Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Коли держава неправова

Неправова держава завжди є потенційною загрозою для прав людини. Про поневіряння людини в нетрях несправедливості читайте у Висновку наукової експертизи, яка додається.

ВИСНОВОК

наукової експертизи «Про науково-правову оцінку фактичних обставин, за яких Баскакова Л. М. набула і втратила право власності на частину квартири»

Обставини справи

В 2003 р. Русак Оксана Миколаївна через оголошення в газеті та агентства з продажу нерухомості запропонувала можливим покупцям за порівняно низькою ціною (28 000 у. о.) продаж певної частки квартири № 32 в будинку 7 по просп. Перемоги в м. Києві (в подальшому «спірна квартира»). Певна частина зазначеної квартири належала брату Руснак О. М. — Руснак Олександру Миколайовичу. Надані науковому експерту матеріали містять інформацію, що Руснак Оксана потенційним покупцям заявляла, що їй терміново потрібні гроші і квартира буде продана тому, хто першим дасть їй задаток. Задатки вона приймала, а задаткодавці потім мали проблеми і щодо купівлі квартири, і щодо повернення задатку. 11.09.2003 р. Русак О. М. подарувала квартиру раніше двічі судимому відповідно на 9 і 10 років позбавлення волі Пугачу. Останній 07.10.2003 р. видав нотаріально посвідчену довіреність Юрьєву Ю. В., уповноваживши його зазначену квартиру продати, подарувати, обміняти тощо в його, Пугача, інтересах.

Після дарування квартири Пугачу, Русак О. М. продовжувала брати задатки під обіцянку її продати. Так, 12 вересня 2003 р. вона через Пугача П. М. отримала задаток в розмірі 4000 доларів США від Пюри, а через декілька днів безпосередньо взяла гроші від Баскакової. Останній вона також заявила, що квартиру продасть тому, хто першим внесе задаток. При цьому додала, що певна частка квартири фактично належить її рідному брату, але юридично вона ще не оформлена. Враховуючи, що для продажу своєї частки квартири потрібна згода брата, а брат цю згоду зараз не зможе надати, то відчудження житла потрібно оформити, попередньо сплативши його вартість, як дарування. Тому Русак О. М., крім задатку, на початку жовтня 2003 р. передала продавцю решту суми, усього 28 000 доларів США. Після неодноразових зустрічей і вимог оформити купівлю-продаж квартири та її передачу, Русак О. М. дала на це згоду і пояснила, що Баскакова Л. М. в призначений час повинна з паспортом прийти до приватного нотаріуса Донської, з якою все узгоджено. 09.10.2003 р. Баскакова зустрілася з Донською в її робочому кабінеті. Дійсно остання мала домовленість з Русак О. М., тому взяла паспорт і почала оформлення документів. Там же знаходився незнайомий Баскаковій чоловік, яким виявився Юрьєв. Він підписував у нотаріуса всі документи. Фактично був оформлений не договір купівлі-продажу, а договір дарування Юрьєвим від імені Пугача (на підставі довіреності) частки спірної квартири. Після цього Баскакова зареєструвала право власності на ? квартири, зареєструвалася та поселилася в ній.

16.11.2005 р. Шевченківський районний суд м. Києва договір дарування Русак О. М. Певної частки спірної квартири Пугачу визнав недійсним. Рішення суду набуло чинності. Науковому експерту для аналізу це рішення, позовна заява та висновок судової психіатричної експертизи не надані.

10 лютого 2006 р. Русак Олександр Миколайович та Русак Оксана Миколаївна звернулися з позовною заявою в Шевченківський районний суд м. Києва з вимогою визнати недійсним договір дарування Пугачем частки спірної квартири та виселення обдарованої з квартири. Хоча позовна заява складена від імені двох позивачів, підписана вона лише одним, тобто вона не відповідала вимогам закону, суд прийняв її до розгляду. Неможливо також визначити хто з позивачів підписав позовну заяву — вони мають однакові прізвища та ініціали. Дарувальник Пугач  та повірений Юрьєв не були притягнуті до участі в судовому процесі та пояснень суду не надавали. Суд, рішенням від 15.05.2009 р., договір дарування визнав недійсним та висилив Баскакову із спірної квартири. Рішення суду набрало законної сили.

29.09.2009 р. Баскакова звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва про перегляд справи у зв’язку з нововиявленою обставиною, яка сформульована так: суд розглядав справу без участі сторони договору дарування Пугача, виніс відносно нього рішення, хоча такої людини на цей час не існувало — 31.10.2003 р. Пугач одружився і прийняв прізвище дружини — Булін. Суд названу обставину не визнав нововиявленою і заяву Баскакової залишив без задоволення. Зараз справа знаходиться на розгляді Апеляційного суду м. Києва.

