ОПОЗИЦІЯ ПРО ВЛАДУ

Напередодні прийняття Податкового кодексу у другому читанні читачам цікавим буде інтерв’ю з народним депутатом від БЮТ Наталією Королевською.

МІНФІН І ПОДАТКОВА НІКОЛИ НЕ СТВОРЯТЬ ЕФЕКТИВНУ МОДЕЛЬ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ

— Як коаліція відреагувала на мітинг підприємців?

— Коаліція його повністю проігнорувала. Ми двома фракціями “БЮТ” і “Нашої України” оголосили перерву в засіданні парламенту, зробили заяву з вимогою зареєструвати проект ухвали ВР, що відміняє рішення прийняти Податковий кодекс у першому читанні. Ця ухвала так і не була поставлена на голосування, чим було порушено моє право народного депутата на законодавчу ініціативу, про що готується звернення до Конституційного суду. Члени Партії Регіонів вважають, що учасники мітингу куплені, але вони навіть не вийшли до мітингуючих і не побачили, чим куплені мітинги відрізняються від ідейних. Це був не політичний мітинг, а економічний. До Верховної Ради прийшли люди, які бояться за своє майбутнє. І вони вимагають вжити превентивних заходів, щоб зберегти те, що вони нажили дуже серйозною працею. Мало не вперше у підприємців пропало бажання дружити з владою — вони вимагають виконувати закон.

— Якось змінюється ідеологія обговорюваного Податкового кодексу?

— Дуже широко йде обговорення проекту і в парламентських комітетах, і в уряді. Важко сказати, яким буде остаточний варіант. До проекту Податкового кодексу офіційно зареєстровано більше чотирьох з половиною тисяч поправок. Вимога нашого комітету: давайте дотримуватися законів і, в першу чергу, Бюджетного кодексу. Змінювати умови формування прибуткової частини бюджету (саме це є головною функцією Податкового кодексу) можна тільки до 15 серпня перед наступним бюджетним роком. Якщо зміни до податкового законодавства не оприлюднені до цієї дати, вони не мають права набути чинності з Нового року. Тільки ті, хто ніколи не стикався з господарською діяльністю, можуть думати інакше.

Я чула кілька заяв, що бюджет на майбутній рік вже підготовлений на новій податковій базі. Але такого не може бути. Нової податкової бази немає, і важко припустити, якою вона буде в кінцевому варіанті. Припустімо, 16 листопада буде прийнятий Податковий кодекс, який за всієї оперативності буде опублікований не раніше 1 грудня. Відповідно у всіх суб`єктів господарської діяльності залишиться місяць на ознайомлення з документом, що налічує п`ятсот сторінок. Навіть податкові органи не зможуть так швидко його вивчити. Там буде маса технічних недоробок, нестиковок, які доведеться адаптувати до роботи системи. І, нарешті, як сотні тисяч бухгалтерів всієї країни зможуть до Нового року перейти на нову звітність, привести у відповідність з новими правилами адміністрування фінансові документи? Навіщо систему доводити до шокового стану?

Це при тому, що ще немає остаточної концепції самого Податкового кодексу. Її досі обговорюють. Якби нинішня влада, бувши в опозиції, розробила цей Податковий кодекс і просувала абсолютно зрозумілу модель, яку протестувала, обговорила вірогідні ризики, я була б прихильницею такої моделі. Так, в Україні — одне з гірших податкових законодавств у світі. Але ми не маємо права на помилку, не можна міняти дуже погане законодавство на просто погане.

Побувавши нещодавно в Грузії, я запитала президента Саакашвілі, які з проведених в Грузії реформ ви вважаєте головними? Він відповів: “Головне, що я зміг заповнити виконавчу владу новими кадрами. Молодими людьми, у яких немає рефлексу брати хабарі, і які ніколи не працювали в радянській системі. У них абсолютно інший стартовий майданчик, інший формат і інше бачення розвитку економіки. Вони пишаються тим, що у них є своя країна. Все інше — це продукт роботи цих людей”.

