма політичними моментами», — каже Нарбут.

За його словами, якщо націоналізацію проводити одночасно з входженням до Європейського союзу, то вона можлива. Якщо ж ні, то у Росії знайдеться безліч методів політичного тиску, щоб не допустити одержавлення.

Наразі Польща шукає можливість подолати дефіцит газу. Зокрема, вона спробувала домовитися з німецькою E. ON Ruhrgas про постачання газу, який та видобуває у Росії спільно з «Газпромом».

З цим пов’язаний поширений пресою міф, нібито Україна на прохання «Газпрому» відмовилася качати газ E. ON Ruhrgas у напрямку Польщі. Було чимало заяв політиків про те, що Україна в гонитві за міфічною відмовою Росії від будівництва «Південного потоку» погодилася посваритися з Поль­щею.

Україну, мовляв,  жорстко покарають, якщо вона і далі буде ігнорувати вимоги Європейського енергетичного співтовариства, до якого зовсім недавно приєдналася, про вільний доступ до транзиту всіх можливих замовників.

Уже навіть підрахували, що прокачування цього газу дозволило б Україні отримати 90 мільйонів доларів, але братерські відносини з Росією нібито важливіші.

Однак насправді все не так жахливо. Росія працює за принципом єдиного експортного вікна, значить, власником всього газу, що качається з Росії аж до західного кордону України, може бути тільки «Газпром»...

ЕП