Дослідження та від­повіді на поставлені питання

І. Чи вбачається з договору дарування від 09.10.2003 р., що Юрьєв за довіреністю від 07.10.2003 р. від імені Пугача Петра Миколайовича подарував Баскаковій Людмилі Миколаївні певної частки спірної квартири?

В Преамбулі Договору дарування від 09.10.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Донською, Пугач названий «Дарувальником», а Юрьєв особою, яка діє від його імені на підставі нотаріально посвідченого доручення (фактично довіреності) від 07.10.2003 р.

В п. 1 Договору Юр’єв названий «Представником Дарувальника», який «подарував», а обдарована прийняла в дар належні Дарувальнику… ? долей квартири».

Зазначені формулювання, що містяться в Договорі, підлягають оцінці відповідно до вимог закону. Так, аналіз частини 1 ст. 62, частини 1 ст. 64 та частини 1 ст. 243 Цивільного кодексу України 1963 р. свідчать, що реальним дарувальником ? часток спірної квартири Баскаковій Л. М. був Пугач П. М. За цивільним законодавством укладений Юрьєвим. Договір дарування саме для Пугача створював, змінював і припиняв цивільні права і обов’язки. Ситуація потребує іншої правової оцінки, якщо Руснак О. М., Пугач та Юр’єв спільно діяли всупереч закону, зокрема шляхом обману.

ІІ. Чи повинна була позивач Русак О. М. в позовній заяві від 10 лютого 2006 р. вказати стороною -відповідачем Юрьєва і чи правомірно суд розглянув справу без участі Юрьєва, який 09.10.2003 р. подарував Баскаковій Л. М. Певних частин спірної квартири?

Відповідач — це особа, до якої позивач через суд заявляє матеріально-правову вимогу; це особа, яка на думку позивача, порушує, оспорює його суб’єктивне право або охоронюваний законом інтерес. Аналіз норм глави 4 Цивільно-процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що представник, залежно від обставин справи, може бути притягнутий в цивільній справі як співвідповідач. Досліджувана справа має особливість. Науковими експертами здійснено моделювання ситуації, яке дає підстави вважати, що Русак О. М., Пугач та Юрьєв діяли узгоджено, протиправно і були реальні підстави для розгляду справи в кримінальному судочинстві.

З точки зору цивільного судочинства, позовні вимоги Русак О. М. щодо скасування договорів дарування ? частин спірної квартири Пугачу та Баскаковій мали бути розглянуті в одному проваджені з таких підстав:

1. Предметом спору були певна частина однієї спірної квартири з переплетінням прав та обов’язків сторін.

2. Права та обов’язки сторін виникли з приводу одного і того ж предмету спору (певної частини квартири) і однієї підстави.

Тільки за такого підходу могли бути повно встановлені важливі фактичні обставини, заявлено Баскаковою зустрічний позов тощо.

Проведене дослідження, дає підстави для висновку, що окремий розгляд судами справ про скасування договорів дарування певної частини спірної квартири Пугачу та Баскаковій є реалізованою схемою, яка в науковій літературі отримала назву «процесуальна диверсія». Він дозволив «обійти» конституційний принцип змагальності (п. 4 част. 3 ст. 129 Конституції України), приховати кримінальні сторони справи, спрощено без участі основної дійової особи спору — відповідача Пугача вирішили спір на користь Русак О. М., що невідворотньо вело до втрати квартири і сплачених за неї сум Баскаковою. З дотриманням принципу змагальності не був досліджений висновок судової психіатричної експертизи, зокрема обґрунтування психічного стану Русак, що мав місце майже два роки назад, тобто в період, коли вона проявила неабияку розумову діяльність щодо «продажу» квартири та збирання задатків.

ІІІ. Чи правильно застосовані Шевченківським районним судом м. Києва норми матеріального та процесуального права при винесенні ухвали від 14.06.2010 р. про відмову в перегляді справи за нововиявленими обставинами?