— Пропонуєте всіх політиків, старших 35 років, люструвати?

— Навіщо ж всіх люструвати? Просто зробити перезавантаження влади і запровадити чіткі критерії, які дозволять визначити, чи здатна людина працювати на цій посаді. На дрес-код для Кабміну розуму вистачило, там, про штани, спіднички, бантики. Хоча доволі цинічна вийшла ситуація. А на перезавантаження адміністративної системи політичної волі забракло. Я бачу в цьому прояв слабкості, невпевненості влади.

Кожному політикові дається кредит довіри людей. І ми бачимо, як протягом 9 місяців нова влада марнує одержану довіру. Рейтинг впав удвічі, а вони ще нічого не зробили. Я, як опонент влади, поставилася б з повагою, якби її рейтинг знизився після непопулярної реформи, яка за рік дасть свої результати. Але вони “протринькали” і “самоз’їли” половину довіри, а другої половини на проведення серйозних реформ може і не вистачити. Влада почала “хитатися” по всіх нормах, які раніше задекларувала перед МВФ, і це свідчить, що вона не впевнена в своїх силах. А судячи з того, з якою швидкістю вони беруть кредити (у 2010 році було взято в позику більше, ніж будь-якого іншого року), я роблю висновок, що довге цей уряд працювати не збирається.

— Ви були ініціатором створення Слідчої комісії з перевірки фактів тиску на бізнес. Чому ви внесли таку пропозицію?

— У країні різко посилився тиск фіскальних органів на підприємців. Поширена така практика: приходить податкова на підприємство і нараховує за п`ять-десять років (залежно від фантазії перевіряючих) штрафи. Труба не там, сміття неправильно виносять, податки недоплатили. Усе це пишеться в стилі, більше схожому на “чорні комікси”, але ніяк не мовою виконавчих документів. Робота підприємства повністю блокується. Власників ставлять перед вибором або заплатити штрафи, або закрити виробництво. Якщо підприємці починають упиратися, то заарештовуються активи і починається процедура санації.

Прикриваючись бажанням наповнити бюджет, влада ріже курку, яка несе золоті яйця. І таким чином перерозподіляється власність. Це не одиничні випадки. Такі прикладів багато по Запорізькій, Харківській області. Є маса схем наїзду, коли приїжджають п`ять-шість контролюючих організацій і починається “дерибан” підприємств.

— А, може, новій владі не потрібний середній бізнес? Їм потрібно, щоб громадянськи активна частина населення виїхала. Це не їх електорат.

— За підсумками місцевих виборів важко сказати, де чий електорат. Коли в Луганській області явка на сьому вечора склала лише 30%, все стало зрозуміло. У Луганську завжди жили люди, консервативні в своїх поглядах, але політично активні. Вони не готові різко змінити свої симпатією, і жили мрією, що обравши свого президента, зможуть якісно змінити своє життя. Але те, що вони побачили за дев`ять місяців, викликало колосальне розчарування. На південному Сході України Партія Регіонів може повторити шлях “Нашої України”. Дуже багато надії на неї покладали виборці, дуже великим є ступінь розчарування. Партія Регіонів прийшла до влади, а ситуація тільки погіршилася. Сьогодні влада цинічно піднімає тарифи, ціни зростають темпами 90-х років, панує податкове беззаконня тощо. Низькою явкою луганці висловили недовіру нинішній владі. Вже нині відбувається зміна політичного світогляду. Це означає, що не сьогодні-завтра південний Схід також висуне жорстку вимогу політичної альтернативи.

— Після того, як з`явилася інформація про те, що вас вводять у Комітет економічних реформ при Президентові, багато мої колеги сприйняли це так, що вас посватали в коаліцію...

