Вибіркова Феміда

Україну мало не щодня потрясають гучні арешти колишніх урядовців з команди Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Нагадаємо, що в серпні затримано в.о. міністра оборони В.Іващенко, а Б.Данилишина подано в міжнародний розшук, потім «наїхали» на колишнє керівництво «Нафтогазу України, 5 жовтня почали розкручувати справу проти найвірнішого прихильника Ю.Тимошенко Ю.Луценка.

Тут вочевидь ймовірний своєрідний акт помсти за чотиримісячне утримання за гратами 2005 р. нинішного віце-прем’єра Колесника. І ось арешт Юрія Луценка працівниками СБУ (!) Нагадаємо, 26 грудня співробітники спецпідрозділу СБУ «Альфа» затримали екс-главу МВС Юрія Луценка. Він звинувачується за ч.3 ст. 364 Кримінального кодексу — «зловживання службовим становищем». Юрію Луценку загрожує 10 років з конфіскацією. 27 грудня суд обирає запобіжний захід Луценку у кримінальній справі, пов’язаній з незаконним нарахуванням стажу і заробітної плати його водієві. А до цього, згадаймо, був гучний арешт колишнього міністра природи Філіпчука.  На початку грудня струснули пил з теки про події «Україна без Кучми» (березень 2001 р. (!)) і взялися за А.Шкіля. Потім був арешт першого заступник міністра юстиції в уряді Ю.Тимошенко Є.Корнійчука.

Апофеозом подій попри все стала «справа» проти Ю.Тимошенко, яку звинувачують у нецільовому використанні коштів, що надійшли від уряду Японії за продаж квоти на викид парникових газів. Ці гроші були передані на рахунок Пенсійного фонду і витрачені на виплати пенсій! Цікаво, що Україна поступила так само, як це роблять інші бідні країни світу: отримані за квоти гроші відправила на соціальні виплати. Мало хто заперечуватимо проти теорії більшої і меншої загроз. Будучи очільником уряду Тимошенко очевидно добре розпізнала загрози нацбезпеці і урізала витрати на екологію. Де ж тут момент злочину! Дивно, що для пресингу було обрано така заздалегідь програшна справа (в очах громадськості).

Цікаво, що активність силових міністерств нині спрямована лише проти команди однієї опозиційної сили. Дивним чином каральний молох обходить колишніх високопосадовців з партії «Наша Україна» і команди Віктора Ющенка загалом. Ба більше, колись дуже близький до В.Ющенка Віктор Балога навіть був обласканий президентом Януковичем і отримав високу посаду міністра з гарним фінансуванням в уряді Азарова. Все це наводить на думку, що ще задовго до президентських виборів 2009 року був заключений якийсь непрозорий пакт про недоторканність екс-президента і його команди.

Складається таке враження, що нова влада більше захоплюється розкручуванням вчорашніх топ-подій, ніж опановує  виклики найближчого майбутнього. Хтось скаже, що це банальне відволікання уваги населення від наростаючого валу комунально-побутових проблем, з якими вже зіштовхнулося населення України в 2010 р. і які, без сумніву, наростатимуть вже починаючи з перших днів 2011 р. Адже поставлене на межу виживання населення має думати не про нові тарифи на комунальні послуги, газ, електроенергію, а дивитися за показовими процесами над «тими, хто довів країну до такого стану». Тож буде правий той, хто думає, що це відволікаючий фінт. Але, якщо уважно придивитися до обставин арештів, то виникає і думка про наявність якогось мстливого плану. Таке собі своєрідне «опускання» опонентів. Одного екс­міністра арештовують напередодні 60-річного ювілею, мало не з-за святкового стола витягують і відразу у «воронок», другого на порозі пологового будинку хапають по-під руки (дружина має народити). Третю викликають на допит, коли хірург робить операцію на серці її чоловікові. Може це просто збіг, а не садизм. Судіть самі...