Цивільно-процесуальний кодекс України не передбачив дійових правових механізмів виправлення судових помилок та зловживань суддів. Норми про перегляд справ за нововиявленими обставинами майже не діють. Для справи, що аналізується, можливе застосування тільки однієї нововиявленої обставини із чотирьох, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК. Це «істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи». Судова практика тлумачить «заяву» в широкому розумінні, маючи на увазі заяви, скарги, заперечення в судах всіх інстанцій. В іншому випадку норма закону «працювати» зовсім не буде і втрачається будь-яка можливість виправлення судових помилок і зловживань.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11. 2005 р. про скасування договору дарування Русак О. М. певної частини спірної квартири Пугачу стало підставою для скасування договору дарування житла Пугачем П. М. Баскаковій Л. М., тобто перше судове рішення безпосередньо вплинуло на її права, законні інтереси, а в підсумку і на життя. Судове рішення позбавило прав Пугача, однак останній на цей час мав інше прізвище — Булін, тобто особи, яка мала стати реальним учасником цивільно-процесуальних відносин, воно не стосується.

Для розглянутих цивільних справ ця зміна прізвища є не технічною, а важливою сутнісною, змістовною обставиною:

1.            Відповідачем в процесі значився Пугач, а не Булін. Ні перший, ні другий в судових засіданнях присутнім не був, справа фактично розглянута заочно і вирішена тільки на підставі пояснень представника Русак Оксани (її брата). Оскаржувати судове рішення також було нікому. Воно стало підставою для позбавлення житла Баскакової.

2.            Сторона Баскакової та суд не мали змоги задавати питання Пугачу-Буліну, отримати від нього пояснення, з’ясувати важливі для справи обставини.

3.            Судове рішення, постановлене іменем України, в якому позбавляється житла неіснуюча людина, в правовій державі не може залишитися чинним, а суди, які допускають такий брак в роботі, — не мають права на існування.

Встановлення факта, що судовим рішенням позбавлена прав в житловій сфері неіснуюча людина (Пугач) і наступне використання цього рішення для позбавлення аналогічних прав реальної людини — Баскакової Л. М. є нововиявленою обставиною.

ІV. Чи є в діях Русак О. М. та Пугача ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, які 12 вересня 2003 р. шляхом обману намагалися продати за 132 500 грн. Пюрі А. О. двокімнатну квартиру № 32 в буд. 76 по просп. Перемоги в м. Києві, в якій Русак О. М. належало тільки певна частина, та отримали від покупця задаток в розмірі 4000 доларів США?

Хоча наведена в питанні обставина потребує перевірки за правилами кримінального судочинства, її наявність у дослідників не викликає сумніву. Ця впевненість ґрунтується на основі системного аналізу наданих для експертного дослідження матеріалів, в т. ч. нотаріально посвідченого пояснення Пюри. Цей аналіз свідчить, що в особі Русак О. М., Пугача, можливо й інших осіб, діяла група, яка не тільки шляхом обману отримувала задатки під «продаж» квартири, але й навмисно ускладнювала ситуацію у зв’язку з погрозами задаткодавців звернутися в міліцію. Потім ця ускладнена ситуація була використана для повернення ? частин спірної квартири у власність Русак О. М., якщо можливість такого повернення не була прорахована заздалегідь.

В питанні 4 допущена помилка: 12 вересня 2003 р., тобто в день підписання Пюрою попереднього договору про продаж квартири і передачі задатку в сумі 4000 доларів США, певна частина спірної квартири документально вже належала не Русак О. М., а Пугачу. Імітація останнім обов’язків представника Русак О. М., як продавця квартири, було обманом. Участь в цьому обмані Русак О. М. підтверджується поясненням Пюри. Зокрема, він постійно телефонував «продавцю» Русак О. М. і вимагав виконати умови підписаного Пугачем П. М. попереднього договору і оформити продаж квартири, чекав її, як й інші обмануті «покупці» квартири, біля під’їзду будинку. Русак О. М. в розмовах підтверджувала підписання договору, отримання авансу в сумі 4000 доларів США та свій обов’язок продати квартиру, але знаходила причини для зволікань. У підсумку, при погрозі звернення в міліцію, Русак О. М. повернула Пюрі А. О. тільки половину задатку. Це може свідчити, що іншу половину суми привласнив Пугач, але ця обставина потребує перевірки за правилами кримінального судочинства.

Наявні у наукових експертів матеріали вказують, що дії Русак О. М. та Пугача містять ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Дослідники також вважають за потрібне зазначити свою окрему думку, яка виходить за межі поставлених на вирішення експертизи питань: діюче законодавство України, а головне практика нереформованих правоохоронних та судових органів в умовах системної корупції в державі, не дають надії на справедливість, відновлення прав Баскакової, притягнення до відповідальності винних непосадових і посадових осіб. Є всі підстави для підготовки звернення в Європейський суд з прав людини.

Наукові експерти з правових питань
Василь Перець,
Вікторія Степанова,
докторант МАУП Дарія Руденко

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com