— Ініціатива ввести мене в Комітет з економічних реформ при Президентові була ініційована депутатами і одностайно підтримана членами парламентського комітету. Ми, як опозиція, можемо багато говорити про проблеми в країні, виступати на мітингах і критикувати дії уряду. Але економіка не розвиватиметься, якщо влада слухатиме тільки себе. Якщо вони продовжать думати, що підготовили добрий Податковий кодекс, інвестори рвуться вкладати гроші в Україну, а під­приємці залюбки платитимуть 135 податків і зборів за рік — влада залишиться в Задзеркаллі і ні про які реформи не буде і мови.

Насправді економічний потенціал України виснажений. Гемоглобіну не залишилося. Ось уже декілька місяців я кажу: повинен бути зовнішній майданчик реформ, де реформи піддаються аналізу, тестуванню, ведеться економічна дискусія. І якщо такий майданчик створюють на рівні Адміністрації Президента, там повинні бути присутні представники опозиції, незалежні учені, експерти.

Щодо переходу в коаліцію. Я спокійно ставлюся до того, що мені всоте ставлять це питання. Дуже високою є недовіра в суспільстві до політики і політиків в цілому. Плюс так склалося в свідомості суспільства, що “справжній опозиціонер — це горлодер на мітингу”. Той політик, хто вважає, що правильніше було б пропонувати альтернативи на все, з чим він незгодний — вже автоматично домовляється з владою. Я вже говорила, що нам час позбуватися містечкових роздумів на тему місця сидіння. Упевнена, що кожен політик у своїй роботі повинен керуватися принципом економічного патріотизму. Тому всоте відповідаю — ні, приєднуватися до коаліції не збираюся. Але якщо є можливість стати реальним контролером влади, відстежувати хід економічних реформ і вносити альтернативні пропозиції — це потрібно робити. Користь від політика може бути не тільки у владі, але і в опозиції.

 

ККД РОБОТИ НАШОГО ЖКГ, ЯК У ПАРОТЯГА — 90% ПАРИ ВИЛІТАЄ В ТРУБУ

— Влада зробила ряд кроків, які сама трактує як реформи. Ви могли б об`єктивно оцінити ініціативи Кабміну в пенсійній реформі, ЖКГ?

— Я бачу поки що тільки хаотичні безсистемні дії. Заявили про пенсійну реформу. Потім виявилось, що реформа полягає в тому, щоб на п`ять років збільшити термін роботи жінок. Потім кажуть, ой ні, жінок не чіпатимемо. Тепер заявляють, що знайшли нові джерела поповнення Пенсійного фонду, не називаючи, які саме. Хіба це не хаос і розруха в головах наших псевдореформаторів? Мені стає соромно за такі рішення влади. Чи не краще почати із звільнення Пенсійного фонду від навантаження, яке він несе за виплатою пенсій високопоставленим пільговикам (це близько двох мільярдів гривень), поліпшення адміністрування коштами Фонду тощо?

ККД роботи нашого житлово-комунального господарства, як у паротяга — 90% пари вилітає в трубу. Реформ у цій сфері немає, адже підвищення тарифів на послуги ЖКГ — це не реформа. І влада з таким підходом вимушена буде кожні півроку підвищувати тарифи спочатку на 50%, а потім на 100%, оскільки витрати ніколи не покриватимуться.

За останні вісім місяців дискредитовано слово “реформи”. Для того, щоб вони були успішними, потрібно відповісти на прості запитання. Хто проводитиме реформи, ті ж чиновники, хто створював цю систему, цю модель економіки? За чий рахунок вони проводитимуться, за гроші МВФ? А технології які, радянських часів?

Ми розробили і прийняли Закон про державно-приватне партнерство, але щоб він реально почав діяти необхідно, щоб Кабмін прийняв ряд підзаконних актів. Тим часом, в Європі допуск приватних компаній у сферу житлово-комунальних послуг дозволив модернізувати галузь, скоротити витрати і поліпшити її ефективність. Коли приходять інвестиції, тарифи на послуги ЖКГ можуть бути не підвищені, а знижені.