Проте, як на мене, помста тут не головне. Нові керманичі заглядають за обрій. А там сумні перспективи. Як не налягай на макроекономічні показники, а народ хоче їсти щодня — обіцянками його ще комуністи перегодували, тарифний пресинг теж в кишеню не заховаєш, дешевий газ для населення за кораблі ЧФ теж невідомо куди випарувався. Що далі? Ну будуть керманичі шахти ім. Засядько бурами землю дірявити на Донеччині — мовляв нафту шукаємо... Навряд чи знайдуть вони нафту і газ в наших надрах. Тож на цих подушках довго на троні не всидиш. Пряниками не попорозкидаєш, як то роблять президенти Казахстану і Росії. Тут вони нам не за приклад будуть.

А от є ще Білорусія! Нічого в надрах немає, але ж як живуть! Аж дух перехоплює. Мало не шеренгами на роботу ходять. Стабільність —одним словом. Сама думка про наслідування такої моделі суспільства викликає якусь духовну порожнечу. Міліція з кийками проти беззбройних людей, кандидати  в президенти із закривавленими обличчями і фінгалами, профілактичні об’їзди «воронками» площ і вулиць з метою «відлову» груп «аппазиционеров». Газети з однаковими заголовками і статтями про «демократів-провокаторів, які заважають нам жити». Чи хочемо ми такої перспективи? Думаю, що більшість населення відповість негативно. Паростки громадянського суспільства дали в Україні повсюдні сходи. Навіть на сході, у Харкові, приміром, люди давно не хочуть бути сторонніми спостерігачами і виходять на протести. Чого вартий лише недавній бунт транспортників, яким з вересня не виплачують зарплату. Як не пресували людей, а протест відбувся. А далі було по білоруській моделі: погрози, звільнення, навіть насильство (водіїв силою заштовхували в тролейбуси і відправляли на маршрути). Попри все, транспортники організовуються в незалежну профспілку.

Місцеві вибори в Україні показали, що позиції правлячої сили не такі вже й міцні і якби не всіляки виборчі викрутаси, голосів би вони отримали на відсотків 12 менше.

В таких умовах вже не до реформ, треба спочатку зацементувати тріщини владного фундаменту і прибрати течію, яка його розмиває. А це партія — «Батьківщина», яка, попри погром, продовжує залишатися стабільно потужною силою у більшості регіонів України, причому з досить солідним запасом перспективи, враховуючи колосальні втрати так званої «третьої сили», яку донедавна уособлював Тігіпко. Електорат цього харизматика розстанув після податкового майдану. Не виключено, що велика частина його знову, як це було на виборах 2009 р., перейде на бік партії Ю.Тимошенко.

Те, що вістря репресій спрямоване проти найбільш перспективної опозиції в обличчі Ю.Тимошенко вже не викликає ніяких сумнівів. Нині простежується певна лінія поведінки — силовики всіх рівнів отримують чіткий план дій проти активістів цієї партії з метою заведення на них карних справ.

Яка тут боротьба з корупцією! Не дарма її відклали на наступний рік. Тут головне прибрати конкурентів на парламентських виборах, розчистити електоральне поле для монополії однієї політичної сили. А в подальші перспективі — прибрати конкурента і на наступних президентських виборах. Через наявність у кандидата судимості за нецільове використання коштів. Ну, звичайно, таку фігуру, як Ю.Тимошенко не засадять за грати, але умовний термін з відстрочкою — реальна перспектива...

Досить влучно охарактеризував останні події лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок: «Показове цькування екс-урядовців не має нічого спільного ні з боротьбою проти корупції, ні з наведенням порядку в державі. Без огляду на наявність чи відсутність в діях екс-урядовців кримінальних злочинів, брутальні затримання, обшуки, перманентні допити колишніх представників влади, які проводяться в стилі чекістських репресій 30-х років минулого століття, свідчать про безсилля влади і спроби відволікти увагу суспільства від провалів нинішньої урядової команди.... Кримінальні переслідування представників попередньої влади стали трендом року, що минає. Але для кожної тверезомислячої людини ясно, що на ділі всі ці «розборки» не мають нічого спільного з боротьбою проти корупції. Це — всього лише війна компроматів, зведення рахунків і перерозподіл сфер впливу. Одні корупціонери, котрі дорвалися до влади, вибірково цькують інших, які її втратили«.

Андрій ГУСЄВ,
оглядач «Персоналу Плюс»