Де логіка, шановні?

Відповімо одразу: її присутність не фіксується у висловлюваннях та вчинках певних — і то досить високих — чиновників нинішньої виконавчої та законодавчої гілок влади.

Ось вам приклад номер один: український парламент приймає два важливих закони. Перший — про вільний доступ пересічного журналіста і обивателя до службової інформації вищезгаданих владних структур.

Гур-ра, панове, гур-ра! Це не просто закон, це, образно кажучи, дуля під ніс тим, хто впритул не бачить наявності в Україні фундаментальних демократичних свобод, а з-поміж них — свободу на одержання інформації.

Але водночас той же парламент приймає закон про захист персональних даних, котрий, на думку незалежних експертів, не дозволяє журналістам і не тільки журналістам публічно оприлюднювати інформацію, одержану згідно з першим законом.

Автори обох актів присягаються, що все це розроблялося під потужним тиском традицій європейської демократії. Тоді — одне з двох. Або в європейських парламентах, включно з найголовнішим, сидять невігласи і двієчники, або хтось колись, ще за комуністів, нахабно прогулював лекції з логіки.

Поїхали далі. Один наскрізь європеїзований політик, чиє прізвище ми вже не можемо називати зі вказаних вище причин, має стандартну відповідь на звинувачення у черговому драконівському підвищенні тих же комунальних тарифів. Мовляв, у Європі платять більше і ми лише наближаємося до тамтешніх розцінок. Але знову… як би це назвати делікатно?.. так, якщо взяти конкретну суму в євро, яку пересічний громадянин Євросоюзу перераховує щомісяця у свій ЖЕК чи як там у них називається, то виходить, що таки більше платить, аніж український. Але якщо обрахувати цю суму у відсотках від щомісячного доходу, то тут виринає така статистика:

— Європейці в середньому витрачають на комірне від шести до десяти від­сотків родинного бюджету. Українці — від десяти до п’ятнадцяти. І то лише початок «реформ» ЖКГ.

— Європейці витрачають на їжу 15-20% бюджету. Українці — 45-50%. І при цьому харчуються менше і гірше від тих, котрі в Шенгені.

— Нарешті — середня пенсія в країнах ЄС складає 950 євро. Абсолютна більшість українських пенсіонерів — понад 8,5 мільйонів — мусять вдовольнятися сумою, навіть не в десять разів меншою — 940 гривень.

Висновок: де і на кого вчився наш реформатор? А головне — до чого він довчився?

Але справжнісіньким «полем чудес у краю неляканих двієчників» виглядає майбутня пенсійна реформа. Спочатку нас переконують, що підвищення пенсійного віку — для початку українському жіноцтву — негайно порятує Україну. Та от парламент приймає бюджет на наступний рік — і… з’ясовується, що зекономлена на здоров’ї жіноцтва сума дірку в бюджеті не залатає. Зате вона навдивовижу співпадає з сумою, виділеною на підвищення фінансування силових відомств. Дивні справи!

І нарешті — про соціальну справедливість, бо як же без неї? Що обіцяли виборцям? Що все буде «чотко» і нова влада «порожняк не гнатиме». Для початку — підрихтуємо зависокі пенсії чиновникам. І оті самі вісім з половиною мільйонів пенсіонерів побачать бутерброди з ікрою не лише на екранах своїх стареньких телевізорів. І що? З’ясовується, що високі пенсії — понад 10 тисяч гривень, а це, до речі, дорівнює середній пенсії європейця — в Україні одержують лише 4 тисячі чоловік. Економити на них — все одно, що свиню голити: вереску достобіса, а от щетини… напрошується ще одне нечемне запитання: ікс із нею, з логікою, а що було у наших реформаторів з математики в шкільному табелі?

Але остаточний гаплик на спробі знайти хоч якусь логіку в діях влади поставив своєю заявою все той же політик, прізвище якого тепер ризиковано згадувати. Виявляється, у травні цього року Податковий кодекс перепишуть ще раз! Люди добрі, за що вам гроші платять? І хто гарантує, що травневий варіант буде кращим за минулорічний листопадовий?

Коли ж нарешті до нашого чиновництва — і то на всіх рівнях — дійде одна стара, проста і незаперечна істина: політика — одне, а виконання владних функцій — зовсім інше. Професія інша, маємо на увазі. І самого лише партквитка та факту проживання з… ну, ви знаєте, з ким, на одній вулиці ще не достатньо аби стати професіоналом.

Така от логіка.

В.Н.