Необхідно змінити сам підхід до реформ. Спочатку ставиться мета, пишеться дорожня карта реформи, призначаються відповідальні за її проведення, потім реформа узгоджується з суспільством і реалізується. І тоді ні хаос в окремо взятих головах, ні слабкість деяких представників влади, ні навіть загальний бардак у країні не вплине на результат реформ.

 

Прокоментуйте рішення влади про закриття секонд-хенду.

Я за реформи, але проти псевдореформаторів. Все що пропонується зробити силоміць, неекономічними методами — це від лукавого. Треба правильно формувати мету. Якщо ми говоримо про підняття вітчизняної промисловості, то закриття секонд-хендів буде в третьому десятку того, що потрібно було б зробити. Це не має відношення до відродження легкої промисловості. Навіщо уряду забороняти “секонд-хенд”, який займає невелику і дуже специфічну частку ринку одягу? Боротися потрібно з контрабандою, яка охоплює 70% ринку. При забороні “секонд-хенд” везтимуть під виглядом гуманітарної допомоги. Що тоді — забороняти ввезення до України гуманітарної допомоги? Це не метод. Ми живемо не в Радянському Союзі, не за “залізною завісою”.

Якщо наша вітчизняна промисловість готова компенсувати внутрішній ринок альтернативною ціновою пропозицією, то покажіть мені людину, яка захоче одягатися в ношений одяг, а не купить нову. Ринок секонд-хенду існує тому, що у людей просто немає грошей, щоб купувати нові речі. Споживчою корзиною, яка не переглядалася 10 років, передбачена одна сукня на три з половиною роки, а термін служби пальта — вісім років. Якщо виконувати ухвалу Кабміну і по вісім років носити одне пальто, то секонд-хенд не потрібний — потрібно знайти якісне пальто.

— Ви недавно зробили жорстку заяву, що людей у війну годували краще, ніж зараз, сказавши про капітально занижену споживчу корзину. Але як можна виправити ситуацію, враховуючи боргові зобов`язання і скромний бюджет України?

— Влада ошукує народ, рахуючи інфляцію і прожитковий мінімум за застарілою споживчою корзиною. Реальна споживча корзина в нашій країні коштує 2,5-3 тис. гривень. А влада продовжує відштовхуватися від набору товарів і послуг, який не дає можливість не те що жити, — навіть виживати. Споживча корзина в Україні — це ціна самої тари, а не її вмісту. У цьому істотна відмінність з європейським підходом. Там споживча корзина орієнтована на нормальний рівень життя. І це не питання фінансових можливостей країни. Закладаючи більший асортимент в споживчу корзину, ми розуміємо, що тим самим активізується вну­трішній ринок за рахунок зростання споживчого попиту і ці кошти повернуться до бюджету за рахунок збіль­шення об`ємів податкових відрахувань.

Я пропоную економічне вирішення політичного питання. Ключове завдання влади — створити самопідтримуючу систему, в якій населення заробляє достатньо грошей для життя, витрачає їх усередині країни, а за рахунок цього розвиваються виробництво, торгівля і сектор послуг. Уряд повинен зробити перерахунок і чесно сказати, що може компенсувати всього тисячу гривень, але за рік проведе індексацію.

Це непопулярно, зате чесно. Не розірвавши клубок брехні, неможливо рухатися вперед.

— Недавно одна журналістка сказала в одному з інтерв`ю, що ви, даруйте, підсиджуєте Юлію Тимошенко. Ви сприймаєте, це, як комплімент, як зухвалий наклеп чи вірогідну перспективу?

— Ми з Тимошенко не конкуренти, не сестри і не подружки. Ми — політичні партнери. Когось підсиджувати, з кимось конкурувати не збираюся. Я не хочу бути ні Тимошенко, ні кимось іншим. Мені комфортно бути Наталією Королевською. Я не хочу повторювати нічиєї долі ні в житті, ні в політиці — у мене є своя доля і своя мета.

Олена Мігачова
unian